Не змогла попрощатися: спогади Олександри з Криму, яка знайшла новий дім на Львівщині
Життя Олександри: від Криму до Львівщини
Олександра, жителька Стрия, виховує доньку, поки її чоловік служить в ЗСУ. Вона приїхала до Львівщини з Харкова, але зрештою її коріння веде до Криму, де проходило її дитинство. До Дня спротиву російській окупації Криму, Олександра згадала, як було жити на півострові, які почуття вона переживала під час псевдореферендуму, та про її найсокровенніші мрії.
Дорога до нового життя
Олександра народилася в Євпаторії й закінчила школу там. У 2010 році переїхала в Харків для навчання. Тогочасні події 2014 року застали її на четвертому курсі університету, й, як зазначає жінка, вона не до кінця розуміла, наскільки глобальними будуть наслідки псевдореферендуму.
“Тоді, під час літніх канікул, я ще могла поїхати до Криму, спокійно користуючись гривнями. Спочатку змін не було так відчутно, але нетривалий спокій зовсім скоро залишився в минулому,” – розповідає Олександра.
Вплив пропаганди і патріотизм
Олександра згадує, скільки зусиль російські ЗМІ прикладали до розмивання патріотизму молоді на півострові. “У школах майже не було виховання патріотизму. Нас виховували думати, що краще поїхати та вчитися в Росії,” – каже жінка.
Згодом, після псевдореферендуму, вона ухвалила рішення не повертатися до окупованого Криму, а залишитися в Харкові. Там почала будувати кар’єру, поєднуючи навчання з роботою. Але війна в 2022 році звернула в її житті багато наявних планів.
Війна і новий дім
Коли почалося повномасштабне вторгнення, сім’я Олександри спустилася до підвалу п’ятиповерхівки. “Це був звичайний підвал, але сусіди почали облаштовувати свої місця, бо залишатися вдома було небезпечно,” – ділиться жінка.
Прийняти рішення про виїзд було не просто. Спонтанна нічна розмова з чоловіком змусила родину покинути Харків із половиною баку пального. Вони дісталися до Стрийського району Львівщини, де їх прийняв товариш свекра. Згодом чоловік Олександри вирушив на фронт.
Новий етап життя
Зараз Олександра разом із донькою живе в Стрию. Вона працює на фрілансі, займаючись вебдизайном та використанням штучного інтелекту. Її улюблені місця на Львівщині – Тустань та скелі Довбуша, які нагадують їй Крим.
Спогади з дитинства
Олександра з ностальгією згадує, як її бабуся готувала “штрутлі” – страву з тонко розкатаного тіста, змащеного жиром і спеціями. Але найдорожча для неї страва – це мідії, які вона збирала разом з дядьком.
“Мідії важко відриваються від каміння, тому дядько завжди брав рукавиці. Ми водили їх до дідуся, де готували на жарі,” – розповідає Олександра з усмішкою.
Останній раз вона відвідала Крим восени 2021 року на похоронах тітки. У 2023 році помер її батько, а наступного року – бабуся. Не змігши приїхати на похорони, жінка зізнається, що не усвідомлює, що більше не побачить татка.
Сімейні зв’язки і надія
Олександра ще має маму в Криму, але вона не може виїхати на підконтрольну Україні територію через проблеми зі здоров’ям та інші труднощі. Сама жінка сподівається, що колись повернеться до Криму, щоб відвідати могили рідних.
