Сумна історія кохання: Лариса та Олексій
Олексій: шлях до виконання обов’язку
Олексій, військовослужбовець із Дніпропетровщини, вирішив стати на захист своєї країни на початку повномасштабного вторгнення. Спочатку служив на кордоні Вінницької області, а вже в 2024 році приєднався до 93 окремої механізованої бригади “Холодний Яр” і вирушив на Донеччину.
Його дружина Лариса розповіла: 15 травня Олексій вийшов на бойове завдання, але зв’язок із ним зник.
Кохання попри відстань
Олексій та Лариса підтримували стосунки навіть на відстані. Лариса залишалася в Німеччині, однак спілкувалися по відеозв’язку щоденно. Олексій, не зважаючи на обставини, часто організовував для Лариси приємні сюрпризи: квіти, подарунки. Наприкінці 2023 року пара неочікувано вирішила одружитися. Заяву подали спонтанно, і за два дні стали подружжям.
Моменти щастя та розлуки
Останнім разом Олексій та Лариса бачилися 5 травня 2024 року — на святий Великдень. Цей день, який зазвичай приносить радість, став для них прохолодним передчуттям відчаю. Лариса знову згадала їхню останню розмову, коли Олексій, кажучи “Я люблю тебе”, залишив їй свої документи, виглядаючи впевненим у своєму поверненні. На жаль, з того часу вона більше не чула його голосу.
Остаточна невідомість
Лариса розповіла, що після зникнення чоловіка почала шукати інформацію серед його побратимів. Однак усі її запити залишилися без відповіді. Лише через кілька днів рідним принесли довідку: Олексій вважається зниклим безвісти.
Лариса зазначила, що чекає на підтвердження або спростування інформації про загибель чоловіка.
Вона вирішила боротися за правду, сподіваючись, що Олексій живий, або хоча б знайде його тіло, щоб покласти край невідомості.
Переживання родини
Ця ситуація торкнулася не лише Лариси. Її донька Вікторія, яку Олексій прийняв у своє життя з усіма обіймами та підтримкою, також страждає від розлуки. Лариса згадує моменти щастя, коли Олексій був поруч, як захищав мальовничі миті їхнього спільного життя.
Творча віддушина
Щоб впоратися з болем та невідомістю, Лариса звернулася до вишивки. Це хобі стало її рятівним колом, хоча після зникнення Олексія вона не могла навіть взяти до рук голку протягом трьох місяців.
Однак згодом, згадуючи його підтримку та слова, вона знову повернулася до своєї улюбленої справи. Лариса переконана, що це те, що потрібно їй, щоб проявити свою любов до чоловіка та підтримувати пам’ять про них обоє.
Мрії та надії
В глибині душі Лариса прагне одного — повернення коханого. Вона мріє про те, щоб одного дня, коли настане мир, могла попрощатися з ним, адже це важливо для її душевного спокою. Важко усвідомлювати, скільки жінок, матерів та доньок стикаються з такими ж складними емоціями.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
