З українським інженером-дослідником NASA Олегом Гущею ми познайомилися випадково. Одного дня я отримав електронного листа з адреси NASA, у якому його автор чистою українською мовою подякував мені за статтю “Повернення шатлів: Boeing X-37 та його клони”. Це було несподівано. Ми продовжили листування, а оскільки Олег має прямий стосунок до місячної програми Artemis, то вирішили поспілкуватися про повернення на Місяць і деякі деталі Artemis у форматі інтерв’ю. Через припинення роботи уряду США у жовтні-листопаді 2025 року та затримку з призначенням нового адміністратора (https://mezha.ua/news/dzhared-ayzekman-stav-novim-ochilnikom-nasa-307136/) NASA довго затверджувала формат, запитання та текст, але ось, нарешті, це інтерв’ю. Сподіваємося, що не останнє.
На заставці – Ракета-носій SLS (Space Launch System) з космічним кораблем Orion місії Artemis II на стартовому майданчику 39B Космічного центру імені Джона Кеннеді, 18 січня 2026 року. NASA/Brandon Hancock
Олег Данилов: Добрий день, пане Олеже. Почнімо зі знайомства. Хто ви, чим займаєтеся в NASA та за його межами, і взагалі, як українець опинився в найвідомішій космічній агенції світу?
Олег Гуща: Мене завжди захоплювали літаки. Для мене це було пов’язане не стільки з питаннями нових технологій та їхнім розвитком, скільки зі свободою подорожувати та дослідженням незвіданого, які надають польоти. Я зацікавився технологічними аспектами лише тоді, коли раптово опинився у лабораторії з аеродинамічним тунелем. Я згадую ті часи як доволі інтригуючі.
Річ у тому, що більшість випробувань літальних апаратів у аеродинамічному тунелі досить буденні. Звичайно, завжди є значна кількість захоплюючих та візуально вражаючих експериментів, такі як візуалізація повітряного потоку, що оминає літальний апарат, еластичність потоків у випадку різних об’єктів, та інші типи експериментів. Однак більшу частину часу дослідник аеродинаміки проводить спостерігаючи за моделлю, закріпленою всередині тунелю, поки повз неї годинами протікає прозорий газ. Ця картина залишається незмінною впродовж довгого часу, і джерелом найбільшого захоплення є спостереження за датчиками та цифрами, що змінюються та витанцьовують на моніторах та екранах лабораторії.
Аеродинамічна лабораторія Дослідницького центру NASA у Ленглі, 19 червня 2012 року
Sean Smith
Попри таку рутину, випробування в аеродинамічному тунелі стали для мене професійною справою та особистим хобі. З того часу, як вперше зайшов до тієї лабораторії, я двічі відмовлявся від кар’єрних можливостей, щоб повернутися до роботи в аеродинамічному тунелі. Останнього разу я відмовився від професорської посади, щоб працювати інженером-дослідником з аерокосмічної галузі в Дослідницькому центрі NASA в Ленглі.
Зате я отримав можливість спостерігати за моделлю ракети-носія Space Launch System (SLS), у той час, коли газ годинами протікає повз неї з надзвуковою швидкістю. Я є членом команди з представників багатьох центрів NASA, яка відповідає за нестаціонарну аеродинаміку SLS та інших транспортних засобів, підтримуючи випробування в аеродинамічному тунелі, передстартові процедури та запуск ракети.
Модель ракети-носія Space Launch System (SLS) у момент розділення ступенів в аеродинамічному тунелі Дослідницького центру NASA у Ленглі, 14 жовтня 2014 року
George Homich LAMPS Contract
Олег Данилов: Перейдемо до головного. Я розумію, що це запитання вам ставили, мабуть, тисячі разів, але… Чому США повертається на Місяць? Що зможуть зробити астронавти з того, що недоступне автоматичним станціям? Навіщо витрачати таки великі гроші й так ризикувати?
Олег Гуща: Ми повертаємося до запуску пілотованих апаратів на Місяць, щоб забезпечити тривалу присутність людей на Місяці та підготуватися до першого дослідження Марса людиною у майбутньому.
Завдяки Міжнародній Космічній Станції люди навчилися протягом тривалого часу жити на низькій навколоземній орбіті (ННО). Ми навчилися виконувати місії з поповнення припасів, проводили технічне оновлення та обслуговування станції, перевозили астронавтів на станцію та назад за допомогою кількох космічних апаратів. Тепер, завдяки програмі Artemis, ми зможемо навчитися виконувати всі ці завдання на Місяці, а також будувати там базу.
Концепт місячної бази Artemis Base Camp, 2020 рік
NASA
Ці місії вимагають більше корисного навантаження, палива та енергії, що робить їх складнішими та дуже відмінними порівняно з задачами, які ми виконували на ННО. Успіх місячних місій підкаже нам як вижити ще далі від Землі у глибокому космосі, у тому числі на Марсі.
Майбутнє таких подорожей спиратиметься на наукову та особисту допитливості, які вимагають технологічного прогресу для досягнення успіху. Мій обов’язок як інженера, – розробляти потрібні технології та сприяти цим місіям. Щойно технології стануть доступними, нові місії допоможуть нам відповісти на фундаментальні питання про життя на Землі та бодай частково задовольнити постійне прагнення людства до досліджень невідомого.
Олег Гуща на фоні ракети-носія SLS місії Artemis I перед першою спробою запуску у серпні 2022 року
Олег Гуща
Олег Данилов: Понад 55 років тому програма Apollo увінчалася шістьма вдалими посадками на Місяць. Чому зараз так складно повторити те, що вже робилося півсторіччя тому? Наче технології встигли зробити ривок уперед, а NASA повторює майже ті самі кроки, що і тоді…
Олег Гуща: Це ще одне популярне питання, яке ми часто отримуємо. На мою думку, космічні подорожі завжди будуть складними за своєю суттю. Екіпажу доведеться жити та працювати в середовищі, досить ворожому для людей. Під час роботи по програмі Apollo ми вперше зрозуміли ризики існування людини у космосі. Програма Artemis застосовує знання, здобуті під час програми Apollo, до серії місій зі зростаючою складністю.
За 55-річний проміжок часу між двома програмами доступні нам технології надзвичайно просунулися та дозріли. Пряме тиражування застарілого обладнання, що використовувалося у програмі Apollo, та перезапуск усіх виробничих процесів були б надзвичайно складними та дорогими.
Візьмемо, наприклад, блок пам’яті системи керування Apollo. Це були, по суті, переплетені вручну електричні проводи, що проходили через серію магнітних кілець. Ця передова на той час технологія дозволила NASA створити модуль пам’яті, ємності якого сьогодні не вистачить навіть для зберігання пісні у форматі MP3. Відтворення цього модуля сьогодні було б на порядок дорожчим, ніж використання сучасного формату пам’яті. Те саме стосується і решти систем та компонентів ракети.
Core rope memory (ROM) бортового керуючого комп’ютера корабля Apollo
NASA
Отже, ми проєктуємо наново та тестуємо всі нові системи нових ракет для глибокого космосу. З погляду аеродинаміки це означає, що у нас буде трикорпусна ракета-носій SLS, яка зовсім не схожа на однокорпусну Saturn V. Отже, для прогнозування всіх аеродинамічних умов потрібна нова серія тестів в аеродинамічному тунелі.
Також, окрім нових технологій, є й інші відмінності між SLS та Saturn V, оскільки місії за своїми умовами, задачами та обмеженнями суттєво різняться. Проєкт Artemis не ставить на меті повторення кроків Apollo, натомість він буде продовжувати вже пройдений шлях, доставляючи обладнання та астронавтів для тривалої присутності людей на поверхні Місяця.
Олег Данилов: NASA відома своїм дбайливим ставленням до вже існуючих технологій та запасів. Свого часу космічна станція Skylab використовувала технології програми Apollo, зараз ракета-носій Space Launch System спирається на технології, що працювали під час програми Space Shuttle. Розкажіть, що саме зі старих компонентів використовується в SLS і як вони були адаптовані для нової ракети?
Олег Гуща: Я розповім про два основні компоненти: прискорювачі та двигуни першого ступеня RS25.
Твердопаливні прискорювачі SLS складаються з сегментів, які були розроблені свого часу для програми Space Shuttle. Космічні шатли використовували прискорювачі з чотирма сегментами, у SLS додано ще один сегмент, тобто загалом тут п’ять сегментів.
Наземне випробування твердопаливного прискорювача ракети-носія SLS, 26 червня 2024 року
Northrop Grumman/Dylan Baker
Перший ступінь SLS використовуватимуть деякі двигуни з орбітального апарата шатла. До речі, один з двигунів SLS під час місії Artemis I був тим самим двигуном, який працював в останній місії космічного шатла Atlantis (STS-135 – 8–21 липня 2011 року), це забезпечує певну безперервність двох космічних програм. Місія Artemis II використовуватиме три двигуни космічного шатла та один новий.
Усі чотири двигуни RS-25 основного ступеня ракети-носія Space Launch System місії Artemis II, 20 вересня 2023 року
NASA/Steven Seipel
Повторно використовуються не тільки окремі компоненти, а також деякі процедури та методи. Наприклад, перший ступінь ракети SLS покрито системою теплового захисту (TPS) – піною, яку також можна було побачити на зовнішньому баку космічного шатла. Ця піна призначена для термічної ізоляції кріогенного палива від навколишнього середовища. Після нанесення вона має світлий колір і змінює його на темно-помаранчевий під впливом ультрафіолетового опромінювання сонця, що надає першому ступеню SLS класичного помаранчевого вигляду, як і у зовнішніх баків Space Shuttle.
Олег Данилов: Наступна місія програми Artemis – Artemis II, має відбутися вже невдовзі, на початку лютого 2026 року. По суті це повторення місії Apollo 8 (21–27 грудня 1968 року) – політ до Місяця і назад, але без накручування орбіт навколо Місяця. Чим ще відрізняються Artemis II та Apollo 8? Які саме компоненти та процедури мають пройти тестування під час цієї місії?
Олег Гуща: Почнемо з місії Artemis I, як стартувала 16 листопада 2022 року. Це був безпілотний випробувальний політ ракети SLS, який запустив космічний корабель Orion у подорож навколо Місяця та назад на Землю без посадки на Місяць. Він успішно продемонстрував роботу всіх наземних систем, ракети, космічного корабля, систем зв’язку, та процедур.
Старт місії Artemis I, 16 листопада 2022 року
NASA/Keegan Barber
Місія Artemis II – це вже пілотована місія, у якій чотири астронавти здійснять обліт Місяця, використовуючи траєкторію вільного повернення, також без посадки на Місяць. Особливість подібної траєкторії у тому, що курс для обльоту Місяця буде заданий єдиним запуском двигунів, без необхідності будь-яких додаткових маневрів перед поверненням на Землю. Траєкторії вільного повернення використовувалися під час місії Apollo 8, та, хоча спочатку це не передбачалося, під час місії Apollo 13, коли стало зрозуміло, що посадка на Місяць неможлива через аварійну ситуацію.
Під час місії Artemis II екіпаж має підтвердити, що всі системи космічного корабля працюють номінально. Крім того, є один цікавий тест, який буде проведено після того, як другий ступінь завершить свою роботу. Перед утилізацією другого ступеня астронавти NASA Рід Вайзман (командир) та Віктор Гловер (пілот) візьмуть під контроль Orion та продемонструють здатність керувати кораблем вручну. Вони використовуватимуть другий ступінь, який на той час буде порожнім, як мішень для відпрацювання зближень вручну та інших маневрів.
Профіль місії Artemis II
NASA
Олег Данилов: Поговорімо про космічний корабель Orion. Візуально командний модуль Orion дуже нагадує командний модуль Apollo, European Service Module теж схожий за схематикою зі службовим модулем Apollo. А чим принципово відрізняються ці кораблі? Чи можливо використання Orion для інших, не місячних місій, у майбутньому?
Олег Гуща: Космічний корабель Orion розрахований на екіпаж із чотирьох осіб і забезпечує все необхідне екіпажу під час космічної подорожі, безпечне повернення в атмосферу Землі, а також можливість аварійного завершення польоту.
Загальна форма космічного корабля визначається аеродинамікою повернення в атмосферу. Отже, всі капсули для повернення в атмосферу мають форму сплющеної краплі.
Orion відрізняється від інших минулих та сучасних космічних кораблів розмірами. Він більший за капсулу Apollo на 30% за об’ємом. Більший космічний корабель зменшує вимоги до зросту екіпажу. Orion може вмістити астронавтів зростом від 1,47 м до 1,96 м.
Космічний корабель Orion на фоні Землі, 23 листопада 2022 року
NASA
Розмір Orion також вимагає використання найбільшого у своєму класі теплового щита, який під час повернення в атмосферу на швидкості близько 40 000 км/год витримуватиме температуру близько 2700°C. Це лише вдвічі нижча за температуру поверхні Сонця.
Капсула Orion вже має вагомі досягнення. Під час місії Artemis I безпілотний Orion пролетів повз Місяць далі ніж будь-який інший космічний корабель здатний перевозити людей. У майбутньому на Orion чекає багато досягнень, оскільки успіх Artemis I відкриває шлях для можливих пілотованих польотів у глибокий космос.
Олег Данилов: Під час наступних місій Artemis планується використовувати два різних місячних посадкових модуля – SpaceX Starship HLS та Blue Origin Blue Moon, жоден з яких ще навіть не тестувався. Чи не логічніше було б сконцентруватися на якомусь одному модулі й докладати усі зусилля для його доведення до ладу?
Олег Гуща: Космічні подорожі за своєю сутністю складні. Доступ до кількох ракет-носіїв і космічних апаратів додає резервний елемент місіям, що загалом є безумовною перевагою. Цієї переваги не було, коли програма космічних шатлів завершилася, і Сполучені Штати не мали можливості перевозити власних астронавтів до МКС. Тому бажано мати вибір.
Посадковий модуль Blue Origin Blue Moon в уявленні художника
Blue Origin
Ба більше, NASA та комерційні партнери можуть мати різні підходи до проєктування ракет і космічних апаратів. NASA має понад 50 років досвіду космічних подорожей, а також обладнання, необхідне для випробувань, таке як аеродинамічні тунелі. Тому співпраця між NASA та комерційними партнерами значно розширює можливості космічних подорожей.
Олег Данилов: Один з компонентів програми Artemis – це навколомісячна космічна станція Lunar Gateway будівництво якої має розпочатися під час місії Artemis IV. Більшу частину часу Lunar Gateway буде ненаселена, стикування зі станцією додатково ускладнює профіль майбутніх місій Artemis, орбіта станції майже виключає якусь допомогу у разі виникнення позаштатних ситуацій. У чому тоді взагалі сенс Lunar Gateway? Чи потенціал станції має розкритися пізніше, наприкінці 2030-х років, коли NASA планує побудувати місячне поселення?
Олег Гуща: Я вдячний за ваше запитання, але Gateway виходить за межі моєї спеціалізації, і я не можу заглиблюватися в цю тему. Будь ласка, зверніться до нашої команди комунікацій для отримання додаткової інформації з цього питання.
Олег Данилов: Ан-124 авіакомпанії “АНТОНОВ” 1 квітня 2025 року доставив в аеропорт Фенікс-Меса (Аризона, США) модуль Habitation and Logistics Outpost (HALO) станції Lunar Gateway. Тож хоча б таким чином Україна дотична до програми Artemis. Чи можлива у майбутньому якась більш тісна співпраця між NASA та Державним космічним агентством України чи українськими приватними космічними компаніями? Чи ступить колись на Місяць українець і чи не хотіли б ви бути цим самим українцем?
Олег Гуща: Як ви зазначаєте у своїх статтях, Україна має величезний досвід та довгу історію у розробці космічних ракет-носіїв. Сьогодні Україна є учасницею Угоди Artemis (Artemis Accords), яка керує мирним, прозорим та сталим цивільним дослідженням космосу. Я сподіваюся, що ця угода прокладе шлях до тісної співпраці між Україною та NASA. До речі, я спілкуюся з вами сьогодні у тому числі щоб популяризувати програму Artemis серед українців, і особливо серед українських дітей.
Команда Artemis II та адміністратор NASA на фоні ракети-носія SLS, 17 січня 2026 року. Зліва направо: адміністратор NASA Джаред Айзекман, астронавти Джеремі Гансен (Канада, спеціаліст), Крістіна Кох (США, спеціаліст), Віктор Гловер (США, пілот) та Грегорі Рейд Уайсмен (США, командир корабля)
NASA
Мені пощастило зустрітися з астронавтами Artemis II. Так само я був би радий зустрітися з майбутнім українським астронавтом (можливо, з кимось з сьогодні ще малих дітей, кого могла б зацікавити та зворушити ця стаття), і для мене було б величезною честю, якби я брав участь у розробці ракети-носія для цієї людини в майбутньому. А до того часу я продовжуватиму спостерігати за моделями ракет в аеродинамічному тунелі та ракетами на стартовому майданчику, сподіваючись, що хтось з дітей в Україні спостерігає за Місяцем і бачить не далекий небесний об’єкт, а пункт майбутнього призначення.
Олег Данилов: Дякую за відповіді, пане Олеже. Побажаємо астронавтам Artemis II та інженерам NASA легкої подорожі до Місяця і та вдалого повернення на Землю. Нехай щастить!
Олег Гуща: Дякую за ваші чудові запитання! Хай щастить, Артемідо!
