Валентин “Кинджал”: Історія відважного командира 25-ї бригади
26-річний військовий 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Валентин, відомий за позивним “Кинджал”, служить на фронті з 2022 року. Розпочинав свою службу кулеметником, згодом проявив себе на посаді командира відділення, а сьогодні вже є командиром взводу парашутно-десантного батальйону. У своєму недавньому інтерв’ю Суспільному він поділився спогадами про найяскравіші моменти служби, труднощі війни та власні мотивації.
Як Валентин став військовим
“Мене завжди підштовхувала думка, що я з Криму. Моє рідне місто — Євпаторія. Я там багато часу провів і по можливості відпочивав. Коли окупували Крим, я ще вчився в школі, але коли з’явилася можливість захистити свою землю, мене вже не стримували вагання,” — розповідає Валентин.
Після початку повномасштабного вторгнення ухвалив рішення служити в армії. Проте в перші дні воєнкомати були переповнені, тому він не зміг потрапити до лав ЗСУ. На щастя, наприкінці 2022 року зміг взяти участь у відборі для десантно-штурмових військ, успішно пройшов підготовку і став частиною 25-ї бригади.
Спочатку був помічником кулеметника, а згодом взяв у руки кулемет, але, за його словами, звичайна стрільба з автомата давала більше задоволення.
Найпам’ятніші штурми на фронті
Валентин згадує про вражаючі моменти штурмів, особливо під Кармазинівським і Новоселівським напрямками.
- Кармазинівський: Це був найважчий штурм. Тут противник зміг підтягнути великі резерви. Під час бою Валентин надавав медичну допомогу своїм побратимам, навіть не підозрюючи, що медик може бути пораненим.
- Новоселівський: Під час атаки вони захопили дев’ять російських солдатів у полон. Коли Валентин спілкувався з ними, з’ясував, що більшість із них — це люди, які підписали контракт на три місяці.
Ці моменти були не з легких — адреналін зашкалював, а обстановка вимагала рішучих дій.
Нагороди та мотивація для служби
Валентин має чимало нагород, зокрема “За незламність”, “Золотий хрест” та інші. “Гордість за свою службу — це те, що мене помічають і визнають заслуги. Я роблю все можливе, щоб захистити свою Батьківщину,” — зазначає він.
Найбільша мотивація для Валентина — це діти. Хоча у нього поки що немає власних дітей, він глибоко відчуває необхідність захищати їхнє майбутнє.
- У нього є мрія: після війни він планує продовжити свою військову кар’єру і змінити систему, яка його наразі не влаштовує.
Валентин хоче, щоб діти, які ростуть під час воєнних тернів, мали можливість жити в мирній Україні.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
