Кінематографічне відображення героїзму: Документальний фільм про останню електростанцію Донбасу
26 лютого на українські екрани вийшла документальна стрічка “Останній Прометей Донбасу”. У фільмі йдеться про працівників Курахівської ТЕС, розташованої всього за 10 км від лінії фронту, яка була захоплена у листопаді 2024 року.
Ця стрічка не лише свідчить про воєнні злочини агресора, а й підкреслює невтомну працю українських енергетиків, які попри щоденні обстріли роблять все можливе для постачання електрики населенню.
Ми мали нагоду поспілкуватись з режисером Антоном Штукою про його досвід зйомок документалістики на прифронтових енергетичних об’єктах та про важливість донесення голосу мешканців Донеччини.
Режисер Антон Штука під час презентації фільму Суспільне Одеса
Звідки взялася ідея фільму “Останній Прометей Донбасу”?
Ця історія зародилася в січні 2024 року, коли один мій друг розповів, що на лінії фронту є енергооб’єкт, який постійно під обстрілами. Люди там залишались на своїх місцях, виконуючи свою роботу навіть під загрозою життя.
Я зрозумів, що в цій ситуації є величезний потенціал для зйомок. Закриті об’єкти завжди цікаві, адже неможливо просто так до них потрапити. І якщо є можливість фіксувати такі події, потрібно це використати.
Швидкий старт над проектом
Ми не сумнівались і почали працювати миттєво. Ситуація була настільки напруженою, що ніхто не міг передбачити, скільки ще часу об’єкт буде функціонувати. Тож ми намагались збирати команду в дуже стислі терміни, буквально за чотири дні.
Це складно — зібрати людей для вельми небезпечної поїздки. Знали лише, що там надто небезпечно, але необхідно зафіксувати, що відбувається.
Останній Прометей Донбасу. Архів Антона Штуки
Неочікуваності в реальності
В реаліях роботи на станції було багато несподіванок. Як виявилось, після обстрілів енергетики уникали виходити за територію. Наша команда постійно відкривала нові аспекти їхньої роботи.
Цікаво було бачити, як енергетики працюють у бронежилетах, адже зрештою, їхній одяг зовсім не відповідає такому вигляду. Багато руйнувань і нестерпні умови праці змусили нас швидко адаптуватись та почати зйомки.
Кому цікава Донеччина?
Для мене особисто важливо було знімати в цьому регіоні. Я вже давно намагався передати голос мешканців Донеччини. Що загалом розуміємо ми всі, в якій кризі зараз перебуваємо — як ніколи важливо чути історії саме з цього краю.
Репортажі про Донеччину зазвичай обмежуються лише фактами, а мені важливо, щоб люди почули живі історії осіб, які там проживають.
Останній Прометей Донбасу. Суспільне Тернопіль
Документалістика і її роль у сучасності
Сьогодні документалістика має увагу, адже відображає реальність, що є унікальною. Історії людей, які живуть серед війни, розкривають людську суть глибше, ніж будь-яка вигадана історія.
По-перше, документалістика дозволяє заглибитись у світ героїв, розуміти їх щодня. По-друге, ми живемо в епоху, коли реальні історії потребують фіксації. Можливо, зараз саме час зберігати свої думки й переживання у щоденниках — щоб потім поглянути на це з висоти години.
Взаємозв’язок між професіями та документалістикою
Документалістика може стати містком між звичайними людьми та глядачами. Це дозволяє краще усвідомити важливість професій, котрі забезпечують щоденне функціонування суспільства.
Дивлячись фільм “Останній Прометей Донбасу”, глядачі можуть по-новому сприймати трудову діяльність енергетиків і їхню відданість. На прем’єрах багато людей проходили емоційно, вдячно реагували на побачене.
Що залишиться в пам’яті після фільму?
Ми закладали в стрічці багато важливих історій. Змушені покидати свої домівки, досвід та страждання перших осіб, а також спогади про об’єкти, які знищуються війною.
Сподіваюсь, люди, переглядаючи фільм, осмислять масштаби знищення, зрозуміють, що в Україні багато малих міст і підприємств, які також зазнають тяжких втрат. Кожна історія — це цінна частина нашої історії.
Зокрема, важливо усвідомити й пам’ятати про героїв, що, на жаль, стають жертвами війни, і посилювати зв’язки між людьми — щоб краще розуміти одне одного, попри мову або регіон.
Якщо зможете, діліться своїми історіями, це важливо для нашої спільної пам’яті.
Читайте нас у Facebook, Instagram, Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok.
Залишайтеся на зв’язку, діліться своїм досвідом з Суспільне Культура.
