Румунський режисер Тудор Джурджу — яскрава постать сучасного кіно, яка завоювала визнання в світі завдяки своїм творчим досягненням. Як член Європейської кіноакадемії і засновник мальовничого Transilvania International Film Festival, Джурджу підкорює не лише румунську аудиторію. Його фільми, зокрема стрічка «Свобода» у 2023 році, що отримала десять нагород румунської кінопремії Gopo, стали подією світового масштабу.

Цього року Джурджу готується представити свою нову комедію «Три дні у вересні» на міжнародному фестивалі глядацького кіно Миколайчук OPEN, що проходить з 13 по 20 червня у Чернівцях. Цей фестиваль отримує підтримку від Чернівецької міської ради та Культурно-мистецького центру ім. Івана Миколайчука. У фільмі мова йде про Б’янку, чия весільна церемонія раптово руйнується завдяки появі коханки нареченого. У результаті ця героїня вирушає в сюрреалістичну нічну подорож, прагнучи віднайти себе.

Під час фестивалю, де TIFF став стратегічним партнером, Джурджу поділився враженнями про натхнення, які випливають з його фільму, унікальність зйомки одним кадром, та шлях, який проходять герої для трансформації.

«Три дні у вересні» — зйомки і магія одного кадру

— Як виникла ідея фільму «Три дні у вересні»?

Викликав мене фільм «Sábado» чилійського режисера Матіаса Бізе. Знятий він у безперервному кадрі з елементами реального часу. Ця стрічка стала для мене взірцем того, як можна досягти глибокої емоційної зв’язності з глядачем за мінімуму ресурсів. Структура фільму та його ритм настільки вразили, що я вирішив переосмислити його і адаптувати до свого контексту. У нас навіть є взаємозв’язок через ім’я Б’янки, яке ми отримали згоди Матіаса.

— Чому ви обрали зйомку одним кадром?

Це стало не просто технікою привернення уваги, а необхідністю в творчому процесі. Я прагнув, щоб час став не лише частиною сюжету, а психоемоційним простором для героїні. Без монтажу глядач відчуває паніку, лють та ейфорію разом із нею. Камера створює ефект безпосереднього контакту з емоціями.

— Що вас зацікавило в історії жінки, що переживає особисту катастрофу?

Мене справді цікавила реакція Б’янки на зраду, а не сама по собі зрада. Її втеча не є романтичною чи героїчною — вона імпульсивна, незграбна, іноді навіть комічна. У нашому суспільстві ми часто ідеалізуємо кризи, але я хотів показати їхню справжню хаотичність.

— Наскільки важко було реалізувати такий амбітний проект?

Це були справжні виклики. Створення фільму у незалежному форматі вимагало ретельного планування. Кожен рух, емоційний перепад, взаємодія камери та акторів — все мало бути в єдиній гармонії. І парадокс у тому, що справжня свобода в кадрі стала можливою лише через сувору дисципліну за кадром.

Особлива атмосфера та ідея трансформації

— Чому вибір саме Ефоріє Суд у міжсезоння?

Цей курорт має унікальну атмосферу. У міжсезоння він виглядає ніби завис на межі минулого і сучасного. Порожні готелі та тихі вулиці створюють відчуття нереальності. Ця локація стала справжнім персонажем фільму.

Ми прагнули зберегти межу між реальністю та вигадкою. Просто небо, зміни погоди, випадкові перехожі — це додавало ризику, але й надало справжньої живості нашому процесу.

— Як підготувалися актори до таких складних зйомок?

Актори репетирували мусячи усвідомити ритм та емоційну дугу своїх персонажів. Також команда операторів працювала злагоджено, ніби вони — танцювальний ансамбль. Одна помилка могла вимагати почати все спочатку, тому потрібна була абсолютна концентрація та взаємна довіра.

Тема трансформації та очікування на фестивалі

— Яка головна тема вашого фільму?

Тема трансформації — це те, на чому я наголошую. Часто зміни не приходять через комфорт, а навпаки, через болісні втрати та розгубленість.

У нашій стрічці час не скорочується монтажем — він рухається вперед, перебуваючи разом із Б’янкою, проходячи крізь усі ці емоції. До світанку її проблеми не зникають, але внутрішня зміна відбувається. Саме ця крихка трансформація є важливим аспектом нашої історії.

— Що ви очікуєте на фестивалі Миколайчук OPEN?

Для мене важливо, щоб фільм знайшов відгук серед глядачів з різних країн та культур. Історія Б’янки дуже універсальна, і я сподіваюся, що глядачі впізнають себе в її емоціях та переживаннях, а також отримають справжнє задоволення від гумору та енергії фільму.

Фото: Joe Mabel / Wikimedia Commons, Миколайчук OPEN