Іван Люлєнов — відомий українцям завдяки “Лізі сміху”, де він брав участь у складі команди “Стоянівка”. Даний колектив двічі вигравав проєкт. Артист має молдавське коріння, але вже багато років живе в Україні. Навіть під час важких часів, у зв’язку з російським вторгненням, Іван залишився з українцями.

24 Канал провів інтерв’ю з Іваном перед його сольним концертом, який відбувся 28 березня у київському клубі Stereo Plaza. Детальніше про розмову з Люлєновим — в нашому матеріалі.

### Загалом про всеукраїнський тур під час зимових труднощів

Ваш тур триває вже досить довго. Чи був якийсь концерт, який запам’ятався найбільше, чи виникали якісь цікаві історії?

Ми вже пограли в 30-ти містах. Залишилися лише перенесені концерти через складні умови — опалення в деяких місцях не було, а в інших траплялися проблеми з водою. Що мене вразило? Все було досить цікаво! Пам’ятаю лотереї: чи то буде світло, чи немає? Ми пересувалися з генератором. Він не був дуже потужним, тому доводилося обирати: або грати, або заварити чай.

Як ви реагували на такі форс-мажори? Чи звикли до них?

До певних речей призвичаївся, але зима була важкою. Справжній іспит для нас! Київ — це теж виклик. Я пишаюсь, що підтримував слухачів, це рятувало нас. Без руху просто сидіти і чекати “прильоту” — це дуже важко психологічно.

Іван Люлєнов / Фото Вікторія Гречиха

### Життя в Україні та бажання залишитися

Ви вже багато років у нас, і Україна стала вашою другою батьківщиною. Чи маєте ви якісь зміни в планах щодо отримання громадянства?

Наразі у мене є посвідка на тимчасове проживання. Далі — постійне. Але це вимагає багато часу і документів. Також потрібно виїжджати періодично. Коли з’явиться можливість, хочу перейти на постійну посвідку.

Чи почали ви оформлення постійного статусу?

Ще ні, недостатньо підстав: житло, бізнес або шлюб. Я є ФОП і сплачую податки, але, як виявилося, цього недостатньо. Мабуть, з часом все стане на свої місця.

Чи вважали ви можливим виїзд з України за час війни?

Такої думки не виникло. Лише виїжджаю в Молдову до родичів, але це більше через документи. Я звик до життя тут і не уявляю себе в інших країнах.

Може, з часом щось і зміниться. Але поки війна триває, я ні за що не планую виїжджати.

### На відносини з батьками та культурну ситуацію в Молдові

Ви згадували про конфлікти із батьками через вашу проукраїнську позицію. Як справи нині?

Стосунки змінилися на краще. Батьки підтримують, хоч і мають інші погляди. Многі українці пережили щось подібне. Які б не були погляди, важливо спілкуватися і намагатися зрозуміти один одного.

Яка ситуація в Молдові зараз? Вона стала менш зросійщеною?

Так, я помітив зміни. Моє оточення знаходиться на проєвропейському векторі. Хоча залишаються проросійські настрої, їх явно менше.

Як щодо ваших родичів із проросійськими поглядами? Ще спілкуєтеся?

Ні, я від них дистанціювався. Не хочу контактувати.

### Перехід на українську мову

Багато медійних людей, так само як ви, перейшли на українську мову під час повномасштабного вторгнення. Чи було це важко для вас?

Треба було час, щоб звикнути. Я вчив мову близько року, не одразу перейшов. Звісно, багато хто досі не перейшов, але я акцентую увагу на тих, хто підтримує культуру.

Як говорила Ліна Костенко, свідома меншість завжди сильніша за байдужу більшість.

Іван Люлєнов на концерті у Stereo Plaza / Фото пресслужба

### Про Культурні сили та підтримку на фронті

Багато ваших колег пішли на фронт. Як ви ставитеся до цього рішення?

Не можу сказати, що почуття провини зникає. Я займаюся своєю справою, роблю все можливе для підтримки. Був у Культурних силах, їздив до Запоріжжя, спілкувався з військовими.

Дехто вважає, що Культурні сили займаються лише розвагами, але вони допомагають морально, піднімають дух військових.

Чи проходили ви якусь підготовку?

Мій друг, військовий, навчає медичних навичок. Я відвідував полігон, тож стараюсь бути готовим.

### Повернення до гумору та “Ліги сміху”

Ваша участь у “Лізі сміху” зробила вас популярним. Чи плануєте продовжити кар’єру гумориста?

Зараз я зосереджений на музиці, адже “Ліга сміху” — це тільки етап. Я вже визначився з напрямком, я люблю співати. Можливо, колись знову займуся гумором, але зараз — це моя пріоритетна справа.

З ким з команди “Стоянівка” підтримуєте зв’язок?

Так, звісно! Ми залишилися друзями.

Де вони зараз, чим займаються?

Дехто працює за кордоном, один у Німеччині, інший в Англії.

Команда “Стоянівка” / Фото з інстаграму команди

Вашою тренеркою у сезоні була Оля Полякова. Чи відбулося примирення після конфлікту?

Це більше шоу-елемент. Немає жодної публічної сварки, все в межах телевізійної передачі. Ми нормально спілкуємось, адаптуємось.

Чи плануєте знову співпрацювати з нею?

Чесно кажучи, поки що не певен. Але у нас не залишилося ніякого негативу.

Нещодавно ви випустили пісню “Ікона”. Що стоїть за її ідеєю?

“Ікона” говорить про жіночу красу. Це про дівчину, її впевненість. Коли ми випустили композицію, слухачі почали ділитися відео, що свідчить про те, що емоція досягла цілі.

Ця пісня стала для мене відчуттям свободи та сексуальності. Я хотів дати змогу відчути це і слухачам. Відтак, вони також стали “іконами”.