На передовій української армії служить понад 75 тисяч жінок, більшість з яких активно виконують бойові завдання. Жіночі потреби, які раніше залишалися без уваги, наразі усуваються зусиллями держави та волонтерів. Проте жіночий погляд на війну залишається мало представленим. Публікація «Слово і діло» за підтримки ArmWomenNow пропонує серію інтерв’ю з жінками-військовими, які вибрали цей шлях добровільно. Сьогодні ми розповімо про Катерину Сороку, командирку взводу в Силах безпілотних систем. Її історія сповнена пригод, викликів, підтримки колег, а також про бюрократію і втому від війни.

Яка роль «Кіпіша» у ЗСУ

Я є командиркою взводу в підрозділі Сил безпілотних систем. Наша робота зосереджена на повітряних цілях. Якщо простіше, ми захищаємо наші міста та цивільних людей. Працюємо з різним обладнанням: бомбардувальники, дрони Mavic і FPV, що допомагають нам в протиповітряній обороні. Завдання, які ми виконуємо, полягають у знищенні всіх ворожих цілей, які загрожують нам – будь це «Молнія», «Шахед» або «Гербер». У моїй кар’єрі я пройшла через різні етапи: від стрілецького батальйону до важкого бомбера. Це тривало більше двох з половиною років, позаяк наші місії були не лише бойовими, а й гуманітарними, адже ми доставляли їжу та допомогу нашим військам.

Мотиви для переходу на СЗЧ

Вибір на користь СЗЧ був не простим, але ми зрозуміли, що наші думки не збігаються з командуванням частини. Коли наша команда потрапила на нове місце служби, нам не надали необхідного обладнання, жодних засобів зв’язку або транспорту. Надали завдання, яке потребувало від нас виходу на позицію з голими руками, без відповідного захисту. Після оцінки всіх ризиків, ми вирішили, що це керівництво загрожує нашій безпеці, тому наважилися на СЗЧ. Це стало остаточним поштовхом для нас.

Переведення через «Армію+»

Ми намагалися скористатися додатком «Армія+» для переведення. Нам запевнили, що цей процес не займе багато часу, проте в реальності жоден з нас не зміг перевестися за допомогою цієї програми. З затвердженим рапортом про переведення, ми прослужили ще вісім місяців, перш ніж вирішилися на СЗЧ.

Бюрократія навколо СЗЧ

У разі, якщо військові переходять на СЗЧ без конфлікту з минулою частиною, документи, як правило, оформляються швидко. Однак у нашому випадку все затягнулося. Першу зарплату в новому підрозділі ми отримали лише через п’ять місяців. Час, проведений без доходу, стає критичним не лише для військових, а й для їхніх родин, які потребують підтримки. Це зумовлює обережність у прийнятті рішення про перехід.

Стиль командування в Силах безпілотних систем

У нас чудова організація роботи та зв’язок із командуванням. Я ніколи не відчувала, що моя думка неповажна. Мене завжди запитують: «Як ти це бачиш?». Це сприяє ефективності наших дій, оскільки здебільшого робота відбувається так, як ми спланували, і ми отримуємо реальні результати.

Війна дронами проти «Шахедів»

Хоча традиційні методи, такі як турелі на пікапах, мають свої переваги, наші дрони дозволяють працювати на більших відстанях. Використання інноваційних технологій, включаючи штучний інтелект, робить наші операції ефективнішими. Ми постійно слідкуємо за новинами і радіємо кожному знищеному «Шахеду», адже це зменшує ризики для мирних жителів.

Час найвищого адреналіну

Кожен виклик, навіть якщо він здається складним, приносить великий кайф. На бомбардувальниках, за допомогою важких боєкомплектів, адреналін бив через край. Одного разу ми отримали завдання знищити ворога, і кожне влучання звучало як перемога. Цей досвід є справжнім джерелом енергії для нас.

Сексизм у війську

Прямої дискримінації не відчувала, але з нею стикалася. Були моменти, коли намагалася навчитися, а чула на свою адресу derogatory коментарі. Але з часом це змінювалося, почали бачити мої здобутки, і я отримала від команди запрошення до участі в бойових операціях.

Стосунки командирів із жінками

Деякі командири не бажають підпускати жінок до бойових завдань, оскільки це важко пережити в разі втрат. Але зустрічаються й ті, хто відкритий до співпраці. Кожна жінка, яка служить, має свої причини і мету, і спроможність виконувати завдання залежить від індивідуальних якостей.

Командування жінками

Стиль командування у жінок відрізняється. Ми більше спілкуємося, можемо вислухати та підтримати один одного. Це створює сприятливу атмосферу для виконання завдань. І, звісно, повага до кожного члена команди є важливою.

Нестача жінок у війську

У моєму підрозділі ми шукаємо нових жінок, які хочуть долучитися. Відгуки про жіночу відповідальність так сильні, що дівчат швидко «розбирають». Спільні чати у соціальних мережах допомагають підтримувати контакт та обмінюватися досвідом.

Підтримка військових

Я вважаю, що цивільне населення втомилося від війни. Багато людей просто чекають й не знають, як допомогти. Проте важливо, щоб усі усвідомлювали свою роль. Волонтери грають величезну роль, і їх діяльність дуже цінна.

Останні думки «Кіпіша»

Я хочу, щоб люди не зупинялися і допомагали військовим. Важливо, щоб усі усвідомлювали свою відповідальність. Хтось служить, хтось підтримує, і тільки разом ми зможемо вистояти проти ворога.

Інтерв’ю провів Денис Ратушний

Організація інтерв’ю – ArmWomenNow

Читати також наше інтерв’ю з Наталією Кудрявцевою – бойовою медикинею 72-ї ОМБр.

Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу, щоб отримувати найгарячіші новини та ексклюзивні матеріали від «Слово і діло»!