Новий етап освітньої реформи непокоїть батьків, учителів, громади загалом. І недарма, бо звичної школи біля дому, де дитина вчиться з першого по одинадцятий клас, більше не буде. Навчання триватиме 12 років, система поділиться на гімназії та ліцеї.
Щоб розкласти реформу по поличках, Світлана Жаб’юк для «Клубу експертів та експерток» поспілкувалась із людиною, яка стала одним із творців Нової української школи. Відповіді на запитання, які турбують найбільше, дав Павло Хобзей – директор Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, співзасновник Львівського фізико-математичного ліцею, ексзаступник міністра освіти і науки України (2015–2019), колишній очільник управлінь освіти Львова та області, а в минулому проректор УКУ.
Громади й батьки активно обговорюють реформу. Лунають закиди, чому про це мовиться саме зараз? Що заважало зробити ці зміни раніше?
Ми справді спізнилися з цією реформою. Зміни в старшій школі мали відбуватися паралельно зі стартом Нової української школи (НУШ) в 2018 році. Я тоді наполягав, що не можна починати лише з першого класу, треба одразу реформувати старшу ланку – 10-й і 11-й класи. Стара школа не може сама собою стати новою. Якість і результат дає лише новостворений заклад, де є конкурсний відбір учителів і серйозні інвестиції в обладнання.
Чому цього не сталося? Тут є передісторія. Ми вже мали перехід на 12-річну освіту, але в 2010 році Дмитро Табачник (міністр освіти та науки часів Януковича. – Ред.) її скасував. Він керувався бажанням скопіювати російську систему освіти і, що важливо, небажанням змінювати мережу шкіл. Реформа мережі – це завжди конфлікт, це непопулярні рішення, а він не хотів цього робити. Пізніше, за часів міністерки Ганни Новосад, планували старт реформи старшої школи на 2024 рік. Але ковід, а потім повномасштабна війна посунули ці терміни.
Зараз ми дійшли до межі. Реформа НУШ триває вісім років, пілотні класи вже у 9-му, тому зміни впроваджуються зараз, попри війну та складнощі.
Пройдімося етапами навчання. Що відбувається з учнями на етапі базової школи: 5–9 класи?
Базова середня освіта (гімназія) – це найскладніший період. Саме тут формується характер і відповідальність, але саме тут ми маємо освітні провали. Результати міжнародного дослідження PISA, яке оцінює 15-річних підлітків (випускників 9-х класів), показують, що ми перебуваємо нижче середнього рівня країн ОЕСР. У нас провал у читацькій грамотності (наслідок ковіду та війни), посередні результати з природничих наук, а математична грамотність, хоч і трохи зросла, все ще недостатня.
Міністерство планує інвестувати мільярд гривень у простори академічних ліцеїв. Проте мені прикро, що вся увага приділена початковій і старшій школі, а базова (5–9 класи), де формується особистість, залишається в затінку. Та часто проблема виникає на переході з 4-го в 5-й клас. Ми побоялися, не зробили початкову школу 6-річною, як у багатьох країнах, і маємо наслідки. А читацька й математична грамотність формуються до 12 років.
У нашій початковій школі дитина має чотири роки одного вчителя, який нею опікується, а не як у США чи Канаді, де вчителі змінюються щороку. Хтось стає улюбленцем, комусь важко змінити враження про себе, і це теж впливає. До того ж у 5-му класі з’являються різні вчителі-предметники. Часто предметник приходить викладати свій предмет, а не вчити дітей. Програми насичені, і вчитель біжить за ними. Це особливо критично для лінійних наук, як-от математика. Якщо дитина в 5–6 класі не зрозуміла якусь тему (дроби, пропорції), то випадає з процесу: вона просто присутня на уроках, але не вчиться.
Я спілкувався з учнями професійних ліцеїв, і вони зізнавалися, що перестали розуміти математику саме в 5–6 класі. Це призводить до того, що навіть на НМТ випускники приходять без знання таблички множення, бо в старших класах користувалися калькуляторами, а прогалин початкової школи ніхто не усунув.
Як можна вирішити цю кадрову й методичну проблему в середній школі?
Є кілька шляхів. По-перше, проблема в підготовці вчителів. Через низькі зарплати в педагогічні виші часто йдуть абітурієнти з низькими балами. Вчитель, який сам не може розв’язати задачу, не навчить цього дитину.
Пропоную зміни в підході до початкової школи. Варто розділити її на цикли: 1–2 класи (адаптація) і 3–4 класи, на які потрібно брати вчителів з кращою предметною підготовкою, особливо з математики. Або залучати вчителів-предметників з базової школи до викладання у 4-му класі.
Також необхідна співпраця: вчитель 5-го класу має прийти на урок у 4-й клас, подивитися на дітей, дати діагностичні завдання, щоб розуміти, з ким він працюватиме, а не починати навчальний рік наосліп.
У початковій школі НУШ вчитель має велику автономію. Чи переходить ця свобода в середню та старшу ланку?
Так, академічна автономія дозволяє школі обирати підручники та змінювати типову програму на 10–20%. Проблема в тому, що вчителі, які ніколи не жили в умовах свободи, часто бояться нею користуватися.
Загалом у класі все залежить від вчителя. Навіть найкращі підручники, якість яких зараз є проблемою, не замінять педагога. Важливо, щоб замість страху перед перевірками чи іспитами в основі лежав здоровий глузд і відповідальність – усвідомлений вибір діяти за правилами, які учні та вчителі створили разом.
Які головні проблеми з учителями ви бачите при переході на таку модель?
Їх три. По-перше, дефіцит кадрів для поглибленого вивчення, особливо в STEM-напрямку (фізика, хімія, математика). Говорити можуть усі, а от розв’язувати складні задачі – одиниці. По-друге, викладання інтегрованих курсів, зокрема Science. У вчителів є страх вийти за межі свого предмета, хоча вони мають вищу освіту. Нам треба вчити педагогів бути гнучкими. По-третє, проєктне навчання. Це критично важливо для навичок планування та співпраці. Вчителі часто бояться йти в «глибоку воду» проєктів, бо не знають, як це правильно записати в журналах для перевірок.
Перейдімо до старшої школи. Як зміниться структура після 9-го класу?
Після 9-го класу система перестає бути «трубою», де всі йдуть одним потоком. З’являються два чіткі треки. Професійна освіта (коледжі) – для тих, що хочуть здобути фах і швидше вийти на ринок праці. Це не закриває шляху до вищої освіти, але дає професію. Академічні ліцеї – для тих, що планують вступати до університетів.
Це дозволить подолати багатопредметність. Зараз у старшій школі діти вчать по 18–20 предметів. Це демотивує та фізично виснажує. У підсумку в 10–11 класах учні часто ігнорують шкільні уроки і вчаться з репетиторами. Це породжує подвійні стандарти і руйнує академічну доброчесність.
У профільному ліцеї кількість предметів зменшиться, але збільшиться глибина вивчення. Ми наполягаємо, щоб було не більш ніж вісім предметів на семестр. Деякі дисципліни варто начитувати блоками за один семестр, як в університеті. Якщо в розкладі знову буде 14 предметів – це безглуздя, яке вбиває усяку мотивацію. Реформа має навчити учнів занурюватися в проєкти і бачити життя в усій його повноті, а не лише через суху теорію.
Якщо у звичайній школі на математику відведені чотири години, а у фізико-математичному ліцеї – вісім годин, то конкурувати вони не можуть. Дитина зі звичайної школи змушена добирати знання з репетитором. Академічний ліцей має прибрати потребу в репетиторах завдяки поглибленому вивченню обраного профілю.
Як формуватиметься мережа ліцеїв? Які вимоги до них?
Ліцей має бути великим. Закон дозволяє створювати ліцей, якщо є два класи на паралелі (близько 50 учнів), але ми наполягали на як мінімум чотирьох класах на паралелі (100 учнів). Треба враховувати демографію. Нинішній 8-й клас – це пік народжуваності. Далі йде різкий спад, тож малі ліцеї є короткотривалим явищем.
Якщо матимемо мало учнів, неможливо буде сформувати групи для різних профілів. Нереально найняти фахового вчителя фізики чи хімії на мале навантаження. Тому малі школи в селах і містах стануть гімназіями (до 9 класу). А старшокласників збиратимуть у великих ліцеях, де на паралелі 150–200 дітей, як у Шептицькому. Там місцева влада одна з перших в Україні створила один академічний ліцей і перевела у нього всіх десятикласників. Туди йдуть великі інвестиції, держава виділяє субвенції, там змінюють освітній простір і працюють з учителями. І це дає ефект, результат: випускники і батьки задоволені.
Мета академічного ліцею – стати настільки цікавим, щоб дитина боялася пропустити матеріал і не потребувала репетиторів. Змінити вивіску легко, а створити середовище, як в УКУ, є справжнім викликом. Для цього потрібні інвестиції, налагодження співпраці з університетськими викладачами, що дасть зовсім інший рівень мотивації.
Питанням, яке найбільше турбує батьків, є логістика: як возити дітей, особливо в умовах війни, і що робити з селами, особливо в гірських районах?
Це складне питання. Але маємо розуміти, що діти після 9-го класу, які вступають у коледжі, легко добираються в місті самотужки. Ба більше, їздять в інші міста, живуть у гуртожитках, і це сприймається нормально. Ліцеїсти – це той самий вік. Зміна середовища корисна. Вона виривається зі звичної ролі в старій школі, учень потрапляє в нове конкурентне середовище, і це стимулює його розвиток.
У великих містах, таких як Львів, ліцеї будуть розташовані і в центрі, і в районах. У центрі Львова все більше житла орендують туристи, школи там не заповнені, тоді як у новобудовах переповнені. Це можна вирівняти, створивши в центральних ліцеї. До того ж тут зосереджені університети, музеї, культурне середовище міста. Але щоб місто не зупинилося в заторах, ліцеї будуть і в районах. Ми обговорювали це питання з керівництвом освіти міста, є правильне розуміння.
Щодо сіл, особливо в гірських районах, де щоденне добирання взимку неможливе, рішенням є пансіони (гуртожитки) при ліцеях. Колись депутати заради виборів відстоювали середні школи в кожному селі, тепер вони порожні й не дають якості: один вчитель викладає по три-чотири предмети.
Що конкретно вивчатимуть у ліцеї? Яким буде вибір предметів?
Ми переходимо на трирічну старшу школу (10–12 класи). Я наполягав саме на трирічній моделі. Перший семестр у 10-му класі – це критично важливий період для адаптації учнів, які приходять із різних шкіл. Це час для розвитку лідерства та самоврядування. В другому семестрі обираємо профіль. 11-й клас стає якірним – він присвячений розвитку компетентностей, а не лише гонитві за балами. У 12-му класі друга половина року закономірно піде на підготовку до випуску і вступу.
Система навчання базуватиметься, так би мовити, на трьох кошиках. Це обов’язкові предмети, зокрема українська мова, література, історія, англійська, математика, «Захист України». Профільні предмети – це те, що учень обрав як основне: фізика, хімія, біологія тощо. Вибіркові предмети – до душі: учень може обрати курс, який не стосується профілю. Це може бути мистецтво, психологія, фотосправа тощо. Якщо набирається група, школа вводить цей предмет.
Випускник має бути готовим до університету без потреби проходити курси вирівнювання на першому курсі вишу. Він має знати мову на рівні B2, для цього в навчальному плані закладений мінімум – чотири години англійської на тиждень. І має вміти робити свідомий вибір. Оскільки в старшій школі учень сам формує свою освітню траєкторію, він виходить зі школи з навичкою обирати те, що йому потрібно, і нести за це відповідальність.
Засновник PISA Андреас Шляйхер, який приїжджав на освітні форуми до Львова і прихильний до України, каже, що ми не додаємо 12-й клас як тягар, ми додаємо 10-й клас як можливість вибору. За типовою програмою, затвердженою МОН, перший семестр 10-го класу в академічному ліцеї загальноосвітній. Тільки з другого семестру можна обрати профіль. Система динамічна: можна змінити профіль після 10-го класу або піти з ліцею в коледж. Краще спробувати різні предмети в школі й усвідомлено вступити туди, де хочеш навчатися, а не куди вистачило балів.
А як щодо професійної освіти? Чи є шанс змінити ставлення батьків до неї?
Стереотип, що без диплома університету немає майбутнього, потрібно ламати. Професійна освіта – це швидкий вихід на ринок праці. Зараз у професійні коледжі вкладають великі європейські інвестиції, бо ЄС потрібні кваліфіковані кадри. Кар’єрне радництво, як у Швейцарії або Німеччині, має на меті саме популяризацію робітничих професій, які зараз є високооплачуваними.
На Львівщині у 16 пілотних громадах уже готують кар’єрних радників, є проєкт DECIDE. Профорієнтація критично важлива. Менеджерка проєкту Валентина Полторак наводила приклад: у селі на Полтавщині 70% дітей хотіли бути прокурорами, бо бачили місцевого прокурора. Але коли їх повезли на екскурсію на підприємства Кременчука, показали сучасні технології та умови праці, діти змінили думку. Вони просто не знали про інші можливості.
Ви згадували про співпрацю з університетами. Чи вплине 12-річна школа на зміну тривалості вищої освіти?
Так, це пов’язані процеси. Обговорюється ідея скорочення бакалаврату до трьох років (зараз маємо чотири) для певних спеціальностей завдяки 12-річній школі. Модель «три роки бакалаврату два роки магістратури» збереже загальний час навчання. В наукових ліцеях цілком реально вичитати і вивчити частину університетських курсів у 12-му класі. Ми можемо прийти до канадської моделі, де учні заробляють кредити ще в школі, скорочуючи собі навчання у виші. До того ж ми сподіваємося на залучення викладачів університетів до викладання в ліцеях спецкурсів. Ліцей має стати середовищем з університетським духом.
Як вам ідея не нумерувати ліцеї, а давати їм імена відомих діячів згідно з профілем? Можливо, ми так більше дізнаватимемось про видатних людей?
Нумерація – це радянське знеособлення і закладу, і особи. Як зек під номером, а не людина. Раніше так не було. Звісно, цифру легше запам’ятати, але зараз уже багато закладів мають назви, що відображають їхню суть. Думаю, від номерів треба відходити, кожна школа повинна мати своє обличчя і патрона – вченого, героя чи іншого діяча. Бачимо це на прикладі ліцею Шептицького. Створюючи нові початкові школи в незалежній Україні – «Дивосвіт», «Світанок», «Школа радості», ми ж не давали їм номери.
Чи можна сказати, що НУШ уже зараз змінює ментальність молодих українців?
Безумовно. Діти в НУШ більш відкриті, мають почуття гідності та не бояться помилятися, висловлювати власну думку.
Проте школа все ще залишається якорем совдепії. Дослідження показують, що учні мають правильні цінності щодо свободи, але часто радянські наративи ще пролазять у відповідях на запитання про хабарі чи пріоритет статусу. НУШ має змінити це внутрішнє сприйняття. З декомунізацією ми майже закінчили, тепер час змінити майндсет (ментальне налаштування. – Ред.) на вільний і відповідальний.
Батьків непокоять постійні зміни. Що скажете на це?
Реформа не нова, вона триває з 2018 року. У 2022-му було призупинене лише фінансування, через що 5–6 класи опинилися в складних умовах без підручників. Нинішня старша школа в її старому вигляді деморалізує дітей багатопредметністю. Профілізація – це порятунок, бо дитина займатиметься тим, до чого має хист. Наше завдання – не просто змінити вивіски, а створити ліцеї з університетським духом і підготовленими вчителями. Участь батьків у цьому процесі також надзвичайно важлива.
Текст: Марічка Ільїна
Фото: Твоє місто
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
_______________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
