Про довіру в армії, СЗЧ, бусифікацію, переваги корпусів, розвиток наземних роботизованих комплексів та ППО, про сержантів і повагу до солдата, планування і демократію як елемент залізної дисципліни в армії читайте в ексклюзивному інтерв’ю бригадного генерала, командира 3 армійського корпусу Андрія Білецького керівниці інформаційної служби Фактів ICTV і ведучій телемарафону Єдині новини Олені Фроляк.
Інтерв’ю з Андрієм Білецьким
– Пане Андрію, менше місяця залишається до четвертої річниці повномасштабного вторгнення. Попри різні переговори, загалом малопродуктивні, завершення війни не видно. Путін вимагає виходу з Донбасу та тисне на фронті, влаштовує геноцид та енергетичний терор. Чи думають і що думають про завершення війни ті, хто на війні безпосередньо?
– Безумовно, всі думають. Всі хочуть жити, побачити сім’ю. Але всі прекрасно розуміють, що і в миру має бути адекватна ціна… Хочете миру, як там президент США Дональд Трамп казав, у вас мають бути карти на столі…
Зараз дивляться
Наші карти – це заведення росіян у патову та безнадійну ситуацію, коли наступати неможливо, а втрати – неприйнятні. Тоді у них є сенс сідати за стіл перемовин.
Зараз у росіян що? Вони сильно гальмують по фронту, у них найгірші з 2021 року темпи просування на більшості ділянок, але вони вірять, що зима пройде і їхня зелена тактика інфільтрації знову стане ефективною, вони на це розраховують.
Але я з багатьох причин думаю, що цього не станеться.
Зараз вони розраховують на енергетичний терор проти населення, вони вірять в цей план. Але якщо ми пройдемо морози і зможемо зупинити росіян, вони зрозуміють, що навіть не 1 квітня, а 2026 рік і захоплення Донбасу – це абсурд. Тоді в них будуть стимули сідати за стіл перемовин.
– Які асиметричні, нелінійні дії з нашого боку могли б зірвати весняний наступ росіян?
– Російський варіант тактики інфільтрації не відповідає загальносвітовому визначенню і передбачає використання низької щільності бойових порядків. Коли висока відстань між позиціями піхоти противника, спеціальні підготовлені групи підходять, заходять на певну глибину і , за рахунок цього, пропускають механізовані підрозділи, починається повномасштабний наступ…
Для росіян це просто гнати стада. Зараз третина їхніх військ – це взагалі іноземці: Африка, Індія, асоціальні низи росіян. І ці люди відправляються малими групами по дві-три людини з завданням просочуватися вглиб на 7-8 км, розраховуючи, що в нас немає резервів їх контратакувати. Це призводить у них до фантастичних втрат, але поки в них цей людський ресурс є, вони будуть це використовувати. Проти цього є прості засоби: це ешелонування засобів спостереження та ураження дронами, наземними роботизованими комплексами, засобами радіоелектронної боротьби, завдяки яким ми їх чуємо і бачимо.
І от ешелонувати їх на глибину 20 км і уражати, поки вони йдуть, а ідуть вони пішки… Інколи буває так, що ми бачимо, що виходить рота, через чотири доби зі 120 залишилось 17 людей, а вони ще навіть не на передку…
Друге – це створення мобільних підготовлених резервів, які протистоятимуть інфільтрації, зможуть прибути на місце, куди противник занирнув, і його там знищити. Зазвичай це не складне завдання. Він же вглибині наших позицій, у нього немає ні підтримки, ні логістики, банально їжі немає.
– Нам це вдається?
– Як де. Для мене в корпусі це не є проблемою. Куп’янський приклад – дії Хартії прекрасно показали продуктивність такого підходу. Це правильне ешелонування, відрізання шляхів підходу противника. Тактика ця не є новаторською, і підходи її вирішення дуже прості.
– Це все працює, зокрема на Борівському та Лиманському напрямку – в смузі вашої відповідальності?
– На цій ділянці ворог представлений трьома арміями, вони входять в групу армії Захід, з них дві діють в смузі 3 корпусу. Це 20 та 25 армії. Коли в червні ми приймали бригади в корпус, то крім 3 бригади, у них усіх була наявна величезна глибина інфільтрації, доходило до 7 км…
Зараз смуга корпусу не має ось цих плям інфільтрації. Чому це важливо? Стійкість піхоти визначається засобами, які її підтримують, і чим ближче вони до фронту, тим краще підтримують свою піхоту.
Чим далі – тим більше піхота залишається сам на сам з ворогом. Коли у тебе за спиною є противник – засоби доводиться далеко відтягувати…
Коли ми знищуємо інфільтрацію – ми підтягуємо ці засоби вперед і стійкість оборони зростає в рази. Ми її ліквідували, тому стабільність зараз дуже висока. Одна із найстабільніших ділянок – Лиман. Попри всі крики російських аналітиків, Лиман стоїть.
Росіяни так весь час кажуть: Донецька область, Донецька область, віддайте нам контроль над Донецькою областю! Але вони сором’язливо замовчують, що три населені пункти Луганської області – під контролем 3 корпусу, вони брешуть своїм очільникам, “насєлєнію”, вони наразі не захопили повною мірою всю Луганську область.
– Вам вистачає ресурсу, людей, зброї, щоб успішно протистояти ворогу?
– Їх ніколи не вистачає. Ресурсу ніколи не буває забагато.
Є проблеми, вони передусім стосуються НРК, БпЛА різних типів, з цим є великі проблеми, просто із виробництвом їх зараз. Росіяни розуміють, що це друга (після енергетичного терору) ціль їхніх ударів. Проблеми значні, але не катастрофічні.
Що стосується стандартного БК, з яким раніше були дефіцити – артилерія, стрілецькі набої, то зараз все це в мінімально достатній кількості надходить.
– Як змінилась за ці чотири роки війна особисто для вас, з часу ТРО 2022 року, моменту створення бригади?
– Для мене це не перша війна, я не з телевізора пам’ятаю бої 2014-2015 років… Але якщо так чесно сказати, вона не те щоб стала безособистісна.
Ми почали професійніше її сприймати, як рід діяльності. Спочатку це був виклик битви та емоцій, потім цей баланс змінився в бік системності і роботи.
Весь час горіти не можна – ми б перегорали, якби весь час сприймали війну через призму весни 2022-го.
Як сказав мені один із високопоставлених офіцерів розвідбатальйону: От навесні 22-го мені було все одно, доживу я до вечора чи не доживу. А зараз я по-іншому на це дивлюсь. Не те щоб жити стало більше хотітися – ти просто розумієш, що ти всіх підведеш.
– Міністр оборони Михайло Федоров повідомив, що в Україні 2 млн людей – в розшуку, 200 тисяч – у СЗЧ. Яка ситуація у вас, як повертаєте людей і мотивуєте не тікати з армії?
– По СЗЧ боюсь всіх ще більше розчарувати. Є різні реєстри, незведені цифри по бригадах, тому реальна цифра ще вища. Що ж до 3 корпусу, то цього місяця в 3 штурмовій бригаді абсолютний рекорд. У її складі понад 10 тисяч людей, з них 13 СЗЧ. Я скажу відверто: для мене це гордість.
– Як вам це вдається?
– Це комплексно. Починаєш розповідати – всі хочуть швидкого результату. Його не буде. Умови нормальні створюйте, ставте нормальних командирів.
Командири теж люди, бувають зальоти. Показуйте хоч якусь мінімальну справедливість стосовно сержантів, солдатів та офіцерів.
120 бригада – найсмішніший приклад. Вони поміняли комбрига, і м’яса стало більше вчетверо…
Створіть нормальні умови, навчальні центри, інструкторів. Мотивуйте їх, бо в нас є проблема з тим, що в інструктори не хочуть іти справжні професіонали.
Займайтесь постійно збільшенням кількості сержантів. Дайте нормальне людське матеріальне забезпечення, візьміть психологів, ухвалюйте адекватні рішення і старайтесь, щоб солдати розуміли їхню логіку. Все це в комплексі дає довіру, це виховує почуття побратимства.
В СЗЧ ідуть і супербійці, суперштурмовики. А потім людина повертається через 3 тижні й каже: Ну, я просто бухав. Це ж величезний стрес!
У кожного є моменти, коли ти можеш зірватися, але коли ти розумієш, що люди тебе не підведуть, то і ти намагатимешся їх не підвести. Це довга і комплексна робота, яка ніколи не закінчується.
Ще приклад. 60 бригада несла значні втрати. Вона була на дуже важкому напрямку. Але поміняли алгоритми, ввели інші принципи, зменшились СЗЧ.
І попри те що люди були в надважкій ситуації, вони повірили.
90% наших солдатів – це виключно відмінний, вибачте, військовий матеріал, хоробрі, достойні, достатньо ініціативні, якщо їм давати можливість проявляти цю ініціативу. Питання виключно в довірі чи недовірі.
Про бусифікацію та мобілізацію
– Президент Володимир Зеленський доручив міністру Федорову врегулювати питання так званої бусифікації. Чи не вперше глава держави озвучив цю чутливу проблему. Але вона з’явилась не на порожньому місці: люди ховаються, тікають, не виконують закон, і ТЦК змушені вдаватися до таких інколи примусових чи силових дій.
– Швидкого рішення не буде. Я б не сказав, що мобілізація провалена, ми просто велика нація, яка воює з величезною. Ми апріорі менші і наш ресурс людський менший, і захід тут нам не допоможе.
Люди, за великим рахунком, нехай без особливого задоволення, але йдуть. Це війна, нехай в день кількох взяли і бусифікували, але ж переважна більшість іде, хоч інколи примусово-добровільно.
Поки ми повністю не реформуємо і не відремонтуємо бойову підготовку і довіру до навчальних центрів, такі історії будуть. Допоки не відновили єдину мораль – від солдата до генерала – така ситуація буде.
Довіру за три дні не повернеш. У нас дуже дивна ситуація: ми живемо в якомусь середньовіччі, бігаємо зі смолоскипом і шукаємо, кого б в армію забрати. У Мінцифри була прекрасна ідея: люди залишають великий цифровий слід, можна електронно визначити і категорії людей, і хто придатний, і хто людина з інвалідністю, створити нормальні електронні реєстри. І я сподіваюсь, це буде робитись.
Наші втрати в СЗЧ значно вищі, ніж безповоротні на фронті. Фактично ми втратили сім місяців мобілізації. Це фантастичні цифри – 200 тисяч на фронті зараз би поміняли ситуацію кардинально.
І за бажання ми б могли наступати, точно могли б зупинити ворога. Ніхто не хоче дивитися на СЗЧ з іншого боку. Так, страшно, так, люди втомились. Буває, що тікають з навчальних центрів, де вони ще й не встигли від чогось втомитись.
Та кожен такий втікач – це гарантовано загиблий або поранений боєць! Адже коли один пішов, то на всіх інших різко зросло навантаження, і замість 40 днів вони сидітимуть на позиціях 60…
Вони втомлюються, а значить помиляються, перестають бути ефективними. У цієї складової є й інша сторона медалі: ці люди – ваші родичі, сусіди, рідні, які вирішили не “петляти”, а захищати і чесно виконувати свій обов’язок до кінця.
Про ефективність дронів у знищенні ворога
– Ваші бригади – у десятці найкращих зі знищення ворога дронами серед усіх підрозділів Сухопутних військ 2025 року. Як ви домоглись такої ефективності?
– У нас вся система дронів розвивалась дуже довго як приватна ініціатива. Те, що воно так масштабувалось – результат ініціативності українського солдата. Ми були одними з піонерів 2022 року, перші Мавіки над Мощуном на Київщині чи в Горинці ми піднімали. І це викликало захоплення і здивування, ми були піонерами, почали швидше бігти в цьому напрямку. Ми приділяємо цьому велику увагу, у нас працює ціла інфраструктура, відкриваємо кілхаузи (школи підготовки пілотів) як філії в деяких країнах НАТО.
У нас перша в Україні школа пілотів НРК, до нас іде багато молоді. І хто краще за геймерів впорається з таким завданням? Молодь на порядок швидше вчиться, і це плюс!
Також хочу сказати про 63 бригаду, якщо рік тому, коли я був офіційно призначений на корпус, 63 бригада уже мала добрі результати по БпЛА, і вона їх розвиває. Я радий, що цей батальйон опинився у нас в 3 корпусі. До речі, це батальйон Олега Ляшка, і тут, як кажуть, зіграла роль в ефективності особистість. Тепер він відомий військовий, він ріс у цій сфері, поки не довів свій батальйон до видатних показників.
Ляшко побудував колектив, який мені за філософією дуже зрозумілий. Там є командність, вони одне ціле, вірять в результат, ініціативність, новаторство, вони автори деяких ефективних рішень, які розповсюдились практично на всю армію. Там значна роль командира, і це правда.
– Перехід на корпуси – це було правильне рішення?
– Це було єдине правильне рішення. Корпуси показують свою ефективність. Коли ти воюєш чужими бригадами, ти точно не будеш робити щось, генерувати, розвивати, поповнювати. Тому що це не твої війська. Тобі немає жодного сенсу вкладатися в розвиток певного підрозділу, тому що він у тебе тимчасово і ти не знаєш на скільки – на день чи на місяць.
Відповідно, ці бригади мають такий характер “брошенок”, ними ніхто толком не займається, вони живуть самі по собі.
А от корпус – хочеш ти чи не хочеш, мусиш займатися. Моє завдання зараз – зробити не одну 3 штурмову найкращою, а підтягнути всі мої бригади до рівня 3 штурмової. Тоді 3 штурмовій стане набагато легше. Це базовий сценарій, чому корпуси – це добре.
Раніше у нас не було жодної глибини і оперативного рівня війни. Про що йдеться?
От росіяни воюють проти нас. Їхній аналог нашої бригади – це полк, у них на всіх рівнях є свої засоби ураження і своя глибина ураження, і вони уражають комплексно, тобто вони воюють не на передку, а воюють з нашими тилами, логістикою.
Ми цього фактично не робили або робили нерегулярно. У корпусу з’являється така ж глибина, у нього вже інше завдання – уражати на 120 км.
Є ще велика проблема із засобами ураження, розвідки, але вони поступово будуть вирішуватись.
Коли в корпусу з’являться власні резерви, це стане повністю повноцінна тактико-оперативна одиниця і тоді це буде впливати серйозно на весь перебіг нашої війни. Зараз корпуси ще в зачатковому стані, всі вони по-різному розвиваються, але вони швидко набирають спроможності.
Що ми впровадили вже?
Перше – зменшили звітність, прибрали 16 щоденних доповідей з бригад. Офіцер – він же один і або займається паперовою роботою, або плануванням дій та логістики. Ми прибрали на третину паперову звітність і нічого не втратили.
Ми ввели так званих капітанів битви – це важливий елемент безпосереднього управління поточними ситуаціями, що ось в цю секунду відбувається на полі бою. І це вивільнило час для розвитку військ і планування, що без капітана битви неможливо! Можу сказати, що бригади, які ми прийняли і чиї комбриги спочатку їх не хотіли вводити, тепер приходять і розповідають, як у них нині переймають досвід по капітанах битви і жаліють, що не ввели їх раніше.
Також введена абсолютно інша процедура ОВП – об’єднаної вогневої підтримки. Це комплекс спостережень, планувань та уражень противника.
І суперключова історія, яку я завжди продаю, – ключ до всієї війни – це сержантський корпус.
На рівні бригади вже підготовлено до тисячі сержантів, підвищено їхній рівень на курсах, створили раду сержантів. Тобто у нас сержанти впливають на кадрові рішення командирів.
– То ви демократію розвели?
– Якщо ви хочете залізної дисципліни, то у вас мають бути елементи демократії. Сержантська рада — це стандартна практика в НАТО, вона прописана і в ЗСУ, але ще ніде не створена. Ми збільшили компетентність сержантів, але ми поки на початку цього шляху.
Велика зміна підходів бойової підготовки – де є час і можливість, ми навчаємо або перепідготовлюємо солдатів. Я далекий від думки, що в нас все ідеально, що всіх підготували на достатньому рівні, але є велика кількість людей, які безкінечно вдячні, що потрапили на корпусні полігони, до корпусних інструкторів.
Є дуже смішні історії. Я кажу: Як курси?
“Ви знаєте, я призваний з 2023 року, так от, після цих курсів у мене думка закралася: … його знає, як я вижив до цього часу, я ж нічого не знав?!”.
У нас абсолютна більшість інструкторів – це поранені штурмовики, молоді хлопці, і їх дуже важко було переконати бути інструкторами. Але з часом вони розуміють, що так вони значно ефективніші, коли вчать краще бити ворога і зберігати своє життя.
Хоча на піку наступу противника, коли ситуація була вкрай важка, коли ми тільки прийняли кілька бригад, 7 км інфільтрації, деякі населені пункти втрачені, але на мапу не нанесені, бо командування бригади просто приховує це, то інструкторів довелось кинути в повному складі на бойові.
Думали, що на тиждень, а вийшло, що на місяць. І вони показали неймовірний рівень ефективності – наступали, оборонялись, несли втрати, там навіть були протезники, це було виключно добровольська історія. Жоден не відмовився, показали надвисокий професіоналізм.
Про наземні роботизовані комплекси (НРК)
– За всіма показниками корпус на першому місці з використання НРК.
– Це правда, корпус був багато в чому ініціатором цієї революції НРК, і вона піде значно далі.
НРК сьогодні – один з ключів до війни. Поясню чому. Кров війни – нафта, а жили – це логістика. Тож щоб доставити щось на передній край або звідти забрати, НРК – це все!
Ми доставляємо поранених, полеглих, полонених. Через навалу дронів машини, техніка уражаються подекуди зі 100% ефективністю. Доставити щось на передній край складно.
НРК – така річ, що деякі моделі беруть 600-800 кг. Я коли показую цифри логістики на передній край завдяки НРК – у людей зазвичай шок.
– Чи уражають НРК?
– Так, це розхідник, вибачте. Те, що вартує $5-6 тис., — це точно дешевше, аніж людина в пікапі під номером 200. НРК зараз в першу чергу – це логістика, але вже стає відчутним фактором зброї, і до кінця 2026 року це буде ще відчутніше. Росіяни теж використовують НРК.
У них одна модель, але якщо зараз Ілон Маск відключить несанкціоновані Starlink – то в росіян з їх НРК буде біда. (Зауважимо, що станом на 6 лютого підрозділи РФ втратили можливість використовувати Starlink через зусилля з блокування неавторизованих терміналів, – Ред.)
Я вірю, що в бойових порядках від 30 до 50% особового складу піхоти може бути замінено на НРК. Найгіршу роботу ми можемо залишити НРК, а піхота повинна стати елітним підрозділом, родом військ.
Про власну ППО
– Зараз корпус займає перше місце за кількістю збитих цілей, і це офіційна інформація. Ми створюємо ППО як комплексну історію. У країні існує два типи ППО – сухопутних військ, та, що прикриває війська, і ППО, що прикриває наші міста – Patriot, С-300.
Ми – сухопутна ППО, яке було заточене на боротьбу з гелікоптерами або з бойовими літками. Це були малі радіуси дії, переносні ЗРК та артилерія. Коли почалась війна, противник перестав підлітати на відстані, де його можна збивати.
Я сказав – повітряні цілі зовсім помінялися, але цим ніхто не займається. ППО почала відмирати як клас, багато чого було втрачено і його довелось створювати з нуля. На ППО я завів хлопців з 2 штурмового батальйону, дуже талановитих, колишніх штурмовиків.
Вони виявились найкращими пепеовцями. Я їм сказав: повітряні цілі зовсім змінилися, але цим ніхто не займається. Ніхто не збиває Mavic, крила, ніхто не займається Шахедами. А все чому? Бо не було засобів їх побачити, головне ж – виявити ціль, почали шукати засоби ураження.
Щоб ви розуміли, перший такий радар ми купили у Ватикані, де він виконував антидронові функції. Він зламався, і ми його викупили. Він показав свою ефективність, і з цього моменту ми почали їх множити. Зараз це щільне радіополе на всю глибину зони виконання корпусу, це нам дає можливість виявляти цілі різного характеру на всіх напрямках.
Відповідно, так побудована в 3 ешелоні ППО – та, що працює по малих цілях і знищує розвідувальні крила, а також велике небо, як ми її називаємо – така, що нищить Шахеди.
І все це зведене в єдину жорстку систему управління. У нас не автономні ППО бригади, а ППО корпусу. Інші бригади теж це роблять, але успіх у всіх різний.
Дуже важливо, щоб усі корпуси набули такої спроможності, і на державному рівні має бути підтримка.
Вони є першим ешелоном повітряної оборони країни, і якщо вони будуть збивати значну частину дронів, то і роботи ППО, яка прикриває наші міста, стане на порядок менше.
З останнього – наліт на Харківщину, коли росіяни випустили сотні Шахедів. Тоді 3 армійський корпус збив за ніч 33 Шахеди.
Якщо б ми їх прорідили на цих ешелонах, то і результат у росіян був би інший. Нашій ППО важко, бо це комплексні удари: і ракети, і Шахеди.
Я думаю, що Шахеди ми повинні знищувати ближче до переднього краю, не пропускати їх так масово і так далеко, щоб вони не забивали нашу ППО, тоді ЗРК ефективніше відпрацюють ракети, які летять на наші міста.
Ми з вами пройшлись по всіх напрямах – НРК, БПС, ППО, і вся ця історія не має магічної пігулки. Виключно комплексна робота і постійний труд по всіх напрямах. Бойовий організм як атлет: або тренуєш все тіло, або це фікція.
Дивіться повну версію інтерв’ю на YouTube-каналі Фактів ICTV.
Читайте також
Диверсанти РФ у Купʼянську та бої в районі Покровська – Сирський про ситуацію на фронті
Фото: пресслужба 3-го АК
Пов’язані теми:
Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
