Олексій Шевчук пояснив, чому конкурси на керівні та адміністративні посади, зокрема в САП, стали індикатором зрілості громадянського суспільства та професійних спільнот.
Конкурси на керівні та адміністративні посади, зокрема в САП, стали індикатором зрілості громадянського суспільства та професійних спільнот, а конкурсні комісії є ключовим механізмом оновлення державних інституцій. Таку думку висловив адвокат та речник Національної асоціації адвокатів України, директор центру правничої інформації юридичного інституту КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, речник Національної асоціації адвокатів України та лобіст Олексій Шевчук в інтерв’ю «Судово-юридичній газеті». У грудні 2025 року його було включено до складу конкурсної комісії, уповноваженої здійснювати відбір кандидатів із числа прокурорів на вакантні адміністративні посади у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.
У інтерв’ю «Судово-юридичній газеті» Олексій Шевчук розкритикував блокування процедур добору у сфері правосуддя та антикорупційної політики і заявляє про системні проблеми із запуском конкурсних процедур у сфері правосуддя та затягування формування ВККС.
Ви часто говорите про участь громадянського суспільства у конкурсних комісіях та наглядових радах. Чому це для вас принципово?
Тому що саме там ухвалюються рішення, які визначають якість державних інституцій на роки вперед. Якщо громадянське суспільство справді хоче змін — воно має бути не лише коментатором у соцмережах, а повноцінним учасником механізмів добору та контролю. Участь у конкурсних комісіях, наглядових радах і конкурсах на вакантні посади — це практичний рівень впливу, де видно компетентність, відповідальність і здатність нести рішення, а не лише оцінки.
Ви згадали історію з конкурсною комісією щодо формування ВККС. Що саме відбувається?
Буквально нещодавно я був призначений Радою адвокатів України до складу конкурсної комісії з формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів. І тут виникає ключова проблема: Вища рада правосуддя досі не сформувала конкурсну комісію. Виходить парадокс — значна частина суб’єктів свої вимоги виконали: Рада прокурорів, Рада адвокатів України подали кандидатів, процедури з їх боку відбулися. А орган, від якого залежить фінальне оформлення та запуск, фактично гальмує процес.
Чому, на вашу думку, це питання настільки важливе саме зараз?
Бо ми живемо в умовах, коли заблокована або сповільнена робота багатьох інституцій. Судова система, органи добору та оцінювання, конкурси на керівні посади — це «кровоносна система» держави. Якщо вона не працює, то держава втрачає керованість, довіру і здатність реформуватися. А конкурси — це спосіб легально й прозоро перезавантажувати систему.
Ви також згадали, що йдуть конкурси на керівника митниці та в наглядові ради. Яка там проблема?
Проблема в тому, що ми майже не бачимо там так званих «лідерів громадської думки», які роками закликають «змінювати систему». Коли доходить до відповідального рівня — подати документи, пройти співбесіди, взяти на себе юридичні ризики й дисципліну роботи — багатьох просто немає. І тоді виникає закономірне питання: чому?
І ваша відповідь — що бракує компетентності?
Я говорю про типову ситуацію: частина публічних активістів не має профільної освіти, релевантного досвіду, управлінських навичок і, відверто кажучи, часто — підтвердженої історії професійної роботи. Це не образа і не ярлик. Це практичний критерій. Конкурсні комісії — не про гасла. Там потрібні компетенції: право, управління, комплаєнс, доброчесність, процедура, вміння працювати з доказами, вміння ставити правильні питання й фіксувати позиції.
Нещодавно у вас була співбесіда в Раді прокурорів України, а потім — призначення генеральним прокурором до комісії щодо адміністративних посад у САП. Що це за роль?
Це роль, у якій я фактично представляю адвокатуру як частину системи правосуддя. І це принципово: адвокатура — не сторонній спостерігач, а інституція, яка щоденно працює в процесах і бачить, як дотримуються (або порушуються) права сторони захисту. Конкурс на адміністративні посади в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі — складний, чутливий і з високими ставками, бо йдеться про керівні функції і стандарти роботи органу.
Ви підкреслюєте «баланс» між обвинуваченням і захистом. Як це має проявлятися в доборі прокурорів?
Дуже просто: прокурор у демократичній правовій державі — не «каральний менеджер», а процесуальний гарант законності. Тому я як член конкурсної комісії маю прискіпливо дивитися, чи не були кандидати помічені в системному ігноруванні прав адвокатів та підзахисних, чи не демонстрували зневагу до принципа змагальності, чи дотримувалися стандартів етики, процесуальної дисципліни та доброчесності. Бо адміністративні посади — це не тільки про кар’єру. Це про культуру органу і правила, які далі поширюються на десятки людей.
Як ви бачите критерії «якісного кандидата» в таких конкурсах?
Ключові блоки — професійність, доброчесність і зрілість. Професійність — це не лише диплом, а практика, навички, здатність діяти в межах процедури. Доброчесність — це відсутність конфлікту інтересів, прозорі статки, репутація, готовність пояснювати рішення. Зрілість — це вміння не плутати посаду з владою, а повноваження — з персональними симпатіями чи помстою. І, звісно, здатність витримувати публічність та тиск, бо антикорупційна вертикаль завжди під прицілом.
Ви говорите про блокування роботи інституцій. Де, на вашу думку, «вузьке місце» системи?
Вузьке місце — у запуску процедур і відповідальності за строки. Частина органів формально декларує підтримку реформ, але процедурно або кадрово затягує рішення, без яких конкурси не стартують або не завершуються. Це вбиває довіру й створює простір для спекуляцій: одні кричать, що «все злили», інші кажуть, що «немає кандидатів», а результат — країна без повноцінно працюючих інституцій.
Що ви хотіли б сказати тим, хто називає себе громадськими діячами та лідерами думок?
Якщо ви справді хочете змін — ідіть у процедури. Подайтеся в наглядову раду. Подайтеся в конкурсну комісію. Пройдіть співбесіду. Візьміть на себе відповідальність, конфліктність, публічність і роботу «на землі». Бо керувати суспільною думкою з телефону — легко. Працювати в інституційному механізмі — складно. Але саме там і відбуваються реальні зміни.
А що б ви порадили професійним спільнотам — адвокатурі, науковцям, управлінцям?
Не стояти осторонь. Професійні спільноти мають не тільки делегувати кандидатів, а й публічно вимагати дотримання процедур, строків і прозорості. Якщо ми вже подали кандидатів і виконали свою частину — ми маємо право ставити прямі питання тим, хто затягує або блокує наступний крок.
Ваш головний меседж на завершення?
Конкурсні комісії — це не декорація. Це механізм, який визначає, чи буде країна мати професійні й відповідальні інституції, чи продовжить жити в режимі «вічного перезапуску» без результата. Сьогодні критично важливо, щоб запрацювали конкурсні комісії і щодо ВККС, і щодо адміністративних посад у САП, і в інших ключових секторах. Бо без цього ми фактично погоджуємося на блокування державної машини.
Автор: Володимир Право
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
