Наразі немає ознак того, що російська агресія проти України може завершитися швидко, адже Кремль не демонструє жодних намірів для цього, а фронт відносно стабільний. При цьому потрібно посилювати тиск на агресора, щоб зрештою склалися такі умови, що Путін буде просто змушений зупинитися, а Україна збереглася як незалежна, суверенна, заможна європейська демократія.
Під час Мюнхенської конференції з безпеки, яка традиційно збирає провідних політиків, дипломатів і експертів з усього світу, тема війни РФ проти України та мирні шляхи її врегулювання знову перебуває в центрі уваги. У рамках цього масштабного міжнародного заходу власним кореспондентам Укрінформу вдалося коротко поспілкуватися з колишнім (у першій адміністрації Д.Трампа) спецпредставником США з питань України Куртом Волкером. У розмові він пояснив, чому мирний процес не просувається, чого очікувати від переговорів у Женеві та які гарантії безпеки для України можуть бути реалістичними.
МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ НЕ ПРОСУВАЮТЬСЯ, ОСКІЛЬКИ РОСІЯ НЕ ВІДЧУВАЄ СТИМУЛУ
– Пане Волкер, як оцінюєте триваючий мирний процес з припинення війни РФ проти України, наступний раунд переговорів у Женеві, і що скажете про ситуацію на фронті?
– По-перше, лінія фронту залишається дуже стабільною. Росіяни здійснюють численні наступальні атаки, але вони не здатні суттєво просунутися та захопити значні українські території. При цьому, вони втрачають надзвичайну кількість військових на полі бою. Тож це не працює на користь Росії. Вони продовжують наступ, але це не створює для них жодної реальної переваги.
По-друге, через це Росія активізувала атаки в інший спосіб – ударами по українських містах і цивільному населенню, особливо по енергетичній інфраструктурі, намагаючись спричинити якомога більше дестабілізації та страждань узимку. І тут вони досягли успіху: виведено з ладу значну частину енергопостачання, завдано величезних труднощів населенню. Але це не має стратегічного значення у війні – принаймні поки що. З часом це може вплинути на економіку або оборонну промисловість, але наразі стратегічного перелому не відбулося. Це лише спричиняє набагато більше страждань українського народу.
По-третє, мирні переговори не просуваються, оскільки Росія не відчуває жодного стимулу припиняти війну. Усе, що було зроблено дотепер, є корисним: США, Україна та Європа узгодили дуже важливі принципи. Ми підтримуємо негайне запровадження режиму припинення вогню. У нас є спільні економічні та інвестиційні інтереси через фонди відновлення України. Є готовність надати Україні гарантії безпеки на майбутнє після припинення вогню. Європа готова сформувати Коаліцію охочих для розгортання сил в Україні з метою стримування російських атак – із певною підтримкою та забезпеченням з боку США.
Отже, зроблено багато позитивних речей, але жодна з них не впливає на бажання Росії продовжувати війну. Саме на цьому потрібно зосередитися. Необхідно посилити тиск на Росію, щоб вона відчула потребу погодитися на припинення вогню. Це має бути військовий тиск, зокрема шляхом надання далекобійних спроможностей, а також економічний і фінансовий тиск – щоб доходи Кремля від продажу нафти і газу почали висихати, і він не міг фінансувати війну. Саме цю частину ми не зробили – і нам потрібно це зробити.
І останнє – це радше спостереження, але, на мою думку, дуже обнадійливе: я не бачу іншого результату цієї війни, ніж збереження України як незалежної, суверенної, заможної європейської демократії. Питання лише в тому, скільки часу це займе і скільки страждань доведеться пережити до досягнення кінцевого стану. Захід має думати не про ризики ескалації з Росією чи про остаточну угоду – я не думаю, що Путін коли-небудь погодиться на повноцінну мирну угоду, – а про те, як пришвидшити шлях до стабільного припинення вогню, збереження незалежності України та допомоги їй стримувати майбутні атаки.
– Щодо військового тиску та надання далекобійних спроможностей – чи йдеться про європейські, чи також про американські?
– Передусім я описую підхід адміністрації Трампа. Вони хочуть, щоб Україна насамперед мала власні спроможності – могла воювати, стримувати й захищати свою країну. Вони хочуть, щоб Європа відігравала провідну роль у безпеці в Європі, включно з Україною, а також у межах НАТО. Йдеться про більш збалансований Альянс із більшим європейським лідерством. Американські спроможності залишатимуться частиною цієї системи й підтримуватимуть її, але адміністрація Трампа прагне відійти від сиутації, коли США завжди були домінуючою силою.
ТИСК ПОТРІБЕН ЛИШЕ НА РОСІЮ
– При цьому, президент Трамп демонструє невдоволення як Росією, так і Україною, і припускає можливість посилення тиску на обидві сторони…
– Це справді так – саме так президент Трамп це бачить і формулює. Проблема цієї рамки тільки в тому, що війна закінчилася б уже сьогодні, якби це залежало від України. Причина, чому війна не закінчується сьогодні, – це Путін. Тому не має сенсу говорити про необхідність тиску на обидві сторони. Тиск потрібен лише на одну сторону – на Росію, бо саме вони відмовляються зупинятися.
– Чи посилить адміністрація США цей тиск – зокрема санкціями або додатковою військовою підтримкою?
– Я можу сказати лише, що це необхідно зробити. Я не можу передбачити, що зробить президент Трамп, але саме тиск на Росію є тим єдиним чинником, який стоїть між ним і досягненням його мети – завершення війни.
РОСІЯ НАМАГАЄТЬСЯ ГРОШИМА ВПЛИНУТИ НА США
– А може «просунути» ситуацію пропозиція на 12 трильйонів доларів?
– Запропонованих трильйонів! Очевидно, це абсурдна цифра. Її не існує. Але сам факт, ідея того, що Росія махає грошима перед Дональд Трампом і Стівом Віткоффом…. Звісно, саме це вони й роблять. Звичайно, президент Трамп хоче знайти спосіб завершити війну, щоб зняти санкції та повернутися до ведення бізнесу й заробляння грошей. Він був у цьому дуже чітким. Але я не вірю, по-перше, що в нього (Путіна) є такі гроші, і, по-друге, що він (Путін) серйозно ставиться до подібних угод. Він (Путін) просто намагається використати це як спосіб впливу на нашу поведінку.
– Чи справді президент Трамп вірить, що Путін хоче миру, чи це радше така тактика?
– Ну, він каже, що вірить у те, що Путін хоче миру.Я знаю, що президент Трамп так вважає, і тому він може говорити це, щоб заохотити такий розвиток подій. Він може говорити це, тому що Путін сказав йому саме так. І тоді він може повторювати це, намагаючись зробити це правдою.
Ну або ж він може справді в це вірити… І, знаєте, ми ніколи не дізнаємося напевно.
– Щодо гарантій безпеки для України – що саме можуть надати Сполучені Штати?
– Думаю, це вже є частиною тих переговорів, які ведуться: надати чітке публічне зобов’язання, включно з ратифікацією Конгресом, що після припинення бойових дій, якщо Росія знову розпочне конфлікт з Україною, це спричинить військову відповідь США та Європи. Саме це й має бути гарантією безпеки. Але це за умови, що угода існує. Наразі є лише припущення про мирну угоду.
– Як вважаєте, європейські країни надішлють багатонаціональні сили до України?
– Думаю, що так. Вони чекають, коли настане припинення вогню.
– Вони чекають на американський “backstop”…
– Вони знають, що США забезпечать підтримку й “backstop” – це вже було донесено. Але вони чекають саме припинення вогню, а цього поки що не досягнуто, бо ми не створили умов, за яких Путін пішов би на припинення вогню.
ПОТРІБНО МАСШТАБУВАТИ ВИРОБНИЦТВО ДАЛЕКОБІЙНОЇ ЗБРОЇ
– Повертаючись ще до далекобійних спроможностей – українського виробництва. Як вам ракета “Фламінго”?
– Це дуже важливо. Україна здатна їх виробляти. Потрібно масштабувати виробництво й зробити його економічно доступним. Я бажав би, щоб США, Німеччина та інші діяли швидше й надавали суттєвішу підтримку у питанні далекобійних систем. Але добре, що Україна робить це самостійно.
– І ще стосовно останніх подій зі Starlink і відключення російських користувачів…
– Подивимося, як це розвиватиметься. Я вважаю, що добре, що їх від’єднали. Є деякі повідомлення, що це мало певний вплив на полі бою. Сподіваюся, це правда. Побачимо, чи росіяни зможуть адаптуватися до цього, чи ні. Поки що історія цієї війни – це постійна адаптація. Тож побачимо, чи це матиме суттєвий вплив, чи лише тимчасовий.
– Останнє запитання. Якщо я правильно зрозумів, від наступного раунду в Женеві не варто очікувати багато?
– Ні, ні, ні.
Василь Короткий, Ольга Танасійчук, Мюнхен
Фото: Ольга Танасійчук / Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут.