Канадський боксер, який двічі виходив у ринг проти Мухаммеда Алі й жодного разу за 93 професійні бої не побував у нокдауні, пішов з життя 12 вересня 2026 року в Торонто. Того самого дня йому виповнилося 89.
Про смерть повідомив боксерський зал Sully’s Boxing Gym у Торонто, де Чувало тренувався протягом кар’єри. «Сьогодні Sully’s втратив частину своєї історії», — написали в клубі. Офіційної причини смерті не називали. Останні роки Чувало жив у будинку тривалого догляду в Торонто, у нього була запущена деменція.
Прем’єр Онтаріо Даг Форд назвав його легендою важкої ваги, другом родини та канадською іконою. Всесвітня боксерська рада у своїй заяві написала простіше й точніше за всіх — найкраще підборіддя в історії спорту.
Син хорватських емігрантів, який побачив Джо Луїса на обкладинці
Він народився як Юре Чувало 12 вересня 1937 року в Торонто, у родині емігрантів із Хорватії. Боксом захопився після того, як побачив Джо Луїса на обкладинці журналу і вмовив маму купити йому рукавички.
У 17 років став чемпіоном Канади серед аматорів. У 19 — уже професійним чемпіоном країни у важкій вазі. Титул він потім вигравав п’ять разів і фактично тримав його майже двадцять років поспіль.
Чотири бої за один вечір
Професійний дебют Чувало у 1956 році був такий, що про нього досі згадують. На турнірі Last Chance у Maple Leaf Gardens він виграв чотири поєдинки за один вечір.
Це був не рекламний трюк, а формат змагання. Але сам факт, що 18-річний хлопець витримав чотири бої підряд і всі виграв, уже тоді сказав про нього більше, ніж будь-яка характеристика.
29 березня 1966 року, Maple Leaf Gardens
Цей вечір змінив усе. Мухаммед Алі був чинним чемпіоном світу за версіями WBC, NYSAC і The Ring, мав рекорд 22-0 і перебував на піку своїх фізичних можливостей. Чувало підходив до бою з показником 34-11-2 і десятим номером у рейтингу WBA.
Ніхто не давав канадцю шансів. Букмекери теж.
Чому чемпіон світу взагалі опинився в Торонто
Спочатку Алі мав битися з Ерні Терреллом у Чикаго того самого 29 березня. Але його фраза про те, що він не має жодних претензій до В’єтконгу, підняла в США справжню бурю.
Американські промоутери почали відмовлятися від бою один за одним. Чемпіона світу фактично витіснили з власної країни, і поєдинок урешті переїхав до Канади. Боб Арум, який згодом стане одним із найвпливовіших промоутерів в історії боксу, робив на цьому бою свій дебют.
Чувало прийняв пропозицію за дуже короткий термін. Його гонорар становив від 35 до 40 тисяч доларів проти 90 тисяч в Алі.
П’ятнадцять раундів, після яких чемпіон поїхав до лікарні
На трибунах зібралися 13 918 глядачів. Алі був швидший, технічніший, влучніший — і виграв одностайним рішенням суддів. Один із журналістів написав, що чемпіон перетворив обличчя канадця на фарш.
Тільки от Чувало відстояв усі п’ятнадцять раундів. На той момент це була найдовша дистанція, яку Алі коли-небудь проходив. Канадець весь бій працював по корпусу і кілька разів відчутно діставав чемпіона.
Після поєдинку Алі відвезли до лікарні Святого Михайла в Торонто, бо в нього була кров у сечі. Сам Чувало цю деталь потім згадував з усмішкою і додавав, що повів дружину танцювати.
Фразу, яку Алі сказав того вечора, у Канаді цитують досі. «Це найміцніший хлопець, з яким я бився», — визнав чемпіон. Син боксера Мітчелл Чувало наголошує, що ці слова особливо вагомі саме тому, що прозвучали від Алі на його абсолютному піку.
Реванш у Ванкувері через шість років
Удруге вони зустрілися в травні 1972 року на Pacific Coliseum у Ванкувері. Цього разу дистанція була 12 раундів, і результат повторився — знову одностайне рішення на користь Алі.
І знову Чувало не впав. Жодного разу за 27 раундів проти найталановитішого важковаговика епохи.
93 бої, 22 роки кар’єри й жодного нокдауну
Професійний шлях Чувало тривав з 1956 по 1978 рік. Підсумковий рекорд — 73 перемоги, 18 поразок, 2 нічиї, з них 64 нокаути. У світовому рейтингу він піднімався до другого номера, і це в епоху, яку досі називають золотою для важкої ваги.
Сам боксер трохи іронізував з того, як його запам’ятали. «Коли люди думають про мене, вони думають про бої з Мухаммедом. А в мене було майже сто поєдинків», — казав він.
І мав рацію. Витримувати удари — одне, а виграти 73 бої й увійти до першої десятки світу в часи Алі, Фрейзера та Формена — зовсім інше.
Хто стояв навпроти нього
Список суперників Чувало виглядає як довідник з історії боксу 1960-х і 1970-х. Він перемагав Джеррі Куоррі, Клівленда Вільямса, Майка ДеДжона, Дага Джонса та Івона Дюреля.
А ще ділив ринг із Джо Фрейзером, Джорджем Форменом, Флойдом Паттерсоном, Ерні Терреллом, Оскаром Бонавеною, Бастером Метісом і Зорою Фоллі. Фрейзер і Формен його зупиняли технічним нокаутом, але жоден із них не зміг відправити канадця на настил.
Саме це й перетворило Чувало на окрему категорію. У боксі багато бійців із міцним підборіддям, але 93 поєдинки без жодного нокдауну звучить майже неправдоподібно.
Останній бій у 41 рік
Кар’єру він завершував на підйомі, а не на спаді. Сім останніх боїв Чувало виграв підряд.
Фінальну крапку поставив у 1978 році, зупинивши Джорджа Джерома у другому раунді. Йому тоді був 41 рік.
Поза рингом йому дісталося значно більше
Те, через що Чувало пройшов після спорту, не має жодного стосунку до боксу і значно перевищує будь-який удар, який він пропустив. Родина боксера пережила кілька трагедій, пов’язаних із наркотичною залежністю. Троє його синів померли, а перша дружина Лінн не пережила цих втрат.
Про це у своїх виступах він говорив прямо й без прикрас. Чувало почав їздити по школах і коледжах Канади, розповідаючи підліткам, що наркотики зробили з його сім’єю.
Це стало другою частиною його життя, не менш відомою в Канаді за першу. Людину, яка не впала від ударів Формена і Фрейзера, зламати намагалося зовсім інше — і він продовжував виходити до людей і говорити.
Нагороди, які прийшли вже після рингу
Офіційне визнання Чувало отримував протягом трьох десятиліть після завершення кар’єри.
- 1990 рік — Зала спортивної слави Канади
- 1998 рік — Орден Канади
- 2005 рік — Алея слави Канади
Окремою сторінкою став документальний фільм The Last Round про бій 1966 року, який Національна кінорада Канади випустила у 2003-му. А в 2016 році, до 50-річчя того поєдинку, у Торонто провели вечір на честь Чувало, який очолив колишній чемпіон світу Леннокс Льюїс. Сам Алі, який на той час уже 32 роки боровся з хворобою Паркінсона, приїхати не зміг, і його представляла донька Рашеда.
Як із ним прощаються
Дати похорону поки не оголошено. За словами сина боксера Мітчелла, родина готує публічний захід, щоб усі охочі змогли віддати шану особисто.
Всесвітня боксерська рада у своїй заяві написала, що Чувало воював проти справжніх титанів у золоту еру важкої ваги, і що майбутні покоління намагалися наслідувати саме його впертість і мужність. Боксерський аналітик Расс Анбер сформулював по-іншому — Чувало уособлював тих роботяг, які приходили в ринг битися, і саме за це канадці його любили.
Він так і не став чемпіоном світу. Але в історії боксу залишився людиною, яку за 22 роки і 93 бої ніхто так і не поклав на настил.
