Другий президент України висловився про свою політику, участь в переговорах в Мінську, Путіна, Януковича, Медведчука та головні помилки, що привели до початку війни 2014 року.
Леонід Кучма дав велике інтерв’ю де розповів свою думку щодо вбивства Гонгадзе, Віктора Януковича, як можна було попередили окупацію Донеччини тощо. У ньому він також попередив про чинного президента України Володимира Зеленського.
“Телеграф” зібрав найцікавіше з великого інтерв’ю BBC.
Люди добрі, рано! Кучма про особисте ставлення до війни
“Лють на Росію, сором за нашу неготовність та нерішучість”, відчував другий президент в 2014 році. У 2022 вони трансформувались у біль за жертв російського вторгнення та гордість за єдність нації. На 2025 рік Кучма сподівається, що війна “рухається до кінця”, але водночас є тривога через те, що війна триває, а єдність вже не така міцна.
Хоч суспільство залишається у цілому згуртованим, усередині починаються якісь “розборки”, у політикумі розгортаються популістські процеси, пішли розмови про вибори, вже планують, як ділити владу і націлюються на “булаву”. Люди добрі, рано!
Леонід Кучма, другий президент України
Про Третю Світову війну
Кучма наголосив, що війна в Україні та ймовірність Третьої світової не пов’язані безпосередньо. Можливі різні сценарії, але особисто він вірить у силу української армії і в ефективність ядерного стримування, тому впевнений: війна закінчиться, а глобального ядерного конфлікту навряд чи варто очікувати. Якщо ж Росія вирішить обрати слабшу ціль, наприклад, країни Балтії: “все залежатиме від того, що виявиться сильнішим: самолюбство Трампа чи неадекватність Путіна”.
Міг зробити більше: про другий термін
Перший термін Леоніду Кучмі, за його оцінкою, довелося присвятити підйому економіки та проведенню реформ, а другий період перетворився на боротьбу. “У результаті мій другий термін минув у виснажливій боротьбі не так за економічне зростання, як проти політичної дестабілізації, провокацій, спроб дискредитувати у світі Україну та її владу, — каже Кучма і наголошує, — коли уявляю, яким би міг бути результат, якби нам ще й не заважали, стає сумно”.
Про свою політику
Кучма наголосив, що проводив не двовекторну, а багатовекторну політику — тобто захист інтересів України у всіх регіонах світу, а не лише баланс між Росією і Заходом. На межі 2000-х проєвропейський курс був майже неможливим через проросійські настрої в суспільстві, домінування комуністів, енергетичну залежність від РФ і байдужість Заходу.
Попри це, він каже, що заклав основи майбутнього євроатлантичного курсу — ініціював прагнення до асоційованого членства в ЄС і повноцінного вступу до НАТО. При цьому Україна за його президентства не приєдналася до жодних російських інтеграційних проєктів, зокрема не стала повноправним членом СНД.
Сфабриковані скандали
Окремо Кучма торкнувся чуток про нібито постачання Іраку станцій радіотехнічної розвідки “Кольчуга”. На думку експрезидента, за цим стояла Росія, щоб віддалити Україну від США. Американці врешті визнали, що “Кольчуг” в Іраку не було, однак гра була брудною і Україні потрібно було діяти максимально відкрито.
Також Кучма наголосив, що не має стосунку до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе в 2000 році. Посилаючись на думку експертів, він каже, що це була “спецоперація проти України, спланована і реалізована ФСБ”.
Великі бізнесмени — не олігархи
Кучма категорично не погоджується з тим, що його називають “батьком українського олігархату”. Він вважає, що реформи за його часів дозволили створити прошарок впливових бізнесменів. Він наголошує — вони відроджували підприємства і це принципово відрізняється від “дерибана” часів Януковича.
Табачник, Медведчук та Янукович
Дмитро Табачник і Віктор Медведчук були головами адміністрацій при Кучмі. Вони ефективними та професійними бюрократами, тому Кучма тримав їх у команді. Табачник привернув його увагу володінням “електоральними технологіями”, а Медведчук — “виходець із депутатського корпусу міг стати ефективним у налагодженні співпраці з Радою, відносини з якою для мене були завжди важливі”. Їхня пізніша антиукраїнська діяльність була для нього неприємною несподіванкою, але пізніша зрада — очікуваним розвитком.
Щодо Януковича, то він був цілком прийнятним прем’єром за часів Кучми. Однак дорогу йому другий президент не відкривав — він на момент призначення вже був помітною політичною фігурою.
Якщо якийсь президент і просував Януковича, то його прізвище не Кучма, а Путін.
Леонід Кучма, другий президент України
Позиція Росії в Криму
Кучма вважає, що у 2003 році Україна виграла “битву за час” — тоді вдалося зупинити Путіна й відстояти Тузлу, але наступні десять років влада змарнувала. “Головну битву за український Крим треба було вести не так за Тузлу, як за розум та душі кримчан”, — наголошує він і додає, що байдужість наступних урядів до проблем півострова та Харківські угоди Януковича посилили позиції Росії у Криму. Це врешті й стало однією з причин окупації у 2014.
Окупація 2014 року стала наслідком не лише подій того року, а й десятиріччя втраченої уваги до півострова.
Про Путіна
Путін “ніколи не буває щирим, але вміє привернути до себе; розмовляє, ніби вербує”, — так описує російського президента Кучма. Він наголосив: “Путін – надзвичайно небезпечний ворог. Недооцінювати його означає шкодити нам самим. Той факт, що ми вже стільки років хоробро і успішно протистоїмо такому ворогу – робить нам честь”.
Про Мінські домовленості
Кучма пояснив, що залишив Мінські переговори у 2018 році, бо процес зайшов у глухий кут — сторони не демонстрували жодного прогресу, а розмови стали беззмістовними. На той момент ключові гуманітарні завдання вже були виконані, зокрема обміни полоненими та зниження бойової активності. Повернувся у 2019-му на прохання Зеленського, сподіваючись на новий імпульс, і саме тоді відбувся масштабний обмін полоненими. Він зазначив, що змінити формат ТКГ було неможливо — стратегічні рішення ухвалювали лідери “Нормандського формату”.
ТКГ не була помилкою. Вона дала Україні вкрай важливу передишку. Наша армія зразка 2022 року виявилась набагато сильнішою, ніж зразка 2014-го. Якби не переговорний процес, Росія ще тоді поперла б на Україну усією військовою потугою. І я не знаю, як би тоді усе склалося.
Леонід Кучма, другий президент України
Про окупацію Донеччини
Кучма вважає, що аби не було окупації у 2014, держава мала не лише стримувати російський вплив, а насамперед посилювати український — через освіту, культуру та довіру. За його словами, після його каденції влада почала відділяти, протиставляти Донбас і Крим від решти країни, що було помилкою. За Януковича ж російському впливу фактично відкрили шлях повністю, і це стало критичним.
За каденції Ющенка відбувалося скоріше протиставлення цих регіонів решті України. Це було недалекоглядно. А при Януковичі взагалі були навстіж відчинені усі двері, щоб туди заходила Росія.
Леонід Кучма, другий президент України
Про Володимира Зеленського
Кучма утримався від оцінки Зеленського під час війни, зазначивши лише, що президент проводив чітко проукраїнську політику, яка не влаштовувала Путіна. Він підтвердив, що Зеленський колись звертався до нього за порадами, але зараз цього не робить. Щодо другого терміну Кучма наголосив: рішення має бути лише за самим Зеленським.
Україні і після війни стане у пригоді його авторитет світового рівня… Я не знаю, яке саме, але у Зеленського велике майбутнє.
Можу попередити Володимира лише про те, що він, напевне, і так прекрасно розуміє: мир буде не легшим за війну.
Леонід Кучма, другий президент України
“Телеграф” нагадує, що Леонід Кучма був при владі 10 років. Хоча він відійшов від активної політики 20 років тому, Кучма залишався впливовим: очолював українську делегацію в ТКГ після 2014 року та відкрито підтримав Зеленського у 2019.
