Софія Ткачук — переможниця конкурсу Miss Universe Ukraine 2025, яка представляє Україну на світовому фіналі у Таїланді. Ткачук уже перебуває в Бангкоку. Для конкурсу команда Софії розробила капсульний гардероб із 70 образів, який демонструє сучасну українську моду та підкреслює індивідуальність представниці України. Її участь у конкурсі — можливість представити Україну на світовій арені та показати силу, красу та стійкість нашої країни. Софія співпрацює з фондом Voices of Children, який надає психологічну допомогу дітям, постраждалим від війни в Україні.
— Софія, як часто після початку великої війни ви буваєте в Україні?
— Після 2022 року мої поїздки додому стали частішими. Я приїжджаю на зйомки, благодійні ініціативи, зустрічі з командами, і, звісно, до рідних. Моє життя фактично розділене між двома країнами, але внутрішньо я завжди в Україні — незалежно від того, де прокидаюся фізично (Софія Ткачук проживає в Іспанії — nv.ua).
— Ваша родина давно проживає за кордоном. Чи не виникало у ваших батьків бажання повернутися в Україну? Чим вони займаються?
— Мої батьки виїхали давно, але їхній зв’язок з Україною ніколи не зникав. Мама працює медсестрою в приватній клініці — вона закінчувала медичний університет в Україні, а потім підтвердила диплом за кордоном. Тато має невелику компанію. Вони теж намагаються часто приїжджати додому.
— А ви взагалі уявляєте своє життя в Україні?
— Так, звісно. Але зараз складно говорити про довгострокові плани — війна навчила нас жити тут і тепер. Я завжди буду пов’язана з Україною, і бачу себе в ній у майбутньому.
— Як заробляєте зараз на життя, і чи є у вас постійна робота?
— Я займаюся інвестиціями вже кілька років, раніше мала власні бʼюті-проєкти, які згодом продала. Також зараз здобуваю освіту в напрямку наставництва — трансформаційний коучинг. Моє особисте перезавантаження та досвід глибоких змін надихнули мене допомагати іншим.
— Чому вирішили брати участь у кастингу Міс Всесвіт Україна, і чи взагалі сподівалися на перемогу?
— Я вирішила податися на кастинг Міс Всесвіт Україна, хоча це був не мій перший досвід. Раніше я вже брала участь у відборі, але тоді все склалося інакше. Цього разу я прийшла з іншою внутрішньою позицією — із більшою зрілістю й чітким розумінням, навіщо я тут.
Я вірю, що «неможливе» — це лише слово. Краще спробувати й зробити все від себе залежне, ніж усе життя запитувати себе: «А що як?». Так, я йшла перемагати. Але не заради корони.
Для мене перемога — це можливість говорити про Україну на глобальній платформі: голосно, чесно, відповідально. Це шанс донести до світу наші історії, наш біль, нашу силу й нашу надію. Саме це стало моєю найбільшою мотивацією.
— На жаль, багато українських біженців, які довго проживають за кордоном, поступово втрачають зв’язок з Батьківщиною. Що вам допомагає бути в курсі подій?
— Я переконана: зберегти чи втратити зв’язок із Батьківщиною — це особистий вибір кожного. Я цього зв’язку ніколи не втрачала, навіть під час навчання в університеті. У нашій родині ми завжди спілкуємося українською.
Після початку повномасштабного вторгнення цей зв’язок став ще міцнішим. Однією з причин, чому я вирішила взяти участь у конкурсі Miss Universe, стало саме бажання представляти Україну на світовій арені та доносити правду про нашу країну світові.
— На четвертий рік великої війни все важче стає донести світові правду про злочини країни-агресорки РФ. Чи є у вас стратегія, як правильно говорити про війну в Україні на конкурсі краси?
— Моя стратегія — це людські історії, а не політичні гасла. Світ втомлюється від новин, але не втомлюється від людяності. Моє завдання — бути голосом, а не криком. Розповідати правду через емпатію, факти й особисті історії, щоб люди відчули, а не просто почули.
— Ви ж розумієте, що на конкурсі у Таїланді буде представниця Росії, і може виникнути ситуація, коли ви зіштовхнетеся з нею, чи вас можуть поставити поряд для спільного фото (у 2023 Вікторія Апанасенко відмовилася стояти поруч із росіянкою). Якою буде ваша реакція, поведінка?
— Я вважаю, що Вікторія тоді обрала абсолютно правильну тактику — і я її повністю підтримую. На конкурсі буде близько 120 учасниць із різних країн, і в мене є чудова можливість самій обирати, з ким спілкуватися й поруч із ким стояти на офіційних подіях.
— Хто оплачує вашу поїздку на конкурс?
— Я вкладаю власні кошти. Це мій вибір і моя відповідальність — якщо я представляю країну, то повинна бути готовою інвестувати не лише час і сили, а й ресурси.
— Влітку ви зустрічалися з представницями України на конкурсі Міс Всесвіт. На цій вечері були Анна Неплях, Вікторія Апанасенко та Анастасія Суббота. Які поради дали вам ваші попередниці?
— Мені пощастило поспілкуватися з тими, хто вже пройшов цей шлях. Анна, Вікторія та Анастасія дуже відверто поділилися своїм досвідом — без прикрас і без «глянцю». Ми говорили про психологічну витривалість, роботу з пресою, про те, як залишатися собою, коли ти під мікроскопом усього світу. Вони підсвітили багато нюансів — від поведінки за лаштунками до побудови власної стратегії, які неможливо зрозуміти, просто дивлячись конкурс по телевізору. Я вдячна кожній з них за підтримку і за щирість. На таких історіях і передається сила — від жінки до жінки, від України до України.
— Як думаєте, чому Україна ні разу не перемагала на Міс Всесвіт? Директорка конкурсу Міс Всесвіт Україна Анна Філімонова в одному зі своїх інтерв’ю сказала, що Україна глобально не підходить до конкурсу
— Настав час змінювати історію та відношення. Ми говорили з Анею про це — мені також дуже хотілось би, щоб до цього заходу було більше уваги в нашій країні. Підтримки. Особливо під час війни, коли для України це можливість мати голос, звучати, робити важливі заклики. Цей конкурс — дуже велика світова подія. Україна може та має отримувати від нього більше.
— Медійність учасниць, взаємодія між країнами можуть впливати на вибір переможниці. А як ви вважаєте?
— Дійсно, є країни, для яких цей конкурс — головна подія року, це передусім Таїланд та країни Латинської Америки. Але мені здається, що політика та медійність не повинні мати вирішального значення — усі учасниці рівні. Я намагаюся думати саме так, щоб зберегти внутрішній спокій і не розчаровуватися перед фіналом.
— Як зараз доглядаєте за собою, чи робите якісь спеціальні косметичні процедури перед конкурсом? Чи є якісь заборони стосовно маніпуляцій (ботокс, філери)? І здається, ви наростили волосся?
— Я готуюся комплексно, бо для мене краса — це насамперед про здоров’я, енергію та гармонію. Я багато уваги приділяю сну, харчуванню, спорту та відновленню. Регулярно займаюся пілатесом і стретчингом, роблю масажі та лімфодренаж, працюю з поставою і ходою — адже на сцені важлива не лише зовнішність, а й пластика, легкість і впевненість у тілі.
У косметології я дотримуюся усвідомленого підходу. Для мене догляд — у пріоритеті: якісні процедури для шкіри, апаратні методики для тонусу, зволоження та сяйва. Мінімальні, делікатні втручання допустимі, але я проти штучних крайнощів і однакових облич. Я за природну індивідуальність.
Так, я наростила волосся — це практичний крок для великої сцени та різних образів, але загалом я залишаюся прихильницею здорової, живої зовнішності. Краса має дихати, рухатися і відображати характер, а не бути пластичною маскою. Моя мета — вийти на сцену не просто «ідеальною», а справжньою: доглянутою, живою, впевненою, цілісною та жіночною.
— У вашому Instagram бачила відео з акторкою Катериною Кузнецовою, яка також багато часу проводить в Іспанії. Ви давно знайомі, чи може товаришуєте?
— Ми познайомилися цього літа в Барселоні, і я дуже рада цій зустрічі. Катя — жінка, яка надихає: красива, інтелігентна, глибока та надзвичайно талановита. У спілкуванні вона проста, щира й справжня — і це те, що мене найбільше приваблює в людях. Ми відразу знайшли багато спільних тем, зокрема щодо України та благодійних ініціатив. Ми вже обговорювали можливість спільних проєктів, спрямованих на допомогу людям, і я щиро сподіваюся, що найближчим часом нам вдасться реалізувати щось цінне й корисне.
— Для конкурсу ви готуєте близько 20 луків. Розкажіть будь-ласка, за якими критеріями ви їх обираєте? Це будуть речі від українських дизайнерів чи не тільки?
— Спершу ми готували близько 40 образів, але згодом нам повідомили, що їх потрібно набагато більше — адже я перебуватиму на конкурсі 21 день, і щодня потрібно мати по 2−3 повноцінні луки. У підсумку це майже 60−70 образів. Це справді велика робота, але моя команда стилю, на чолі з Євгеном Примаченком (стиліст — nv.ua), до цього готова. Ми вибудували чітку стилістичну концепцію, де кожен аутфіт не просто «гарний», а підсилює мою історію та образ сучасної України.
Для мене принципово, щоб більшість речей були від українських дизайнерів. Це свідомий вибір — я хочу показати світові українську моду: впізнавану, сміливу, сильну, елегантну. Водночас на такій глобальній сцені будуть і кілька міжнародних брендів — це частина балансу і глобального модного діалогу, але в основі мого гардероба — українське.
Образи ми відбираємо за кількома критеріями: ідея, якість, посадка, сценічність, читабельність в кадрі та на подіумі. Кожен лук має «говорити»: про характер, про націю, про жіночність і про силу. Українських дизайнерів, якими я пишаюся, дуже багато — особливо тих, хто працює з культурним кодом і створює речі, що мають зміст, а не просто форму.
