Ціни на російську нафту впали до найнижчого рівня від початку повномасштабного вторгнення, що руйнує економіку Росії. Зважаючи на це, а також втрату кваліфікованих працівників і послаблення промислової бази, Володимиру Путіну треба завершити війну до весни 2026 року. Інакше – наслідки будуть вкрай відчутними.
Професор американістики Скотт Лукас в інтерв’ю 24 Каналу розповів, у якому стані перебуває російська економіка, чи може її крах закінчити війну та які пастки ховаються в мирному плані США. Більше деталей – читайте далі у матеріалі.
Зверніть увагу Керовані рої “Шахедів” і вдосконалені ракети: чим і як Росія атакуватиме Україну у 2026 році
Що відбувається з російською нафтою?
Ціни на російську нафту впали до найнижчого рівня з початку війни – приблизно до 40 доларів за барель. Водночас США готують черговий пакет санкцій проти енергетичного сектору Росії, якщо Володимир Путін відхилить пропозицію Штатів щодо припинення вогню в Україні. Чи варто росіянам турбуватися через нове падіння цін на нафту?
Ні, вони удаватимуть, що їх у Кремлі це не стосується. Але так, звичайно, вони стурбовані. Ще до цього останнього падіння, яке зараз є найнижчим рівнем доходів Росії від нафти з 2020 року, з часів пандемії, з січня доходи впали на 33%. За прогнозами, до кінця року вони можуть впасти майже на 50%.
Деякі з цих факторів мають загальний характер і можуть змінитися. Наприклад, світова ціна на нафту знижувалася. Останніми днями вона зросла через погрози США в бік Венесуели. Це може трохи допомогти росіянам.
Але ширша картина – це поєднання санкцій США проти російських нафтових компаній, зокрема, “Лукойлу” та “Роснафти”, їхніх клієнтів (Китай, Індія та Туреччина є трьома найбільшими), а також атак українських безпілотників та іншої далекобійної зброї проти НПЗ та інших об’єктів. Тому росіянам доводиться збільшувати знижку, яку вони пропонують клієнтам, щоб вони продовжували купувати нафту.
Ще кілька моментів. Шість із семи найбільших індійських нафтопереробних заводів у грудні або призупинили, або скоротили закупівлі російської нафти. Закупівлі Туреччини впали щонайменше на третину, Китаю – скоротилися мінімум на 36%, і це може бути довгострокове зниження.
Повне інтерв’ю Скотта Лукаса: дивіться відео
Що врятує Росію? Це буде пов’язано з іншими питаннями, які, думаю, ми сьогодні обговоримо. Це якщо адміністрація Трампа скасує і зніме санкції. Тому що якщо вони знімуть санкції, то ризик для Китаю, Індії та Туреччини від вторинних заходів знизиться, а може навіть зникне. Вони, можливо, збільшать обсяги закупівлі російської нафти.
Хочу додати ще один фактор, за яким треба стежити, оскільки Україна зараз завдає ударів по російських танкерах. Ці удари впливають на здатність Росії перевозити нафту, або принаймні збільшують вартість її перевезення.
Який “компроміс” Трампа може стати пасткою?
США пропонують Україні так звані гарантії безпеки, аналогічні до статті 5. Це найвигідніша пропозиція на цей момент. Однак, за даними Politico, ця пропозиція обмежена за часом. Оскільки Штати попереджають, що у майбутньому пропозиції щодо гарантій безпеки можуть бути менш щедрими. Це ультимативна пропозиція?
Я трохи змістив би акцент. Тому що тут важлива ширша перспектива, і вона також включає європейців. Минулими вихідними у нас відбулися переговори у Берліні, в яких брали участь українські офіційні особи, президент Володимир Зеленський, європейські лідери, дуже важливі діячі. Наприклад, там був Фрідріх Мерц.
Ще там були американці. Цікаво, які саме американські посланці працювали з Кремлем. Це Стів Віткофф та зять Дональда Трампа Джаред Кушнер. Менш ніж два місяці тому Віткофф і Кушнер працювали з головним чиновником Володимира Путіна Кирилом Дмитрієвим над ультиматумом проти України.
Там не було чітких гарантій безпеки. Україні запропонували поступитися територією, зокрема, рештою Донецької області. Західну допомогу пропонувалося скоротити, українську армію обмежити.
Тому я наголошую, що європейці та Україна маневрували, включаючи контакти з чиновниками Трампа, які насправді їх підтримують. Я б знову нагадав слова держсекретаря Марко Рубіо. Потрібен кращий варіант, наприклад, припинення вогню по лінії фронту без виведення українських військ з Донецька. Президент Зеленський раніше заявив, що це відкрите питання.
Але щодо гарантій безпеки, то тепер у нас вперше є докладний підхід до того, що потрібно для захисту від майбутнього російського вторгнення. Європейці заявляють, що готові направити свої сили в Україну як для контролю за припиненням вогню, так і для надання допомоги у разі нової атаки на Україну. Це великий крок уперед.
Європа також має намір консультувати українські війська. Це включатиме розвідку, логістику та транспорт. Американці нададуть підтримку безпековим гарантіям на відстані. Видається, що повітряний захист буде під керівництвом Штатів.
Україна ніколи не мала значних військово-повітряних сил. Протягом усієї війни Росія перевершувала їх за озброєнням. Зараз підключаються американці, найімовірніше, з повітряними силами, розміщеними в Польщі чи Румунії. Це важлива гарантія безпеки, якої президент Зеленський домагався весь рік попри проблеми з адміністрацією Трампа. Тепер він отримав її.
Варте уваги Апетит не згас: Путін все ще хоче захопити Україну та частину Європи, – розвідка США
Цікаво, що з усього цього він виділив три питання, які залишаються актуальними після берлінських переговорів. Він сказав, що ще залишаються питання щодо Донецької та Луганської областей, питання про репараційний кредит, який має допомогти Україні покрити свої фінансові потреби. Це насамперед питання ЄС, яке обговорюється. Ми можемо отримати рішення вже завтра.
Також необхідно узгодити статус Запорізької атомної електростанції, за якого Україна фактично збереже контроль над нею без поділу управління між американцями, росіянами та українцями.
Зеленський не виділив гарантії безпеки як питання, яке ще належить розв’язати. Отже, у вас є гарантія, і коротко її називають аналогом п’ятої статті НАТО. Україна не є членом Альянсу, але ця гарантія схожа на ту, яку отримують країни НАТО від інших держав у разі атаки. Це величезний крок уперед. Я не очікував такого від Віткоффа і Кушнера. Це означає, що є інші американські чиновники, які працюють з Україною з цього питання.
Але все ще є американські чиновники, які чинять сильний тиск на Україну. Вони, як правило, з табору Трампа. Вони кажуть, що “ми маємо укласти цю угоду до Різдва”. Трамп хотів зробити це за 24 години, але в нього не вийшло. Він казав, що це станеться цього літа, але не вийшло. До Дня подяки наприкінці листопада – теж не вийшло.
Люди навколо Трампа кажуть: “Україно, ви повинні погодитися”. Тобто якщо у вас є сумніви щодо інших питань, крім гарантій безпеки, а статус Донецька ключовий, чи не можна просто поступитися? Я не думаю, що Україна відступить. Україна та Європа окреслили свої позиції.
Подивимося, що буде, бо повідомляється, що заплановано дві серії зустрічей. Повідомляється, що Віткофф і Кушнер зустрінуться з радником Путіна Кирилом Дмитрієвим у Флориді. Зазначається, що українські чиновники прямують до США. Чи означає це, що вперше відбудуться непрямі переговори за посередництва США між Україною та Росією? За цим варто спостерігати. Можливо, ми забігаємо вперед.
Зверніть увагу! Зустріч Віткоффа з Дмитрієвим в Маямі вже відбулася. Віткофф передав російській стороні мирний план. Прессекретар Путіна повідомив, що цей мирний план перебуває на етапі аналізу.
Головне тут, що Путін все ще не погоджується на припинення вогню. Він продовжує вторгнення. Але Україна має гарантії безпеки. Це величезний крок вперед.
Президент Зеленський нещодавно сказав, що США запропонували “компроміс”, де російська армія не увійде до частини нашого Сходу, а українська армія – відступить. Чи не здається вам, що ця пропозиція від Штатів може стати пасткою для української армії, оскільки російські війська зможуть просунутися на Донбасі, а Україна просто відступить?
Безумовно, саме тому це одне із трьох питань, які, за словами Зеленського, не були врегульовані. Мовиться про 22% Донецької області, яка зараз перебуває під контролем України. Це укріплена територія, що має важливе значення для захисту.
Наприкінці жовтня Кремль разом із Віткоффом і Кушнером висунув ультиматум, щоб ці території віддали Росії. Віткофф вже говорив Зеленському та Білому дому, мовляв, люди там говорять російською, то чому б не віддати цю територію Росії. Це досить безглуздий аргумент. Це схоже на твердження, що якщо люди говорять іспанською в деяких частинах США, то Іспанія повинна отримати частини Флориди, Техасу та Каліфорнії. Ось про що мовилося в ультиматумі, висунутому наприкінці жовтня.
Європа та Україна відмовили, бо хочуть припинення вогню по нинішній лінії фронту. Тоді американці запропонували інше рішення – не віддавати цю частину Донецької області Росії, але зробити її вільною економічною зоною. Тобто там можна буде вести бізнес, але це буде демілітаризована зона глибиною 30 кілометрів – ні російських, ні українських військ там не буде.
Президент Зеленський та інші особи вказали на низку проблем, пов’язаних із цією пропозицією. Насамперед вона містить заклик до України фактично відступити на 30 кілометрів, але водночас немає заклику до Росії вивести війська з окупованої нею території. То чому б кожній стороні не відступити на 15 кілометрів?
По-друге, хто забезпечуватиме безпеку у цій демілітаризованій зоні, хто дасть гарантії, що не буде наступу? Якщо там не буде українських військ, то чи будуть американські? Ні, тому що люди Трампа не відправлятимуть американців до України. Чи будуть європейські війська? Це досить ризиковано, тому що росіяни атакуватимуть їх. Чи, може, будуть сили ООН або інших країн?
Американці висунули дуже розпливчасту пропозицію, тому вона не була погоджена. Не думаю, що її погодять. Американці досі не розуміють, з чого почати, а почати треба з того, щоб змусити Володимира Путіна припинити вогонь. Проте чиновники Трампа не хочуть цього робити. Вони не бажають змушувати Путіна припиняти вогонь. Тому ми й ходимо довкола, розглядаючи інші пропозиції, які часом розпливчасті й спрямовані проти України.
Хочу продовжити тему 5 статті НАТО. Американський чиновник заявив агентству Reuters, що Трамп вважає нібито зможе переконати Росію ухвалити гарантії, передбачені п’ятою статтею. Чи можете ви уявити собі такий сценарій?
На свята хочеться дива, але не завжди воно трапляється. Володимир Путін неодноразово заявляв, що не має наміру миритися з присутністю іноземних військ в Україні. У своєму нещодавньому виступі Путін заявив, що європейці нібито деструктивні, і їм взагалі не місце в Україні. Як можна отримати гарантії НАТО, якщо європейці не беруть у цьому участі? Цього не станеться.
Росія неодноразово заявляла, що не хоче нічого, що могло б наблизити Україну до Альянсу. Мовиться не лише про те, що Кремль не хоче членства України в НАТО. Вона також не хоче, щоб Україна мала тісні зв’язки з країнами Альянсу. Як можна мати гарантії, аналогічні п’ятій статті НАТО, якщо між Україною та іншими країнами немає тісних зв’язків?
Тут мовиться про два різні типи американців. Є одна група американців (ви не знаєте більшість їхніх імен, бо це кар’єрні чиновники), що обговорює практичне питання про те, що насправді означає гарантія безпеки. Вони говорять про необхідну авіацію, про наземні війська, про так звані механізми деескалації, які необхідні, щоб спробувати уникнути випадкової ескалації.
Є інша група американців, яка перебуває поруч із президентом Трампом та віцепрезидентом Джей Ді Венсом, які просто висловлюють свої бажання, не враховуючи деталі того, що відбувається в Україні. Але виникає важливе питання, коли Росія відкине це, чи скажуть ці чиновники Трампа росіянам, що буде саме так, чи вони знову повернуться до кишені Кремля, як це сталося наприкінці жовтня?
Росія вимагає повного виведення українських військ з Донбасу, тоді як заступник міністра закордонних справ Сергій Рябков каже, що Москва не поступиться Запорізькою та Херсонською областями, які зараз повністю включені до російської конституції. Як ви це оцінюєте? Чи є ще простір для переговорів?
Американці продовжують говорити, що мир близько. Росіяни тут дуже чітко дають зрозуміти, що не зупинять атаки, доки не отримують певних речей. Насамперед – всю Донецьку область.
Також на Півдні України вони хочуть принаймні фактичного визнання того, що вони утримують частини Запорізької та Херсонської областей. Вони насправді хотіли б отримати юридичне визнання цього. Їм справді хочеться, щоб люди казали, що “це тепер частина великої Росії”.
Принципова річ, на якій потрібно наполягати – це те, щоб Україна чітко окреслила, що Росія окупує ці території, і у разі припиненні вогню Росія продовжить їх окуповувати. Але Україна не відмовиться від суверенітету над цими територіями. Це – окупована територія.
Чому це важливо? Тому що вам не потрібна ситуація, яка була після Другої світової війни, коли Німеччину поділили на частини. Західна Німеччина, звичайно, була пов’язана зі США, Францією, Великою Британією, а Східна Німеччина – з Росією. Ви не бажаєте, щоб це повторилося, тому не хочете, щоб Україна відмовилася від свого суверенітету і фактично погодилася на поділ.
Цікаво, що єдина країна, з якою я працюю і яка це визнає – це Польща. Польський народ каже, що Україна не може відмовитися від суверенітету над Запоріжжям, Херсоном та Донбасом. Бо яка країна неодноразово зазнавала поділу за останні кілька століть? Польща. Вони вперто боролися, щоб знову стати єдиною країною.
Жахливий факт, що російську окупацію, ймовірно, доведеться прийняти на кілька років. Але визнання окупації не рівнозначне відмові від суверенітету та передачі цих територій Росії ні юридично, ні фактично.
Є лише один спосіб зупинити Путіна: у чому він полягає?
Володимир Зеленський заявив, що Росія готується продовжити війну проти України наступного року. Він також вказує на нещодавні заяви Володимира Путіна. Як ви оцінюєте появу Путіна в Міноборони Росії цього тижня на зустрічі російських генералів?
Насамперед Путін сказав щось на кшталт того, що обговорюють, що Росія отримає історичні території в Україні. Коли він говорить “історичні території”, то має на увазі ті області, про які ми говорили на Сході та Півдні, а, можливо, і більше. Кремлівський диктатор казав, що Одеса начебто є “історично російською”. Тобто Володимир Путін каже, що не зупиниться на цілях цього вторгнення.
Також російський диктатор відкидає переговори щодо завершення вторгнення, фактично заявляючи, що певні люди не мають легітимності. Він заявляв, що європейці не мають легітимності та що уряд Зеленського є нелегітимним.
Я хочу бути дуже чітким, бо знайдуться люди, які говорити, що ми “несправедливі до росіян, до Кремля”, що росіяни “просто захищаються”, – Путін веде агресивну війну, в якій не збирається йти на компроміси. Мене запитували, чи скоро буде припинення вогню – ні, я так не думаю.
Путін має ціль зламати, розколоти Україну, зробити українців у деяких частинах країни росіянами. Думаю, єдиний спосіб, як він відмовиться від цього – це коли не матиме більше ресурсів, щоб продовжувати вторгнення, зокрема, економічних. Тоді він зупиниться.
А до того часу, з жалем повідомляю, ви повинні залишатися сильними. Європа повинна залишатися сильною. Хороші американці теж повинні залишатися сильними, хоч би що робив Дональд Трамп.
Про гроші для України на наступний рік
У Брюсселі відбулася ще одна зустріч, на якій лідери ЄС ухвалили рішення про надання Україні репараційного кредиту. Три країни не підтримали цю ідею. Reuters повідомляє, що без подальшої фінансової підтримки ЄС в України можуть закінчитися гроші наступного року, що значно збільшить ризик поразки у війні. Наскільки реалістичним є цей сценарій?
Цей тиждень був одним з найважливіших за ці 47 місяців вторгнення. Ми говоримо не лише про переговори між Москвою, Європою, Україною та Штатами, не лише про військову ситуацію, а й про економічну. Україні необхідно близько 135 мільярдів євро протягом наступних двох років для покриття державних фінансів та видатків на громадські послуги. Усі податки України йдуть на потреби армії, щоби стримувати вторгнення.
Хто дасть ці 135 мільярдів? Потрібно звертатися до міжнародної спільноти. Насамперед до європейців, особливо до Євросоюзу. Існує кілька механізмів для залучення цих коштів. Ймовірно, нині залучені два з них. Один – це запозичення грошей на ринках капіталу, а інший – використання заморожених російських активів у Європі.
До речі, ЄС погодив репараційний кредит Україні на 90 мільярдів на 2 роки. Проте Угорщина, Словаччина та Чехія не долучаться до допомоги Києву.
У Європі перебувають російські активи на суму близько 210 мільярдів євро. Ви можете надати Україні кредит за допомогою цих активів. А причина, через яку це називають “репараційним кредитом”, полягає в тому, що коли ми покладемо край вторгненню, Україні доведеться повернути цей кредит ЄС. Але ці гроші будуть конфісковані у Росії як компенсація за шкоду, завдану Україні.
Це обговорювалося також на іншій зустрічі у Гаазі. Бельгія є країною, яка виступає проти цього. Причина полягає в тому, що Бельгія володіє приблизно двома третинами російських активів на суму близько 135 мільярдів через компанію Euroclear. Там бояться, що росіяни можуть переслідувати їх юридично і спробувати відсудити гроші, або що Росія переслідуватиме бельгійські компанії та помститься їм.
Росіяни справді погрожують бельгійським чиновникам. Про це повідомили європейські служби безпеки. Вони погрожують бельгійським чиновникам та бельгійським керівникам, зокрема генеральному директору Euroclear. Тому бельгійці кажуть, що ЄС має захистити їх, якщо цей репараційний кредит нададуть. Саме тому два дні відбувалися переговори.
Але справу доводиться мати не лише з бельгійцями, інші країни також мали побоювання. Залишимо Угорщину та Словаччину осторонь, тому що вони ніколи не погодяться на це, але це рішення не потребує одностайного голосування. Для цього достатньо кваліфікованої більшості.
Що це означає? Є країни, такі як Італія, яка заявила, що хоче переконатися, що правова основа для цього є абсолютно надійною. Вони мають на увазі, що бажають переконатися, що Росія не зможе вимагати повернення цих грошей, якщо передати їх Україні.
Це важливо, тому що, за деякими повідомленнями, адміністрація Трампа погрожувала ЄС. Деякі чиновники адміністрації Трампа, які, на мою думку, вели переговори з росіянами про спільні економічні проєкти, не хочуть, щоб російські активи передавали Україні. Вони чинять тиск на прем’єр-міністра Італії Джорджію Мелоні.
Чому Путіну треба перемога до весни 2026 року?
Видання Time повідомляє, що російська економіка воєнного часу руйнується через скорочення доходів від енергоносіїв, втрати кваліфікованих робітників та послаблення промислової бази. Також видання припускає, що позиція Путіна набагато слабша, ніж це випливає з його риторики. З огляду на намір продовжувати війну, як довго його ресурси реально зможуть витримати?
Однозначної відповіді на це питання немає. Ми говорили про різке скорочення доходів від нафти та газу. Можна додати, що зараз економіка Росії демонструє практично нульове зростання. Можна згадати неофіційну інфляцію на рівні 20 – 25% і навіть те, що у деяких регіонах Росії спостерігається дефіцит ресурсів. Ми могли б поговорити про те, що в Росії призупинено виплату військовослужбовцям та членам їхніх сімей.
Отже, є ознаки того, що російська економіка перебуває під тиском. Але як довго можна утримувати економіку вторгнення? Ми говоримо про те, як довго Україна може підтримувати економіку опору. Тому просто сказати, що Росія припинить вторгнення, бо економіка раптом обвалиться – це не так, як це відбуватиметься.
Думаю, в міру того, як ресурси Росії перебувають у дефіциті, їй стає важче підтримувати фінансування армії. Тому саме поєднання санкцій та українських ударів углиб Росії мають продовжувати стискати лещата навколо Москви.
Це припущення, але я думаю, що зараз ми говоримо про критичне вікно у шість місяців. Я думаю, Путіну треба зламати Україну до наступної весни. Якщо він не зламає Україну до наступної весни, тоді виникне питання, наскільки він зможе продовжувати це вторгнення у сенсі людських ресурсів, техніки та фінансової бази. Але все, що я можу сказати – це лише припущення.
Думаю, нам просто потрібно мати справу з тим, що є тут і зараз. Суть у тому, що оскільки часу може бути мало, Росія має намір посилити атаки. Ви знаєте про атаки, які вам доводиться переживати по енергетичній інфраструктурі. У них просування не лише у Донецькій, а й у Запорізькій області.
Мені як сторонньому важко про це говорити. Це лише моя надія, яка полягає в тому, щоб просто триматися. Я хочу завершити це особистим роздумом, не лише як аналітик. Стійкість українського народу не можна порівняти ні з чим. Я не бачив нічого подібного у моєму житті. Це народ, якому довелося стикатися з серйозними внутрішніми проблемами.
Ви мали серйозні проблеми з підзвітністю та корупцією у вашому уряді, з якими вам доводилося стикатися навіть у цей період. Вам довелося змиритися з тим, що ви не знали, хто допоможе вам у певні моменти. У лютому 2022 року вам довелося пережити жах, коли ви навіть не знали, чи виживе ваш уряд тієї ночі, коли російські спецпризначенці погрожували зайти до столиці.
Знаменита частина цієї історії, коли президент Зеленський сказав: “Мені не потрібен транспорт, мені потрібні боєприпаси”. Але для мене найважливіше те, що українці говорили те саме. Багато хто з них був змушений покинути країну, але багато хто залишився і не здався.
Я не можу сказати, коли це вторгнення закінчиться. Але можу сказати, що, спостерігаючи за ним 47 місяців, Україна досі тримається, її уряд досі працює, і, що найважливіше – її народ ще бореться.
