Мирослав Слабошпицький, кінорежисер, сценарист, продюсер

У кінотеатрах України завершився широкий прокат фільму-альманаху «Війна очима тварин», де в одній із новел (під назвою «Орел») знявся мегавідомий американський актор, дворазовий володар премії «Оскар» Шон Пенн. Його герой – звукорежисер, який, записуючи голоси птахів у Чорнобильській зоні, став першим свідком російського вторгнення. І актор відчув його особисто, адже 24 лютого 2022 року перебував у Києві, а згодом відвідував Бучу й Ірпінь, щоб на власні очі пересвідчитися в наслідках російських злочинів.

Режисер Мирослав Слабошпицький у великій розмові з Укрінформом розповів, як відбувалися зйомки із зірковим голлівудським актором.

– Пане Мирославе, Чорнобильська зона має надзвичайно багате пташине різноманіття: синиці, качки, лелеки… Чому центральним образом вашої новели став саме цей птах, який і дав назву короткометражці «Орел»?

– Насправді, історія кожного фільму починається з чогось випадкового: хтось щось колись побачив. Так було й зі мною – в Чорнобилі я колись побачив унікальні індустріальні об’єкти й придумав фільм «Ядерні відходи», де історія людей була другорядною. Мене тоді просто зачарували об’єкти, і хотілося, щоб вони стали кінематографом. Тобто поштовхом може бути будь-що.

Альфред Гічкок називав це «макгафін» – передумова для створення фільму. Коли його запитували, що це таке, він розповідав анекдот: «У поїзді один чоловік питає іншого, що в нього у валізі?» Той відповідає: «”Макгафін” – пристрій для полювання на левів у Північній Шотландії». Перший дивується: «Але ж у Північній Шотландії немає левів!». – «Тоді й ніякого «макгафіна», значить, немає», – каже другий. Це важлива для кінематографістів байка, яку варто вчити в університеті. 

Тому фільм «Орел» як історія почався із Шона Пенна. Продюсер Олег Кохан зв’язався зі мною і спитав, як би я поставився до участі в альманасі «Війна очима тварин» (на той момент три новели вже були зняті), ми обговорили це, порадилися. От власне, був Шон Пенн і потрібна була історія, яка могла б його зацікавити. 

– А й справді, Шон Пенн – ну хто він, якщо не орел?

– Саме так. Тим більше, щойно вийшов фільм «Одна битва за іншою», робота над яким тривала практично паралельно з нашим фільмом. Подивіться там на нього – він там теж абсолютно орел! І один із перших фільмів Шона Пенна – «Falcon and the Snowman» (сокіл – теж хижий птах). У Шона орлиний профіль, а для США білоголовий орел – ще й символ.

Хоча, зізнаюся, що спершу в задумі був не орел, а інший птах, але сюжет фільму був той самий: записуючи голоси птахів у Чорнобильській зоні, дослідник і звукорежисер стають першими свідками російського повномасштабного вторгнення.

Я детально досліджував, які саме тварини й птахи мешкають у Чорнобильській зоні. Це місце мені добре знайоме. Крім реалізованого фільму «Ядерні відходи», я написав близько десятьох сценаріїв на цю тему. Знаю багатьох людей, які там працювали і працюють – від науковців до сталкерів.  І з усього почутого можу сказати одне напевно: попри війну, нелегальні вирубки, радіоактивні елементи, могильники, там перемогла природа і біорізноманіття справді вражає. Це неймовірно, як місце ядерної катастрофи перетворилося на екологічне царство. У Прип’яті бродять лосі – я їх сам бачив. Мій товариш ставить там треп-камери, що реагують на рух, і вони фіксують фантастичні кадри гризунів, зайців та лисиць. І, звісно, там мешкає орел.

ДО ЗЙОМКИ ЛИШАЛОСЯ КІЛЬКА ДНІВ, І РАПТОМ Я ВСІМ КАЖУ: «МИ МІНЯЄМО ПТАХА НА ОРЛА»

– Тобто спочатку Шон Пенн мав зніматися не в «Орлі»? Заміна назви відбулася ледь не в процесі зйомок?

– У мене не було можливості прилетіти заздалегідь – бюджет і дедлайни цього не дозволяли. Тому ми шукали дистанційно за фотографіями: Universal, Warner Bros., Fox – дуже багато варіантів. Ми вибрали знамениту звукостудію Evergreen Studios, там записувалися мало не всі зірки, включно з Мадонною. Прилетіли до Лос-Анджелеса, заселилися, поїхали до Шона – привіталися і домовилися про зйомки. Уявіть, 12 годин польоту, замість відпочинку відразу їхати затверджувати локацію, адже треба запускати роботу, підписувати документи, попереджати людей, організовувати оплату. З літака – в машину, й одразу на об’єкт. І вже ввечері, у стані джетлага, я почав відчувати, що початкова ідея неправильна. Знову почав шукати матеріали, радитися з друзями. До зйомки лишалося кілька днів, і раптом я всім кажу: «Ми міняємо птаха на орла. Це конкретний вид, він справді існує в Чорнобильській зоні». Починається вакханалія, бо до орла ми не готові. Доводиться шукати кадри, купувати футажі (у фільмі знімається не сам орел, а кіноплівка з його зображенням). Моя дружина Олена збирає відео, робить монтаж. Ми всі працюємо майже без сну, бо треба підготувати матеріали у правильній якості для студії.

Ще була одна цікава ідея з 16-міліметровим проєктором: хотіли спроєктувати кадри орла прямо на обличчя Шона. Ми з оператором тримали проєктор і камеру вручну.  

Вийшло красиво, але технічно на екрані не вдалося реалізувати так, як замислювали, – тому ці кадри прибрали. Шкода, але що поробиш… І мушу сказати: Шон Пенн дуже терплячий. 

Я НАВІТЬ ЖАРТУВАВ ІЗ ПРОДЮСЕРОМ: ЯКЩО ШОН МЕНЕ В ПРОЦЕСІ НЕ ВИКИНЕ З ВІКНА – ЗНАЧИТЬ, УСЕ БУДЕ ДОБРЕ

– Оце цікаво, бо з його «портрета» в публікаціях ЗМІ складається враження про вкрай запальний характер актора. Яким він видався вам особисто? Яким був у роботі на знімальному майданчику?

– Про Шона Пена можна скласти окрему книжку лише з новинних вирізок – настільки багато довкола нього скандалів. Він професійний «траблмейкер», і це навіть частина його публічного образу. У соцмережах Пена немає – ні інстаграму, ні твіттеру, ні фейсбуку. І я чудово розумію, чому: варто йому щось заявити – твіттер вибухає хвилею хейту. Наприклад, коли він сказав, що невакцинована людина на знімальному майданчику – це ніби хтось розмахує перед ним пістолетом. Антиваксери тоді просто розірвали його в коментарях. Або, коли він заявив, що все життя голосує за демократів, – також став мішенню для критики. Плюс історії молодості – бійки, конфлікти з папараці, стосунки з Мадонною. Словом, можна писати п’ять томів «повного зібрання скандалів Шона Пена». Я навіть жартував із продюсером: якщо він мене в процесі не викине з вікна – значить, усе буде добре. Але з першої зустрічі мені здалося – і думаю, багато хто теж це відчув, що він чимось нагадує Олеся Ульяненка (український письменник, класик української пострадянської літератури), а це один із найбільш приємних людей, з ким я спілкувався в житті.

Коли Шон прочитав мій сценарій, то сказав продюсерам, що хоче познайомитися з режисером. Мені зателефонували – я взяв квиток і вже наступного ранку був у Каннах. Ми потисли руки, і він одразу сказав: «Хлопці, я на борту». Це був травень, а зйомки стартували в серпні. Тоді ж він щойно завершив роботу над своїм документальним фільмом «Суперсила».

– Це його документальна стрічка 2023 року, що розповідає про повномасштабне вторгнення Росії в Україну?

– Так. Ви ж знаєте, що спершу він задумував зняти стрічку про Володимира Зеленського як про коміка, що став Президентом країни.  Ніхто й уявити не міг, що все перетвориться на документування вторгнення, і так станеться, що Шон виявиться в Києві саме в ніч початку повномасштабного вторгнення і проведе її в бункері. Він і пізніше приїжджав знову, їздив на фронт.

У Шона є риса, притаманна справжнім зіркам: вони заходять і «сяють».

 Це те, що називають харизмою. Людина входить у приміщення й заповнює його собою. З ним це відчувається моментально: він – як атомний реактор енергії. Дуже відкритий і неймовірно комфортний у роботі. Приходив на майданчик повністю зібраним, включеним. Жодних конфліктів чи проблем – усе дуже професійно. Ми обговорювали нюанси сцени, він пропонував варіанти, працював відкрито й чесно. Фантастичний професіонал і фантастично приємна людина.

У Каннах ми фактично весь час провели разом: годинами сиділи в нього в номері, розмовляли. До того ж він тоді був у процесі створення свого фільму про Україну, орендував у Каннах цілий кінотеатр, зібрав своїх друзів, нас, знайомих – навіть декількох сенаторів – і приватно показав нам чорнову версію. Ми після цього довго все обговорювали: і F-16, і контрнаступ, і загалом увесь контекст.

Окрема історія – страйк акторської Гільдії. Під час страйку він не мав права зніматися в кіно, як і всі члени Гільдії кіноакторів США. Щоб узяти участь у нашому фільмі, потрібно було отримати спеціальний дозвіл – вейвер. Це складна бюрократія, адвокати, гроші. Чесно, не знаю, чи ми б самі з цим упоралися. Але юристи Шона взялися все оформити, за цим стояла величезна робота його команди і найголовніше – щире бажання підтримати наш проєкт. Він справді небайдужий.

РОСІЯ ІЗ СВОЇМИ ОЛІГАРХАМИ НЕ ЗМОГЛА ЗНЯТИ ФІЛЬМ ІЗ ШОНОМ ПЕННОМ!

– Це, напевно, тоді українські ЗМІ написали, що Шон Пен знявся в українському фільмі за один долар?

– У мене стосовно цього «одного долара» подвійні почуття. Чесно кажучи, трохи зачепило, що завірусилася саме історія про долар, а не про сам факт того, що Шон Пенн знявся в українському фільмі. Бо це і є історична подія. Він раніше бував у Москві, наприклад, у 2000 році він із Джеком Ніколсоном приїжджав на фестиваль і навіть вечеряв із Путіним, але при цьому Росія, навіть із своїми олігархами, які могли купити майже будь-який проєкт на нафтодолари, не змогла зняти фільм із Шоном Пенном! Я зняв із ним маленький короткий метр у країні, яка колись була частиною СРСР, а жоден режисер у цьому регіоні, навіть найбагатший чи найвпливовіший, цього зробити не зміг. Тому подія – не долар, а те, що він знявся саме тут. У нього два Оскари, і я щиро сподіваюся, що буде третій. Це справді унікально. А цей долар – просто красива історія, яка вистрілила. Я навіть надіслав продюсерові Олегу Кохану фото срібного долара 1800 року й кажу: «Напиши, що за цей долар знявся Шон – хай піде друга хвиля новин».

Але правда в тому, що існують правила акторської гільдії: працювати безкоштовно заборонено.

  Є мінімальна ставка, і вона має бути вказана в контракті. Чи це долар, чи долар п’ятдесят – це вже технічність. І якщо Шон справді знімався за долар, то ми працювали в Лос-Анджелесі, американська знімальна група  була в рази більше за українську і, повірте, там усе інше – від обладнання до трейлерів з їжею  точно не коштувало один долар. Фільм – незалежний, без державного фінансування, тому відповідальність за зйомку лежала цілковито на мені.

Інколи, щоб отримати в кадр велику зірку, треба переплатити – так працює індустрія. Було б чудово, якби ми навіть мали можливість переплатити. Але ситуація інша: він зробив жест доброї волі до України. І це не єдиний його жест. У нього є благодійна організація, яка допомагала нашим біженцям, гуманітарні проєкти, волонтерські ініціативи. Він постійно щось робить для України.

У РЕЗЮМЕ ДЕНИСА КАПУСТІНА ТЕПЕР Є СПІЛЬНИЙ ФІЛЬМ ІЗ ШОНОМ ПЕННОМ, ЧОГО НЕ МАЄ ЖОДЕН УКРАЇНСЬКИЙ ЧИ РОСІЙСЬКИЙ АКТОР

– Разом з американською зіркою у вашому фільмі знявся український актор Денис Капустін, чи пощастило йому попрацювати з Шоном Пенном на одному знімальному майданчику?

– Хотілося б так сказати, але він не знімався разом із Шоном Пенном. Проте Денисові пощастило в будь-якому разі. По-перше, тому що він талановитий актор, абсолютно залюблений у театр і дуже відданий своїй професії. Із трьохсот людей, які подавалися на кастинг, він спочатку потрапив у шістдесят, із ким я спілкувався в Zoom, а потім – у фінальну двійку, з якої ми обрали саме його.

По-друге, йому пощастило ще й тому, що в його резюме тепер є спільний фільм із Шоном Пенном, чого не має жоден український актор.

– А як технічно відбувалися зйомки на дві країни?

– Щоб зекономити час у США, ми ще в Києві підготували «чернетку» – відзняли фільм у студії звукозапису Володимира Третьякова з двома студентами театрального інституту та двома операторами (бо «Орел» знято на дві камери). Я змонтував цю версію і показав операторові Байрону Вернеру в Лос-Анджелесі, щоб він одразу бачив блокінг і логіку сцен.

Денис перед зйомками майже місяць навчався у професійного звукооператора, щоб у кадрі природно працювати з апаратурою, яку його персонаж використовує. Коли ми знімали сцени з Шоном, за кадром його партнерські репліки читав інший актор. Потім ми окремо знімали Дениса, який у навушниках чув Шона. Ці сцени ми вже робили на Драгобраті, де було страшенно холодно. На Дениса надягли спеціальний пристрій «SnorriCam», який дуже важкий і серйозно навантажує спину. Ми знімали протягом усієї ночі, і це була важка фізична робота – бігати, грати, нести на собі конструкцію, від якої реально можна травмувати хребет.

Тому, так: Денис не працював із Шоном у одному кадрі, але зробив величезну роботу і як актор, і як член знімального процесу. І те, що в його фільмографії тепер є спільний проєкт із Пенном, – це велика удача. Я дуже сподіваюся, що у Капустіна – велике майбутнє.

Він справді талановитий і пройшов серйозну конкуренцію. І, чесно, я мрію, що колись він зустріне Шона Пенна десь на Каннському фестивалі, підійде і скаже: «Містер Пен, я знімався з вами у фільмі». Це був би дуже гарний хепі-енд цієї історії.

ГОВОРИТИ ПРО ТЕ, НАД ЧИМ Я ЗАРАЗ ПРАЦЮЮ, НЕ МОЖУ, АЛЕ В МЕНЕ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ НЕ БУДЕ ВИХІДНИХ

– То виявляється, ви знімали Чорнобиль на Драгобраті?

– Просто тоді в Україні була зима без снігу, а нам потрібні були зимові кадри. Це, до речі, теж впливало на бюджет, адже Чорнобиль можна було б знімати і в самому Чорнобилі, і в Голосіївському лісі – кадри там невеликі. Але штучним снігом спеціально засипати весь майданчик ми не могли – це ще дорожче і практично нереалістично. Тому й поїхали туди, де сніг уже був на гірськолижних спусках – на Драгобрат. 

– На завершення кілька слів про ваші плани. У 2024 році ви представили препродакшн військово-кримінальної драми «Окупація», на якому етапі реалізація цього проєкту і над чим ще працюєте зараз?

– Можу лише коротко відповісти, бо деталі розкривати не маю права. Фільм «Окупація» був анонсований і продавався на Каннському фестивалі, ми оплатили сценарій і тепер він на етапі укладання договору. Можливо, зніматимемо її через кілька років, точних дат зараз поки немає.

У мене в роботі є ще кілька нових проєктів, але знову ж таки вони поки що under embargo, нічого не можна коментувати. Тому говорити про те, над чим я зараз працюю, не можу – нічого поки не анонсую. Я працюю над собою. (Сміється.) У мене найближчим часом не буде вихідних, бо треба доробити купу паперових справ щодо одного з майбутніх проєктів.

Любов Базів. Київ 

Фото надані Sota cinema group