Справедливість на війні: Як Україна бореться з колабораціонізмом
Попри розгортання бойових дій, в Україні триває відновлення правосуддя. І йдеться не лише про самосуди на території Росії, але й про множинні юридичні процеси, що охоплюють найгучніші випадки зрадництва.
В медійному просторі з’являються новини про вироки для катів з «Ізоляції», правоохоронців Криму, які тиснули на військових, та чиновників, що організували фальшиві референдуми.
У Верховному Суді щоденно розглядають справи, пов’язані зі злочинами проти національної безпеки. Це важлива частина життя суспільства, про яку не завжди говорять, але яка суттєво впливає на нашу боротьбу з агресором.
Напередодні річниці повномасштабного вторгнення, Укрінформ поговорив про ці ключові теми з заступницею голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталією Антонюк.
Основні виклики в правосудді
Левова частка злочинів проти національної безпеки – державна зрада та колабораціонізм.
– Як війна змінила кримінальне судочинство?
– Війна торкнулася всіх аспектів нашого життя, включаючи кримінальне правосуддя. Люди почали усвідомлювати, що боротьба з агресором триває не лише на полі бою, а й у залах суду. Важливо своєчасно виявляти і притягувати до відповідальності державних зрадників і колаборантів, які допомагають агресору. Цей виклик лежить на плечах кримінальної юстиції.
Крім того, ми зіткнулися з численними воєнними злочинами: катуванням наших військовополонених, вбивствами, зґвалтуваннями і примусовим переміщенням дітей, обстрілами лікарень. Українці усвідомлюють, що злочини проти національної безпеки зростають, як ніколи раніше.
Державна зрада: нового виявлення
– Які категорії злочинів найбільш поширені?
На сьогоднішній день державна зрада займає центральне місце у юридичних справах. Статистика показує, що кількість осіб, притягнутих до відповідальності за цю статтю, зросла з 2 в 2015 році до 422 у 2025 році.
- Державна зрада вважається одним з найнебезпечніших злочинів.
- Ця проблема набула розголосу, і люди усвідомлюють, що за такі дії повинно бути покарання.
Люди, які допомагали агресору, не з’явилися раптово із закликом війни. Багато з них діяли ще до 2022 року, намагаючись підтримати ворога зсередини.
Судові процеси: напруженість та тиск
– Як відбуваються судові процеси?
Багато засуджених на суді визнають свій злочин і навіть жаліють, що більше не можуть допомагати ворогу.
Згадаю одну справу, де колишній правоохоронець, передаючи інформацію про переміщення військової техніки, заявляв, що шкодує лише про своє затримання. Його активна діяльність на користь окупантів викликала законну відповідальність.
– Чи відчувають судді тиск?
На мою думку, українські судді здатні ухвалювати об’єктивні рішення, спираючись на докази. Незалежно від галасу в суспільстві, судді здатні приймати справедливі рішення.
Зміни у справах про колабораціонізм
– Як війна змінила підходи до розслідування колабораціонізму?
Це складна тема. Наше суспільство переживає зміни, і зрозуміти деталі справи – це не просто. Серед позитивних прикладів – медики, що не співпрацюють із ворогом, і їх не притягують до відповідальності.
Проте ми маємо чимало прикладів, коли українці, зайнявшись співпрацею з агресором, фактично стали частиною його державних апаратів. Наприклад, випадки, коли люди працювали в «народній міліції» чи судах, створених окупаційною владою.
В одному з таких випадків обвинувачений, будучи заступником прокурора, у підсумку отримав 15 років позбавлення волі за колабораціонізм.
Формування нової судової практики
– Чи можна говорити про нові тренди в юридичній практиці?
Звісно. Наприклад, в перші дні війни у правоохоронців виникало тисячі запитань, як діяти в екстремальних умовах. Тепер з’явилися нові виклики, і ми спільно шукаємо рішення.
На міжнародному рівні колеги з інших країн цікавляться нашим досвідом, слідкуючи за правопримененням. Вони хочуть дізнатися, як ми інтегруємо нові докази, як-от дані зі соціальних мереж, у кримінальне судочинство.
Запам’ятовуються окремі справи
– Які з них найбільш вразили?
Найбільш запам’яталася справа про колишню народну артистку, яка виступала на концерті за участю Путіна. Це яскравий приклад колабораціонізму, де активно проявлялась її проокупаційна позиція.
Справа розглядалася заочно, оскільки вона перебувала на території Росії. Було важливо довести, що її виступ мав реальний політичний підтекст.
Критерії успіху держави
Якими мають бути цілі в цій сфері?
Головним критерієм успіху має бути не лише кількість судових вироків, а й їхня якість. Національна безпека не посилюється за рахунок беззмістовних цифр. Важливо, щоб рішення були обґрунтованими і справедливими.
Олена Мігачова, Київ
Фото: пресслужба Верховного Суду