На червоній доріжці Одеського міжнародного кінофестивалю Наталка Денисенко хотіла зробити ефектний акцент у своєму образі.
І зробила.
Щоправда, зовсім не так, як планувала.
У центрі уваги опинилася не сукня акторки і навіть не її перший публічний вихід після весілля, а незвичайна тіара-вінок, яку засновниця українського бренду Nadiia World Надія Шаповал назвала копією свого авторського дизайну.
Далі історія стала ще цікавішою.
З’ясувалося, що перед фестивалем команда Денисенко справді зверталася до бренду за оригінальною прикрасою. Але домовитися не вдалося.
Акторка пояснила: 8 тисяч гривень за один вихід здалися їй надто великою сумою, тому вона замовила схожу прикрасу в іншої майстрині, використовуючи фото оригіналу як референс.
Усе почалося з тіари на червоній доріжці
На відкритті Одеського міжнародного кінофестивалю Денисенко з’явилася з незвичайною прикрасою на голові.
Вона нагадувала витончений вінок або тіару з восковими декоративними елементами.
Образ швидко розлетівся соцмережами.
А потім на нього звернула увагу Надія Шаповал.
Дизайнерка заявила, що прикраса на голові акторки «один в один» повторює воскову тіару її бренду.
І це було не просто випадкове відчуття схожості.
За словами Шаповал, ще до фестивалю команда Наталки зверталася до Nadiia World із проханням надати саме цю прикрасу для образу.
Бренд відмовив через крихкість виробу
Тут починається найважливіша частина історії.
Шаповал пояснила: оригінальна тіара виготовляється вручну і є дуже тендітною.
Через особливості матеріалу вона фактично не розрахована на активне багаторазове використання.
Тому бренд спочатку не погодився просто передати виріб для червоної доріжки.
«Це повністю ручна робота майстрині, дуже тендітна й фактично одноразова при такому використанні», — пояснила дизайнерка.
А потім сталася деталь, яка й перетворила звичайну fashion-суперечку на справжній скандал.
Після відмови Денисенко з’явилася на фестивалі у дуже схожій прикрасі, але вже створеній іншою майстринею.
«Це питання авторства й етики»
Шаповал наголосила: для неї проблема зовсім не в тому, що інша людина теж виготовляє прикраси.
Її обурила саме ситуація, коли спочатку був запит на конкретний авторський виріб, а потім після відмови з’явилася річ із практично тим самим дизайном.
«Для мене це не питання конкуренції. Це питання авторства й етики».
Саме ця фраза швидко розлетілася мережею.
І вже після цього відповісти довелося самій Наталці.
Денисенко: «8 тисяч було для мене задорого»
Акторка не стала заперечувати головного.
Так, вона зверталася до бренду.
Так, бачила оригінальну тіару.
І так, фотографії цієї прикраси використовувалися під час створення її власного вінка.
Але своє рішення Денисенко пояснила ціною.
За її словами, 8 тисяч гривень за прикрасу для одного виходу вона вважала надто великою витратою.
«Перед подією я звернулася до вас щодо можливості взяти ваш віночок, але 8000 було для мене задорого для одного виходу», — написала акторка.
Після цього вона звернулася до іншої майстрині.
Фото оригіналу стали «референсом»
І ось тут пояснення Денисенко викликало нову хвилю критики.
Акторка прямо сказала, що під час замовлення іншої прикраси використовувала фотографії роботи Nadiia World.
Але назвала їх «референсом подібної форми».
За словами Наталки, вона не мала наміру копіювати авторський виріб, привласнювати дизайн або заробляти на ньому.
Тіару створили виключно для одного виходу.
Проте користувачів соцмереж це пояснення не переконало.
«Референс» чи все-таки копія?
Саме навколо цього питання розгорілася головна суперечка.
У моді та дизайні референси — абсолютно нормальна річ.
Дизайнери постійно дивляться архіви, мистецтво, природу, історичні костюми та роботи інших авторів.
Але є велика різниця між надихнутися загальною ідеєю та попросити іншого майстра відтворити конкретний виріб.
Критики Денисенко наголошували: якщо людина спочатку хоче саме певну авторську річ, дізнається її вартість, а потім замовляє дуже схожу дешевшу версію, аргумент про «референс» звучить слабко.
І саме ціна стала одним із найбільш обговорюваних моментів.
Чому фраза про 8 тисяч викликала ще більше запитань
На перший погляд пояснення Наталки цілком побутове.
Людина побачила річ.
Вона їй сподобалася.
Ціна не підійшла.
Вона відмовилася.
На цьому все могло б закінчитися.
Але користувачів обурило те, що далі акторка не обрала іншу прикрасу, яка вписувалася б у бюджет.
Натомість був створений схожий виріб.
Тому аргумент «оригінал занадто дорогий» у соцмережах почали трактувати як знецінення ручної роботи автора.
Адже у вартість дизайнерської речі входить не лише матеріал.
Це ідея.
Час майстра.
Експерименти.
Невдалі прототипи.
Ручне виготовлення.
І власне авторський дизайн.
Але в історії є ще одна важлива деталь
Денисенко також стверджує, що ситуація була не зовсім такою однозначною.
За її словами, через деякий час Nadiia World нібито запропонували подарувати їй оригінальний вінок.
Однак на той момент вона вже встигла замовити іншу прикрасу.
Крім того, акторка заявила, що попереджала дизайнерку про намір виготовити схожу річ у іншої майстрині та нібито має скриншот листування, який це підтверджує.
У публікаціях, на які посилаються медіа, цей скриншот продемонстрований не був.
Тому поки існують дві версії того, наскільки погодженим було створення альтернативної прикраси.
Денисенко не очікувала такої реакції
Суперечка дуже швидко вийшла за межі одного допису дизайнерки.
Threads заповнили коментарі.
Одні користувачі підтримували Шаповал і говорили про необхідність захищати український дизайн.
Інші наголошували, що форми й мотиви в моді часто повторюються, а провести чітку межу між натхненням і копіюванням буває складно.
Та найбільше критики дісталося саме аргументу про ціну.
Ситуація настільки виснажила Денисенко, що вона заявила про бажання видалити Threads через хвилю негативу навколо образу.
Історія виявилася більшою, ніж один вінок
У підсумку звичайний аксесуар із червоної доріжки перетворився на дискусію про те, про що українська fashion-індустрія говорить уже давно.
Де закінчується натхнення і починається копіювання?
Чи має публічна людина особливу відповідальність, коли одягає річ, створену за мотивами роботи незалежного дизайнера?
І чи може висока ціна оригіналу бути аргументом для виготовлення максимально схожої версії?
У Наталки Денисенко відповідь одна: вона не хотіла привласнювати авторство, не використовувала прикрасу комерційно, а фото були для неї лише референсом.
У Надії Шаповал позиція інша: якщо дизайн упізнавано відтворений після прямого звернення до його автора, це вже питання професійної етики.
А червона доріжка вже давно закінчилася
Іронія в тому, що сам вихід Наталки Денисенко тривав зовсім недовго.
Кілька фотографій.
Спалахи камер.
Червона доріжка.
А потім вечір завершився.
А ось дискусія навколо тіари — ні.
І тепер прикраса, яка мала бути лише невеликою деталлю образу, стала чи не найбільш обговорюваною його частиною.
Бо виявилося, що ціна одного вечора може бути значно більшою за 8 тисяч гривень — особливо якщо після нього доводиться пояснювати, де проходить межа між референсом і копією.
