Народний артист України Іво Бобул вперше за довгий час дав відверте інтерв’ю, що вийшло на ютуб-каналі «В гостях у Гордона». У розмові з журналістом він розкрив подробиці особистого життя та становлення власної кар’єри. Початок розмови був українською, проте згодом співак та Дмитро Гордон перейшли на російську мову.
«Оскільки нас дивиться весь світ і ще не всі знають українську мову, я пропоную, щоб ми записали це інтерв’ю російською, щоб усі зрозуміли, про що ми будемо говорити», — сказав Гордон. Іво Бобул підтримав цю пропозицію. Бо й справді, на що підеш заради світу…
Інтерв’ю Іво Бобула Дмитру Гордону, записане російською мовою, викликало глибоке обурення не лише формою, а й змістом. У час повномасштабної війни, коли мова, культура й публічна позиція є не деталями, а маркерами сторони, на якій ти стоїш, подібні заяви звучать як тривожний дзвінок.
російська мова в публічному просторі під час війни — це вже не «просто звичка». Це сигнал. І коли через цю мову лунають меседжі про «не все так однозначно» щодо колаборантів, це виглядає як свідоме або несвідоме підігравання тим самим наративам, які десятиліттями розмивали українську ідентичність.
Народний артист може в себе вдома говорити російською, румунською чи молдавською… Зараз такий час, коли росія і російська мова сприймається як мова агресора, мова, яка принесла багато болю, горя Україні. І коли такі публічні люди, як Гордон і Бобул, які мають великі аудиторії, починають «відповзати» назад, тобто знову говорити російською мовою, як це було раніше. Пригадуєте, двомовність на телебаченні і на сцені, що в результаті розмивало українську ідентичність. Постає запитання: чому Іво погодився на інтерв’ю російською? Хіба не розумів, яка буде реакція?
Як відомо, публічні люди формують мовні і культурні коди у своїх фанатів, прихильників, слухачів. Відтак вони повинні бути відповідальними перед суспільством. Бо ж популярність — це не лише аплодисменти і гроші, це і тягар відповідальності. Бо кожне слово чи дія тягне чималі наслідки для великої когорти людей. Тому публічно говорити російською у час російської агресії, знову тягнути сюди «рускій мір» — це грати на руку агресору, підігрувати йому, а відтак шкодити інтересам власної країни. Не розуміння цього прирівнюється до шкідництва!
Частина людей зробить такий висновок: якщо можна публічно говорити російською такій відомій людині як Іво Бобул, то чого не можна мені?! І такими маленькими кроками російська буде повертатися в Україну. Такими цеглинками від Гордона і Бобула ми знову збудуємо тут «рускій мір». А історія вже не раз показала: туди, де звучить російська мова, згодом приходять російські «асвабадітєлі»: спочатку вони окуповують мізки, а потім території. Спочатку розмова російською, потім — пісня російською… Невже не розуміє народний артист України, що путін цього і домагається?
Українське суспільство заплатило надто високу ціну, щоб сьогодні толерувати спроби реабілітації тих, хто допомагав ворогу — словом, сценою чи мовчанням. Пам’ять, відповідальність і чітка моральна позиція — це не радикалізм. Це мінімум, без якого неможливо вистояти.
В інтерв’ю Іво Бобул роздав «ярлики» українським артистам. Що, до речі, виглядало не зовсім коректно. Ось що про колег думає народний артист України. Пономарьов — автор однієї пісні («З ранку до ночі»). Монатік — на любітєля, Тіна Кароль — європейський рівень. Перекривив, як Дзідзьо співає «Марічку». Віктор Павлік — шикарний. Називає його просто Паша. У Пивоварова нема репертуару. Нинішні співачки — всі на одне лице і співають теж однаково. Сам же пан Іво міг стати світовою зіркою, бо всі дані є — і голос, і зовнішність. Але народився, як з’ясувалося, не в тій країні. Навіть Елтон Джон про це казав.
Натомість, співак фактично виправдовує зрадниць ані лорак і повалій — артисток, які роками були не просто «поза політикою», а активними провідниками російського культурного та ідеологічного впливу в Україні. Їхня участь у кремлівських заходах, публічне мовчання або лояльність після 2014 року, робота на російський шоу-бізнес у часи війни — це не «особистий вибір», а цілком конкретний внесок у просування «руского міра». лорак, на думку Бобула, «тут поставили такі умови, що вона мусила піти». Бо вона була комусь конкуренткою та невигідною. Але кому — лишається таємницею. Що ж до повалій, то її теж зацькували, — вважає Бобул. Кого зацькували? Зрадницю повалій, яка почувалася, як вареник у сметані, сидячи у Верховній Ради і витанцьовуючи з януковичем?
«В нас зробили одну велику помилку — не можна цькувати народних артистів. Ти співала для януковича, ти співала для цього… Я теж співав! Але ми артисти! Люди не розуміють — не можна цькувати за це. Як ти можеш сказати президенту: „Я не буду“?».
Спроби подати це як «людську трагедію», «складну долю артиста» або «право співати для будь-якої публіки» — небезпечна підміна понять. Бо йдеться не про естетику і не про свободу творчості, а про відповідальність публічних осіб у країні, яку намагаються знищити фізично, культурно й історично.
І особливо цинічно це звучить з уст людини, яка роками користувалася статусом українського народного артиста. Коли народний артист дозволяє собі «реабілітувати» зраду — він знецінює не лише жертв війни, а й саму ідею національної солідарності.
Скандальне інтервʼю прокоментував український поет, композитор, продюсер та громадський діяч Євген Рибчинський.
— Коли Іво Бобул у 2021 році, на сьомий рік війни з росією, презентував російськомовну пісню «Грєшний ангєл», багато хто не сприйняв це серйозно. Думали, поплавило народного артиста від епідемії ковіду. Після інтервʼю Гордону стало ясно, що ковід ні при чому. Під час суцільного геноциду українського народу Бобул не те, що не став радикальним патріотом, він ще й проспівав дифірамби януковичу і виправдав зраду двох запроданок-колаборанток лорак і повалій. Прощавай ще один блудний сине України! Йди за крейсером «москва»!
