Голлівудська акторка та активістка Анджеліна Джолі завершила свою діяльність як спецпосланниця ООН. В інтерв’ю виданню L’Officiel USA вона розповіла про організацію своїх поїздок та джерела фінансування закордонних місій. Хоча Джолі не згадала Україну безпосередньо, її коментарі проливають світло на методи, якими вона здійснює регулярні візити до українських міст. Зокрема, вона згадала про нещодавній таємний тур Харковом, Полтавою та Кременчуком, під час якого акторка уникала офіційних кортежів та розкоші.
Основні аспекти діяльності Джолі:
-
Фінансова незалежність: Джолі зазначила, що відмова від формального статусу в ООН, яку вона реалізувала у 2022 році, суттєво не вплинула на її підхід до надання допомоги. Вона підкреслила, що завжди самостійно покривала всі витрати, пов’язані з перельотами, проживанням та охороною, навіть під час співпраці з ООН.
“Я завжди платила за себе сама. Навіть під час роботи в ООН мої перельоти ніколи не були відповідальністю агентства. Те саме з проживанням, охороною та усім іншим. Я ніколи не хотіла, щоб організація брала цей тягар на себе”, – зізналася Джолі.
-
Співпраця з місцевими організаціями: Акторка активно працює з локальними волонтерами, Червоним Хрестом та іншими місцевими структурами. Вона зазначила, що її найбільше цікавить реальність на місцях, а не бюрократичні переговори з державами.

-
Витрати на місії: Джолі не вимагає бюджетних коштів або грантів. Всі витрати на логістику, приватну охорону, перельоти та проживання вона покриває за власний рахунок, не залучаючи фінансування благодійних фондів.
-
Вільний доступ до місць: Завдяки відсутності бюрократичних вимог ООН, Джолі має можливість вільно відвідувати місцеві заклади, такі як боксерські клуби та кав’ярні, що дозволяє їй безпосередньо спілкуватися з людьми, які працюють на “передовій” — медиками, волонтерами та переселенцями. Нещодавно вона опублікувала пост у своєму Instagram, закликавши підтримувати українські волонтерські організації у контексті глобальної кризи біженців.
Таким чином, активність Джолі в Україні демонструє її прагнення до безпосереднього контакту з людьми та реальними проблемами, з якими вони стикаються, що робить її місії ще більш значущими.