Футбол і надія: Ніколь Козлова про виклики війни та майбутній матч
Нападниця збірної України та шотландського “Глазго Сіті” Ніколь Козлова поділилася з “Sky Sports” думками про майбутній матч відбору на КС-2027 проти Англії, а також перейшла до теми, як війна вплинула на життя й футбольну реальність українських гравців.
Непереможна мотивація
У зв’язку з безпековою ситуацією “синьо-жовті” доводиться грати на нейтральному полі в Туреччині. Незважаючи на всі труднощі — від складної логістики до тривалих подорожей — команда продовжує готуватися з неабиякою віддачею.
Сум і радість
Гра з чинними чемпіонками Європи мала б стати однією з найрадісніших подій в кар’єрі Ніколь, але замість цього з’являється сум. Нападниця дуже сподівалася, що майбутній матч можна буде зіграти в Києві, проте реалії війни роблять це неможливим.
Вибір Туреччини
Замість жаданого Києва матч проходитиме в Анталії, і це вже стало нормальною практикою. Останній раз Україна провела матч на своїй землі більше чотирьох років тому.
Емоції і виклики
“Лють,” — говорить Козлова, коментуючи емоції через неможливість грати перед власними вболівальниками. Вона вважає, що це дуже несправедливо як для гравців, так і для країни. Проте, попри всі труднощі, команда залишається вдячною за можливість грати.
“Багато дівчат не скаржаться. Це риса українців,” — додає вона, підкреслюючи, що життя триває, хоча і з труднощами. Особливо в умовах холоду та обмеження електропостачання.
Залишаючи родину та фронт
Багато товаришок по збірній залишаються в столиці, де обстріли відлунюють регулярно. Однак, як зазначає Ніколь, вони відчувають, що не мають права скаржитися, адже їх сім’ї можуть бути на передовій — завжди є хтось, кому гірше.
Тренування й адаптація
На момент інтерв’ю Козлова була на тренувальній базі свого клубу в Шотландії, граючи за “Глазго Сіті”. Ця Канадська футболістка переїхала до Шотландії з українського клубу “Ворскла” у 2024 році, проте більшість гравців збірної все ще залишаються в Україні.
Адаптуватися до обставин
“Потрібно навчитися пристосовуватися,” — зазначає вона. Днями одна із тренувальних баз зазнала обстрілу, внаслідок чого поле стало непридатним для використання.
“У моїй квартирі були моменти, коли часто не було води або електрики. Ми ходили приймати душ на стадіон, бо там була вода,” — ділиться Ніколь, згадуючи про життя в умовах війни.
Виклики матчу
Козлова зазначає, що матчі стали вкрай складними через повітряні тривоги. Наприклад, 90-хвилинна гра часто перетворювалась на п’ятигодинний процес із зупинками через тривоги.
Мрія про домашній матч
Незважаючи на всі труднощі, Козлова сподівається, що колись зможе зіграти міжнародний матч в Україні.
“Мабуть, я не могла б вимовити жодного слова,” — говорить вона, щиро мріючи про цей момент.
Емоції на полі
“Кожен раз, коли я слухаю гімн України, це надзвичайно емоційно і повертає мене додому,” — ділиться гравець.
“Я сподіваюся, що ми зможемо скоро грати вдома, і коли це відбудеться, це буде неперевершений матч,” — додає вона з оптимізмом.
Очікування та надія
“Це дивно, як звично стало грати домашні матчі в інших країнах,” — резюмує Козлова. Але найголовніше для всіх — це завершення війни якомога швидше.
