Окупаційні реалії: виклики та механізми контролю на півдні України

Вступ

Більше чотирьох років Росія здійснює систематичні злочини проти українців та української ідентичності на окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей. Це явище активно досліджує Центр близькосхідних досліджень.

Систематичність злочинів

З початку окупації дослідники спілкуються з українцями, які пережили цю катастрофу. Не так давно вони представили звіт, що називається У пошуках шляхів відновлення: ризики та особливості деокупації, в якому систематизували свідчення тих, хто став заручником російського насилля.

Русифікація: свідомі плани чи хаос?

— Чи є русифікація окупованих територій частиною продуманого плану Росії?

На думку Сергія Данилова, заступника директора Центру близькосхідних досліджень, це — вже відпрацьований сценарій. Місцеві військові та бюрократія отримують чіткі вказівки, як впроваджувати цю політику. Процеси, подібні до тих, що мали місце в Криму, тепер активно застосовуються на нових територіях.

Проте в Запорізькій та Херсонській областях ми можемо спостерігати несподіваний опір: люди обирають не піддаватися російському тиску. Наприклад, у момент призову на російське громадянство, була інформація про місця, де можна отримати паспорт, не виконуючи обов’язкові «ритуали».

Часові горизонти контролю

— Які часові рамки витратяться на те, щоб Росія повністю контролювала регіон?

Данилов зазначає два ключових фактори: опір місцевих жителів і ресурси, які готова витратити Росія. Сподівання на швидке проведення паспортизації, як в Криму, не справдились. В умовах активного опору цей процес затягнувся на два роки, і тепер вартість контрольних заходів зростає.

Методи контролю

Основні механізми контролю

Головний метод контролю — насильство. Репресії починаються з перших днів окупації. Наприклад, у містах, де окупанти проводили масові затримання, місцеве населення зазнало страху і підозри. Це призводить до глибоких психологічних травм. Люди уникають спілкуватися одне з одним, а на тлі терору формується атмосфера недовіри.

Виникнення колаборації

Окупанти активно шукають місцевих колаборантів. Спочатку вони намагаються працювати з людей, яким можна довіряти, але найбільше співпраці все ж таки здійснюється за рахунок шантажу та залякування.

Дітей та молодь в окупації

Окупанти намагалися запустити освітній процес з перших днів. Батьки активно опираються, тому школи перетворюються на центри пропаганди. Учні беруть участь у військових підготовках і ідеологічних заходах.

Розмивання батьківського авторитету

Підлітки стали інструментами, які донесуть інформацію окупантам. За надану інформацію вони отримують різноманітні бонуси, що заохочує їх до шпигунства.

Мобілізаційні процеси

На новоокупованих територіях Росія планує мобілізувати близько 50 тисяч солдатів. Проте мобілізація проходить нерівно, однак останнім часом зросла кількість призовників. Окупанти намагаються створити видимість підримки навіть від тих, хто служить.

Непотрибна сіра зона

Спочатку новоокуповані території дійсно стали абсолютно беззаконними. Однак з часом у містах почав складатися певний порядок, але в селах все ще тривають грабування та інші злочини.

Влада без законів

На сьогодні в прифронтових зонах хабарництво, насильство та беззаконня стали нормами. Місцеві військові вирішують, що і як робити.

Проблеми законодавства України

З розвитку законодавства Україні необхідно усвідомити, що їхні формулювання стало чинникою проблеми. Ситуація динамічна, і державі слід знайти баланс між покарати винних і забезпечити реінтеграцію окупованих територій.

Різні соціальні верстви можуть мати свої сприйняття того, за що можна і за що не можна відповідати. Важливо розуміти, що лояльність місцевих мешканців може стати ключовою у поверненні їх потім до України.