Попри війну, українці у листопаді встановили рекорд, придбавши найбільшу кількість нових авто за останні 14 місяців. Як сьогодні розвивається український авторинок, чим він відрізняється від європейських, та які у нього перспективи після завершення війни – в інтерв’ю РБК-Україна з експертом Олегом Назаренком, генеральним директором Всеукраїнської асоціації автоімпортерів і дилерів.
Головне:
- Які бренди авто першими зайшли в Україну?
- Чим український авторинок відрізняється від сусідніх країн?
- Чому європейці продають вживані авто дешевше?
- Чим цікавий для дилерів вторинний ринок?
- Що чекає ринок нових авто в Україні після завершення війни?
– Розкажіть, як розвивається ринок нових офіційних авто в Україні і з чого все починалось?
– Дійсно, перші офіційні імпортери з’явилися ще в 1991-92 роках. Це були Winner, “Ілта”, і “Mazda Motor Україна” – це були першопрохідці. Також майже одразу з’явилась автогрупа”Vipos” Віктора Постельникова, і, в принципі, група компаній Autotrading, в якій я працював заступником голови правління.
Чим далі, тим більше з’являлось таких компаній. Першопроходцями були також корпорація “Укравто”, той же “Укрпромінвест”, який потім став “Богданом”. Асоціація автомобільних імпортерів та дилерів (ВААІД), яку я очолюю, у 1999 році почалася з 12 підприємств, які створили офіційні імпортери. І потім потихеньку-потихеньку приходили інші бренди.
Звісно, після кризи 2008 року було падіння. Потім, після трагічних подій 2013-2014 року ринок просів до 60 тисяч нових автомобілів на рік, перед війною ми вийшли на 100 тисяч. Після 24 лютого 22-го, звісно, знову падіння. Але зараз автомобільний ринок оживає.
На сьогодні в Україні повністю представлені усі корейські, японські, європейські і американські бренди, кількість китайських компаній збільшується. Незважаючи на економічну ситуацію і війну, після 24 лютого 2022 року жоден бренд Україну не покинув.
Автоімпортери вважають Україну перспективним майданчиком для майбутньої роботи. Звісно, ситуація не така хороша, як була в “двотисячні” роки, коли в Україні, наприклад, у 2009 році було продано 621 тисяча нових автомобілів. До того, того ж року близько 300 тисяч нових автомобілів, які були вироблені в Україні, були продані на різноманітних майданчиках тої ж так званої СНД, тобто в Україні було продано, або вироблено до мільйона нових авто.
– Які бренди були флагманами в різні часи у нас на ринку, і як змінювалась їх популярність?
– В першу чергу, на це впливає маркетинг. Це 100%. Я можу говорити не лише з точки зору асоціації, а й з точки зору практики. Коли ми в групі “Автотрейдинг” на початку 90-х зайнялись брендом Skoda, в Україні на той час, я пам ‘ятаю, було зареєстровано 96 авто SkodaFelicia. І це на всю Україну! І ми зайнялись Skoda, коли про Skoda ніхто не чув.
Але ми розкрутили цей сегмент, ми серйозно підійшли до цього, ми почали рекламувати, пропагувати, і пішло сарафанне радіо.
З іншого боку, коли працювали дилери Opel, у 90-ті роки цей бренд був дуже розкрученим. З часом Opel почали “падати”, і його незаслужено забули. Але зараз його відновлює представництво Stellantis. Та ж сама ситуація з шведським Saab. В 90-ті Saab був досить популярним автомобілем, а потім ним не сильно займалися і зрозуміло, що бренд втратив свою силу. Та ж сама ситуація з Geely. До 2013-го року це був дуже популярний в Україні бренд, він входив в п’ятірку марок за продажами, ці авто навіть виробляли у нас.
– У чому ключова різниця нашого ринку нових авто від європейських сусідів?
– Насправді, різниця не дуже помітна. Так, податки високі майже скрізь. Не слухайте тих, хто говорять, що в ЄС немає податків. Наведу зрозумілий приклад – між Львівською і Київською областями теж немає податків. Люди, які говорять, що в Польщі нуль податків на ввезення автомобілів, повинні дивитись ширше.
В Київській області теж нуль податків на ввезення автомобілів з Львівської області. Люди не розуміють, що Львівська і Київська області – це частини цілої України. Так от Польща і Німеччина – це теж частини цілого Євросоюзу. ЄС – це єдина митний простір. Звісно, між “областями” Євросоюзу немає податків. Але спробуйте до ЄС завезти автомобіль з Японії, або з Китаю. Там буде і ПДВ у 20, чи 22%, і буде мито у 10%. Тобто податки є у всіх країнах.
– Чи відрізняються ціни на нові авто у нас та у Європі?
– Цікаво, що ціни на авто формує лише сам завод-виробник, і він як хоче, так їх і встановлює. Так, завод розуміє, що в Німеччині німець BMW купить по такій ціні, а в Україні його не куплять по такій ціні. Тому завод робить дешевшим авто для України.
Але завод дуже слідкує, щоб дилери не гралися з цінами. У кожного імпортера є своя територія. Якщо хтось сунеться на чужу територію, то відразу втратить імпортерство. Наприклад, якщо український імпортер отримає від заводу дешеві автомобілі і захоче організувати їх реекспорт назад в Францію чи Німеччину, відразу отримає “по рукам”.
– Що впливає на ціни вживаних авто в Україні та Європі?
– Ціноутворення вживаних автомобілів залежить від інших тенденцій. В першу чергу, від вартості робочого часу. Чим більше зарплати, тим дорожче ремонтувати автомобіль. Чим багатша країна, тим там дорожче вживані автомобілі ремонтувати, і саме тому вони з роками помітно падають в ціні, від них позбавляються.
Тому що одна справа, в Україні при середніх зарплатах 20 тисяч гривень взяти якусь стару автівку, в разі її там поломки віддати дяді Васі в гараж, який там відремонтує її за копійки, інша справа, таку саму поломку ремонтувати в Німеччині.
На приклад, у Німеччині чим старше авто, тим більше ти платиш транспортний збір, тим більший на машину екологічний збір, тим дорожча страховка на нього. Тому люди позбавляються старих авто, готові їх віддати за безцінь, або навіть безкоштовно. І німець краще зекономить 500 євро на утилізації, ніж буде її довго та нудно продавати. От і все ціноутворення, все логічно.
– Які основні переваги в Україні в інших реаліях офіційних дилерів порівняно з “сірими” продавцями?
– В принципі, українці дуже не люблять, коли вони втрачають підтримку. Так, коли у 2008 році в Україні закрилось офіційне представництво компанії BYD, клієнт залишився на сам зі своїми проблемами. Власники цих авто не знали, де взяти запчастини, у них втрачається гарантія…
Клієнти розуміють, що краще мати справу з тими, куди можна потім прийти і щось можна “пред’явити”. Тому що коли ви купите авто умовно на вулиці, то і гарантій ніяких. Я сам людина старої формації, і часто купую продукти на базарі. Я вважаю, що смалець, який бабця сама зробила, набагато корисніший, ніж маргарин, який зробило підприємство по нібито купленим ДСТУ. Але я на базарі купую лише у перевірених людей, яких знаю не один рік. З авто така ж сама ситуація. Коли ви купуєте “сірі” електромобілі, чи “битки” без гарантії, але впевнені, що ця людина, чи автосалон через місяць не зникне, то можна купувати.
Головна перевага “офіціалів” – це стабільність. Офіційні дилери – це забезпечена законом гарантія, наприклад, навіть через суд, але вам її забезпечать у будь-якому разі.
– Розкажіть про сучасні реалії автомобільних дилерів в Україні. Які основні виклики постають перед ними під час війни, та, можливо, які нововведення вони відкрили для себе на цьому фоні?
– Пропри значний спад продажів з об’єктивних причин, останніми роками на нашому ринку відбувається серйозна трансформація, ми наздоганяємо Європу. Якщо раніше українські автосалони заробляли переважно на продажі нових авто, то зараз їх основне джерело прибутку – це офіційний сервіс та запчастини.
Також з 13 серпня цього року в Україні у автомобільних дилерів з’явився новий напрям – це спрощена можливість торгувати вживаними авто. Зараз українці продають свої авто через інтернет, або на базарах.
Навіть якщо вони раніше приїжджали в автосалон і казали – заберіть мою машину по трейд-ін, і дайте мені нову, то автосалони найчастіше відмовляли. Справа в тому, що автосалон, як юридична особа, був змушений не просто викупити авто, а й поставити її на облік у сервісному центрі, а також у ТЦК. І у випадку перепродажу повторити процедуру.
Але з літа ви маєте право зняти автомобіль з обліку і віддати його на реалізацію в автосалон. Автосалон буде займатися далі цим авто вже сам. І автосалону не потрібно реєструвати машину в ТЦК і в сервісному центрі, тому що він у вас придбав авто не як транспортний засіб, а як товар.
І от зараз в Україні автодилери починають освоювати вживаний ринок. Не всі задумуються, але від такого кроку виграють і кінцеві споживачі. Адже при купівлі вживаного авто у фізичної особи ви не маєте ніякої гарантії. Якщо ж ви купуєте у юридичні особи машину, то ви матимете рік гарантії. Навіть у випадку якогось інциденту ви підете в суд, і будете як мінімум вимагати безкоштовне усунення несправності.
До того ж, з часом дилери окремих брендів, я думаю, вибиратимуть на майданчики вживаних авто машини “власних” марок. Адже вони мають і обладнання, і спеціалістів, і діагностичні прилади для його якісної діагностики та, за необхідності, незначного ремонту. Адже вони повинні забезпечувати гарантію на свій товар покупцям, хоч і мова йде про вживані авто.
Крім того, коли у комісійному автосалоні стоїть тисяча машин, дилер не зацікавлений “втюхати” вам машину з якимись прихованими недоліками. Йому головне, щоб ви купили гарне авто, і у майбутньому не мали з ним проблем, порадили друзям, та наступного разу привели до нього ще більше клієнтів. Цього не скажеш про “перекупів”, або звичайних продавців.
– І на останок, трохи про перспективи. Якими ви бачите об’єм українського ринку після завершення війни?
– В цьому році, мабуть, ринок нових авто буде близько до 75 тисяч машин. Але я маю надію, що після закінчення війни все-таки підуть інвестиції в Україну, розпочнеться активне відродження країни. Точно з часом піде відбудова, і всі європейські країни вже готуються до цього.
Звісно, все буде поступово, step by step. Спочатку ми досягнемо цілі у 100 тисяч проданих машин, і потихеньку-потихеньку підемо далі. Впевнений, що і відмітка у 300 тисяч проданих нових авто не за горами.
.
