Рак простати є одним з найпоширеніших онкозахворювань серед чоловіків, проте при ранньому виявленні прогнози щодо виживаності значно кращі. Регулярні профілактичні огляди та обстеження за рекомендацією лікаря дають змогу виявити зміни на ранніх стадіях, коли медичне втручання є найрезультативнішим. Важливість своєчасної діагностики посилюється факторами ризику: віком, сімейною історією раку простати та етнічним походженням.
Про ситуацію в Україні щодо захворюваності на рак передміхурової залози, фактори ризику, сучасні методи діагностики та можливості лікування розповідає професор, завідувач кафедри урології НМУ ім. О.О. Богомольця Олег Нікітін.
– Щорічно в листопаді у світі проходить кампанія для привернення уваги до чоловічого здоров’я Movember. Зокрема, мова йде обізнаність про таке захворювання як рак передміхурової залози. Яка зараз ситуація із захворюваності на рак простати в Україні? Чи вплинуло повномасштабне вторгнення на поширеність цієї хвороби?
– На показники захворюваності впливають всі аспекти, зокрема, і соціальні. Щодо статистики по онкологічним захворюванням, і в тому числі, щодо раку передміхурової залози, ми в Україні оперуємо даними Національного канцер-реєстру. Це – державний документ, він є у вільному доступі. І на основі цих даних можна побачити, що дійсно відбулася зміна кількості виявлених злоякісних захворювань у 2022-му році, а саме з початком повномасштабного вторгнення. Якщо аналізувати дані Національного канцеррєстру 2022 року, порівняно з 2021 роком, відбулося зниження захворюваності на рак передміхурової залози на 10%. І, якщо проаналізувати статистичні дані по всім іншим нозологіям, то так само відбулося і з кожним захворюванням.
Пояснення цьому просте – з початком активних військових дій можливості людей звертатися до лікарів, проходити обстеження, лікуватися суттєво обмежилися. Цим і пояснюється зменшення цифр.
Але разом з тим, якщо проаналізувати кількість виявлених випадків захворювання, то вже у 2023 році, порівняно з 2022 роком відбулося зростання. І знову таки, це не можна пояснювати тільки тим, що чоловіки почаали хворіти на рак передміхурової залози частіше. Найімовірніше, ситуація більш-менш визначилася, люди переїхали в нові місця, почали звертатися до лікарів і тому ми бачимо таке зростання.
Зокрема, якщо в 2022-му році на обліку з приводу раку простати на обліку в країні перебувало 50 717 осіб, то в 2023-му їх стало вже 55 343. Тобто це на 10% більше.
Але що дійсно відбулося важливого і принципового за останні роки, і особливо з початком повномасштабного вторгнення – це зміна структури захворюваності. Є таке поняття, як питома вага – частка випадків певного виду раку від загальної кількості онкозахворювань. Вперше за історію ведення Національного канцер-реєстру, починаючи з 2023 року, рак передміхурової залози у чоловіків віком 65–74 роки та 75+ опинився на першому місці. До цього традиційно лідирували онкозахворювання дихальних органів – легені, бронхи, трахея.
Тобто, питома вага раку простати серед інших онкозахворювань, наприклад, у групі 65–74 роки – 20%, а у віці 75+ – 23,3%. Для порівняння: роком раніше – 10%, ще роком раніше – 13%. Тобто десятиріччями до цього на першому місці серед онкологічних захворювань був рак легенів, а тепер – рак простати.
– Чим можна пояснити це, що рак передміхурової залози серед онкологічних захворювань чоловіків вийшов на перше місце?
– Це залежить від багатьох чинників, зокрема, і від можливостей діагностики. Але я вважаю, що на першому місці – дійсно збільшення кількості випадку раку простати. Не можна сказати, що через велику війну тільки чоловіки з раком простати стали менше звертатися до лікарів, це стосується всіх – і чоловіків, і жінок, тому що можливість обстеження і лікування у зв’язку з війною ускладнилася. Це загальна тенденція.
За даними Національного канцер-реєстру, в Україні щороку діагностується близько 8 тисяч нових випадків раку передміхурової залози. А за світовою статистикою рак простати діагностується у кожного шостого чоловіка. Загалом це захворювання може проявити себе починаючи з 65 років. І якщо раніше багато чоловіків не доживали до цього віку і відповідно до розвитку цього захворювання, то із зростанням тривалості життя, чим старшим чоловік стає, тим більше вірогідність, що він матиме таку проблему.
Але крім медичної складової є ще важливе соціальне питання. Загалом, у світі 5-річна виживаність пацієнтів із раком простати складає приблизно 90-95%. Тобто, переважна більшість пацієнтів, в яких виявляється це захворювання, живуть довго. І таких прикладів багато і серед відомих людей.
Наприклад, нещодавно про діагноз раку простати публічно повідомив колишній президент США Джо Байден, який не приховує свій стан і вже розпочав лікування.
– Які чинники ризику розвитку цього захворювання? Ви згадували, що рак передміхурової залози розвивається переважно у чоловіків віком від 65 років, а чи є випадки, коли цю хворобу виявляли у молодших чоловіків?
– Хочу акцентувати, що рак простати – це захворювання, що залежить від віку. Умовно кажучи, молоді люди на нього не хворіють. Якщо рак передміхурової залози виявляють у чоловіка молодше 45 років, це радше виняток із правила. Чи буває таке? Буває. І це зазвичай пов’язано з вираженими чинниками ризику.
На першому місці – спадковість. Якщо у батька або брата чоловіка у віці до 65 років було діагностовано рак простати, то ймовірність розвитку цього захворювання у нього самого зростає приблизно утричі.
Також має значення факт в наявності в родині раку молочної залози у жінок. Має значення виявлення мутації генів.
Зокрема для раку простати важливим є ген BRCA2: мутація в ньому істотно впливає на ризик його розвиток.
Зараз є можливість виявити мутацію цього гену. Якщо при дослідженні у чоловіка така мутація визначається, то обстеження на рак простати йому слід починати не з 50 років, як у чоловіків без чинників ризику, а вже з 40 років.
Серед інших факторів ризику можна назвати надмірну масу тіла. Існує також етнічний компонент: представники африканських етнічних груп хворіють на рак передміхурової залози значно частіше, ніж європейці. Чоловіки азійського походження, навпаки, мають нижчі показники захворюваності, порівняно з європейською популяцією.
– Які є сучасні методи діагностики раку простати на ранніх стадіях? Які Ваші рекомендації щодо профілактики чоловікам молодшого віку?
– Є загальноприйнятий алгоритм діагностики простати здорових чоловіків певних вікових груп з метою раннього виявлення захворювання. Зокрема, це пальцеве ректальне обстеження простати, яке виконує уролог. Це старий, базовий метод. Друга позиція – це аналіз крові на простат специфічний антиген (PSA). Зараз часто вважають, що ректальне обстеження не потрібно робити, оскільки діагностичні методики розвиваються.
Проте практика показує, що відмовлятися від нього не варто. Іноді при нормальному рівні PSA згодом все одно виявляють рак простати – і він міг би бути діагностований раніше саме при ректальному огляді. Ректальне обстеження простати та PSA належать до скринінгових методик. Їх слід виконувати щорічно. Водночас, якщо рівень PSA стабільно нижчий за межі норми, інтервали між обстеженнями можуть бути збільшені.
Третя позиція – це магнітно-резонансна томографія простати, а четверта – біопсія передміхурової залози. Загалом, щорічне обстеження з метою ранньої діагностики раку простати бажано починати з 50 років за відсутності факторів ризику. При їх наявності – з 45 років. А якщо виявлені генетичні мутації, наприклад гена BRCA2, – проходити обстеження слід уже з 40 років.
Стосовно інших можливостей додаткової діагностики раку передміхурової залози – існує метод ПЕТ/КТ з ПСМА (позитронно-емісійна томографія у поєднанні з комп’ютерною томографією з використанням простат-специфічного мембранного антигену). Це органоспецифічний метод прецизійної (точної) профільної візуалізації, який застосовують як для виявлення самого захворювання, так і для визначення наявності метастазів та встановлення стадії.
Ця методика постійно удосконалюється, стає більш доступною. Так само удосконалюється і проведення біопсії. Зараз вже є можливості проведення біопсії під контролем ультразвуку і МРТ. Тобто це більш точна методика, має менше ускладнень.
Але наголошу: чоловік, який вирішив пройти обстеження, насамперед має звернутися до уролога. Саме лікар визначить необхідність та послідовність діагностичних кроків і буде контролювати процес.
– Наскільки повномасштабна війна в Україні вплинула на своєчасну діагностику раку передміхурової залози?
– В Україні у 2023–2024 роках орієнтовно щоп’ятий випадок раку передміхурової залози виявляється на пізніх стадіях. У деяких регіонах цей показник сягає близько 30%. Це, безумовно, впливає на результати лікування. Наприклад, у 2023 році дорічна смертність від раку простати становила близько 12% — тобто приблизно 12% пацієнтів не проживали рік з моменту встановлення діагнозу, що вказує на значну частку пізно виявлених випадків. Ще один важливий показник — рівень виявлення раку простати під час профілактичних оглядів. У 2020 році, тобто до початку повномасштабної війни, він становив близько 13%. У 2022 році цей показник впав до приблизно 6%, але наразі демонструє відновлення: у 2023 році — близько 9%, а у 2024 році — орієнтовно 12%.
Це свідчить про загальну тенденцію: що раніше захворювання виявляють, то кращі результати лікування. У більшості розвинутих країн світу – в Європі та США – система медичного страхування побудована таким чином, що пацієнт проходить профілактичні обстеження регулярно. Це дозволяє виявляти захворювання на ранніх стадіях. У таких країнах п’ятирічна виживаність хворих на рак простати становить близько 90%, тоді як в Україні – менше 60%. Це надзвичайно велика різниця.
– Які варіанти лікування раку передміхурової залози існують зараз?
– Існують два загальних підходи до лікування. Лікування може бути системним і місцевим. Місцеве лікування, як правило, хірургічне, або локалізоване променеве. І якраз місцеве лікування можливо, якщо пухлина виявлена на ранній стадії. Це так званий локалізований рак, коли пухлина не виходить за межі органу, в даному випадку простати. В таких випадках можливе хірургічне лікування, яке передбачає видалення простати, радикальна простатектомія. А може бути і фокальна променева терапія, наприклад, стереотаксична хірургія за допомогою КіберНожа (CyberKnife).
Системна терапія – це насамперед гормональна терапія, хіміотерапія. Велике значення для вибору методу лікування має наявність метастазів і їх кількості. Їх наявність фактично не дозволяє проводити місцеве лікування – хірургічне або променеве, а вимагає вже проведення системного лікування.
В Україні на рівні держави є безоплатні програми лікування онкології, зокрема, і раку простати. Пацієнти можуть звернутися за діагностикою та лікуванням і в обласні онкоцентри, і в Національний інститут раку.
Важливо зробити це вчасно. Тому лікарі наголошують на ранній діагностиці, коли пухлина ще не вийшла за межі органу і вчасно розпочате лікування не тільки рятує життя, а й зберігає його якість.
– Що Ви маєте на увазі, коли говорите про якість життя після лікування? Які основні відмінності між хірургією і радіохірургією?
– Хірургічне втручання, радикальна простатектомія передбачає видалення органу в межах здорових тканин, коли разом з пухлиною видаляються і навколишні нервові закінчення, судини. І основні ускладнення після хірургічного лікування раку простати – сексуальна дисфункція і нетримання сечі. Багато пацієнтів протягом року адаптуються до порушень сечовипускання, а стосовно сексуальної дисфункції – вона потребує спеціального лікування, іноді – оперативного.
Тому в цьому аспекті хірургічний метод втрачає порівняно з методами променевої терапії. Але променеве лікування має свої особливості – при опроміненні впливу можуть піддаватися не тільки пухлина, а й здорові тканини навколо неї.
Сучасне обладнання для проведення, наприклад, стереотаксичної радіохірургії, дозволяє впливати на пухлинні вузли, не опромінюючи при цьому навколишні тканини самої простати, прямої кишки, сечового міхура. І ускладнення, які були притаманні променевому методу лікування, мінімізуються.
Цю можливість – спрямування радіоактивних променів точно на пухлину, яку потрібно знешкодити – забезпечують сучасні технології. Такі технічні можливості наразі має КіберНіж. Крім того, його перевага полягає в тому, що пацієнта не потрібно вводити в наркоз, немає періоду післяопераційної реабілітації в медзакладі, як після хірургічного втручання, тривалість лікування суттєво скорочується, а також практично відсутні такі ускладнення, як сексуальна дисфункція чи нетримання сечі. Тому, стосовно запобігання ускладненням і збереження якості життя ця методика є дуже привабливою.
У цьому контексті важливо враховувати всі фактори, зокрема й доступність такого лікування. Є низка причин, чому в нашій країні поки немає обладнання для проведення стереотаксичної роботизованої радіохірургії останнього покоління, такої як CyberKnife. Це – дороговартісна технологія, що потребує постійного та ретельного обслуговування, яке в умовах повномасштабних військових дій в нашій країні не завжди можливе. Таку роботизовану радіохірургію, як CyberKnife, застосовують у США та в деяких країнах Європи, зокрема, у Латвії.
Водночас ми маємо підтримку від наших міжнародних партнерів. Зокрема, нещодавно відбувся круглий стіл «Неінвазивна онкоурологія у воєнний час: досвід SRC Sigulda та потреби України», під час якого латвійські та українські фахівці обговорили міжнародне медичне партнерство між Латвією та Україною, досвід роботи Стереотаксичного радіохірургічного центру SRC Sigulda (Латвія), перспективи обміну знаннями й технологіями для поліпшення лікування онкохворих в Україні, а також медичні інновації в умовах війни для раннього виявлення та органозберігаючого лікування раку із використанням системи CyberKnife.
