Чорнобиль: Уроки минулого та виклики сьогодення
Сорок років після Чорнобильської катастрофи, світ знову обговорює ядерну небезпеку, але вже в новому контексті. Повномасштабна війна Росії проти України продемонструвала: непередбачуване стало очевидним. Захоплення атомних об’єктів, обстріли ядерної інфраструктури та використання станцій для шантажу поставили під питання міжнародну безпеку. У програмі Укрінформу «Є розмова» ми розглядаємо невідкладні проблеми разом із начальником відділу контролю експлуатації Чорнобильської АЕС, паном Олександром Григорашем – про нові ризики, досвід України та важливі уроки, які світ досі не засвоїв.
Чорнобиль: Дві епохи чи одна безкінечна історія?
– Пан Олександре, сорок років після Чорнобильської трагедії: це дві різні історії чи одна, яка триває досі?
На ЧАЕС далі відбуваються важливі процеси, і ця історія ще далеко не завершена.
– Це, безумовно, продовження тієї ж історії, яка розпочалася в 1986 році. Формат вишиванки змінився: якщо раніше ЧАЕС виробляла електрику, то нині вона її споживає. Однак це не означає, що проблема вирішена. На території станції продовжують працювати ядерні установки, об’єкти для поводження з радіоактивними відходами, а також об’єкт «Укриття» з новим безпечним конфайнментом. Отже, процеси тривають, і ця історія далеко не закінчена.
Чорнобиль: Глобальна загроза досі існує
– Чи можна сьогодні стверджувати, що Чорнобиль знову є потенційною глобальною загрозою?
– Чорнобиль ніколи не переставав бути загрозою після аварії. Поки в об’єкті «Укриття» є паливовмісні матеріали в контрольованому стані, ризики залишаються. У різні часи вони можуть бути як більшими, так і меншими – все залежить від зовнішніх умов, зокрема, військових.
Ризики під час окупації ЧАЕС
– Які ризики виникли під час окупації ЧАЕС у 2022 році?
– Це був безпрецедентний сценарій – фактично акт ядерного тероризму. Тут не йдеться лише про захоплення станції, а й про розміщення військової техніки, порушення умов безпеки та загрозу для критичної інфраструктури. Найгірше те, що світова спільнота відреагувала на це надто стримано, хоча такі дії безпосередньо порушують міжнародні конвенції.
Глобальна реакція: Чому мовчать?
– Чому міжнародна спільнота не дала рішучої відповіді?
Ніхто не передбачив сценарій, де ядерні об’єкти могли б спеціально захоплюватися за військовими цілями.
– Причина в тому, що світ не був готовий до такого розвитку подій. Ніхто не міг уявити, що можливо взяти ядерні об’єкти під контроль цілеспрямовано, і коли це сталося, не було чіткої відповіді на виклики.
Ядерна безпека та міжнародні політики
Механізми захисту ядерних об’єктів
– Чи існують сьогодні ефективні механізми захисту ядерних об’єктів під час війни?
– Як показує практика, ефективних механізмів немає. Навіть міжнародні організації, такі як МАГАТЕ, не були готові до таких викликів. Обговорення нових рішень триває, але це поступовий процес без швидких результатів.
Політичні рішення та їх наслідки
– Чому агресор досі залишає слід у міжнародних структурах?
– Це питання політичної доцільності. Тут слід враховувати багато аспектів, але ключовим є неоднозначність політичних рішень на глобальному рівні.
Чорнобиль як інструмент шантажу
– Чи можна вважати ЧАЕС інструментом шантажу?
– Так, безумовно. Під час окупації Чорнобиля російські війська використовували станцію як свого роду «щит», адже ніхто не наважиться її обстрілювати. Подібна ситуація спостерігається й на Запорізькій АЕС.
Чому світ не діє?
– Чому світ не мобілізується так, як Україна?
Поки Україна боролася, світ переважно спостерігав.
– Тому що світ до останнього не хотів у це вірити. Відчуття було таким, ніби це тимчасове явище або ж і зовсім неможливе. І поки Україна діяла, світ переважно регістрував ситуацію з боку.
Україна та ядерна безпека
– Яку роль може відіграти Україна у забезпеченні ядерної безпеки світу?
– Україна має унікальний досвід, який немає більше ні в кого. Наша задача – передавати цей досвід, пояснюючи ризики і демонструючи, до яких наслідків можуть призвести подібні ситуації.
Від першої хвилини війни
– Як ви запам’ятали початок вторгнення?
– Це був дуже емоційний момент. Я дізнався про початок війни в метро, коли одночасно загальмували телефони всіх пасажирів. Далі була робота без зупинки – фактично цілодобово, без можливості повернутися до дому.
Моменти страху
– Чи були моменти, коли ви відчували ризик повторення 1986 року?
– Так, не один раз. Особливо під час обстрілів ядерних об’єктів і захоплення Запорізької АЕС. Ці ситуації колись навіть важко було уявити.
Героїзм людей
– Що вас найбільше вразило?
– Люди. Їхня стійкість, відповідальність і готовність працювати в найважчих умовах. Без цього наша система просто не витримала б.
Ситуація на ЧАЕС під час окупації
– Якою була ситуація на ЧАЕС під час окупації?
– Дуже непростою. Станцію захопили, після чого вона залишилася без електрики. Досить довго працювала на дизель-генераторах. Персонал фактично не мав можливості змінюватися й працював сотні годин підряд.
Чорнобиль: Минуще чи безстрокове?
– Чорнобиль – це про минуле чи про майбутнє?
– І про минуле, і про майбутнє. Роботи там триватимуть ще довгі роки, і ця тема залишиться актуальною.
Головні уроки для світу
– Який головний урок, якого світ не засвоїв?
– Те, що навіть найменш імовірні сценарії варто враховувати. Якщо виглядає, що щось неможливе, це не означає, що таке не станеться.
Чи зміниться світ?
– Чи може війна змінити глобальні правила?
– Я дуже на це сподіваюся, адже без змін подібні ризики залишатимуться.
Шляхи до ефективних рішень
– Які рішення можуть бути ефективними?
– Потрібні автоматичні механізми відповідальності: санкції, ізоляція агресора, виключення з міжнародних організацій. Без чітких правил усе залишається відкритим.
Христя Равлюк
Фото Кирила Чуботіна
Повну відеоверсію інтерв’ю «Є розмова» дивіться на YouTube-каналі Укрінформу.
