До Дня закоханих ми говоримо з Олімпією Вайтмусташ — музою українських дизайнерів і героїнею сучасного fashion-наративу — про любов як стан сили. Про стосунки, у яких важливо залишатися собою, про стиль як продовження внутрішньої свободи та про сміливість бути закоханою — у себе, у партнера, у життя, у власний шлях.
МС: Ваш образ завжди впізнаваний і дуже цілісний. Як би ви його описали?
Приємно чути, бо мій образ – ні що інакше, як відображення мого внутрішнього світу, настрою, характеру та світосприйняття. Він змінюється разом зі мною і обставинами, в яких я є.
Я б назвала його Olimpia-core. Зараз це мікс панку, декадансу і внутрішнього космосу.
Олімпія Вайтмусташ
МС: Чи є українські бренди або локальні дизайнери, яких ви любите інтегрувати у свій образ?
Насправді, для цікавої стилізації можна знайти речі в будь-якому бренді. У мене є папочка, в яку я зберігаю цікаві українські айтеми для себе або для своєї роботи стилістом.
Люблю молодих дизайнерів за їхню експериментальність і розкутість: Solomiia Hrynkiv, K. Brilliantt, Upslowuse, Cilinochi, Lezo тощо. З більш досвідчених: TTSWTRS, Litkovska, Frolov, Gudu, Tamar Keburia, Paskal, Poustovit.
Олімпія Вайтмусташ
МС: Ви разом із чоловіком формуєте свій унікальний ритм життя. Які маленькі ритуали роблять ваші стосунки особливими?
Нам пощастило, бо наші з чоловіком стосунки – це суцільні маленькі ритуали. Почну з простого – спільні сніданки і вечері, приготовлені разом.
Піклуватися один про одного: нагадувати пити водичку, щоб підтримувати водний баланс; нагадувати про задачі на день, про які можна забути; писати повідомлення перед початком роботи з побажанням удачі та обов’язково – двома сердечками ♥️❤️
Щодня ми ділимося тим, як пройшов день, радимось у питаннях роботи і не тільки. В цілому, наш побут постійно разом: відпочинок, посиденьки з друзями, візити до батьків, шопінг. До речі, шопінг – це теж маленький ритуал, бо ми обидва любимо естетику і красу.
МС: Як ви підтримуєте баланс між роботою, творчістю та особистим життям під час війни?
Творчість і робота в моєму житті ходять за руку. Але і особисте життя ніколи від них далеко не відходить. Мій чоловік завжди поруч і підтримує мене. Те саме і з мого боку.
На початку повномасштабної війни я чітко вирішила, що не поїду нікуди, а буду поруч з Сашею і своєю сімʼєю. Так, спочатку я допомагала чоловіку в гуманітарному штабі Києва. А потім – на обмінах полоненими, в яких Саша відігравав важливу роль. Власне тому півтора роки я майже не займалася звичними собі ді-джеінгом або стилістикою, а присвятила всю себе цій щемкій справі поруч із коханим.
МС: Чи змінилося ваше уявлення про любов з роками — і що з нього ви свідомо “відпустили”?
Пригадую себе років у 20 – мені здається, я була нестерпною самовпевненою bitch. З часом всі ці інтрижки та ігри самоліквідувалися, бо просто втратили актуальність. Натомість закорінилося вміння проговорювати те, що на душі і якщо щось не подобається.
І тепер, коли зі мною людина, з якою співпали усі погляди і вподобання, розумієш, що таке справжнє кохання.
МС: Як ви любите проводити День закоханих — більше спокійні вечори вдома чи активні події?
Спокійно вдома – це точно не про нас. Зазвичай це були поїздки, вечеря під живу музику або забіг за подарунками один одному в останній момент. Але життя нашої країни змінилося, і наше також. Тому зараз ідеальний формат – зустріч із друзями парами.
Взагалі, дружити парами – це не тільки цікаво, але й важливо, на мій погляд. Це можливість розділити не тільки келих вина, а й поділитися досвідом, радощами, планами. І якщо вже святкувати кохання, то ідеально – не лише своє, а й те, що між друзями.
МС: Чи є річ або жест, який для вас завжди буде найціннішим знаком уваги?
Коли тебе розуміють і відчувають без слів. Коли не потрібні натяки або прохання.
Коли людина вловлює настрій ще до того, як ти сама його усвідомила. І мовчки подає чай саме тоді, коли ти втомлена.
Для мене найцінніше – це не масштаб жесту, а його точність.
МС: Яку музику ви порадите для створення романтичної атмосфери вдома?
Мені для романтичного настрою чудово лягає французький шансон(в гарному розумінні цього слова): Serge Gainsbourg, Francoise Hardy, Marie Laforet, Brigitte Bardot… Або з сучасного френчу: Sara Maison, Videoclub, Vendredi sur Mer, Corine.
МС: Якщо б ви радили читачам одну річ, яку варто зробити для себе у День закоханих — що б це було?
Полюбити себе!
МС: Чи змінилося ваше відчуття цінності моменту — у стосунках, роботі, житті загалом?
Останні роки в нашій країні остаточно змінили відчуття цінності моменту у всьому. Особливо починаєш цінувати час, проведений з рідними, та той, який пролетів, поки ти очікуєш, що колись стане краще. Тому для більшої цінності цих моментів треба не чекати їх, а самостійно створювати. Розвиватись у своїй діяльності, прикрашати життя, проводити час з рідними.
МС: Що сьогодні допомагає вам не закриватися емоційно, попри весь досвід останніх років?
Напевно, саме емоційність і не дає закритися. І цілі, які собі поставила. А ще моя відповідальність перед самою собою та за рідних, яких потрібно підтримувати.
МС: Що ви хотіли б нагадати жінкам, які бояться бути закоханими й водночас вільними?
Я б хотіла нагадати, що кохання і свобода – не вороги.
Бути з кимось – не означає перестати бути собою. Особливо якщо ви не боїтеся бути справжньою: інколи трохи божевільною, трохи істеричною, емоційною до краю, і водночас турботливою, глибокою, ніжною. Класно, коли поруч людина, яка цінує вашу справжність.
А свобода – це не про самотність, це про внутрішню цілісність. Тому я всім і собі бажаю знайти свій ритм між “я” і “ми”, танцювати його сміливо, з посмішкою і без зайвих правил.
