Харків уже кілька років живе не зовсім звичним життям. Тривоги, удари по кварталах, термінові ремонти будинків. Боротьба за світло, воду, транспорт. Усе це вже давно вписалося у щоденний ритм міста.
Та метро, трамваї, тролейбуси й муніципальні автобуси й досі возять безкоштовно. Міський голова Ігор Терехов пояснює це просто: людям у прифронтовому місті треба хоч трохи полегшити щоденні витрати.
Паралельно Харків відновлює тисячі пошкоджених будинків. Частину вже полагодили. Але нові обстріли знову й знову додають роботи комунальникам, будівельникам, рятувальникам.
Чому проїзд у Харкові й досі безкоштовний
Безкоштовний проїзд діє з травня 2022 року. З того часу за поїздки в метро, автобусах, трамваях і тролейбусах ніхто не платить.
Правило однакове для всіх: харків’яни, переселенці, пенсіонери, студенти, гості міста.
За словами Терехова, для багатьох родин це реальна економія. Якщо двоє дорослих щодня їздять громадським транспортом, сім’я зберігає близько 3–4 тисяч гривень на місяць.
Для міста, де чимало людей втратили роботу, житло чи стабільний дохід, сума не дрібна. Особливо важливо це для тих, хто щодня добирається на роботу, до лікарні, гуманітарного центру чи тимчасового житла.
У Харкові зараз живе приблизно 216 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Частина приїхала з районів області, де будинки зруйновані, а жити стало небезпечно.
Хто платить за транспорт замість пасажирів
Безкоштовний проїзд не значить безкоштовну систему. Транспорт щодня з’їдає чималі гроші.
Місто оплачує електроенергію для метро й електротранспорту. Купує пальне для автобусів. Ремонтує техніку. Видає зарплати водіям, механікам, диспетчерам, працівникам депо.
За попередніми оцінками, утримання безкоштовного проїзду обходиться Харкову у понад 2 мільярди гривень щороку. Сума коливається залежно від цін на пальне й електроенергію, кількості маршрутів, стану рухомого складу.
Терехов казав: місто триматиме безкоштовний транспорт, поки вистачатиме грошей. І хоче зберегти цю систему навіть після завершення війни.
Чи вистачає місту автобусів і тролейбусів
Транспорт у Харкові працює в дуже непростих умовах. Після кожного обстрілу доводиться відновлювати контактні мережі, лагодити колії, підстанції, пошкоджені машини.
Частину техніки місто отримує від міжнародних партнерів. Європейські міста передають Харкову автобуси, трамваї, обладнання — це допомагає швидше повертати маршрути до роботи.
Найбільше уваги зараз потребують такі напрямки:
- ремонт трамваїв, тролейбусів і муніципальних автобусів;
- відновлення маршрутів після ударів;
- заміна пошкоджених контактних мереж;
- закупівля запчастин і пального;
- створення власних джерел електроенергії.
Окрема проблема — брак кадрів. Частина водіїв і техніків виїхала з міста, частина служить у війську. Транспортні підприємства через це працюють з підвищеним навантаженням.
Скільки будинків зруйновано у Харкові
Масштаб руйнувань видно й неозброєним оком. У багатьох районах досі стоять будинки з обгорілими фасадами, забитими фанерою вікнами, пошкодженими під’їздами.
За словами Терехова, атаки пошкодили близько 10 тисяч житлових будинків. Приблизно 4 тисячі з них уже відновили — повністю або частково.
Цифра, утім, постійно росте. Після кожної нової атаки список поповнюють нові багатоповерхівки й приватні будинки.
Лише за квітень 2026-го в місті пошкодили майже 300 житлових будинків. Десь це вибиті вікна й понівечені дахи. Десь — зруйновані квартири, перекриття, під’їзди, несучі конструкції.
Частину таких будинків реально відремонтувати. Інші доведеться демонтувати — повертати туди людей небезпечно.
Які райони постраждали найбільше
Удари неодноразово припадали на Салтівку, Північну Салтівку, Олексіївку, Холодногірський, Шевченківський, Київський та Індустріальний райони.
Найважче — на Північній Салтівці. Ще з початку повномасштабної війни цей житловий масив під постійними обстрілами. Частина багатоповерхівок вигоріла, деякі будинки втратили цілі під’їзди.
У деякі квартири люди й досі не можуть повернутися. Потрібне повне відновлення комунікацій, дахів, фасадів, внутрішніх конструкцій.
При цьому у частині відремонтованих будинків уже нові вікна, утеплені стіни, відновлені під’їзди. Люди поступово повертаються додому. Хоча загроза нових ударів нікуди не зникла.
Пошкоджені не лише житлові будинки
У Харкові постраждали школи, дитсадки, лікарні, університети, котельні, промислові підприємства, пам’ятки архітектури.
Станом на березень 2025-го пошкодження мали 270 комунальних закладів освіти. Це близько 63 відсотків усіх міських шкіл, садочків та інших навчальних установ.
Деякі школи витримали по кілька ударів поспіль. Десь вдалося замінити вікна й полагодити дах, десь потрібна серйозна реконструкція.
Через постійну загрозу в місті будують підземні школи. Такі простори дають дітям можливість навчатися очно навіть під час тривоги.
Дісталося й медзакладам: ударні хвилі вибивали вікна в лікарнях і пологових будинках, руйнували палати й кабінети. Медики нерідко поверталися до роботи вже за кілька годин після атаки.
Чому відновлення триває так довго
Відбудова Харкова йде паралельно з новими обстрілами. Комунальники полагодять дах чи вставлять вікна — а через кілька тижнів сусідній будинок знову дістає.
Спершу аварійні служби закривають вибиті вікна, перевіряють конструкції, відновлюють воду, світло, опалення. Потім фахівці вирішують, чи можна ремонтувати будівлю далі.
Капітальне відновлення забирає значно більше часу. Треба підготувати проєкт, знайти кошти, провести експертизу, закупити матеріали.
Окрема біль — історичні будівлі. Деякі пам’ятки архітектури пошкоджені настільки, що звичайного ремонту замало. Для їхнього відновлення потрібні архівні креслення, реставратори, спеціальні матеріали.
Як місто одночасно ремонтує будинки і фінансує транспорт
Харківський бюджет зараз розривається на кілька фронтів одночасно. Треба ремонтувати будинки, підтримувати лікарні, будувати захисні споруди, відновлювати дороги. І водночас фінансувати безкоштовний транспорт.
До цього додаються витрати на генератори, мобільні котельні, ремонт електромереж, створення резервної системи енергопостачання. Після атак на енергетику ці потреби стали особливо гострими.
Терехов неодноразово наголошував: Харкову потрібна допомога держави та міжнародних партнерів. Власного бюджету на швидке відновлення всіх об’єктів просто не вистачає.
Але транспорт місто все одно тримає безкоштовним. Для харків’ян це щоденна можливість їздити на роботу, навчання чи лікування без зайвих витрат.
Харків і сьогодні лишається містом, де поруч із будівельними кранами видно зруйновані під’їзди, а відремонтований трамвай проїжджає повз будинки із забитими фанерою вікнами. Безкоштовний транспорт у цій реальності давно перестав бути просто міською послугою. Він став частиною щоденної підтримки людей.
