Українське кіно втратило людину, чиї роботи знають глядачі кількох поколінь. У віці 64 років помер Бата Недич — український режисер сербського походження, справжнє ім’я якого Светислав Богославович.
Про смерть стало відомо 26 червня. За словами рідних і Одеської кіностудії, Недич помер 25 червня після довгої хвороби. «Ми довго боролися з хворобою, але програли цю війну», — написали близькі на його сторінці. Для багатьох звістка стала болючою, бо за його ім’ям стоять серіали, які свого часу дивилися родинами й переказували одне одному.
Серед найвідоміших робіт — «Століття Якова», «Село на мільйон», «Хазяйка», «Зцілення любов’ю», «Лікар Філатов», «Іванова, 45», «Інший Франко». А остання його стрічка, історичний серіал «Фільма для НЕПмана», лишилася незавершеною — її доробляють уже без режисера.
Хто такий Бата Недич
Народився Светислав Недич 30 травня 1962 року в Белграді. Після служби в югославській армії поїхав учитися до СРСР, 1987-го закінчив кінематографічний інститут, а свій перший фільм зняв на Київській кіностудії імені Довженка ще 1989 року. Відтоді його шлях намертво сплівся з Україною: від 1993-го жив у Києві, а 2017-го перебрався до Одеси.
Працював режисером, продюсером і сценаристом. Був продюсером телеканалу «Інтер», згодом — Національної суспільної телерадіокомпанії та радником її президента. Жанрових меж собі не ставив: брався і за історичні драми, і за сімейні мелодрами, і за легші телевізійні історії. І майже завжди — для широкого глядача.
Для української аудиторії його ім’я найміцніше зрослося зі «Століттям Якова». Сценарист стрічки Андрій Кокотюха назвав Недича режисером першого україномовного серіалу — і саме ця робота лишилася його візитівкою.
«Століття Якова» — головна робота режисера
Серіал знято за однойменним романом Володимира Лиса. Це історія людини, яка пронесла крізь довге й непросте життя любов, втрати, біль, пам’ять і власні таємниці. Тут зійшлися історична драма, особиста доля героя та український контекст — тому стрічку й згадують серед найважливіших у його фільмографії.
Це була не чергова телевізійна мелодрама. Сильна літературна основа, густа атмосфера, герої, яких розумієш не одразу, а поступово починаєш відчувати — усе це вирізняло «Століття Якова» з потоку.
«Село на мільйон» і любов до простих історій
Зовсім інакше звучало «Село на мільйон» — легше, динамічніше, ближче до буденного життя. Людські ситуації, гумор, родинні чвари, прості емоції. Такі історії часто стають улюбленими, бо глядач упізнає в них себе, сусідів, родичів.
Цей серіал показав інший бік режисера: Недич умів не лише в драму, а й у теплі, домашні формати. Його стиль тримав увагу без зайвої складності — живими героями та зрозумілим конфліктом.
Одеська кіностудія
Окремий розділ його біографії — Одеська кіностудія. Там він працював над «Лікарем Філатовим», «Івановою, 45», документальним «Військовим кутюр’є», стрічкою «Дві правди» та історичним серіалом «Фільма для НЕПмана». Це була робота на стику телевізійного формату й кінематографічного підходу, а сама студія з її традицією додавала цим проєктам ваги.
Що по собі лишив
Недич лишив не одну роботу, а цілий пласт української телевізійної історії — від драм до мелодрам і пригодницьких сюжетів. Він тяжів до людських історій, працював із великими знімальними командами й телевізійним ритмом, що вимагає не лише творчості, а й дисципліни та швидких рішень. Більшість його проєктів виходили для масової аудиторії, і саме така робота свого часу формувала в українців звичку дивитися вітчизняні серіали.
Його фільми ще переглядатимуть і відкриватимуть заново. Для когось він назавжди лишиться режисером «Століття Якова», для когось — автором «Села на мільйон», для когось — людиною, яка десятиліттями працювала в українському кіно без гучного пафосу, зате з величезним обсягом зробленого. Так зазвичай і живе пам’ять про режисера — у сценах, героях, діалогах і тих емоціях, що лишаються після перегляду.
