З минулого року в Житомирській обласній філармонії ім. С. Ріхтера офіційно створений камерний оркестр.
Про музику, яка розриває шаблони, комфортні концерти та історію створення оркестру Житомир.info розповів художній керівник, композитор Євген Стецюк.
Ваш оркестр нещодавно створений. Розкажіть, як створили?
З чого це все починалося? З нічого. Як і завжди, щось створюється нове. Спочатку був тільки я. Крім мене була тільки перша скрипка Катерина Морозюк. Це на початок були єдині люди з оркестру, які працювали тоді в філармонії. От ми були вдвох і пустий кабінет. Це було все. Ну і поступово-поступово ми накопичували людей, накопичували матеріал музичний. Тому не можна сказати, що це щось, що створилось одразу. Офіційного статусу наш оркестр набув у 2024 році. Але починав він невпинно розвиватись і створюватись, починаючи з 2022 року і дотепер. І він і зараз продовжує розвиватись. Ми і зараз постійно набираємо нових музикантів і накопичуємо матеріал.
А чому взагалі ви вирішили створити оркестр?
Ідея створення оркестру належала Тетяні Миколаївні Руденькій. Це була її ідея, про яку вона мріяла. І для створення Тетяна Миколаївна запросила мене. Бо, як відомо, наша філармонія єдина в усій Україні, яка не мала свого офіційного камерного оркестру. І це така, можна сказати, історична подія для нашої області, для нашого міста.
Ви знаєте, щоб створити такий колектив з нуля, ще під час війни, треба дійсно мати дуже запальний та пробивний характер. Це такий характер, який є у Тетяни Миколаївни Руденької. Ми в цьому плані з нею трішки схожі. І багато в нас сварок було, і сперечань. Але це все творча кухня, яка залишається завжди всередині. Наш перший виступ був, коли в нас було 8 музикантів. Зараз нас 22. Так от настав критичний момент, коли нам треба було знайти репетиційну базу, аудиторію більшу, щоб ми могли всі вміститися. І Тетяна Миколаївна мене послала по філармонії, шукай приміщення. Ну я пошукав, пошукав, приходжу й кажу: ви знаєте, є одне гарне приміщення, є друге непогане приміщення, але вони достатньо маленькі, тому треба знести стіну між ними, і тоді буде у нас гарний оркестровий клас. Ну ми так і зробили, ми знесли цю стіну.
У філармонії?
Так. І наразі це наша оркестрова репетиційна кімната.
Якщо говорити про сьогодення, скільки у вас музикантів?
Зараз у нас 22 музиканти разом зі мною, бо я теж граю в колективі під час наших виступів.
Наскільки розумію, ви граєте як у колективі, так і окремо кожен артист, музикант?
Так, звісно. Наш колектив — це люди, це персоналії. Це те, що важливо наголосити. Це все дуже відомі викладачі й музиканти нашого міста, кожного з яких я особисто запрошував у наш колектив. І ці всі люди працюють багато де, практично всюди, бо таке життя. Музиканти мають по 3-4 роботи в місті.
Поговоримо про колектив.
До того, як ми стали офіційно камерним оркестром, ми називались «Солісти філармонії». Це була моя ідея. Вона полягала в тому, що всі музиканти, які в нас є, вони всі дійсно солісти. Тобто оркестр – це не магнітофон, що ти натиснув на кнопку, і хтось під тебе співає чи танцює. А це дійсно яскраві солісти, які грають на своїх інструментах віртуозно, професійно, і цього достатньо для колективу.
Нікого не можу відокремити, бо це дуже важко зробити. Якщо брати структуру камерного оркестру – це лише струнні інструменти: скрипки, альти, віолончелі, контрабаси. Тому що у нас немає в місті потрібної кількості інструментів для створення класичного камерного оркестру, довелось викручуватись. І тут ми вже зачіпаємо тему репертуару: абсолютно вся музика, яку ми граємо, була персонально створена для нашого складу, під тих людей, які є. Тобто кожен класичний твір, джаз чи рок – створено конкретно для нашого оркестру, бо він дуже специфічний.
Ви сказали джаз, рок, тобто ви граєте різноманітну музику?
О, так, так. Я дуже це люблю, і музиканти наші теж. Нам було важливо, щоб це не був камерний оркестр, де всі сидять у костюмах і грають лише музику, яка була написала з 1750 по 1900 роки. Нам важливо бути сучасним колективом, розширювати рамки сприйняття камерного оркестру і показати людям, що такий колектив може грати будь-яку музику. Бо моя професійна ідея така: якщо ти професійний композитор, то маєш уміти писати будь-яку музику, а професійний виконавець має вміти зіграти її в будь-якому стилі.
Можете назвати кілька стилів, у яких ви граєте?
Ми граємо класичну, сучасну, академічну, джазову, рок-музику написану мною, авторську, також джазові стандарти та хіти рок-гуртів.
Тобто ви фактично розриваєте шаблон, що оркестр – це тільки класика?
Так, звісно. Традиція грати рок чи джаз в оркестрах доволі розвинута. Але штука в тому, що всі ці програми, або суто рок, от подивіться: «ми граємо рок, які ми класні». А ми граємо все! Ми намагаємося це все органічно поєднувати. Бо коли музика якісна і виконана професійно, то вона звучить органічно.
Чи знайшли ви свого слухача на таку музику? Чи відвідують ваші концерти?
Так, у нас є слухачі, які постійно на нас ходять. Попри те, що у нас немає 30–40-річної історії, немає аудиторії, яку ми могли набути за сотні концертів. Можу сказати, що аудиторія є, і досить не маленька, вона на рівні колективів, які історично, досить тривалий час існують у нашому місті.
Чи цінно це для вас? Чи ви просто граєте для себе? Наскільки важливо, що приходять слухачі?
Це дуже важливо. Музиканти – дивні люди, про себе кажу в цьому випадку. Дуже часто грають емоційну музику, яка про щось розповідає, діляться емоціями. Але в житті і поза сценою, це люди дуже скромні, дуже тихі, які дуже часто удають, що їм нічого не треба. Насправді ці фідбеки для музикантів — це дуже важливо. Хтось зізнається з музикантів, скаже, що мало про це говорить. Але фідбеки, підійти після концерту, сказати дякую, коментарі свої якісь залишити. Для нас, для музикантів, це дуже важливо.
Ви також граєте в оркестрі?
Так, я також як піаніст. Я люблю грати, мені це більше до вподоби. Бути в колективі, разом з музикантами, кайфувати, грати музику — для мене це супер.
Ви казали, що ви відкриті, шукаєте нові таланти. Розкажіть про це.
У нас Житомир невелике місто, я знаю всіх музикантів, які у нас є. Для мене іноді буває відкриттям відкрити нових молодих музикантів, бо колектив, який грає і гастролює, це можливість для молодих музикантів дуже швидко набувати досвід і розвиватися. І тут, скоріше, не те, що я шукаю нових музикантів, тут проблема в тому, що не у всіх хороших музикантів є можливість працювати з нами. Хтось має багато віку навантаження, багато інших робіт, але на цей час, скажімо, 90% музикантів, яких я хотів взяти і йти в нашому місті, і до цього філармонії взагалі не працювали, то з ними я вже співпрацюю, ми вже працюємо разом.
Наприклад, хтось з останніх, кого долучили, можете назвати?
Ми долучили трьох нових скрипалів в наш оркестр. Це всі молоді музиканти. Чого називати? В мене є гарна традиція, яка не поширена в оркестрах. Завжди на афішах оркестрових показують диригента, прізвища диригента, прізвища композиторів. А музиканти оркестрові — це завжди такі люди, така от кухня, які там грають собі, відіграли і пішли. То в мене є гарна традиція, я поіменно називаю всіх музикантів, оркестрантів після виступу. Ну, тож приходьте на концерти, ви почуєте всі прізвища всіх наших музикантів.
Скажіть, коли можемо почути вас?
Наш виступ великий буде 30 жовтня в нашій філармонії на концерті, який називається «Свобода звучить камерно». Це якраз про те, що ми з вами говорили. Про різножанровість, про поєднання різних стилів, різних елементів музики. І також про ту свободу, яку я проповідую на сцені від глядача і від нас. Коли ти приходиш на концерт, ти маєш відчувати себе комфортно. Ти не маєш сісти рівненько, уважно слухати, щоб тобі сказали «ну-ну», ну знаєте, як в церкві. Ти маєш кайфувати від цього.
Зараз ми живемо в такий складний час, але при цьому ви розвиваєте новий оркестр, шукаєте нові таланти. Наскільки це важливо для нашого міста і в цілому?
Важливий, невпинний розвиток. Завжди. І наш склад, і наша програма не є остаточними. Ми постійно розвиваємось, постійно додаємо нові твори, постійно розширяємо наш склад. Це дуже важливо і для колективу.
Не зупинятися. Кінцевої точки тут немає.
Ви кажете, що у вас грають професіонали. Зрозуміло, що можете зацікавити тим, що ви нові, різні жанри. Але людина також йде за фінансами. Чи платите ви своїм музикантам? Які у вас заробітні плати? Чи це достатньо?
Не для кого не секрет, що творчі і педагогічні освітні професії у нас мало оплачувані. Тут я вам не скажу ніякої нової інформації. Тільки те, що я сказав на початку інтерв’ю, коли ви спитали, чи працюють також музиканти, я сказав, що так, на трьох, на чотирьох роботах. Оце все відповідне питання.
Довідково: Євген Стецюк – композитор, аранжувальник, піаніст, член Національної спілки композиторів України, лауреат міжнародних фортепіанних та композиторських конкурсів.
Підписуйтесь на Житомир.info в Telegram
