Фото: Зоряна Стельмах
міністр закордонних справ України Андрій Сибіга
«Перемовини з росіянами — це завжди ультиматуми, максималістська позиція, завжди шантаж»
Зараз українське суспільство активно обговорює мирні переговори, є певні очікування, і їхній рівень достатньо високий. Хоча немає жодних об’єктивних ознак того, що Росія бажає припинити війну. Особисто мені такі очікування нагадують ситуацію кінця 2023 року, коли буквально з кожної праски лунало про «вихід на кордони 1991 року». Цього, звісно, не трапилось, і для багатьох українців це стало потужним фактором демотивації.
Чи не вважаєте ви, що не варто давати людям надії, які майже напевно не справдяться?
Ми справді хочемо завершити цю війну, ми хочемо зупинити російську агресію спільно з нашими союзниками, друзями. Але хочу зробити місточок ще далі, не лише до нещодавніх ваших зустрічей, а до зустрічі річної давності. Я починав дипломатичний календар публічний з вами (йдеться про публічне інтервʼю Андрія Сибіги «Новій країні» у грудні 2024 року. — С.К.).
І теж хочу вам сказати комплімент чи висловити повагу, що дуже багато речей, які озвучували на ваших майданчиках, і цей рік це довів, збулися. Тому треба бути обережним у словах і візіях. Або навпаки, якщо вони обов’язково збудуться.
На початок кілька ремарок про ті глобальні геополітичні процеси, які є сьогодні, тому що фактично Україна в епіцентрі цих процесів. Ми в боротьбі двох концептів: багатостороннього світу і мультиполярного світу. І Росія, власне, намагається нав’язати мультиполярний світ, тобто світ сфер поділу, світ другої Ялти, світ Мюнхена.
І ми, Україна, повинні знайти своє достойне місце, виходячи з нашого національного інтересу і ролі нашої держави. Тому за цей рік я чітко можу сказати, що і світ більше розуміє значущість і роль, у тому числі геополітичну, нашої країни, і ми все більше приходимо до самоусвідомлення важливості нашої країни.
Другим елементом, якщо ми говоримо про глобальні геополітичні тренди, напевно, я відзначив би пробудження Європи, нову силу Європи. Напевно, такою умовною точкою відліку була минулорічна Мюнхенська конференція. Побачимо, який тренд задасть цьогорічна. Ми готуємося зараз до участі в цій конференції з нашим набором тем, наративами.
Відразу хотів би сказати, що не може бути самодостатньої Європи без України. Це факт. Ми бачимо дискусії про стратегічну автономію Європи. І знову ж таки, Україна є ключем до цієї самодостатності — від оборонки до нашого досвіду стійкості. Це велике надбання. Це великий актив України. І уроки, які ми винесли протягом цієї війни, насправді дорого коштують.
Фото: Зоряна Стельмах
міністр закордонних справ України Андрій Сибіга і шеф-редакторка LB.ua Cоня Кошкіна
Звичайно, найбільшим викликом, завданням, альфа і омега нашої політики протягом минулого року, як і усіх попередніх, було зупинити цю війну. Я вважаю, що сьогодні ми маємо так звані doable (здійсненні. — С.К.) пропозиції, які дозволяють справді реалістично підійти до закінчення. Це я повертаюся до вашого питання про мирний процес.
Перший мій сигнал — ми маємо нову динаміку, найбільш інтенсивний чи кульмінаційний момент від початку повномасштабного вторгнення в наших мирних зусиллях. Дуже важливо розуміти і виходити з того, що ми за минулий рік відстояли всі принципові речі для України у сфері зовнішньої політики під керівництвом Президента Зеленського, який у багатьох випадках брав і бере ручне управління багатьма подіями, ініціативами, проєктами.
Важливо, що ми зберегли американців у процесі: вони з нами. І ми вітаємо зусилля й особисто президента Трампа, не втомлююсь це повторювати, і американської сторони, тому що без Трампа, без Америки ми цієї війни не закінчимо.
Ви відзначили в інтерв’ю «Європейській правді», що під час останніх переговорів у Абу-Дабі за участю України, Росії та США відбулися двосторонні зустрічі між делегаціями, які пройшли «дуже фокусовано», без «псевдоісторичних лекцій».
Ви також підкреслили, що склад російської делегації змінився і розмова стала більш предметною. Власне, йдеться про керівника ГУ ГШ Ігоря Костюкова. З іншого боку, ми маємо заяву Пєскова про те, що від них їдуть військові і вони зосередяться саме на військових питаннях. Який взагалі мандат у цієї нової делегації? Наскільки вони самостійні, реально незалежні?
Кожна делегація передусім повинна мати, скажімо так, технічно-політико-дипломатичний характер, тому що рішення ухвалюють у центрі, якщо брати вимір Росії — одна людина.
Так, це правда, був інший склад делегації і не було псевдолекцій. Переважно до складу російської групи переговорників входили представники військового блоку, військової розвідки. Це були тристоронні консультації, чи перемовини, чи розмови. Тобто Росія, Америка, Україна.
Фото: daycom.com
керівник ГРУ Ігор Костюков
Для цього перемовини і проводять, щоб обмінюватись думками, наближатись у позиціях і відстоювати свої національні інтереси.
За тональністю, мені здається, це була дійсно розмова людей однієї сфери. І були два виміри обговорень. Перший — політико-дипломатичний, сфокусований на тематиці найскладніших питань, так званому територіальному питанні.
Другий блок — більше військовий. І саме там обговорювали питання термінології. Що таке контактна лінія. Треба мати, не скажу, що спільне, але однакове розуміння термінології: що таке контактна лінія, що таке зупинення бойових дій, що таке моніторинг. І тут ми теж маємо певний прогрес.
Загалом перемовини були корисними. Я вважаю, що це прогрес. І взагалі, вважаю, що навіть у найскладніші, у найтемніші часи ми все одно йдемо до наближення гідного, сталого миру. Навіть якщо це видаватиметься зараз нереалістичним. Ми йдемо туди і все для цього робимо. На це спрямовані всі зусилля.
Ми очікуємо наступного раунду. Побачимо дату, побачимо формат, тому що ми зацікавлені у тристоронньому форматі. І, звичайно, наша позиція обов’язково координується з нашими європейськими партнерами, друзями. У нас є відповідні формати на рівні NSA (національних радників з безпеки. — С.К.) напередодні, під час і після. Тобто цей контакт відбувається, і я вважаю, що це теж заслуга України, що формат задіяння європейського чинника відбувся. Про це домовився особисто Володимир Зеленський в розмові з віцепрезидентом США. І цей формат сьогодні вже данність.
Ви зазначили, що йшлося про термінологію, а от терміни ще не визначені. Ще раз: термінологія — не терміни?
Є міжнародне право, воно дає всі відповіді і визначення, але в нас специфічний кейс, і термін «дипломатія», напевно, не дуже доречний. Тут, у залі, присутні і колишні міністри, і заступники міністрів — вони дуже добре розуміють, що таке перемовини з росіянами. Це завжди ультиматуми, максималістська позиція, завжди шантаж. Треба розуміти, в яких реаліях ці перемовини відбуваються.
Фото: Зоряна Стельмах
міністр закордонних справ України Андрій Сибіга
Про вільну економічну зону вже не йдеться?..
Дивіться, у нас є пропозиції, є наші червоні лінії, і одна з опцій, як вийти з цієї тупикової ситуації, — знайти спосіб, базований на міжнародному праві, нашому праві, щодо можливої спеціальної економічної зони. Але головне, щоб було відображено ту модальність, яка прийнятна для України. Кроки для деескалації мають бути з обох сторін.
Не може бути жодних ініціатив, формул коштом українського суверенітету. Тобто це очевидно, зрозуміло і не обговорюється.
Чому я зупинилась на термінах, тому що «демілітаризована» і «економічна» — це як «зелене» і «кругле».
Ще й слово «зона» (посміхається. — С.К.). Воно про певний простір і про віднайдення формули, як просунутися в переговорному чи мирному процесі.
Що, на вашу думку, стало основним чинником, що вони змінили тональність? Це не блеф? Ну, аби «заколихати» американців ще на деякий час.
Я говорю лише про один факт. Щоб це стало трендом, ми повинні побачити результати наступних перемовин. Але сам факт детального обговорення військовими — це презюмує можливість тих реалій, які вимагають такого обговорення.
Узагалі ми бачимо на базі багатьох міжнародних організацій, в основних стейкхолдерах — країнах, які є визначальними геополітичними гравцями, що всі хочуть бути готовими до постконфліктного, поствоєнного періоду. Це, напевно, один з проявів, один з елементів такого підходу. А для нас це принципово важливо.
Тільки-но досягається наше рішення, ми повинні бути готовими забезпечити і моніторинг, і верифікацію. І до провокацій. Ми не маємо довіри до росіян.
Чому я уточнюю, що саме змінилося. Три тижні тому (підписники-донатори LB.ua про це знають із закритої розсилки, яку ми робимо щотижня) після перемовин в Парижі, коли основна частина делегації на чолі з Президентом Зеленським поїхала на Кіпр, залишилась робоча група, яка мала дуже сприятливу для нас зустріч в американському посольстві.
Куди згодом викликали Кирила Дмитрієва, дали йому погоджений Україною, Європою і США драфт тристороннього документа. На що Кирило Дмитрієв сказав: «Я це навіть не буду передавати, бо мій президент цього ніколи не прийме. А взагалі в них скоро холоди, ми розіб’ємо їм енергетику — і в них станеться революція».
Навіть я таких деталей не знаю. Цікаво, дякую. Врахуємо.
Фото: Зоряна Стельмах
міністр закордонних справ України Андрій Сибіга і шеф-редакторка LB.ua Cоня Кошкіна
Але дивіться, на Кіпр президент приїхав після багатогодинних зустрічей з делегаціями. Зеленський розмовляє з ними багатогодинно. Якщо ви запитуєте, що могло бути точкою нового відліку чи зміни, я вважаю, що це були зустрічі, які розпочалися в Женеві й потім продовжилися в Маямі. Кульмінацією був Берлін, де президент уперше зустрівся з американською делегацією і пройшовся пункт за пунктом по 20-пунктному документу. Що важливо — цей документ беруть за основу в перемовинах з росіянами, це дипломатично важливо розуміти.
Тобто в нас є документ, який визнається всіма сторонами як точка обговорення. І фактично більшість пунктів пройдено. Ми його суттєво вдосконалили, я вважаю. Але є небезпека, щоб ті пункти, які вилучені, не з’явилися в якихось інших домовленостях без участі України. Ми це прямо кажемо партнерам. Ми уважно стежимо, тому що є інші треки.
Що нам на це відповідають партнери?
Ну, Європа з нами.
А Штати?
У нас оновлений формат, виходячи з реалій, — транзакційна взаємодія. Взаємовигідна. Це теж, я вважаю, величезне досягнення, що Україна, маючи публічно ті стартові чи вихідні точки, наприклад, по так званій мінеральній угоді, змогла її укласти. Це велике досягнення. По документу з 20 пунктів американці теж нас чули, треба віддати належне — реагували.
Вони нас чують, це важливо. Але важливо, щоб вони також відігравали роль не просто фасилітатора, який передає меседжі, які вони отримують від України. А щоб воно супроводжувалось усвідомленням, особисто для Путіна, небезпеки своєї неконструктивності.
Фото: Зоряна Стельмах
міністр закордонних справ України Андрій Сибіга
А Путін здатен таке усвідомлювати? Він же фанатик.
Думаю, вони дуже прагматичні й цинічні люди. Вони все рахують. Я в цьому переконаний. Моя теза базується на конкретних фактах. Має зростати ціна продовження цієї війни особисто для Путіна, його режиму. Зростати у всіх вимірах — через санкції, через ізоляцію, через неможливість збільшити мобілізацію. Усе впливає комплексно.
І ще один елемент, який посилить суттєво нашу переговорну позицію, мені здається, — стабілізація на фронті.
Я виступав перед міністрами закордонних справ ЄС, дав їм статистику, що за минулий рік росіяни, втративши близько 500 000 вбитими і пораненими, змогли додатково окупувати 0,7 % території України. Це ніяке не стратегічне досягнення. Так, вони через певні обставини мають десь якісь просування, але це не про стратегічні досягнення.
І ми вважаємо, що це якраз дає нам шанс посилювати тиск, аби для нього стало неуникненним прийняти оці реалістичні пропозиції, які є сьогодні.
У мене є арифметика війни для розмов з колегами, не всі цифри буду озвучувати, але одну хочу: за минулий рік ми завдали 719 дипстрайків у глибину Росії і завдали шкоди на 15 млрд доларів. Я вважаю, це суттєво. Дякую нашим військовим.
Мені здається, що ці всі речі будуть тривати. Війна має прийти і на їхню територію. Вони повинні відчувати наслідки з блекаутами, з перебоями, так, як ми це все відчуваємо.
Фото: Зоряна Стельмах
міністр закордонних справ України Андрій Сибіга і шеф-редакторка LB.ua Cоня Кошкіна
«Я закликав європейців наслідувати приклад США і ввести санкції проти Лукойла і Роснефти. У Європі їх ще не ввели, Сполучені Штати ввели»
Окрім тристоронніх зустрічей (Україна — США — РФ), українська делегація мала і двосторонні контакти з представниками РФ. Чия це була ініціатива: американців, росіян чи наша?
Коли у вас є такі деталі, питайте у джерел. Тут я не буду коментувати. Це ж перемовини. Це процес. І я думаю, що це і наш інтерес мати змогу довести напряму свою позицію. Тим більше в нас формат прямого спілкування вже був у Стамбулі. Я не вважаю, що тут має значення ініціатива. На мою думку, це природна необхідність у встановленні вже саме такого формату комунікації.
Чи означає це, що американці хочуть залишити нас з ними один-на-один?
Рік тому ризик виходу американців з перемовного процесу був ще більш реалістичним. Нам не хотілося б цього, ми вважаємо, повторюся, лише Трамп, США можуть наблизити мир і закінчити цю війну й російську агресію.
Ми робимо все — розмовляємо з американськими друзями, залучаємо додаткові канали наших європейських союзників і не лише європейських, трансатлантичних союзників, аби цього не відбулося.
Президент Зеленський згадував, що позиція росіян полягала в тому, що ceasefire ми отримуємо тільки після підписання повноцінної рамкової угоди. Чи можна говорити, що за результатами перших перемовин військових щось змінилося, що свідчить про те, що ceasefire може наступити раніше?
Україна готова до беззастережного перемир’я. Ми підтвердили це в Джидді. І з того часу єдиною перешкодою для миру виступає Росія. І дуже добре, що є глобальне розуміння цього.
Якщо раніше Росія мала змогу маніпулювати світовою політико-дипломатичною думкою, зараз є чітке розуміння: Росія — єдина перешкода. Дуже часто вони погоджувались на якісь перемовини, аби демонструвати конструктив американській стороні. Їхня ж мета одна — уникнути санкцій, конфіскації і використання заморожених активів. Ми їхні цілі розуміємо. І часом ця динаміка якихось зусиль збігається з періодом напередодні прийняття важливих рішень. Ми це теж бачимо. І це треба долати, розмовляти з нашими партнерами.
Сьогодні я, наприклад, закликав європейців цього разу наслідувати приклад США і ввести санкції проти Лукойла і Роснефти. У Європі їх ще не ввели, Сполучені Штати ввели. Тому важливо, аби це відбулося, аби тиск тривав. І, повторюся, Росія повинна розуміти наслідки. А вони цього бояться і намагаються уникнути.
Фото: EPA/UPG
До речі, а як так сталося, що Сергій Кислиця є в офіційному складі переговорної групи, а вас немає?
Моя відсутність не означає, що там не присутнє МЗС. Є ж установлена процедура, є директиви. Директиви готує МЗС, затверджує Президент України. І я проти творення паралельних каналів спілкування. Вони ні до чого. Є єдина позиція держави, представлена на перемовному майданчику. Люди готуються, ми все обговорюємо.
Я — міністр закордонних справ. Коли міністри закордонних справ беруть участь у таких перемовинах — це нетипова практика. Але якщо Президент ухвалить інше рішення — буде таке рішення.
«Безпекові гарантії мають бути юридично зобов’язувальними через відповідні процедури кожної країни, тобто ратифікацію»
Ряд західних медіа повідомили, що США готові дати безпекові гарантії лише за умови підписання фінальної мирної угоди з Росією. Наскільки це (не)відповідає дійсності? Чи не ставить це нас у ситуацію, коли ми змушені погодитися на болючі компроміси тут і зараз в обмін на обіцянку захисту, яка спрацює лише в майбутньому? Або не спрацює.
Думаю, ці роки довели, що зараз Україну дуже важко до чогось примусити чи [чимсь] шантажувати. Це перше.
Друге — прокоментую те, що відповідає дійсності. Уперше за історію української державності після здобуття чи відновлення незалежності американська сторона підтвердила нам саме готовність надати безпекові гарантії. Не запевнень, як це в Будапештському меморандумі сформульовано і юридично нікчемно, а саме юридично зобов’язувальних гарантій, які будуть зафіксовані в документі, ратифікованому в Конгресі. І правова природа документа принципова, як і послідовність.
Важко уявити фіналізацію будь-якого мирного процесу без чіткого розуміння безпекових гарантій. Безпекові гарантії мають бути юридично зобов’язувальними через відповідні процедури кожної країни, тобто ратифікацію. Друге — сила цих гарантій має бути аналогічною до статті п’ятої Вашингтонського договору. Третє — «Boots on the ground», присутність європейських контингентів певних країн з американським бекстопом. І тут, до речі, теж одне з досягнень цих усіх комунікацій: ми розуміємо, що таке американський бекстоп.
Четверте — наше повноправне членство в Європейському Союзі. І п’яте, найбільш фундаментальне, найбільш важливе — українська армія. Сильна українська армія. Навіть після завершення російської агресії нам потрібно буде утримувати сильну, численну, модернізовану українську армію. І пакет стримування — це свою ППО і свої далекобійні спроможності.
Фото: Зоряна Стельмах
міністр закордонних справ України Андрій Сибіга
Наскільки американці (не)пов’язують надання гарантій безпеки в тому формулюванні, яке ви зараз зазначили, з нашою (не)готовністю вийти з території Луганської та Донецької областей?
Є позиція України, є послідовність і сила цих документів. Наша позиція чітка, вона підтримана найближчими союзниками. Ми в тісному контакті з американськими друзями і працюємо далі, щоб досягнути цієї стратегічної мети.
Гарантії безпеки, які ми обговорюємо зі США, стосуватимуться міжнародно визнаної території України чи окуповані території будуть виключені з угоди?
Гарантії безпеки для України. Не може бути жодних формул коштом територіальної цілісності і суверенітету для держави Україна.
Як тоді буде прописано юридичний статус Луганської, Донецької областей і Криму?
Зараз підхід такий: ми маємо контактну лінію. Ми хочемо досягти перемир’я. Перемир’я відкриває дорогу для ширших мирних перемовин. Безумовно, ми хочемо закінчити цю війну передусім дипломатичним шляхом.
Відповіді не отримала. Ви ж самі зазначали важливість термінології. Тому я питаю про Луганськ, Донецьк, Крим.
Міжнародне право дає всі відповіді. Ми будемо виходити з норм міжнародного права, статуту ООН. Ми маємо тут союзників.
Чи відіграє якусь роль у мирному процесі Китай?
Звичайно, хотілося б більшої ролі Китаю. Ми вважаємо, що це одна з тих країн, яка має вплив і може вплинути на Росію. Вони зберігають такий нейтралітет (мабуть, це найбільш наближений термін) у ставлені до війни Росії проти України.
Важливо, щоб вони усвідомлювали роль України як майбутнього члена Європейського Союзу. Вони це розуміють і зважають на це. Для них дуже чутливе питання санкцій. Декілька юридичних осіб були санкціоновані за постачання продукції подвійного призначення до Росії. Я знаю, наскільки це чутливо і важливо для них.
Фото: Зоряна Стельмах
міністр закордонних справ України Андрій Сибіга і шеф-редакторка LB.ua Cоня Кошкіна
У нас є робочий дипломатичний діалог. Пан Кислиця ще у статусі першого заступника міністра відвідав Китай. Маю запрошення, як міністр закордонних справ, відвідати Китай. Ми працюємо над датою. Так, хотілося б активнішого діалогу між лідерами. Ми в цьому зацікавлені, і мав дві зустрічі з міністром закордонних справ КНР Ван Ї. Якщо він буде на Мюнхенській конференції, сподіваюся, ми зустрінемося знову.
Чи можлива зустріч Президента Зеленського і лідера Китаю?
Ми були б зацікавлені в такій зустрічі. Чому ні.
«Окрім того, що контингент — елемент гарантій безпеки, це ще й гарантія для бізнесу. Додатковий мотиваційний фактор для інвесторів»
Повернімося до сенситивної теми гарантій безпеки і термінології для тимчасово окупованих територій.
Тимчасово окуповані, розумієте? Ключове, що це Україна.
Однозначно. Але зараз вони тимчасово окуповані. Якщо, умовно, ми завтра підписуємо гарантії безпеки, а післязавтра з пускової установки в умовному Луганську вилітає ракета і цілить у Запоріжжя, чи завдадуть наші партнери удару у відповідь по цій установці в Луганську? Якщо так — це фактично пряма війна НАТО з Росією, якої вони так бояться. Якщо ні — яка тоді ціна тим гарантіям безпеки?
Це майже риторичне запитання. Якщо брати навіть статтю п’яту, я вірю, що буде допомога, у тому числі для відсічі військової агресії. Ми виходимо з цього. Тому прописують двосторонні гарантії. Там, до речі, деталізований саме військовий блок чи вимір цих гарантій: що буде активовано, що негайно буде поставлено.
Узагалі мета цих гарантій — щоб ми розуміли роль кожного учасника (у нас же буде і двосторонній вимір зі США, і багатосторонній у форматі Коаліції охочих), кожної держави у відсічі. Чим вона зможе допомогти Україні в час Х, якщо він настане. А ми не можемо цього виключати, на жаль, маючи такого сусіда. Тому треба бути готовим і максимально юридично отримувати підтвердження від наших сусідів і партнерів.
У «Boots on the ground» США не братимуть участі.
Фото: Зоряна Стельмах
міністр закордонних справ України Андрій Сибіга
Не братимуть у сенсі надсилання солдатів, і вони про це прямо сказали, але братимуть у сенсі надання підтримки контингентам з країн ЄС.
Є кілька держав, до речі, і з-поза Європейського Союзу, не хочу їх зараз озвучувати, вони теж будуть готові, але, знову ж таки, з прив’язкою до перемир’я, до завершення бойових дій. Лише тоді можна очікувати розміщення контингенту.
А що таке контингент? Це ж, окрім того, що елемент безпеки гарантій, ще й гарантія для бізнесу. Додатковий мотиваційний фактор для інвесторів. І ми будемо за це боротися.
Росіяни вже заявили, що відкидають 20-пунктну угоду, і це насторожує.
Мені здається, що саме такої тези про «відкидають» не було. Вони обговорюють з американцями. І цей документ узяли за основу для обговорення і в тристоронньому форматі в Абу-Дабі. Я не чув такого, що вони відкидають 20-пунктний план.
У згаданому інтерв’ю ви зазначили, що США підпишуть 20-пунктну рамку з Україною. І з Росією. Хто саме має їх підписувати від України? Президент?
Є перелік осіб, уповноважених підписати будь-який документ. Ви сказали, що він буде підписуватися у двосторонньому форматі — це станом на сьогодні. Це перемовини. Вони розвиваються, постійно йдуть якісь нововведення, якісь нові думки. Тому це все ще гнучка конструкція, але ця конструкція є.
Станом на сьогодні йдеться про двосторонні безпекові гарантії США, багатосторонні безпекові гарантії з європейськими партнерами плюс США.
У так званому Плані процвітання України ми маємо згоду на тристоронній формат: США, Європа, Україна, але це теж не константа. Ми працюємо над тим, щоб зробити ще сильніший зміст документа, зокрема, щодо джерел відновлення України.
Ще одна проблемна точка — ЗАЕС? Які варіанти зараз на столі?
Ми бачимо, що росіяни намагаються підключити станцію до своєї енергосистеми. Вони тягнуть кабелі. Як мінімум говоримо про один блок. Це неприпустимо. Це загроза ядерній безпеці і регіональній. Ми вважаємо, що вони не мають спроможності отримувати її в безпечному стані.
Фото: МВС
На території окупованої ЗАЕС
Наша позиція незмінна — це власність України. Це територія України. І ми розглядали як варіант можливість установити формулу управління з американською стороною, а американська сторона вже вирішувала б інші моменти з іншими країнами. Для нас це оптимальний варіант.
Я знаю позицію російської сторони, я знаю від одного з керівників міжнародної організації, який зустрічався з Путіним, де він озвучував їхню позицію. Вона теж, на жаль, максималістська, мовляв, станція належить Росії. Наша позиція тут тверда і незмінна — для безпечного функціонування станції та уникнення ядерних інцидентів станцією має оперувати Україна.
Чи є частиною переговорного пакета питання заморожених російських активів (300 млрд євро)?
Усі чутливі питання, які стосувалися чи виходили за межі двостороннього треку, вилучені. У тому числі відповідальність. Це принципові речі.
І все, що стосувалося ЄС, країн НАТО, вилучено з цього пакета.
Але питання заморожених активів стоїть у порядку денному. Це я вам можу підтвердити.
Чи правда, що російська делегація ставить умовою підписання будь-якого документа негайне розблокування SWIFT для їхніх держбанків і зняття санкцій?
Звичайно, що це їхня вимога, по-перше, уникнути санкцій, а по-друге, скасувати їх. Цього теж не може бути до завершення виплати репарацій.
А SWIFT?
Це ж пакетний підхід. Є пакет санкцій єесівський, є натовський. Я взагалі говорю про так званий трансатлантичний санкційний пакет. І ми, Україна, минулоріч синхронізували всі наші санкційні пакети. І в багатьох випадках уже почали випереджати в санкціонуванні. Це теж велике досягнення в умовах війни. Ми зараз володіємо цією експертизою і знаннями, що найбільш дошкульне і руйнівне для російської економіки і для російської військової машинерії.
Фото: Зоряна Стельмах
шеф-редакторка LB.ua Cоня Кошкіна і міністр закордонних справ України Андрій Сибіга
Уточнення про тимчасово окуповані території. А якщо там буде демілітаризована зона, економічна зона, відповідно до міжнародного законодавства, чия юрисдикція там фізично буде? Умовно кажучи, в магазинах будуть в обігу рублі чи гривні?
Я вже декілька разів відповідав на це запитання: міжнародне право дає всі відповіді. Якщо ми говоримо про цю частину, яку ми утримуємо, це наша юрисдикція, і вона не може бути змінена. Це українська юрисдикція.
«Питання спецтрибуналу для Путіна не може бути зняте з порядку денного»
Упродовж двох років Україна просувала Формулу миру. Чи означають нинішні переговори в Абу-Дабі фактичну відмову від цієї концепції на користь замороження? Як ви будете пояснювати цю зміну курсу країнам Глобального Півдня, яких ми так довго переконували підтримати саме наш план?
Формула миру зробила свою справу. У рамках роботи над цією формулою досягнуті важливі результати за окремими пунктами. І, до речі, в деяких пунктах робота триває в рамках робочих груп. Відповідно, це не взаємовиключні процеси. Ми маємо іншу реальність, іншу динаміку в мирному процесі.
Андрію Івановичу, ми бачимо активізацію комунікації з білоруською опозицією. Президент Зеленський зустрічався зі Світланою Тихановською, ви, коментуючи ці процеси, зазначили, що нам потрібно спілкуватися з демократичною білоруською опозицією, тому що режим у Білорусі не вічний.
Але, сорі, за такою логікою, спілкуймося і з демократичною опозицією «хороших русскіх», бо режим у Росії не вічний.
Що реально відбувається з Білоруссю? Чому така різка зміна? Це пов’язано з тим, що американці також налагоджують контакти з Лукашенком?
Це не різка зміна, просто все впорядковуємо, систематизуємо. Нам потрібно мати політики добросусідства по периметру нашого кордону.
Звичайно, Білорусь з режимом Лукашенка і сам Лукашенко сьогодні становлять загрозу для безпеки України. Ми маємо добровольців з Білорусі, які воюють, боронять нашу незалежність, обстоюють нашу країну, і ці демократичні сили, які бачать у майбутньому саме добросусідський вимір взаємодії з нашою державою, — звичайно, ми будемо підтримувати з ними контакти і підтримуватимемо їх. Тому ця зустріч відбулася на рівні Президента і пані Тихановської, однієї з лідерів демократичних білоруських сил. Вона справді була предметною. Ми призначимо спецпредставника, і сподіваюся, найближчим часом затвердимо стратегічний документ політики щодо цієї країни.
Фото: Зоряна Стельмах
міністр закордонних справ України Андрій Сибіга і шеф-редакторка LB.ua Cоня Кошкіна
Ще раз: тоді вже й представника для «хороших русскіх» призначмо.
Це все згодом. Ми маємо позицію, ми чітко розуміємо перелік осіб. До речі, в рамках Ради Європи ми не підтримали резолюцію про створення платформи для взаємодії з певними демократичними силами з Російської Федерації.
Президент Зеленський заявляв, що готовий до особистої зустрічі з Путіним. Чи готові ми винести питання спецтрибуналу щодо Путіна за дужки заради припинення вогню, як цього, ймовірно, вимагатиме Москва?
Дякую за це питання. Притягнення до відповідальності агресора, режиму Путіна є невід’ємним елементом справедливого миру.
Тому на рівень зустрічі між Президентом Зеленським і Путіним сьогодні виносять найбільш чутливі в контексті мирного процесу питання — це так зване питання територій, можливо, Запорізької АЕС.
Але не спецтрибуналу. Тобто так, але не зараз.
Це питання не може бути зняте з порядку денного.
Фото: Зоряна Стельмах
Cоня Кошкіна, Андрій Сибіга й Ігор Ліскі після дискусії
