,

Про участь у російськомовних проєктах, громадянську позицію і війну: відверте інтерв’ю з Юрієм Дяком

Written By: author avatar Вербицька Оксана

03.04.2026

"Як українські актори пережили зміни в мовному питанні та індустрії"

Нині, коли ми озираємося на довгу і складну історію українського кінематографу, стає зрозуміло, що до початку активних бойових дій в Україні знімали чимало продуктів російською мовою. Часто це були як копродукції, так і російські фільми, зняті на українських теренах за участі наших акторів. На жаль, деякі глядачі досі вводяться в оману, вважаючи цих акторів “російськими”. Це – хибне враження.

Досвід Юрія Дяка: Коли працювати було важко

Юрію, до початку війни багато акторів погоджувалися зніматися в російськомовних проєктах, хоча чимало з них активно заявляли про свою проукраїнську позицію. Як на ваш погляд, що спонукало вас та інших погоджуватися на такі проєкти?

Насправді, більшість акторів погоджувалася, тому що варіантів було обмаль. Хоча й були ті, хто відмовлявся, їх справді було одиниці. Усі ми згадуємо їхні імена. Переважна ж більшість вирушала на такі зйомки, адже це був єдиний спосіб заробітку.

У мене також були проєкти, від яких я свідомо відмовлявся, бо не хотів брати участь у справжньому проросійському контенті. В усьому цьому є частка розуміння: до повномасштабної війни багато проєктів були зняті російською. Вони реалізувалися на ринках пострадянських країн, де продовжував діяти російський вплив.

Вибір, який доводилося робити

З’являлося чимало російськомовних проєктів, і навіть після 2014 року, коли з’явилася можливість знімати українською, залишалися і ті, які до сих пір продовжували звучати російською. Зокрема, я теж виявився частиною цих проектів. Це не проблема лише України, а відображення великої структурної ситуації в індустрії.

Ніколи не жив і не працював у Росії, але одного разу у 2010 році знявся в рекламі. Робота на їхньому ринку тоді здавалася перспективною, адже популярність російських проектів часто переносилася на український ґрунт.

Проблеми з привілеями та негативне ставлення

Чи стикалися ви з неприємним ставленням щодо українських акторів на знімальних майданчиках?

Це, на жаль, було типово. Багато акторів пам’ятають моменти, коли російських зірок ставили на п’єдестал, а українських просто ігнорували. Часто нам навіть були виділені похідні гримерки, а у самих зйомках нас сприймали, як “декорацію”.

Образа на власному майданчику

Були випадки, коли російські актори проявляли зверхність, отримаючи у всьому привілеї. Часто критично важлива роль могла бути віддана “потрібним” людям, що лише підкреслювало нерівність.

Усвідомлення нового мовного питання

Як ви ставитеся до мовного питання в нашому суспільстві під час війни?

Воно завжди існувало, і його актуальність лише зростає. Я народився і виріс у російськомовному середовищі, але з 2014 року почав вивчати україністику, і вже з 2016 року спілкуюся лише українською.

Санкції російській мові

На мій погляд, французька трагедія добре підсвітлює необхідність українізації. Діти, які виховуються в російськомовному середовищі, формують конфлікти. Справжня проблема наша – зрозуміти, що українська мова повинна зайняти провідні позиції. Я завжди підтримую цю ідею!

Допомога Збройним Силам

Ваша активна діяльність у підтримці армії – це життя для багатьох. Як ви черпаєте натхнення у важкі часи?

Я намагаюся надихати людей своїми постами, ділитися словами, які можуть надати сил. Моя активність – це зобов’язання перед тими, хто воює за нашу країну. Я хочу, щоб кожен не втрачав надію, адже перемога неминуча!

Бути у одній команді

Друзі, які борються, спонукали мене діяти. Якщо вони ризикують своїм життям, ми маємо підтримувати наших захисників тут, в тилу, робити все можливе, щоб вони відчували нашу підтримку.

Викладацька діяльність

Ваша робота в університеті ім. Карпенка-Карого – це важлива частина вашої творчої життя. Як ви прийшли до такого рішення?

Це повернення до викладання було, напевно, природнім кроком для мене. Я завжди хотів донести свій досвід до молодих акторів, запобігти помилкам, які робив сам.

Майбутнє театру

Студенти мотивують мене. Вони – наша надія на майбутнє, і я вірю, що разом зможемо побудувати щось чудове. Я не вважаю їх конкурентами; навпаки, хочу, щоб вони перевершили мене!

На завершення

Що може змінити українське кіно, на вашу думку?

Ну, глибина – це те, чого не вистачає. Глядачі заслуговують на більше. Насправді, створюючи контент, важливо не тільки розважати, а й навчати, дарувати мораль.

Пам’ятайте: ділитися ідеями – важливо! Як істинні українці, ми маємо підтримувати одне одного, розвиватися і створювати. Разом ми можемо досягти вершин! Дякую, що прочитали!

author avatar
Вербицька Оксана Дизайн

різне