03.11.2025

Вербицька Оксана

Процес створення образу нового Супермена Джудіанною Маковскі

У новому кінофільмі Джеймса Ґанна «Супермен» герої переживають переродження не лише через сюжетні переплетення, а й завдяки візуальній стилістиці. Одним із провідних компонентів цієї мови є костюми, які передають історію походження, еволюцію та характери персонажів.

За оновлення образів Людини зі сталі, Лоїс Лейн, Лекса Лютора та інших героїв відповідала Джудіанна Маковскі — відома номінантка на премії «Оскар» і BAFTA, творець костюмів для таких стрічок, як «Гаррі Поттер і філософський камінь», «Голодні ігри», «Капітан Америка: Перший месник». В інтерв’ю дизайнерка розповіла про джерела натхнення, труднощі в роботі та про те, як проявляється істина у костюмах майбутнього.

Образ Супермена є одним із найвпізнаваніших у світовому кінематографі. Проте навіть з урахуванням його «вічної класики», кожна нова версія ставить перед костюмером складне завдання: як зберегти легендарний канон і водночас запропонувати свіжий, актуальний погляд. Джудіанна Маковскі зізнається, що відчула велику відповідальність ще після першого прочитання сценарію Джеймса Ґанна:

  • «Коли я читаю сценарій, це завжди виклик. [Сміється] Супермен — надзвичайно культовий персонаж, і його вже багато разів блискуче втілювали. Запитання було у тому, як зробити це інакше цього разу? Ми розуміли, що хочемо залишити певну класику, але це була велика відповідальність і, чесно кажучи, це лякало».

У перших розмовах із режисером художниця чітко усвідомила, що новий Супермен не повинен виглядати глянцевим божественним створінням, а має бути звичайною людиною у формі — героєм, який «йде на роботу», як усі:

  • «Ми впевнено вирішили: жодних накладних м’язів. Джеймс категорично не хотів бачити фальшиві об’єми, вони мали бути максимально природними. Він підкреслив: костюм повинен виглядати як уніформа, а не незбагненне диво з невідомого матеріалу. Супермен має вдягати її, як звичайна людина вдягається на роботу».

Цей підхід до земної логіки був застосований не лише до центрального героя. У стрічці з’являється низка метагероїв — від Зеленого Ліхтаря до Інженерки, і ключовим завданням стало об’єднання їх у єдину стилістичну систему. Кожен персонаж має власну індивідуальність, проте всі вони є частиною спільного всесвіту:

  1. Технічні матеріали та тканини майже однакові для кожного.
  2. Банда Справедливості носить корпоративний уніформний стиль.
  3. Логотипи, як у Зеленого Ліхтаря (його власний символ і логотип LordTech), є у кожного члена команди.
  4. Візуальна єдність проявляється навіть серед героїв, які ще не стали повноцінною одиницею.

Одним із найскладніших викликів став образ Інженерки — Анджели Спіки, тіло якої ніби «живе» завдяки нанітам. Щоб зобразити це на екрані, команда Маковскі створила складну багатошарову конструкцію із незвичних матеріалів, надихаючись мистецтвом та фізикою:

  • «Джеймс від початку не хотів бачити рідкий метал. Його уява була іншою — графітові стружки, які ніби проростають зі шкіри. Ми застосували 3D-тканину під шкірою та лазерно вирізали верхній шар, щоб створити ілюзію, ніби вони “ростуть” зсередини. Це було щось абсолютно нове — багато експериментів і помилок, але результат виходить вражаючим».

Персонаж Метаморфо, створений із елементів, спочатку планувався як цифровий ефект. Проте режисер наполіг, щоб усе відбувалося «вживу», тому команда розробила практичний костюм, який майже не вимагав доопрацювань у графіці:

  • «Ми розглядали використання технології захоплення руху, але Джеймс хотів реальний костюм. У результаті він вийшов настільки вдалим, що не вимагав додаткової “цифрової” корекції. Це справжній костюм, і він дійсно чудовий».

Образ Кларка Кента у виконанні Девіда Коренсвета — це не проста візуальна метаморфоза, а ретельно продумана мозаїка деталей. Маковскі зазначає, що творча робота починалася з ґрунтовного вивчення коміксів, попередніх кіноекранізацій і розуміння незграбної, невпевненої суті самого Кларка:

  • «У Джеймса було чітке бачення Кларка, це безсумнівно. Проте хороший актор завжди додає щось власне, а моя філософія полягає в тому, що робота художника з костюмів має служити інтересам фільму, а не власним».

Початкову задумку — однобортний коричневий костюм у стилі 1930-х років — доповнили розширеними формами та світлішим тоном. Це було натхнення образом Джорджа Рівза, одного з перших виконавців ролі Супермена, і в результаті постала нова інтерпретація класики, яка підкреслює невпевненість Кларка у повсякденному вигляді:

  • «Джеймс хотів, щоб костюм був завеликим і підкреслював, що Кларк почувається в ньому некомфортно, що йому незвично. Тож ми зробили його ще більшим, додали штани в стилі 1940-х із модернізованими защипами для об’єму та двобортний піджак. Крім того, світло-сірий колір зробив образ ще більш ефектним. В результаті ми отримали абсолютно новий костюм».

Ключовим етапом став момент, коли Коренсвет прийшов на примірку після тренування з недбалою зачіскою, йому підібрали окуляри — і тоді магія сталася:

  • «Джеймс підійшов, подивився і сказав: “Вперше я можу повірити, що Кларк Кент — це інша людина, ніж Супермен. Вони виглядають по-різному”. Це був надзвичайно захопливий момент. Примірки були справжнім відкриттям, бо ми дійсно зрозуміли, ким є Кларк».

Робота над Лоїс Лейн продовжувала той самий реалістичний та приземлений напрямок. Маковскі разом із акторкою Рейчел Броснаган прагнули створити образ справжньої журналістки-польової, а не глянсової знаменитості. Стилістика була мінімально зміненою, однак кожен елемент винесений у деталь, відпрацьований до найдрібніших нюансів. Одним із знакових атрибутів став фіолетовий светр, який довелося буквально створювати вручну:

  • «Лоїс — це справжній польовий журналіст. Вона не є іконою моди. Має виглядати так, ніби щойно вийшла працювати на місце подій. Ми взяли звичайний білий светр, пофарбували його, трохи змінили крій — і вона приміряла його за день до зйомок відповідної сцени».

Кожний аксесуар, навіть підвіска на намисті, був складовою характеру героїні. Рейчел, за словами Маковскі, проявилася як ідеальна партнерка — уважна, вимоглива та відкрита до експериментів:

  • «Вона була надзвичайно залученою — приходила на примірки хоч кожні десять хвилин, якщо я просила. Їй це було байдуже, і це було чудово».

Лекс Лютор у виконанні Ніколаса Голта отримав костюми із глибоким стилістичним смислом. Вбрання персонажа виготовлені на замовлення із тканин, які поєднують розкіш і стриманість, але не виглядають «перебільшено коміксовими». Джеймс Ґанн бажав бачити Лекса елегантним і стриманим, що відобразилося в дизайні: вузькі лацкани, костюми темно-зеленого і винного кольорів із елементами стилістики 60–70-х років.

  • «Ми вибирали розкішні матеріали, але уникаючи надто яскравої «коміксової» естетики, хоча всі вони є тонкою відсилкою до коміксів. Нам вдалося відтворити знайоме, але цілком реалістичне і сучасне».

Фонові персонажі — мешканці Метрополіса — стали ще одним важливим інструментом у формуванні світу фільму. Маковскі порівнює цей процес із живописом — це композиція простору, що направляє погляд глядача. Натхненням послужила американська мода 60–70-х років із елементами стилю 30-х, що дозволило створити впізнаваний, але позачасовий міський простір:

  • «Фон у кадрі використовується так само, як у живописі, для спрямування уваги глядача туди, куди потрібно. Це схоже на те, як Бет Мікл, художниця постановки, керує постановками. Хоч це не фільм про минуле — персонажі користуються iPhone — відчуття часу все рівно присутнє».

Кольорова палітра фільму є ще одним механізмом передачі атмосфери Метрополіса і його жителів. Разом з художницею постановки Бет Мікл Джудіанна продумала окремі колірні гами для кожної локації. Вони базуються на уважному вивченні американського живопису:

  • Переважають осінні кольори, але більш яскраві;
  • Особливо виділяються гарбузові відтінки;
  • Зустрічаються відтінки зеленого, жовтого, золотого та коричневого з ненав’язливими вкрапленнями інших кольорів.

Одним із принципових рішень було уникнення класичних синіх джинсів, які вважалися занадто сучасними і не відповідали бажаній стилістиці створюваної міської атмосфери:

  • «Мій вибір — не використовувати сині джинси. У деяких епізодах можна побачити чорні джинси, але денім загалом робить образ надто сучасним і не досить “міським”».

Зважаючи на ретельно продуману палітру, костюми і вагомі режисерські рішення, стрічка «Супермен» обіцяє стати не лише видовищним, а й візуально багатогранним кінофільмом.

Фільм уже демонструється у кінотеатрах — не пропустіть!


Для ознайомлення з трейлером фільму перегляньте відео:

author avatar
Вербицька Оксана Дизайн

Залишити коментар