Відкриття нової кондитерської Namelaka на Великій Васильківській викликало активне обговорення серед мешканців Києва. Причиною стала не лише сама поява закладу, а й його зовнішній вигляд: перший поверх будівлі було пофарбовано у яскравий рожевий колір, що різко контрастує з навколишньою модерністською забудовою.
У соціальних мережах таке дизайнерське рішення стрімко стало предметом суперечок. Окрема частина киян охарактеризувала фасад як «візуальний шум» у центрі міста, тоді як інші оцінили його як сміливий дизайнерський хід і нову точку тяжіння в міському просторі.
Проте дискусія навколо кондитерської вийшла за межі суто бізнесових питань. Реакція громадськості виявилася симптоматичною для ширшої проблеми: у Києві досі не існує чітких правил, які б регулювали зміни фасадів будівель і зовнішній вигляд комерційних просторів у міському середовищі.
Редакція «ТиКиїв» звернулася за коментарями до представників закладу, однак на момент підготовки матеріалу відповіді не отримала.
### Активне обговорення у соціальних мережах
Дискусія навколо фасаду Namelaka триває, зокрема на платформі Threads, де користувачі поділилися суперечливими думками щодо доречності яскравого оформлення у центрі столиці.
– Одні вважають, що насичений рожевий колір лише посилив хаотичний вигляд будівлі й став помітною орієнтирною точкою на міській карті.
– Інші ж оцінюють цей фасад як невдале втручання в модерністську архітектуру, не відповідне контексту навколишньої забудови.
У дискусіях також з’являються гумористичні пропозиції, наприклад, пофарбувати весь будинок у відповідний колір для гармонійності, а деякі користувачі публікують візуалізації, створені штучним інтелектом, із можливими варіантами вигляду споруди.
### Значення модерністських будівель для міста
Проблематика оновлення фасадів модерністських будинків у центральній частині Києва виходить далеко за кейс конкретної кондитерської. Насамперед це питання ставлення міста до архітектурної спадщини, яка часто не сприймається як цінність.
Ілона Пойда, дизайнерка громадської організації «Спадщина», підкреслює, що збереження архітектурного вигляду таких будівель має велике значення, однак проблема є суттєво ширшою і є симптомом системного дефіциту.
– Будинки 1960–1970-х років – це частина історії міста, і хоча до них можуть бути різні ставлення, особисті вподобання не повинні бути вирішальними.
– Вона наголошує, що яскравий рожевий фасад фактично перетворює цей будинок на домінанту міського простору й робить його значно помітнішим.
Ілона Пойда зазначає, що це питання не обмежується лише певним періодом забудови, а занурюється в ширшу проблему через відсутність в Києві актуального генплану та дизайн-коду. Відтак місто рухається шляхом збільшення візуального хаосу.
Особливо небезпечним є те, що в таких умовах не збережеться автентичний вигляд ні будівель модерністського періоду, ні історичних споруд XIX та XVIII століть.
– Дозволені будь-які дизайнерські втручання, прибудови чи зміни фасадів модерністських будівель рано чи пізно торкнуться також і старої забудови.
– Часто такі зміни здійснюють без урахування архітектурного контексту, що є частою практикою у Києві.
За словами експертки, бізнеси, які орендують приміщення на перших поверхах житлових будинків, можуть адаптувати інтер’єр під власні потреби. Втім важливо враховувати архітектуру будівлі:
– Фасади взагалі не рекомендується змінювати, оскільки існує чіткий авторський задум, який варто зберігати.
– Дизайн приміщень у перших поверхах має гармоніювати із загальним архітектурним стилем. Це може бути мінімалістичне оформлення з нейтральними відтінками, чіткими геометричними формами та матеріалами, які відповідають функціональному духу модернізму.
– При цьому не слід використовувати псевдоісторичні декоративні елементи, а віддавати перевагу лаконічному стилю, що дозволяє інтегрувати фасад комерційного простору до архітектури будинку.
Загалом Ілона Пойда наголошує: місту необхідні прозорі правила — дизайн-код та чітке бачення розвитку міського середовища.
### Причини конфліктів довкола фасадів
Архітекторка й урбаністка Ірина Оя підкреслює, що в Києві сутність проблеми не полягає в конкретних фасадах чи бізнесах, а в дефіциті системної політики щодо зовнішнього вигляду міста.
– Відсутність чітких та дотримуваних правил стосується у рівній мірі як комерційних приміщень, так і мешканців житлових квартир.
– Часто критики окремих змін просто не звертають уваги на власні будинки — засклення балконів без проєктів, встановлення кондиціонерів або утеплення фасадів без погодження.
Вона звертає увагу, що більшість людей не усвідомлює, як такі «дрібниці» впливають на міський простір. До цього додаються графіті, неохайні фасади, які залишаються без догляду роками, що формує нинішній вигляд столиці.
– Для пам’яток архітектури діють більш суворі вимоги, проте контроль і там часто є слабким.
– Влада не завжди ефективно наглядає за дотриманням правил, а орендарі нерідко не поінформовані про ці норми, що призводить до нехтування і збереження неналежного стану фасадів.
### Регулювання змін фасадів у європейських містах
Ірина Оя зазначає, що в багатьох європейських містах зміни фасадів суворо регламентуються, що забезпечується не лише наявністю правил, а й їхнім ефективним виконанням.
– Регулювання залежить від зони міста: у центральних районах правила суворіші, у передмістях більш лояльні.
– Всі учасники процесу добре поінформовані про встановлені норми, тоді як у Києві часто відсутня навіть базова обізнаність щодо вимог, наприклад, до вивісок.
Ключовим фактором є наявність виконавчої влади, яка контролює дотримання норм та накладає значні штрафи. Санкції можуть бути суттєвими і навіть залежати від доходів бізнесу, що створює вагомий мотиваційний чинник.
Конкретні приклади:
– У Варшаві для внесення змін у фасад в центральній частині необхідно отримати дозвіл, а поза центром — якщо зміни зачіпають понад 10% фасаду. Штрафи за невідповідні зміни можуть сягати від 500 до 1 мільйона злотих.
– У Відні власник перед змінами мусить отримати спеціальний дозвіл від Magnesium (MA 37). Штрафи можуть сягати 50 тисяч євро та включають оплату відновлення початкового вигляду фасаду.
Ці правила мають також вплив на рішення архітекторів у комерційних проєктах. Наприклад, у рамках проєкту стоматологічної клініки в центрі Дубліна було повністю відмовленося від змін фасаду: для узгоджень необхідно було залучити місцевого архітектора, подавати додаткову документацію, внаслідок чого витрати на дозвіл перевищили б вартість ремонту.
### Рекомендації для покращення ситуації
Ірина Оя переконана, що для Києва першочерговим є прийняття системної політики щодо регулювання зовнішнього вигляду будівель.
– Місту слід розробити та ухвалити комплексний документ — повноцінний дизайн-код, який ліквідує наявні прогалини у правилах.
– Необхідна реформа Департаменту охорони культурної спадщини, оскільки нинішній стан свідчить про нездатність ефективно виконувати функції контролю.
Перед впровадженням нових норм варто провести масштабну інформаційну кампанію, яка:
– Роз’яснить громадянам сутність нововведень.
– Використовуватиме різноманітні канали комунікації: соціальні мережі, зовнішню рекламу, оголошення на зупинках транспорту, друковані видання – для максимального охоплення різних аудиторій.
Крім того, важливо створити спеціалізований виконавчий орган із повноваженнями ефективного контролю та впровадження норм.
– Наразі, наприклад, складно вручити припис про демонтаж незаконних елементів фасаду, якщо власник приміщення перебуває за кордоном чи недосяжний.
– Через це деякі пам’ятки архітектури роками залишаються з композитними або іншими недоречними фасадами.
Суперечка навколо Namelaka є одним із численних прикладів дискусій щодо зовнішнього вигляду Києва. Поки місто не отримає прозорого дизайн-коду й ефективних механізмів контролю за змінами фасадів, баланс між архітектурою, комерцією та міським середовищем формуватиметься рішеннями окремих гравців і громадською реакцією на них.
—
Читай також: Київський стритарт: хто створює, відновлює та зберігає мистецьке обличчя міста.
