Кутя є однією з найважливіших страв різдвяного застілля в Україні та традиційно готуються тричі на рік. Її основою служать цілі зерна, які варіюються залежно від регіону. Водночас інгредієнти, текстура і смакові нюанси куті можуть суттєво відрізнятися залежно від місцевих традицій. У різних областях України ця страва набула унікальних рис, які збагачують гастрономічну культуру країни. У цьому матеріалі представлено сім регіональних варіацій куті, що демонструють різноманітність цієї традиційної страви.
Галичина
У Галичині кутю найчастіше готують на основі пшениці, хоча іноді використовують і ячмінь. Ключовим моментом є застосування макітри, де попередньо товчуть мак до типової для регіону густої кашки. Основні додатки — мед, волоські горіхи та родзинки. Також часто додають узвар, що збагачує смак і робить страву більш традиційною. Їсти кутю прийнято дерев’яною ложкою. Що ж до прикрашання, конкретних правил немає, але поширені такі декоративні елементи:
- хрест, викладений із горіхів або родзинок;
- перехрещені колоски збіжжя;
- китиця калини.
Закарпаття
Закарпатська кутя відрізняється рідкою консистенцією. Пшеницю варять дуже ретельно, доводячи до повної м’якісті. Після цього до крупи додають мак, перемелений у макітрі до “білої води”. Далі додають мед, горіхи, а іноді — родзинки й узвар. Цікаво, що на Закарпатті традиція приготування куті сформувалась відносно недавно — близько 30–40 років тому. Раніше замість куті там пекли хліб-корочун, у центрі якого знаходилась дірочка, куди насипали зерно та сіль.
Лемківщина
У Карпатському регіоні поширена лемківська кутя з бобальок. Для приготування бобальок готують прісне дріжджове тісто, з якого формують маленькі кульки і випікають їх у духовці. Рекомендують пекти бобальки за день до Різдва, щоб вони добре настоялися. Саму кутю готують зі зволожених бобальок, тертого маку, горіхів і меду.
Полтавщина
У Полтавському регіоні пшеницю замочують у холодній воді на ніч, після чого варять на повільному вогні до готовності. Потім отриману крупу заливають узваром до консистенції густого супу. Узвар використовують концентрований і солодкий, але традиційно в саму кутю не додають ні родзинок, ні маку, ні інших компонентів. Згодом господині почали збагачувати рецепт, додаючи різні інгредієнти для підсилення смаку.
Народицький район (Житомирщина)
Особливістю куті в Народицькому районі є використання гречки замість пшениці як головного зерна. У цьому регіоні розрізняють два види страви: голодну кутю, яку заливають узваром і готують напередодні Водохреща, а також багату кутю, що подається на Святвечір і зазвичай заправляється молоком.
Донецька область
Тут кутю готують переважно з рису. Замість традиційного узвару додають компот або вишневий сік, а також іноді використовують вишневе або полуничне варення. Це надає страві оригінального смаку, відмінного від класичних варіантів.
Луганська область
У Луганщині кутю також виготовляють на основі рису, проте для додавання аромату використовують традиційні компоненти: мак, мед, горіхи, родзинки, а для прикраси — цукати. Такий підхід зберігає баланс між иноваціями і класикою.
Походження куті з рису
Рисова кутя з’явилась у національних традиціях України відносно недавно — у першій половині XX століття. У 1930-х роках на території колишнього СРСР почали активно культивувати рис, що зробило цей продукт більш доступним і популярним для приготування різноманітних страв. Поступово рис став замінювати традиційну пшеницю в рецептах куті, особливо в регіонах, де ця культура була більш поширеною. Водночас у тих місцевостях, де дотримувалися сильніших традицій, пшениця і досі залишається основою для приготування куті.
