Максим Зайченко – майор, командир 1030 окремого зенітного ракетного дивізіону “Аквіла” Третього армійського корпусу. Свій бойовий шлях він розпочав у 2014 році – після Революції Гідності, в якій брав активну участь.
На початку повномасштабного вторгнення Максим Зайченко зібрав понад сотню добровольців і фактично взяв на себе управління ротою. Сьогодні він очолює окремий дивізіон корпусного рівня – підрозділ, який працює впритул до лінії фронту, прикриваючи військових і цивільних, та має один з найбільших показників за кількістю знищених повітряних цілей противника.
В ексклюзивному інтерв’ю 24 Каналу Максим Зайченко розповів про ключові цілі росіян на фронті, як працює перший ешелон ППО України і що ворог робить з дронами, щоби завдавати більше уражень. Деталі – читайте далі у матеріалі.
Цікаво Знищують 88% росіян ще до бою: як підрозділ “Оріон” створив роботизовану кілзону під Куп’янськом
Які 2 цілі поставили собі росіяни на фронті?
Де зараз перебуває ваш підрозділ? Яка там ситуація?
Мій підрозділ зараз в складі 3 армійського корпусу та працює в смузі відповідальності, яка становить понад 150 кілометрів. Це – Харківщина, частина Донеччини та Луганщини. Противник тисне постійно, проводить десятки штурмових дій. Вочевидь їхнє завдання не змінилося. Вони хочуть відсунути Сили оборони України за річку Оскіл на Харківщині та окупувати населений пункт Лиман на Донеччині.
Для цього окупанти використовують тактику інфільтрації – намагаються невеликими групами просочитися через бойові порядки наших підрозділів, але результатів не мають. Їх знищує як наша піхота, так і дрони та артилерійські системи. Ми зараз перебуваємо в активній обороні. На деяких напрямках намагаємося контратакувати. Бої динамічні, але сьогодні у ворога немає просувань.
Важливо! Щоб інвестувати у власну безпеку та підтримати наших військових – долучайтеся до збору Третього армійського корпусу за посиланням.
Чи змінилася динаміка боїв за останні місяці?
Зараз противник намагається використовувати погодні умови. Водойми замерзли, тому в окупантів є додаткові шляхи просування. Також нарощують кількість безпілотників. Про цей ризик ми говорили ще влітку та готувалися до нього. Але за кілька місяців кількість безпілотників, зокрема для розвідки, збільшилася. Нові підрозділи, які спеціалізуються на цьому напрямку, заводять нові розрахунки і зону відповідальності.
Піхота у ворога дійсно слабка. Вони роблять ставку на масовість і це квиток в один бік. Водночас підтримка та супроводження артвогнем та безпілотними системами – у них на досить високому рівні. Є над чим працювати, щоб ефективно протидіяти цій загрозі.
Повне інтерв’ю з майором Максимом Зайченком: дивіться відео
Що таке “мала” ППО і як працює?
Війна змінюється, ворог експериментує з тактиками. Які головні виклики для вашого підрозділу на цьому етапі війни?
Я з підрозділу протиповітряної оборони 3 армійського корпусу. Попередній рік ми були у складі 3 ОШБр. Зараз розширюємося і виходимо на рівень забезпечення ППО всього корпусу. За попередній рік наша команда знищила понад 3 тисячі повітряних цілей. Понад 60% – малі розвідувальні та ударні дрони типу Mavic, різні FPV-дрони, які працюють як на лінії зіткнення, так і на глибині до 10 кілометрів.
Це зараз найбільша загроза для нашої піхоти, що тримає позиції безпосередньо на лінії боєзіткнення та вступають в прямий бій. Наше завдання – зменшити навантаження на них, зменшити як прицільність артилерії, що “розбирає” їхні позиції, так і кількість дронів, що супроводжують піхотні групи противника.
Противник намагається використовувати розвідувальні дрони для прокладання маршрутів і контролю власних груп. Коли ми знищуємо ці засоби контролю і розвідки, вони втрачають своє управління і групи фактично перестають вести бій. Вони займають позицію та чекають підкріплення, або сидять до того моменту, поки наші штурмові групи їх знищать.
Тож основне завдання наших підрозділів протиповітряної оборони – допомога піхоті і знищення дронів тактичної ланки. Ми з цією задачею доволі добре справляємося.
Другим етапом йде протидія дронам оперативно-тактичного рівня. Це дрони літакового типу “Орлан”, ZALA, Supercam, ударні “Ланцети”, які вже на більшу глибину працюють і намагаються поцілити в нашу артилерію та бронегрупи. Кількість таких БпЛА у ворога зростає, а ми вдосконалюємо та нарощуємо спроможності.
Третій етап – протидія швидкісним ударним дронам типу “Шахед”, “Герань”, “Гербера”, які пролітають над нашими бойовими порядками. Наш підрозділ є першим ешелоном ППО України. Ми зменшуємо кількість цих дронів, які пролітають вглиб країни.
Відповідно повний комплекс заходів з виявлення і знищення повітряних цілей противника здійснюється на рівні корпусу. Є вибудована ешелонована система як виявлення, так і протидії. Вона йде від рівня батальйону до рівня корпусу. Ми розуміємо загрози та намагаємося знайти адекватні рішення, щоб у нас була достатня кількість засобів протидії на збільшення навантаження на ППО.
Олександр Сирський робив акцент саме на дронах на оптоволокні. Казав, що ЗСУ їх застосовують, але ворог в цьому напрямку зробив величезний крок вперед. Як зараз з паритетом, чи є він?
На мою думку, перевага в безпілотних системах оперативно-тактичного рівня зараз на нашому боці, та й на стратегічному рівні ми не поступаємося, зокрема в операціях, що проводимо в глибину оборони противника.
Щодо оптоволокна – перевага у нас є, але противник вміє дуже якісно копіювати та інтегрувати у свою армійську систему ефективні рішення, які ми вигадали. У них є достатня ресурсна база за допомогою східних партнерів, які допомагають з технологічними елементами. Вони займаються локалізацією виробництва і нарощують кількість безпілотників.
Це перегони й хтось когось буде постійно в чомусь наздоганяти та переймати корисні рішення. Дії України щодо масштабування різних технологічних та цифрових рішень дуже корисні та потрібні. Це правильний підхід, який дасть нам перевагу й, можливо, буде асиметричною відповіддю на кількість живої сили противника, що суне на нас.
Ми маємо створити умови, які дозволять зберегти життя наших бійців, зменшити на них навантаження, але й знищувати стільки росіян, щоб мати змогу впливати на фронт – захищати наші підрозділи та завдавати шкоди противнику.
Вже зараз понад 80% уражень на фронті здійснюється безпілотними системами. Зокрема в протидії повітряним загрозам у моєму підрозділі також застосовуються безпілотні системи. Зараз йде акцент на розвиток саме цього напрямку. За минулий рік безпілотні системи збільшили частку знищених повітряних цілей з 20% до 80%. Хоча рік тому навіть не було штатного підрозділу БпЛА-перехоплювачів.
Це була ініціатива знизу, були експериментальні підрозділи, які почали застосовувати їх. Тоді ще не було зенітних дронів – використовували звичайні ударні, які у власних майстернях модернізували, зокрема, системи зв’язку, відеосигналу, управління.
Їх почали використовувати для протидії повітряним загрозам, що не могли бути знищеними стандартними або штатними засобами, бо піднялися на певну висоту та стали недосяжними. Ми почали шукати рішення, яке дозволить ефективно їм протидіяти. Цей напрямок розвивався упродовж року й зараз вже є окремим класом, як мала ППО.
Як окупанти вдосконалюють дрони, щоб бити по ЗСУ?
Ворог постійно вдосконалює ударні дрони – встановлює інфрачервоне світло, щоб важче було збивати, або ПЗРК. Що вже ви зустрічали з цих новацій?
Тут треба розділяти засоби повітряного нападу. Їх вважають одним цілим, але вони мають різні класи та відрізняються технічними характеристиками та своїми спроможностями. Їх об’єднує насамперед платформа, і тут починається вибір чого саме: бойова частина, камера для розвідки, ПЗРК тощо.
Летюча універсальна платформа може бути різного літакового типу. Вони можуть бути близького радіусу дії, можуть діяти і на 1000+ кілометрів, як “Шахеди” чи “Герані”. На платформу можна поставити що завгодно, працювати над вдосконаленням зв’язку, передачі сигналу, збільшенням бойової частини.
До речі, на “Шахедах” з’явилися ракети Р-60, розвернуті назад. В Інституті вивчення війни пояснили, що це дозволяє безпілотнику загрожувати українським літакам та продовжувати рух до своєї початкової цілі. Так Росія хоче захистити “Шахед”, якщо він зіткнеться з літаком.
Принциповою залишається вартість. Чим дорожче дрон – тим більше там може бути різних новацій, але все одно він летить в один бік і знищується. Тож постає питання, що дорожче – дрон чи завдана шкода? Тут все ділиться на класи.
Перший серйозний виклик на тактичному рівні, окрім мультироторних дронів – коптерів, це створення дронів літакового типу вартістю 200 – 300 доларів. Це “Молнія”, що фактично складається з пінопласту і трубок. На них чіпляють вибухівку, але вони керовані, є дешеві аналоги цифрових камер, але можуть бути і оригінальні цифрові.
Вони полюють на артилерію чи бронемашини, які коштують сотні тисяч доларів. Масовість таких дронів показала, що це серйозна загроза на полі бою. Вкладати кошти в збільшення вартості саме цього БпЛА росіянам стало економічно невигідно, тому вони беруть кількістю.
Коли ми говоримо про задачі стратегічного рівня окупантів – здійснення комбінованих ударів, навантаження на ППО, щоб потім завдати ракетного удару – постає питання про збільшення ефективності застосування, але зі збереженням кількості і масовості застосування “Шахедів” та “Гераней”.
Наприклад, нові модеми, які дозволяють дистанційно керувати “Шахедами”, раніше вони йшли в автономному режимі по запланованому маршруту й часто не попадали. Зараз вони ставлять на деякі дрони системи управління. Там і система зв’язку інша, і система передачі відеосигналу, і розгорнута система наземних станцій управління.
Вже є випадки, коли “Шахеди”, які були обладнані додатковим озброєння, в такому режимі управління завдали ураження армійській авіації – пройшли на малих висотах, щоб їх не виявили та знищили гвинтокрил. Тож противник експериментує. Ми намагаємося вчасно реагувати та прогнозувати.
Ця історія – виклик не лише для ППО, але й для Сил оборони та військового управління. Окрім лінії фронту, сьогодні для усіх стратегічно важливих об’єктів йде загроза з повітря. Нам потрібно відповідати на те, що ворог нарощує засоби повітряного нападу, а ще краще – асиметрично діяти і наперед здійснювати ці заходи.
Чим відрізняються дрони-перехоплювачі від звичайних?
Який основний принцип роботи дронів-перехоплювачів?
Дрони-перехоплювачі – це такі ж самі дрони, як і ті, що летять в наш та їхній бік. Єдина відмінність – це функція: дрону потрібно знищити повітряну ціль. Це може бути не лише дрон, але ефективніше боротися дроном проти дрона. Це і питання вартості, і питання габаритів, і питання швидкостей. Є випадки, коли дронами збивали ворожі гвинтокрили, але це несистемне явище через різні технічні моменти – гвинтокрил складно наздогнати та збити.
Дрони-перехоплювачі діляться на кілька класів. Принциповим залишається питання собівартості та співвідношення собівартості до знищеної повітряної цілі. Це відповідь на кількість дешевих і масових засобів повітряного нападу, що застосовує противник.
Цікаво! Дрон-перехоплювач Striker Mini, розроблений українською компанією TechEx, може перехоплювати дрони на швидкості до 325 кілометрів на годину. Його розробили як альтернативу дорогим ракетним засобам. Як створювали новий дрон-перехоплювач – читайте в матеріалі 24 Каналу.
Під час планування ми враховуємо, проти якого засобу використовуємо наш засіб ураження. Дрон відрізняється не лише за конструкцією, але й за системами передачі зв’язку та здійснення управління. Для цього розгорнуті наші лабораторії і майстерні, де переробляють дрони, що надає держава, партнери, благодійники. Так ми можемо їх уніфікувати, підготувати до польоту і раціонально застосовувати.
Також варто врахувати, що все починається з системи радіолокаційного виявлення та супроводження повітряної цілі. Система дозволяє нам знайти в повітрі ворожу цілі, підійти до неї ї знищити та зафіксувати це. Є радіоелектронне підтвердження, коли повітряна ціль зникає з радара, або ж оптичне підтвердження на відео з дрона, що підійшов до цілі.
Тож ефективне здійснення протиповітряної оборони можливе тоді, коли працює комплекс виявлення та є достатня кількість засобів ураження, що досягають своєї цілі. Безпілотники зараз – це один з найефективніших засобів для ураження, як з погляду вартості, так і ефективності.
Як працює ешелонована ППО в Україні?
Ви розповідали про ешелоновану протиповітряну оборону, її функціонал. Наскільки я зрозуміла, вона не так давно з’явилася, чим цей підхід відрізняється від попереднього підходу до ППО?
Загалом у межах країни сьогодні визначене поняття ешелонів. Першим ешелоном є підрозділи протиповітряної оборони Сухопутних військ, відповідно наші підрозділи як складова Сухопутних військ. Раніше ми мали переважно зенітно-ракетні комплекси або ПЗРК, а основним завданням була протидія армійській авіації. Власне це завдання ми зараз виконуємо, а засоби, які є на озброєнні, досі там перебувають і продовжують своє бойове чергування.
За останній рік у нас було декілька пусків ракетних комплексів в бік ураження армійської авіації. Але зараз це більше як засіб стримування, тому що противник знає, що якщо він зайде в зону ураження, то його великий борт буде втрачено. Тому росіяни намагаються компенсувати свою присутність в повітрі не за допомогою літаків або гвинтокрилів, а завдяки безпілотним літальним апаратам.
Цей виклик змінив підхід на полі бою і нашу реакцію. Він змусив країну створити ешелони, отримати додаткові засоби так званої малої ППО – безпілотні системи. У підрозділах Сухопутних військ ми отримали нову загрозу, коли безпосередньо на лінії боєзіткнення значно зросла кількість дронів, які проводять розвідку або корегування, або самі є ударними носіями по піхоті.
Це змусило нас чітко розмежовувати як засоби виявлення, зокрема тактичні радари, яких раніше майже не було, так і інші способи детекції повітряних загроз. Мовиться про акустичні датчики, оптико-електронні, якими ми насичуємо передній край. Також це спонукало нас створити нові підкласи засобів знищення, насамперед безпілотних систем.
Тому перший ешелон – це ППО Сухопутних військ, далі йдуть інші підрозділи Сил безпілотних систем, далі – Повітряні сили. Ми взаємодіємо, і кожен на своєму напрямі, у своєму ешелоні, є ефективний.
У своєму першому ешелоні ми вже зробили 3 підкласи, тому що це смуга глибиною від 0 до 100 кілометрів. На кожних трьох рівнях є різні загрози з різними технічними характеристиками. Тому перший рівень у нас – це лінія бойового зіткнення, умовно 10 – 15 кілометрів від неї у глибину. Це одні засоби виявлення та ураження.
Далі йде оперативно-тактична глибина. Це протидія більш серйозним загрозам. Наприклад, дрони, які дозволяють завдавати точкові удари по командних пунктах, об’єктах, складах, по переправах.
Третій рівень – це вже протидія далекобійним ударним дронам “Шахед”, які намагаються прорватися через наш перший ешелон, аби завдати ураження по нашій оперативно-технічній зоні, по військових, транспортних, промислових об’єктах. Тому тут насамперед мовиться про створення загального радіолокаційного поля, яке б дозволяло контролювати весь простір.
Ми, як частина Сухопутних військ, контролюємо наземний простір, а безпосереднє завдання підрозділів ППО додати в цю мережу новий простір – повітряний. Це передбачає виявлення і контроль. Також додаються ефективні засоби ураження, які не тільки мають свої характеристики щодо дальності, але й у висоті.
Читайте також Росія розширює майданчики для запуску “Шахедів” з двох причин: чим це загрожує Україні
Тому це більш технологічні рішення та поєднання всіх елементів – як ракетних комплексів, зенітних гармат, так і безпілотних перехоплювачів, які є в арсеналі наших підрозділів протиповітряної оборони. Вони дозволяють нам створити ешелони й розміщувати засоби у такий спосіб, щоб вони були або недоступні, або складно доступні для противника. Адже у ворога одне завдання – ураження насамперед підрозділів протиповітряної оборони для того, щоб їх знищити, а далі завдавати ураження без протидії.
При цьому нам треба зберегти свої засоби у відносній безпеці, а безпека створюється шляхом маскування, обладнання додаткових хибних позицій, укріплень. Їх треба зробити недоступними для ураження та зберегти ефективність протидії, застосовуючи різні підходи, тактики, комбінуючи засоби ураження, відштовхуючись від завдання, яке поставили.
Якщо говоримо про передній край протидії авіації, то там використовують одні зразки ракетного озброєння. Якщо це прикриття конкретних тактичних, оперативних або стратегічних об’єктів – це інші засоби. Якщо це коридори прольотів – ми застосовуємо іншу тактику, але все це входить у загальну систему ешелонування.
Як ППО “трійки” отримує один з найкращих результатів?
Червень 2025 року став рекордним для вас. Відомо про 268 збитих дронів за день. Як вдалося встановити такі рекордні цифри, і чи потім були подібні здобутки?
Напевно, тут мовиться більше про корпус. Моя військова частина, як складова корпусу, також робить великий внесок у цю історію. Насправді ми не сильно фокусуємось на питанні цифр, тому що вимірюємо свою результативність не стільки кількістю знищених дронів, скільки кількістю захищених бійців і позицій. Адже навіть якщо ти збив 100 дронів, а 101 влучив і знищив позицію, наші хлопці загинули – для нас це провал місії. Усе, що ми зробили до того, вже нікого не хвилює, зокрема і нас.
Тому ми насамперед працюємо над тим, щоб захистити наших бійців, наші підрозділи, прикрити їх від ударів з повітря. Результативність є, вона зумовлена тим, що ми звертаємо велику увагу на планування. Наприклад, розставляємо позиції, засоби виявлення так, щоб вони один одному не заважали, мали максимально ефективну зону покриття, тому що в армії є дефіцит засобів виявлення, так само, як і дефіцит засобів ураження.
Тому велика увага звернена на планування, і ми розуміємо, які пріоритетні завдання нам ставить командування, а які менш пріоритетні. Це також фактор, який впливає, тому що основне завдання – прикривати підрозділи від ударів. Звісно, хочеться всі 150 кілометрів наситити засобами й створити “Залізний купол”, нікого не пропустити, але це питання спроможності підрозділів ППО Сухопутних військ.
Варте уваги! Найрезультативнішим засобом на полі бою у 2025 році став дрон-бомбер “Вампір”. Завдяки “Вампірам” Сили оборони виконали понад 2,5 мільйона бойових місій, зокрема, операції зі знищення укріплень, техніки та живої сили противника, а також дистанційне мінування та логістичну підтримку.
Ми йдемо шляхом їхнього нарощування, але поки з цим є проблема. Насамперед через нестачу людей. Це починається з нестачі штатних підрозділів, які мають бути в складі корпусів. Вони ще в процесі набуття своїх спроможностей. Відповідно, люди, які приходять в цю історію, – ще тільки створюють ці майбутні підрозділи.
Також є питання забезпечення. Засоби виявлення, засоби протиураження і так далі. Тому в історії ресурсного обмеження ми велику увагу звертаємо на планування.
Друге – це підготовка особового складу, тому що людей може бути багато, але якщо вони не знають як працювати, то ефективність серйозно падає. Не так важливо скільки у тебе людей, а скільки є бойових, вмілих розрахунків, які готові працювати. Тому другий фокус уваги – бойова підготовка та бойове злагодження підрозділів.
Наші бійці – це військовослужбовці загальновійськових частин, які також мають бути залучені в штурмові операції, піхотні бої. Вони повинні знати, як надавати собі та побратимам медичну допомогу, як спілкуватися через радіозв’язок в умовах протидії противника. Тож мовиться про військовослужбовців, які додатково здійснюють завдання протиповітряної оборони.
Третє – це фахова історія, бо ніхто не впорається з місією, яку нам поставила наша команда, краще, ніж ми.
А четверте – це забезпечення, де ми знаходимо всі можливості для того, щоб мати засоби виявлення, ураження. Є ще поняття всебічного забезпечення: транспорт, радіозв’язок, медицина. Інколи хтось думає, що дав дрон і цього буде достатньо. Насправді це лише 10% від загальної роботи військового підрозділу та військовослужбовців.
Отже, здійснення цих комплексів дозволяє нам досягати результату на полі бою. Наскільки я розумію, нас доволі високо оцінює командування, управління державою. Є оцінка надання певної кількості електронних балів і Третя штурмова бригада, як основа 3 армійського корпусу, входить у топ-10 і зараз на 5 місці за кількістю набраних балів.
Це єдина бригада із Сухопутних військ, яка стоїть на рівні з профільними підрозділами безпілотних систем, спеціалізованими підрозділами. З цієї кількості більша частина – це історія підрозділів протиповітряної оборони, які на регулярній основі знищують повітряні цілі.
Ми верифікуємо підтверджені збиття, завантажуємо в систему, отримуємо бали й можемо оцінити, наскільки ми ефективні. Тому, коли звучать певні цифри, ми оперуємо тільки тими цифрами, які об’єктивно підтверджені.
Продовження інтерв’ю з майором Максимом Зайченком – дивіться далі у відео 24 Каналу!
