Чи можемо ми справді повернути свою історію? Івано-Франківський драмтеатр вважає, що можемо. Дослідження, проведені у часи повномасштабного вторгнення, підтверджують, що театральне життя Станиславова (так звали Івано-Франківськ до 1939 року) налічує вже понад століття. Наразі історію театру визнано з моменту його заснування в 1911 році.

Про деколонізацію пам’яті і переосмислення минулого ми поспілкувалися з Ростиславом Держипільським, генеральним директором та художнім керівником театру імені Івана Франка.

– Пане Ростиславе, в 2026 році театр святкуватиме 115-річчя, а в 2024-му ми вже готувалися до ювілею 85 років. Чому ж така зміна?

– Це дійсно так. Я сам знав, що ми відзначаємо 1939 рік, як начало. Проте ще в 1998 році, коли я приїхав до Івано-Франківська, часто натрапляв на старі газети, які згадували про театри, що діяли ще з 1911 року. Лише повномасштабна війна спонукала нас уважніше дослідити цю історію.

– Скільки ж театрів діяло до 1939 року?

– Чотирнадцять професійних театральних труп! І не варто забувати, що нам нав’язували думку, ніби радянська влада принесла цивілізацію, створивши театр. Але ми знайшли неймовірні факти, які свідчать про те, що це не просто міф.

– Як ви почали це дослідження?

– Це сталося через моє захоплення історією. Чим більше я дізнавався, тим більше розумів, як важливо відзначити всі етапи театрального життя, щоб перемогти забуття.

У 1911 році відбулося відкриття театру «Наталка Полтавка», який став значущим моментом для української культури. Театр не лише розважав, а й сформував просвітницький центр, де українці могли відчувати свою ідентичність.

• Цікаві факти з архівів.
• Унікальні статути.
• Різноманітний репертуар.

– Чи були у вашій історії «білі плями»?

– Звісно, був період Першої світової війни, коли інформації не вистачало, але ми нарешті знайшли документи, які підтверджують безперервність існування театру.

Театр став відомим не лише в Україні, а й за межами. Репертуар включав твори, що йшли на сценах Відня, Берліна та інших міст. Це свідчить про високий рівень театральної майстерності.

Сучасний театр продовжує шукати своє місце в культурному просторі. Під час війни він перетворився на важливу платформу для висловлення думок і почуттів.

Незабутні події

– Чи можна сказати, що театр жив під час німецької окупації?

– Так, були знамениті прем’єри, які, на жаль, закінчилися трагічно для акторів і глядачів.

Сьогоднішній театр має сім різних сценічних майданчиків, що дозволяє ставити по кілька вистав на день. Це свідчить про зростаєму популярність театрального мистецтва в нашому місті.

1. Залучення нових режисерів.
2. Різноманітний репертуар.
3. Забезпечення творчих умов для акторів.

Театр готується до нових прем’єр, зокрема, готують «Марусю Чурай» Ліни Костенко. Це буде особливий момент, оскільки текст має величезну історичну значимість.