У почесному інтерв’ю 65-річний Володимир Таран розповідає, як колись йому вдалося вразити японців своєю надзвичайною працездатністю. Він зазначає, що тамтешні спеціалісти звично працюють лише у вузькій спеціалізації, тоді як Таран демонструє багатогранність: він створює дизайн монет і банкнот, розробляє поштові марки та екслібриси, а також працює у сферах ілюстрації, графічного мистецтва і станкової графіки. Відомо, що мистецтво у нього в крові — його старша сестра Людмила Таран відома як письменниця, авторка прозових творів і поезії.
Обидва народилися на Київщині у сім’ї сільських педагогів, але згодом пов’язали долю зі столицею, де і жили, і здобували освіту. Володимир після закінчення Київського політехнічного інституту працював художником-прорисовником на студії «Київнаукфільм», де освоював мистецтво анімації. Згодом тривалий час був співробітником Банкнотно-монетного двору Національного банку України.
Продовжуючи створювати українські гроші, Таран є співавтором ескізів для банкнот номіналами 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень ізразка 2003–2005 років. Перша його монета «Софіївський парк в Умані на Черкащині» була обрана у 1996 році Віктором Ющенком, тодішнім головою Національного банку. Після цього Таран здобув численні перемоги та гран-прі на різноманітних міжнародних конкурсах.
Володимир часто вживає займенник «ми», маючи на увазі тривалу та плідну співпрацю з художниками Сергієм та Олександром Харуками. У 1996 році вони створили мистецьку групу «АРТТРІУМ», назва якої замислена як гра слів, що натякає на працю художників «у три уми». Ця несподівана багатозначність стала гарною основою для цікавої бесіди з Володимиром Тараном в журналі «Тиждень».
Інтерв’ю з Володимиром Тараном
— Пане Володимире, у 2026 році українській гривні виповнюється 30 років. Чи відчуваєте ви себе причетним до формування національної валюти?
— Мій багаторічний творчий внесок у справу національної валюти чималий — я пропрацював дев’ять років на банкнотній фабриці. Тож так, відчуваю себе безпосередньо причетним (усміхається).
— Раніше банкноти для УНР розробляв Георгій Нарбут, який здобув славу як «творець гривні». Чи не відчуваєте ви невеличкого почуття конкуренції?
— Ні в якому разі. Продовжувати справу, започатковану видатними майстрами епохи Визвольних змагань 1917–1921 років, — це не лише честь, а й велика відповідальність. Ми по-суті колеги, хоча кожен мав свій напрямок. Нарбут прожив лише 34 роки, але його спадок неймовірно цінний. Його шрифти і графіка є настільки впізнаваними, що миттєво відсилають до того часу. Він — маяк для нас усіх, який визначає специфічний український стиль у банкнотній графіці. Його надбання вже стали класикою.
— Після періоду УНР настав тривалий час радянської окупації. Чи правда, що на аверсі всіх радянських купюр обов’язково був зображений Лєнін, що було нетиповим у світовій практиці? Чи викликали радянські гроші насмішки у світі?
— Насмішки — ні. Якщо відокремити політичну ідеологію від ремесла, то технічно це були якісні гроші. Іван Орлов, російський винахідник, ще в 1890 році створив орловський друк — багатоколірний друк з однієї форми, що унеможливлювало підробки. Саме ця технологія лежала в основі радянських грошей. Під час мого навчання у Швейцарії радянські банкноти набували статусу зразку в техніці друку. Навіть портрети Леніна виконані професійно — це я можу сказати як гравер. Але ідеологічний аспект окремо…
— 1991 рік ознаменувався здобуттям Україною незалежності. Чи пам’ятаєте, хто і коли висловив ідею про необхідність власної національної валюти? Чи був це Віктор Ющенко, який очолював Національний банк у 1993–2000 роках?
— Мені доводилося частіше спілкуватися з Ющенком, але ідеологом виходу України з єдиної рубльової зони був Вадим Гетьман. Він стояв у витоків національної валюти і став одним із ключових опорних стовпів гривні. Віктор Ющенко лише підтримав і продовжив цю справу.
— Чи доводилося вам контактувати з Вадимом Гетьманом або з Віктором Ющенком?
— З Гетьманом — ні, а з Ющенком — досить часто. Він не лише був ідеологом гривні, а й займався реставрацією Успенського та Михайлівського соборів. З нашою командою художників відбувалася спільна творчість: ми розробляли дизайни марок і пам’ятних монет для цих проектів.
Одного разу Ющенко придбав на блошиному ринку печатку й попросив зробити екслібрис під неї. Ми створили кілька ескізів, він обрав один, і, можливо, досі користується цією печаткою.
— Чи ділився він з вами власними ідеями про візуальне оформлення гривні?
— Ні, він довіряв це фахівцям і уникав суттєвого втручання. Проте перед ним завжди лежали ретельно опрацьовані ескізи, які пройшли ґрунтовні обговорення і отримали його схвалення.
Особливості процесу створення банкнот
— Ви згадували, що перелік персон для зображення на банкнотах затверджувався Верховною Радою. Чи були суперечки через вибір осіб?
— Ми отримували вже готовий перелік і не брали участі у підготовці голосувань. На мій погляд, проти таких постатей як Шевченко або Ярослав Мудрий не могли бути серйозні заперечення. Однак, пізніше, можливо, виникали дискусії про вибір конкретних персон — це лише мої здогадки.
— Коли отримали список персон, як вибирали художника для створення портретів? Чи проводилися конкурси?
— Перший період почався ще у 1991-му, одразу після здобуття незалежності. Тоді серед вузького кола митців відбувався конкурс із пропозиціями ескізів нових банкнот. Вони не завжди враховували технологічні особливості друку чи захисту. Після відбору працювали разом з фахівцями, зокрема з Canadian Bank Note Company.
Паралельно використовували «купоно-карбованці» — перехідну валюту, яка фактично була лише імпровізацією для стабілізації грошової системи. Згодом настала «друга хвиля», коли ми, уже офіційні художники банкнотної фабрики, долучилися до створення дизайну. Конкурсів більше не було, адже це стало нашою офіційною роботою. Звісно, ми враховували побажання керівництва, але й відстоювали власне бачення.
Гендерний аспект у дизайні гривні
— Чому перші банкноти містили лише зображення чоловіків, а жінка з’явилась лише на купюрі у 200 гривень у 2001 році?
— Тоді був інший світогляд. У 1996 році ніхто не замислювався над інклюзивністю, гендерною рівністю чи правами ЛГБТ, які нині набули значення. Суспільство переживало пострадянський період з обмеженим поглядом на такі питання. Пандуси чи рівність — усе це було майже поза увагою.
— Якщо б у вас була повна свобода вибору образів, кого б ви запропонували з жіночих постатей для відтворення на гривнях?
— Ми з братами Харуками прагнули відійти від політики і звернутися до мистецького світу. У наших думках фігурювали Катерина Білокур і Алла Горська. Навіть була ідея сувенірної купюри з «Боривітром» Горської, яка, на жаль, не вийшла.
Інтересно, що ідею зображати на грошах птахів ми просували задовго до того, як це затвердив Європейський центральний банк. Птахи як образ — символ свободи, миру і незалежності, а також важливий елемент українського фольклору. Це міг бути новий підхід, відхід від традиційних портретів політиків.
Про навчання і новітні технології
— Розкажіть про ваш досвід стажування на швейцарській фірмі De La Rue Giori у 1994 році. Що саме там вивчали?
— Попри британське походження De La Rue, їхній швейцарський підрозділ надавав послуги з навчання фахівців з виготовлення цінних паперів. Ми вивчали поєднання ремесла банкнотної справи з художніми методами, адаптуючи малюнок для високотехнологічного друку. Тоді комп’ютерних технологій не було, багато роботи виконувалося вручну: я, наприклад, гравіював із звичайною лупою, ведучи носом лінії по міді і вирізаючи їх збільшувальним склом. Пізніше прийшли мікроскопи і цифрові технології.
— Чи використовуєте ви штучний інтелект (ШІ) у своїй роботі?
— ШІ не є заміною людському розуму, принаймні у сфері банкнотного дизайну. Це дуже делікатна справа, яка враховує захисні елементи. І часом ШІ пропонує лише примітивні варіанти. Проте іноді він може підказати несподівану ідею. Штучний інтелект базується на вже відомих даних і не може вийти за їх межі. Натомість мистецтво передбачає прориви у нове, і це виключно заслуга людини.
Про приховані знаки на купюрах
— Чи правда, що художники вміло наносять секретні знаки на банкнотах, які позначають їхнє авторство? Ви також їх використовували?
— Так, це правда. У Швейцарії нам було відкрито про мікромітки — невидимі для більшості знаки, які підтверджують справжність банкноти і слугують засобом захисту від підробок. Ми навіть влаштовували між собою квести: хто перший знайде підпис чи криптограму. Після нашого періоду деякі наступники занадто активно користувалися цією практикою, що викликало скандали. Але це поширена світова практика, і в кримінал вона не переходить.
— Чи був Національний банк України в курсі про ці приховані знаки?
— Ні, про це знала невелика група людей. Та важливо, що це не було забороненою діяльністю — скоріше елементом захисту. Особисто я зашифровував на банкнотах тільки прізвища або окремі ініціали.
Про номінали і дизайн валюти
— Існує думка, що валюта стабільна, якщо має сім номіналів, як, наприклад, долар США. У нас же більше банкнот. Чи це свідчить про нестабільність гривні?
— Іноді доводиться вводити додаткові номінали через складнощі з утриманням стабільності, інфляцією. Зараз у нас намагаються виводити з обігу дрібні купюри номіналом від 1 до 10 гривень — це нормальна практика для адаптації системи. Кожна країна має власні принципи організації грошового обігу.
Варто також сказати про китайський підхід: у них на банкнотах не зображують руїни і старих людей, тільки молодих, усміхнених. Ми з часом частково перейняли цю ідею, зокрема в образі молодого Шевченка. Дизайн має бути позитивним і життєствердним. Але ж не вважаю, що від дизайну чи кількості номіналів залежить ефективність фінансової системи — це радше умовності.
Монети і новаторські ідеї
— Ідея перейменування «копійки» на «шаг» підтримувалася Віктором Ющенком, але ця ініціатива запізнилася. Ваш погляд?
— Исторична справедливість — завжди актуальна. У обігу залишилися 50 копійок, які можна замінити 50 шагами, що не потребує витрат. У часи УНР навіть не встигли викарбувати копійки, але зберігся опис її дизайну. Я навіть розробив ескізи копійки у стилях Нарбута і Кричевського. Було б цікаво відновити цю монету. На жаль, ідея не отримала підтримки.
— Зараз ви переважно займаєтеся ескізами монет. Що приваблює у цьому процесі, і як щодо вертикальної банкноти, яку ви створили?
— Виготовлення банкнот набагато складніше і більш трудомістке, ніж створення монет. Вони потребують довготривалої доопрацювання і часто можуть бути відхилені на пізніх етапах. З трьох моїх колекційних банкнот дві вийшли в світ, і хоча їх можна використовувати у розрахунках, вони задумувалися передусім для колекціонування. Чому третю заморозили, достеменно не знаю.
З монетами легше: вони дешевші у виробництві, мають більш різноманітну тематику і великий обіг. Стилістично останні чотири роки дуже змінилися — зараз підтримуються лаконічні й цікаві напрямки, які пропонують Литва й Латвія. Саме до такого стилю прагну рухатися і я.
— Ваші монети часто отримують перші призи на конкурсах. Загалом ви створили близько 400 ювілейних і пам’ятних монет. Як ви оцінюєте власну місію?
— Важко сказати, чи виконана вона повністю. Просто роблю свою справу доти, доки маю сили. Маю таку дивну мотивацію: що більше труднощів, то активніше працюю. Якщо все йде легко — це менш цікаво, і може настати застій.
— Хто ж найчастіше ставить вам перепони? Національний банк?
— Ідеї іноді пропоную, але часто стикаюсь із нерозумінням, хоч через роки вони повертаються і приймаються з ентузіазмом. Виявляється, суспільство має дозріти для сприйняття нових ідей. Раніше мене це дратувало, нині звик.
Досвід на міжнародній арені
— Ви двічі ставали лауреатом конкурсів у Японії. Чим вам вдалося вразити їх і що думаєте про японську валюту?
— Японців вразила наша працьовитість. Ми показали лише частину своєї роботи, і вони були шоковані, адже у них фахівці зазвичай концентруються на одному напрямку: банкнотах, монетах або марках. Нам сказали: «Ви, мабуть, надзвичайно багаті», на що ми весело відреагували.
Японська валюта мене не вражає, вона доволі стандартна, і я швидко звикаю до звичного. Тому мені цікавіші новаторські рішення, як у норвезьких банкнотах, бо цей сектор дуже консервативний. Візьмемо хоча б долар США — практично не змінився за століття.
— Чи відстає Україна від світових тенденцій у дизайні монет?
— Не думаю, що ми відстаємо. Сучасні технології монетного виробництва досить дорогі, але з точки зору класичного дизайну ми гідно тримаємо марку.
Про монету «Копання картоплі» та особливості стилю
— Ваша монета «Копання картоплі» викликала чимало критики за оригінальний дизайн. Чому, на вашу думку, її не сприйняли?
— Вона входила до невеликої серії разом з монетами «Спадок» та «Колесо життя». Ці ескізи базувалися на моїх живописних роботах, створених у техніці «писарель» — поєднанні «писанки» і «акварелі». Мені вони особисто дуже подобаються.
— Отже, можна сказати, що як Іван Марчук має стиль «пльонтанізм», так і ви винайшли власний — «писарель»?
— Саме так. Ці монети були випущені, і я ними задоволений як із художньої, так і з технічної точки зору. Людям було складно сприйняти концепцію: «Ми робимо космічні технології, а тут — архаїчне копання картоплі», — навіть парламентарі так казали.
Проте ця монета — не просто про картоплю, а про любов: коли люди переїжджають з міста в село, перше, що роблять, — садять картоплю. Далі йдуть помідори та квіти. Ми усі є землеробами, і в цьому немає нічого ганебного. Картопля символізує любов до землі і одне до одного.
Мрії про майбутнє
— І насамкінець: яку монету ви мрієте створити?
— Кінетичну монету — таку, в якій у звичайну двовимірну форму вбудовано капсулу з рухомим вмістом. Наприклад, пісок або щось подібне, що змінює сюжет. Однак технологічна складність цього проєкту велика, тому поки все у процесі розробки.
Ілюстрації
-
У 2018 році монети за ескізами Володимира Тарана і братів Харуків були відзначені як найкращі.
-
Птахи на єврових банкнотах — ще на ескізному рівні — ідея, яку Таран вважає гідною для втілення на грошах.
-
Вертикальна банкнота, створена Володимиром Тараном, є унікальним прикладом новаторства.
- Монета «Спадок» із серії, що особливо імпонує художнику, виконана у техніці «писарель».
Інтерв’ю із Володимиром Тараном — це візит у світ, де поєднуються глибока історія, мистецькі пошуки та професіоналізм у створенні національної валюти, що має не лише грошову, а й культурну та історичну цінність.
