Боротьба на Олександрівському напрямку: Прозорі думки десантників
Напрямок і ситуація на фронті
На даний момент ситуація на Олександрівському напрямку виглядає оптимістично для наших військових. Десантно-штурмові війська, зокрема 95 окрема десантно-штурмова Поліська бригада, активно крокують вперед, забезпечуючи свої дії в рамках стратегічного плану, затвердженого вищим командуванням.
Командир полковник Руслан Маришев зауважує, що вони нав’язують ворогу власні правила гри, не дозволяючи йому на жодну хвилину зупинятися або перегруповуватися.
Тактика ворога
Тактика росіян у цій війні, на жаль, не зазнала суттєвих змін. Вони продовжують кидати свої війська в штурми, які, безумовно, не приносять жодних результатів. Тактика, що передбачає нехтування людськими життями, залишається основною. Наступальні дії противника несуть в собі зневагу до власних солдатів, що є явною ознакою їхньої слабкості.
Десантники активно протидіють, знищуючи ворожі мотогрупи та не дозволяючи ворогу відновити свої позиції.
Можливості для наступу
Коли мова йде про наступальні операції, Руслан зазначає, що можливості завжди є. Вони розглядають всі напрями уздовж фронту, адже успіх ніколи не можна зупиняти. Потрібно постійно рухатися вперед, якщо зволікати, це може призвести до непередбачуваних втрат.
Захоплені в полон
Що стосується взяття військових у полон, це вже стало звичкою. Українські військові стикаються з різними типами ворога: від кадрових військових до мобілізованих і навіть колишніх ув’язнених. Руслан підкреслює, що це частина їхньої повсякденної практики.
Складності війни
Війна, без сумніву, тривала вже довгий час. Кожен напрямок по-своєму унікальний і потребує свого підходу. Руслан зазначає, що не існує легких чи складних ділянок – є лише одна тривала війна, яка об’єднує усіх українців.
На запитання про провідні операції бригади, він зазначає, що одна з перших великих перемог сталася під час Харківського контрнаступу, коли було звільнено численні населені пункти та завдано суттєвих втрат ворогу.
Темпи деокупації
Говорячи про можливість подальшого просування, Руслан зазначає, що такі швидкості, як під час Слобожанської операції, можливі, але тільки за умови, що ворог зазнає істотних втрат.
Найсильніші спогади
- Багато героїчних моментів народжулися в умовах нестачі ресурсів.
- Один випадок, коли рота з 20 військових деокупувала населений пункт, що тримався військовими противника.
- Інший боець захопив у полон двох спецпризначенців російського ГРУ.
Потреби бригади
Руслан підкреслює, що потреби їхньої бригади аналогічні загальним потребам всіх військових підрозділів. Основою всього є:
- Люди
- Дрони та техніка
- Сучасне озброєння
Сьогодні бригада має достатньо новітніх зразків, щоб ефективно виконувати бойові завдання.
Заперечення територіальних поступок
Щодо ідеї територіальних поступок в обмін на мир, командир є рішучим проти цього. Він вважає, що жодна територія не може бути віддана, оскільки за неї пролили кров українські військові.
Руслан впевнений, що 95-а бригада готова боротися за кожен шматок української землі, і якщо знадобиться, вони знищать ворога на всіх напрямках.
Мотивація та лідерство
Командир не відчуває втоми та черпає мотивацію з довіри своїх військових, родини і колективу. Як лідер, він вважає, що має бути прикладом для своїх підлеглих, мотивуючи їх під час складних часових випробувань.
Руслан дотримується думки, що мотивація – це колективна справа, яка розпочинається з базового навчання та підготовки.
Перемога у війні
Коли мова заходить про завершення війни, Руслан стверджує, що це стане можливим лише тоді, коли російська сторона капітулює. Підписання мирної угоди може призвести до тимчасового затишшя, але, за його словами, проблема зникне лише тоді, коли ворог вийде за межі України.
Для нього перемога набуває особистого значення – повернення кожного військового з фронту додому та шанобливе поховання загиблих.
Ця війна є не лише боротьбою за територію, а й за волю й гідність народу.
