Попри виклики повномасштабної війни, Україна не лише забезпечує експорт, а й активно розширює свої ринкові можливості. Протягом останнього року країна відкрила десятки нових напрямків, зіштовхуючись із зростанням конкуренції й боротьбою з нетарифними бар’єрами.

Про географічні межі українського експорту, ведення складних переговорів, якість продукції та виклики воєнного часу ми розпитали Сергія Ткачука, голову Держпродспоживслужби.

— Які пріоритети нині стоять перед Україною в питанні експорту, особливо після відкриття 22 нових ринків у 2025 році?

— Наша стратегія постійно адаптується до нових викликів: війна, логістика та глобальна кон’юнктура. Проте головним завданням залишається диверсифікація експорту. Ми прагнемо забезпечити конкурентоспроможну ціну на нашу продукцію, що дозволить нам вільно постачати товари в різні країни. Спільно з урядом і усіма відповідними органами влади ми забезпечуємо можливості для українського бізнесу працювати на міжнародному рівні, активно взаємодіючи з Африкою, Азією, США, Канадою та Європейським Союзом.

Хоча європейський ринок є надзвичайно великим, процес відкриття там займає значно більше часу. Особливо ми вдосконалюємо асортимент українських товарів для цього регіону.

Також активно ведемо переговори щодо ринків Азії. В найближчому часі планую зустрітися з представниками В’єтнаму, Філіппін та Сінгапуру, де попит спостерігається не лише на м’ясо, але й на ягоди, снеки та кондитерські вироби.

Важливо зазначити, що відкриття нових ринків створює шанси для малих виробників, які можуть вирости до середнього або навіть великого бізнесу з доступом до експорту.

— Які результати ми вже можемо побачити? Які продукти найуспішніше завойовують нові ринки?

Станом на березень 2026 року ми відкрили 14 нових ринків. Основні успішні продукти — це м’ясо птиці, яйця, мед, зернові та цукор. У нас також триває популяризація українського через програму «Зроблено в Україні», що має свою цінність, зокрема для українських споживачів.

Уряд підтримує виробників через цю програму, повертаючи частину коштів. Наша мета — зробити так, щоб світу стало відомо про українську продукцію, яка відповідає найвищим стандартам якості. Як орган контролю, ми підтверджуємо якість наших товарів, незважаючи на виклики, пов’язані з війною.

Наприклад, ЄС вже набагато швидше споживає український мед, що свідчить про визнання нашої продукції.

Важливим також є відкриття ринку Великої Британії, яка скасувала квоти на українське м’ясо птиці, що знаменує підтвердження нашої системи контролю.

— Які основні бар’єри виникають під час відкриття нових ринків?

— На даний момент існує три основні групи бар’єрів:

1. Політичні бар’єри. Багато процесів затягуються на роки. Деякі заявки залишаються без розгляду з 2020-2021 років.
2. Ветеринарні та фітосанітарні вимоги. Наприклад, статус щодо хвороб тварин для експорту необхідно підтверджувати постійно.
3. Штучні обмеження. Є випадки, коли ринок формально відкривають, але фактично ставлять умови, що не дають можливості експортувати.

Очевидний приклад — проблема з Молдовою, яка заборонила імпорт українського м’яса птиці, що підтверджує існування нетарифних бар’єрів. Водночас жодних обмежень з боку ЄС та Великої Британії не було. Наразі вже вдалося відновити експорт до одного підприємства, і ми працюємо над створенням карти для інших українських виробників.

Незважаючи на виклики, минулого року лише 0,45 % від загальної кількості експортованих продуктів викликали претензії, що демонструє високу якість.

— Наскільки складно українському бізнесу відповідати міжнародним стандартам?

— Для великих компаній це вже норма, але малий і середній бізнес часто стикаються з проблемами через брак інформації. Наприклад, були випадки, коли підприємці експортували товари без належного пакета документів, просто не знаючи про вимоги.

Крім того, український аграрний сектор не має стільки ж переваг, як аграрії в Європі, які користуються дотаціями, пільгами на пального та інших вигод.

— Наскільки тісна взаємодія між державою і бізнесом?

— Ми завжди відкриті до співпраці. Особисто я щотижня зустрічаюся з бізнес-асоціаціями, включаючи крафтових виробників. Проте багато хто з малого бізнесу не звертається через страх або нерозуміння вимог. Ми готові відповідати на будь-які запитання, навіть робити запити до інших країн, щоб прояснити вимоги.

— Як просувається інтеграція України до європейських стандартів?

— Процес інтеграції триває безперервно. Хоча доступ до ринку ЄС — це питання членства, наразі процедура асиметрична: Україна відкриває ринки для всіх країн ЄС, але сама чекає довше. Проте, як правило, якщо компанія отримала дозвіл на експорт до ЄС, вона має змогу легко виходити й на інші ринки.

— Які ресурси потрібні для контролю безпечності та якості продукції?

— Ми справляємося, проте маємо серйозний кадровий дефіцит — близько 20 % вакансій все ще відкриті. Незважаючи на це, працюємо 24/7, контролюємо якість продукції та забезпечуємо експорт без затримок. Особливо непросто в порту через обстріли, які загрожують економіці, адже понад 50 % нашого валютного надходження генерується агроекспортом.

— Як війна вплинула на експорт та відкриття ринків?

— Війна, незважаючи на трагічні наслідки, стала парадоксальним стимулом. З 2022 року ми відкрили 89 нових ринків. Партнери, які підтримують Україну, почали швидше відкривати свої ринки. Стала більш активною політика диверсифікації з використанням нових можливостей на глобальному рівні.

Проте ми стикаємося з новими викликами. Наприклад, деякі країни почали підвищувати вимоги до протеїну в зерні, які ми не можемо виконати. Це ставить наш експорт під загрозу. Тут важливо, щоб усі органи влади активно співпрацювали та реагували на ситуації, що виникають.

— Які проблеми щодо харчової продукції внутрішнього споживання?

— Найбільша проблема пов’язана з тіньовим ринком. За нашими даними, десь 30 % харчової продукції постачається нелегально, що ставить під загрозу здоров’я споживачів. Особливо це стосується стихійних ринків та онлайн-продажів.

Загроза здоров’ю пов’язана з відсутністю контролю та недотриманням гігієнічних норм. Тому ми щороку проводимо відповідні кампанії, щоб насамперед інформувати людей про небезпеки покупки продуктів з ненадійних джерел.

Ще одна проблема — епізоотії серед тварин, оскільки велика кількість бродячих тварин та відсутність вакцинації можуть призвести до небезпечних наслідків. Наша служба щоденно працює над контролем та вакцинацією, оскільки безпека продукції має бути превалюючим пріоритетом.

— Як держава планує змінити цю ситуацію?

— Основною умовою є повна цифровізація. Ми працюємо над створенням системи, яка дасть можливість відстежувати кожен продукт — від виробника до споживача. Це дозволить зменшити тіньовий бізнес і забезпечити безпечність продукції.

Ми вже ухвалили постанову про початок будівництва системи eFood, яка стане основою для контролю. У 2024-2025 роках планується реформування лабораторної системи відповідно до рекомендацій Європейського Союзу.

— Які напрями мають найбільший потенціал для розвитку?

— Основні перспективні галузі: м’ясні продукти (птиця, свинина, яловичина), яйця, корми та перероблена продукція. Швидко зростають також напрямки, пов’язані зі снековою продукцією, напоями та українським вином.

— Яким ви бачите майбутнє українського агросектору через п’ять-десять років?

— Сектор буде стійким, з глибокою переробкою та високою доданою вартістю. Український агробізнес вже продемонстрував свою витривалість, працюючи в складних умовах. Наступний крок — масштабування та глобальна присутність, зберігаючи потенціал експорту.

— Що відкриє найбільші можливості для експорту?

— Найшвидший шлях — це вступ до Європейського Союзу. Проте ще важливіше — не втратити ринків третіх країн. Наше завдання — знайти баланс між європейською інтеграцією та глобальною присутністю українських товарів на міжнародних ринках.

Важливо проводити інформаційні кампанії, залучати український бізнес і представляти нашу якісну продукцію в усьому світі, щоб споживачі дізнавалися про нас більше.

Олександр Скиба, Київ

Фото Олександр Клименко