Звільнення Сергія Тихановського: Що стоїть за 5 роками ув’язнення
У червні минулого року один із найвідоміших білоруських політв’язнів Сергій Тихановський вийшов на волю після понад п’яти років за ґратами.
Це стало можливим завдяки візиту Кіта Келлога – спеціального посланця президента США Дональда Трампа до Мінська, який призвів до звільнення 14 політв’язнів.
Тихановського затримали перед президентськими виборами у Білорусі 2020 року. Суд засудив його до 18 років позбавлення волі за «організацію масових заворушень» та «розпалювання соціальної ворожнечі». Пізніше, у в’язниці, термін «докинули» ще на 18 місяців через нібито погану поведінку.
Після його арешту, за кандидатуру в президенти виступила його дружина – Світлана Тихановська. Після жорстокого придушення протестів, вона, разом з соратниками, переїхала до Литви, а згодом до Польщі, де продовжила свою опозиційну діяльність.
Укрінформ провів інтерв’ю з Сергієм Тихановським, який наразі проживає у США, щоб дізнатися про умови його ув’язнення, процес реабілітації та його роль у білоруській опозиції.
Ми також дізналися, чи ведуть американці перемовини з самопроголошеним президентом Олександром Лукашенком про звільнення політв’язнів та які існують контакти між білоруськими та російськими опозиціонерами.
У Білорусі залишається близько 1140 політв’язнів
– Сергію, ми в Україні були дуже раді, коли дізналися про ваше звільнення. Як йде ваша реабілітація у США після п’яти років ув’язнення? Чим зараз займаєтеся?
Американці мають відмінні карти в покері, але Лукашенко – досвідчений гравець у цій грі.
– Дякую, відчуваю себе нормально. Але колеги кажуть, що в’язниця ще не зовсім «вивітрилася» з мене. Наразі я живу у Флориді з дітьми, постійно їжджу до Вашингтона. Моя реабілітація поєднана з уроками англійської, політичною та правозахисною діяльністю.
Відчуваю величезну відповідальність за тих, хто залишився «сидіти».
Тюремна система в Білорусі – логічне продовження режиму Лукашенка.
На сьогодні звільнили лише невелику частину з усіх політв’язнів. Я вважаю, маю ряд порад для американської адміністрації щодо тактики визволення в’язнів. Це зовсім не тривіальне завдання. Ціна за звільнення може сильно варіюватися. Американці мають відмінні козирі, але Лукашенко – досвідчений гравець у цій грі.
Умови ув’язнення: реалії тюремного світу
– У яких умовах вас тримали у в’язниці? Що допомагало вам пережити цей час?
Ні адвоката, ні священника не пускали. Навіть лікар зі мною не говорить, меддопомога не надавалася. Лише таблеток від болю.
– Умови були жахливі. Тюремна система в Білорусі – це природне продовження режиму Лукашенка. Мені не дозволяли спілкуватися з адвокатом чи священиком. Їжу, яку давали, можна було звати лише тюремною. За п’ять років жодного разу не було надано можливості отримати медичну допомогу. Я схуд на 56 кілограмів. Провів півроку в ШІЗО, де не було ані матраца, ані ковдри. Лише такими фізичними вправами, як присідання і віджимання, я намагався боротися із судомами. Постійно чув гавкіт собак і крики охорони.
Через зачинені двері надходили погрози, що я ніколи не вийду на волю. Після всього цього, мені додали 18 місяців терміну за «погану поведінку». Проте я залишався оптимістом. Моя віра давала мені сил.
Тортури в тюрмах: реальність білоруської системи
– Чи застосовували до вас тортури у в’язниці?
– Я чув про такі випадки, але особисто мене не били. Застосовували психологічний тиск.
– Чи відвідували вас представники міжнародних правозахисних організацій?
– Ні, не відвідували.
– Яка кількість учасників протестів 2020 року наразі за ґратами?
Станом на березень 2026 року в Білорусі залишається близько 1140 політв’язнів.
– Репресії після революції 2020 року не зупинялися. За даними правозахисної організації «Весна», з 2020 року було затримано 50-70 тисяч людей. Зараз, просто зважаючи на нові арешти, політичні в’язні зазнають ще більших труднощів.
Важливо зазначити, що звинувачення «у політиці» – зручний інструмент для переслідування тих, хто неугодний режиму.
Перемовини США з Лукашенком: чи є світло в кінці тунелю?
– Чи тривають переговори між США та режимом Лукашенка щодо звільнення політв’язнів?
Очікується, що в результаті американської делегації до Мінська, ще одна група політв’язнів може отримати шанс на свободу.
– Так, такі переговори ведуться. Однак не все так просто. США намагаються знайти неофіційні канали інформації про ситуацію в Росії та зменшити залежність Білорусі від Москви. У свою чергу, Лукашенко теж хоче зменшити цю залежність. Він сподівається на зняття санкцій з боку США.
– Чи зверталися ви до американської влади з проханням звільнити конкретних політв’язнів?
Моя мета – говорити про вразливі групи: активістів, які можуть зазнати найбільших труднощів.
– Я не акцентую на конкретних особах. Але під час слухань у Конгресі 3 березня я говорив про людей, які перебувають у найжахливіших умовах.
Ситуація з Романом Протасевичем: під мікроскопом
– Як ви оцінюєте ситуацію з Романом Протасевичем, який співпрацює з білоруською владою?
Це спроба режиму переписати події і ослабити санкції, що накладаються на “Белавіа”.
– Так, це частина стратегії Лукашенка. Я вважаю, що він став жертвою режиму і змушений виконувати їхні вказівки.
Протестний потенціал у Білорусі: чи є надія?
– Коли ви дізналися про вторгнення Росії в Україну, що відбувалося у в’язниці?
Політв’язні стійко підтримують Україну; ситуація відрізнялася у засуджених за кримінальні злочини.
– Я отримував інформацію через адвокатів та газети. Політв’язні виявили підтримку Україні, в той час як інші розділилися в думках.
Як тільки вперше почув про війну, зрозумів, що Захід зробив велику помилку, не підтримуючи білоруську революцію у 2020 році. Тоді часто з’являлися новини про репресії, але Захід реагував надто повільно.
Сучасна роль у білоруській опозиції
– Чи берете ви участь в активностях Офісу Світлани Тихановської?
– У Світлани свій курс і команда. Я зосереджуюсь на вирішенні практичних питань, що можуть швидко вплинути на ситуацію в Білорусі.
Наша команда займається ідеєю «фінляндизації Білорусі», яка включає нейтралітет і м’якішу риторику між Росією та ЄС. Це потрібно, щоб Білорусь не опинилася у вирі війни.
Співпраця з українською спільнотою
– Як оцінюєте ініціативу України призначити спецпосланця з питань Білорусі?
– Я підтримую цю ініціативу. Україні потрібен спецпредставник, який розбиратиметься у ситуації Білорусі та зможе допомогти у розробці політичної стратегії.
– Що ви думаєте про заклик Марії Колесникової до діалогу з Лукашенком щодо пом’якшення санкцій?
– Якомога швидше потрібно звільнити політв’язнів, але обмін санкцій на активи малоймовірний. Найжорсткіші санкції накладені через участь Мінська у війні проти України. Виклики, що стоять перед нами, серйозні, проте потрібно шукати альтернативи.
Посилення координації в опозиції
– Чи ви плануєте кроки для посилення внутрішньої координації серед опозиційних сил?
– Опозиція повинна адаптуватися до змін і знайти спільну мету, аби зберегти довіру до еліт. Я і моя команда пропонуємо практичний план для покращення ситуації в Білорусі.
Ми працюємо над формуванням та реалізацією реалістичного бачення майбутнього нашої країни.
Я відкритий для спільної роботи з усіма, хто готовий долучитися.
Контакти з російською опозицією
– Чи є контакти між білоруськими та російськими опозиційними політиками?
– Поки що важко розібратися у всіх процесах. Мені не відомо про спільні проєкти, але я познайомився з Володимиром Кара-Мурзою, який дуже підтримує нашу справу.
Жорстокість системи призвела до того, що білоруси перестали сподіватися на зміну.
– Чи залишається протестний потенціал у Білорусі?
– На жаль, протестного потенціалу поки немає. Влада жорстоко придушила всі спроби протестувати. Білоруси зрозуміли, що підтримки з-за кордону немає.
Ця ситуація змусила народ задуматися про нові шляхи дій, адже в суспільстві зрозуміло: довіри до влади більше немає, але бажання змінити систему залишається.
Алла Шершень, Київ
Фото надані Сергієм Тихановським
