У фіналі Національного відбору на “Євробачення” 7 лютого під номером 5 виступить Laud із конкурсною піснею Lightkeeper. Це вже не його перша спроба подолати Нацвідбір, та чи вийде цього разу?
Владислав Каращук народився в Києві в сім’ї музикантів, здобув професійну музичну освіту в інституті ім. Глієра. Широкій аудиторії став відомий після участі в шоу “Голос країни”, що стало стартом його самостійної кар’єри.
Після тривалих юридичних перешкод, пов’язаних із контрактом і невиплатою роялті, Laud переміг у суді над колишнім продюсером і повернув собі повну творчу свободу.
Його конкурсна пісня Lightkeeper — це історія про кожного українця, незалежно від віку, статі чи професії. За словами артиста, “хранитель світла” — це український військовий, учитель, бізнесмен, працівники комунальних підприємств. Пісня осмислює життя країни в умовах блекаутів і війни, де світло постає як щоденний вибір і відповідальність.
Сім спроб стати представником України на “Євробаченні”, пісня, яка чотири роки чекала свого часу, та момент, коли сумнів остаточно поступився впевненості — про все це Laud розповів ведучому Дмитру Захарченку в ефірі шоу “Вікенд нової музики” на Радіо Промінь.
Також у розмові — про найсвідомішу участь у Нацвідборі, свободу творити без продюсерських обмежень та чому Lightkeeper — це більше, ніж просто конкурсна композиція.
Текстову версію підготувала Олена Кірста.
Читайте також:
Ти вже не новачок у Нацвідборі, але що відчуваєш саме зараз?
Зараз я відчуваю впевненість і усвідомленість того, для чого я прийшов на “Євробачення” в цьому році. Я відчуваю величезну впевненість у пісні та її меседжі.
Пісня Lightkeeper — твій конкурсний трек, але вона не народжувалася під конкурс. З чого все почалося?
Усе почалося ще, можливо, десь чотири роки тому, коли я сидів на студії і мені прийшла ідея зробити якийсь масштабний, монументальний трек із госпел-звучанням.
Госпел — це така афроамериканська церковна музика. Я дуже її люблю, і мені хотілося вперше щось таке зробити, вийти за рамки того, що я робив раніше.
Я зробив цю демку українською мовою, — до речі, українською вона звучить як “твоя сила в мені”. І я дуже хотів цей меседж показати, але тоді я відчув, що не маю платформи для цього.
Тобто я не знаю, де хочу показати цю пісню. І вже коли ми подалися на “Євробачення”, я довго думав, яка це може бути пісня. Коли почув цю демку і згадав про неї, я зрозумів, що це саме той меседж, який хочеться переробити, зробити англійською для того, щоб ця пісня звучала, її розуміли по всьому світу, і презентувати її саме для “Євробачення”.
А ось ця зміна з української на англійську — як цей шлях, ця робота відбувалася?
Це, по суті, повністю новий текст. Там залишено саме звучання, хоча воно навіть перероблене для “Євробачення”, ми багато експериментували. І, скажімо, мені здається, сенс став набагато ширшим: про світло, про хранителів світла, про кожного із нас. Тому цей шлях був дуже цікавим.
Ми навіть брали допомогу в нашої знайомої, американки Маї. Вона також допомагала з текстом, і ми працювали разом над тим, щоб зробити його саме сучасним з точки зору англійської: фразування, фразеологізмів тощо. Тому це дуже цікава робота була.
LAUD. Радіо Промінь/Лілія Лилик
Ти кажеш, що ця пісня про кожного, хто тримає світло. Хто для тебе був цим образом, коли ти писав Lightkeeper?
Передусім я завжди думаю про світло всередині себе — яке тебе постійно посилює і тримає, щоб ти продовжував боротися. І насправді це теж можна буде побачити в моєму номері, який уже буде в лайві, у фіналі. Це світло, яке ми віднаходимо в собі, і завдяки цьому продовжуємо боротися. Я думаю, що це зараз дуже близько кожній людині в нашій країні.
У нашій країні — так. А що стосується європейської аудиторії, що ти хочеш, щоб вони відчули?
Я хочу ще раз звернути увагу на те, що відбувається в нашій країні, і звернути увагу на те, які ми сильні й що ми захищаємо не тільки Україну. Ми захищаємо зараз і Європу, і весь світ. І на нас тримається це світло. Тому цей меседж і є про хранителів світла.
Любов до госпелу, хору, монументальності — це теж окрема тема для розмови. Цікаво, чому саме такі рішення?
Мене навіть у коментарях запитали: “Я довго думала і зрозуміла: ви християнин”. Насправді я просто дуже люблю госпел-музику. Коли слухаю її, це навіть не про якогось конкретного бога — це про те, що я чую цю музику і відчуваю реально світло. Це завжди до мурашок. І от саме з таким меседжем, з такою подачею мені хотілося презентуватися на “Євробаченні”. Без формату.
Ми говорили неодноразово про міфи “Євробачення” — що в “Євробаченні” є міф танцювальної пісні, форматної пісні. І от мені хотілося вперше насправді — бо це і мій шлях до себе зараз паралельно — зробити те, що насамперед відчуваю я.
Не слухаючи когось: формат, не формат, а просто зробити так, як я це відчуваю. І здається, мені вдалося це зробити зараз от саме так. Тому це передусім те, як я бачу і відчуваю музику.
Якби ця пісня була картиною, то якою?
Я дуже люблю “Месників” Marvel, і мені здається, що це було б щось дуже таке епічне. Пам’ятаєш сцену, коли вони всі вийшли з порталів для фінального бою? Для мене це про це. Це така епічна, монументальна історія, коли всі разом, коли всі єднаються і продовжують відчувати ось це світло всередині себе.
Історія твого шляху на “Євробачення” довга, напружена і, мабуть, дуже особиста. Сім спроб — це багато. Чому ти вирішив повернутися?
Я проаналізував весь свій шлях і мої перші спроби. Це, звісно, були спроби молодого початківця, дитини ще: батьки завжди поруч, вони тебе підтримують і роблять все можливе, щоб ти отримав цей досвід. Потім були спроби вже артиста, який вийшов зі своєю власною музикою і починає особистий шлях. Але, знов-таки, ці спроби були десь невпевнені, бо був продюсер, були люди, від яких ти залежав і які казали, як робити, що робити.
Зараз я зробив довгу паузу, щоб повірити в себе, стати незалежним артистом. Це теж дуже важливо — вже не мати впливу десь зі сторони й прийти з тим меседжем, з яким я хочу. Тобто це мій перший свідомий прихід на “Євробачення”, і для мене це дуже важливо і дуже особисто, бо це така можливість перебороти самого себе і свої страхи, свою лінь, свої моменти невпевненості як автора, бо для мене це теж особисте.
Я як автор зараз висловлюю себе, і я людина, яка написала цю пісню передусім. І для мене це щось неймовірне. Коли бачу відгуки людей, я розумію, що це працює, і люди мене дуже сильно підтримують. Для мене це величезна робота над собою і перемога теж над собою і своїми страхами.
LAUD. Надано пресслужбою
Чим відрізняється Laud 2026 від Laud 2018 або 2020?
Це Laud, який точно знає, для чого він прийшов. Він прийшов не просто взяти участь у конкурсі, а він прийшов реально за перемогою. Він розуміє, що може презентувати цей меседж, знає, як він це буде робити.
Я максимально технічно впевнений вокально. У мене немає взагалі питань щодо вокалу. Основне те, що я хочу донести — це саме меседж, і хочу, щоб люди зрозуміли, почули й підтримали.
Питань із приводу вокалу немає, а щодо чого є?
Питань з приводу вокалу насправді ніколи немає, бо я за замовчуванням дуже технічно завжди готуюся до цього. І коли я виходжу, це прям: “Вау! Все, let’s go! Поїхали!”. Питання саме до того, що я трошки хвилююся, щоб люди відчули й почули, донести це, десь там рухи, ось ці всі моменти. Мені хочеться бути переконливим у плані того, як я це подаю.
У тебе вже був досвід, коли пісня звучала сильно, але в конкурсі щось не склалося. Що ти для себе виніс із того досвіду?
Там були недопрацювання, я їх розумію зараз на сто відсотків. Тобто це і сама пісня. Наприклад, пісня 2018 року Waiting — вона була крута, цікава, європейська, фірмова, але там не вистачало кульмінації, якогось “вибуху” в кінці, щоб люди сказали: “Вау, це дійсно воно”. У пісні Lightkeeper воно є, бо вся форма від початку до кінця іде, як правильне кіно. Тобто є початок, інтро, є розвиток, кульмінація і закінчення. У тій пісні того не було. І про це казали й журі, й люди, які голосували. Тоді я зробив висновки з цього.
2019 рік — так само. Як на мене, це взагалі був даунґрейд, бо була неправильна пісня. Пісня “Два дні” — вона не конкурсна. Вона крута, емоційна, але саме для особистого каталогу артиста, але не для конкурсу, особливо для “Євробачення”. Тому це був такий даунґрейд.
І третій рік, звісно, можна назвати вже такою напівспробою. Це була дискваліфікація. Але я зробив багато висновків із цих відборів і все це у своїй голові пропрацював.
Після перемоги в суді проти свого колишнього продюсера ти став повністю незалежним артистом. Чи відчуваєш цю свободу зараз, готуючись до великої сцени “Євробачення”?
Відчуваю на сто відсотків. Я відчуваю, що я можу висловлюватися нарешті так, як я хочу, зробити щось і не чути збоку: “Це не те, це не те. Давай ще, давай пробувати, бо це не те. Це не той рівень”. Я відчуваю, що можу експериментувати. Я можу пробувати, скільки мені потрібно.
І нарешті я зрозумів, що ця програма була тривалий час. Можливо, вона є у багатьох музикантів. Це програма, де ти вважаєш, що тобі треба зробити простіше для того, щоб охопити більше слухачів або щоб тебе зрозуміли, бо ти ж, можливо, десь складний або щось таке. Мені здається, тільки зараз я відчув, що я цю програму виймаю з себе і приходжу до своєї автентичності, як мені сказав ChatGPT. Я запитав у нього, яким був мій минулий рік. Він сказав: “Минулий твій рік — це був рік розвитку”.
Я запитав: “Який мій наступний рік, тобто 2026?”. Він каже: “Твій наступний рік — це рік автентичності”. Тобто це коли ти приходиш до себе, і я відчуваю, що зараз ось саме цей момент, коли я реально приходжу до себе. Ті спроби, які я робив, — це все були експерименти. Але саме зараз я реально приходжу до себе.
Що для тебе важливіше на сцені — це справжність чи ідеальність?
Справжність. Сто відсотків. Я люблю перфекціонізм й ідеальність. Тобто я від цього нікуди не втечу. Але справжність для мене дуже важлива.
Що хочеш відчути, коли виступатимеш на сцені фіналу?
Я хочу відчути сили, ось цей фундамент під ногами в момент виступу. І хочу такої максимальної впевненості — без нервів, страху, щоб просто ці три хвилини максимально передати слухачам.
А що для тебе буде означати, що ти зробив усе правильно?
Якщо я відчую ось цей тремор такий усередині. От під кінець, коли буде останній приспів. Ось ці якісь мурашки, ніби як усередині — ось це для мене показник.
Чому слухачі та глядачі фіналу Нацвідбору-2026 мають проголосувати саме за твою пісню Lightkeeper?
Бо Lightkeeper — це друге ім’я кожного українця. І ця пісня про нас. Цей меседж дуже важливий, і я розширено, детально відповім на це питання своїм лайвом уже в прямому ефірі.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв’язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
