Інтерв’ю з головою Національного банку України Андрієм Пишним
Автори: Лідія Гришан, Дмитро Кошовий
‒ Страховий ринок демонструє зростання доволі високими темпами: згідно з останнім оглядом Національного банку премії ризикових страховиків за рік зросли на 39%, виплати – на 27%, активи – на 31%. Наскільки Ви задоволені такими темпами та як їх пояснюєте?
‒ Страховий ринок дійсно стрімко розвивається. Головне ‒ зараз ми бачимо здоровий розвиток, адже ринок нарешті прозорий, фінансово стійкий та очищений від схемних і шахрайських установ. Він привабливий для інвестицій, про що, зокрема, свідчить намір Міжнародної фінансової корпорації вперше інвестувати в капітал українських страхових компаній.
Найбільш значуща робота була проведена упродовж останніх трьох років, уже під час повномасштабної війни. Реформа “спліт” пригальмувала спочатку через ковід, а потім через повномасштабне вторгнення. Однак із початком великої війни баласт системних проблем став просто непідйомним, тож питання трансформації стало питанням виживання. Страховики зробили квантовий стрибок без тієї драми, яку ми бачили під час оздоровлення банків. Хоча на цьому ринку також було чимало гравців без адекватної стратегії чи бізнес-моделі, з футбольною командою замість власників та активами, що існували лише на папері.
Після того, як страховики з липня 2020 року перейшли в зону відповідальності Національного банку, ми докорінно змінили законодавчу базу. Національний банк став ключовим розробником нових законів про фінансові послуги та про страхування, які введені в дію з 2024 року, а також упроваджених у 2025 році нового закону про “автоцивілку” і розділу закону про страхування, присвяченого страховим посередникам. Але трансформація потребувала не лише перегляду регулювання, а нової філософії та експертизи. Тож ми пройшли процес кадрової еволюції, розширили функціонал та прийняли низку складних кадрових рішень.
Старт для опрозорення ринку дала програма з Міжнародним валютним фондом, що розпочалася в грудні 2022 року. Тоді структура власності більшості компаній на ринку нагадувала складну і незрозумілу мікросхему телевізора “Рекорд”. Таких страховиків на ринку вже немає ‒ і це наше спільне досягнення. Роками у структурі їх акціонерів незрозуміло було, хто власник, хоча всі про нього знали.
Пам’ятаю, як на засіданні Правління НБУ розглядали кілька агресивних, складних кейсів. Після того, як члени Правління підтримали позицію наглядової команди вивести ці компанії з ринку, я побачив на очах наглядовців сльози. Виявляється, можна кваліфікувати футбольну команду, отримати додаткову юридичну підтримку та сформувати судження, які сприймаються на рівні Правління, яке готове брати на себе відповідальність. Так, ми зараз маємо низку судових процесів, але я більш ніж переконаний, що нам вдасться відстояти наші рішення. Тоді ми дали чіткий сигнал ринку, що зміни будуть невідворотними.
‒ За ці п’ять років кількість страхових компаній драматично скоротилася – до 59 – та тепер вже дорівнює числу банків. Це випадково?
‒ Звісно, ми не мали конкретних планів скорочення кількості компаній. За 5 років вона дійсно скоротилася в 3,5 рази, однак, ураховуючи, що більшість компаній пішли з ринку добровільно та з огляду на зростання обсягу активів ринку за цей час на 42% (у тому числі на третину під час великої війни), йдеться про структурно-якісне очищення та побудову нової філософії, адже зараз ми маємо повне розуміння кінцевих і офіційних власників усіх страхових компаній на ринку. Відбувся дуже важливий етап опрозорення.
Водночас очищення ринку не мало негативного впливу на його динаміку. Так, у 2020 році частка страхового ринку у валовому внутрішньому продукті була дещо більшою, ніж зараз. Однак ця частка включала фіктивне внутрішнє перестрахування, яке, на жаль, було одним із найпопулярніших інструментів для оптимізаційних схем. Ці схеми припинилися: обсяг внутрішнього перестрахування за 5 років скоротився більше ніж у 15 разів. Тож і показник проникнення страхування в економіку ситуативно дещо просів. Цьогоріч ми побачили злам тренду: частка страхових послуг у ВВП почала зростати. І йдеться про зовсім іншу якість страхової послуги, про справжнє страхування. Станом на 1 жовтня показник проникнення становить 0,84% ВВП. У сусідній Польщі цей показник становить 2%, тож нам є куди зростати. Однак для ринку, що працює в умовах війни та активної трансформації, це досить непоганий результат.
Цифри говорять самі за себе: за третій квартал активи ризикових страховиків зросли на 31% рік до року, страховиків життя – на 15%. Чистий прибуток ризикових страховиків за січень ‒ вересень зріс удвічі – до 3,4 млрд грн, або до історичного максимуму. Високоліквідні інструменти або обсяги коштів на рахунках у банках, у МТСБУ та в ОВДП перевищують 68 млрд грн. Усі компанії виконують нормативи платоспроможності. Тобто ринок добре капіталізований, ліквідний і прибутковий.
І це лише початок, тому що далі ми повинні перейти до етапу зрілості. Наступні важливі елементи – система корпоративного управління та ринкова поведінка. Ці опції ще реалізовані неповністю. Більше половини страховиків вже сформували органи управління та працюють над створенням ефективної системи внутрішнього контролю, однак роботи ще досить багато.
‒ Щоб підсумувати: чи вважаєте ви, що страховий ринок вже не використовується для схем мінімізації або оптимізації податків, легалізації? Чи все ж таки залишилися ще якісь провали та білі плями, над якими Національний банк працює?
‒ Інфраструктура страхового ринку, на жаль, використовувалася як елемент тіньового сектору економіки і легалізації. Це була системна проблема, над якою ми працювали, суттєво посилюючи спроможності фінансового моніторингу. Опрозорення, нові вимоги до структури активів та резервів дали змогу побачити внутрішню “кухню”: суттєві обсяги “сміттєвих” цінних паперів або нерухомості, що обліковувалася як ліквідні активи, а за висновками інспекції виявилася МАФом на кількох цеглинах. Зараз ці проблеми в абсолютній більшості випадків вирішені. Ми бачимо більш-менш прозорі баланси, розуміємо структуру активів, бачимо сприйняття нашої системи нормативів та структури, яка дає розуміння про реальний стан кінцевих бенефіціарних власників.
‒ Якими загалом є KPI Нацбанку в розвитку страхового ринку: обсяги премій та частка виплат, кількість застрахованих, активи та капітал страхових компаній тощо?
‒ Для кількісних KPI потрібний якісний фундамент. Одним із ключових KPI для нас був прозорий ринок. Ми цього досягли і можемо рухатися далі. Ринок точно став стійкішим: частка компаній зі значним обсягом неякісних активів скоротилася з 41% у 2020 році до нуля, а понад 90% активів страховиків є високоліквідними інструментами. Новий закон про “автоцивілку”, що дав старт перезапуску Моторно-транспортного страхового бюро, і створення реєстру страхових посередників суттєво вплине на подальший розвиток ринку. Все це умовні KPI, досягнення яких водночас є і ціллю, і початком наступного етапу.
Завдяки досягненню цих KPI страховий ринок вже не є джерелом системного ризику і може розглядатися як платформа для подальшого розвитку та розбудови. Водночас він став відповідальнішим стосовно споживачів, про що свідчить скорочення частки порушень законодавства (за результатами вивчення звернень споживачів до НБУ щодо роботи страхових компаній) більш ніж удвічі. Здорова ринкова поведінка, захист прав споживачів, прозорість під час формування тарифів та умов угоди, відповідальність за їх дотримання, філософія безбар’єрності ‒ це елементи нової культури страхового ринку, над формування якої ми працюватимемо далі.
Директива ЄС про страховиків Solvency I вже знайшла відображення в законодавстві. На черзі – директива про платоспроможність страховиків Solvency IІ – відповідний законопроєкт буде обговорено з ринком наступного року. Далі – директиви Insurance Distribution Directive та Motor Insurance Directive. Забезпечення безперебійної роботи, підтримка стійкості, впровадження прозорої щомісячної звітності, подальше вдосконалення корпоративного управління ‒ це все якісні KPI, над якими ми наразі працюємо. Лише прозорий та зрозумілий ринок, що відповідає вимогам ЄС, матиме перспективи.
Вірю, що на новому етапі трансформації ринку ми знову будемо успішними. Сьогодні його учасники – реальні та вмотивовані. Водночас усі наші кроки спрямовані не на обмеження, а на розвиток ринку та посилення його конкурентоздатності.
‒ І все ж таки, які у вас є кількісні цільові показники?
‒ Страховий ринок не працює у вакуумі, а залежить від макроекономічної ситуації, від контексту. Наприклад, зараз актуальне питання страхування воєнних ризиків. І в разі досягнення угоди про стійкий і справедливий мир страховий ринок також повинен відіграти дуже важливу роль. Разом із банківською системою та інфраструктурою ринків капіталу страховий сегмент має забезпечити правильний розподіл приватних інвестицій, дати інвесторам відповідний комфорт і до певної міри навіть знизити вартість цього капіталу. Наприклад, Експортно-кредитне агентство могло би бути максимально корисним у напрямах розвитку експортних потужностей воєнно-промислового комплексу, який зараз розбудовується в Україні. Величезна і дуже перспективна галузь з високим рівнем доданої вартості. Є багато інших напрямів розвитку. Однак говорити про кількісні параметри, зокрема, скільки буде страхових компаній, поки складно.
‒ Ви вважаєте, що страхові компанії вже готові до нового етапу?
‒ Так. Страхові компанії виконали домашню роботу та досягли необхідного мінімуму параметрів: прозора власність, стійкий баланс, достатній рівень платоспроможності. Наступний етап – якісна розбудова корпоративного управління та системи ризик-менеджменту. Паралельно ми стежимо за тим, щоб вони забезпечували прибуткову прозору діяльність, встановлюємо чіткі бар’єри для використання страхового ринку для обслуговування потреб тіньового сектору. І вже працюємо над наступним етапом оновлення законодавства.
‒ Якщо ми порівняємо страховий ринок і банківський, то на банківському більше половини активів припадає на державні банки. Ви вважаєте, що розвиток страхового ринку може пройти без етапу державних страхових компаній, і саме приватний бізнес може взяти на себе частину функцій зі страхування соціальних ризиків, ризиків безпеки, інших ризиків?
‒ Це однозначно перспективний шлях. Для мене показовим був приклад дискусії навколо довгострокової моделі страхування воєнних ризиків. Одним із елементів запропонованої моделі було створення Державного агентства зі страхування воєнних ризиків. Ця модель не злетіла через ризик побоювання щодо виникнення нового тягаря для платників податків та чергових перешкод для розвитку конкуренції. Загалом модель була непогана, однак вона не отримала достатнього рівня підтримки. Ми працюємо над альтернативними підходами, не знімаючи з порядку денного потреби розроблення довгострокової стійкої моделі страхування воєнних ризиків. Неможливо змінити географію, тож східний кордон буде джерелом тривоги, навіть коли війна завершиться стійким і справедливим миром. Стійка модель страхування воєнних ризиків ‒ одна з важливих передумов для отримання достатнього фінансового та інвестиційного ресурсу на відбудову. Не лише за рахунок міжнародної фінансової допомоги, а й приватного інвестиційного капіталу. Однак навіть на проміжному етапі оператором цього ринку має бути не державна структура, а комерційний сектор.
‒ Тобто ми побачимо зовсім новий законопроєкт щодо воєнних ризиків?
‒ Так. Відбулося те, що відбулося. Я маю запитання до команди, але ми вміємо вчитися на помилках. Зараз ми знов аналізуємо міжнародний досвід, розглядаємо різні моделі. Шукаємо свою стійку довгострокову модель страхування воєнних ризиків. Проте варто зазначити, що навіть той ліміт, який ми вже маємо на страхування воєнних ризиків, дотепер незаповнений повністю.
‒ Клієнти скаржаться на високі ціни воєнного страхування – до 2-4%, тоді як страхові компанії пояснюють їх високим рівнем ризику. Минулого тижня ви зустрічалися з президентом Європейського банку реконструкції та розвитку, обговорювали, зокрема, і воєнне страхування. Чи готовий ЄБРР та інші міжнародні партнери якось допомогти своїм фінансовим ресурсом? На яких умовах?
‒ Ми обговорювали це питання разом із питаннями розвитку інфраструктури ринків капіталу, результатів оцінки стійкості, нашої співпраці і партнерства з розбудови фінансової інклюзії, імплементації ветеранської політики, приватизації державних банків. У нас дуже предметний і широкий перелік питань для обговорення з колегами.
Вартість такого страхування дійсно недешева через високу ймовірність воєнних ризиків та значний рівень збитковості. Для зменшення вартості урядом запроваджується механізм надання компенсації частини страхової премії за укладеними договорами. Ця програма має запрацювати з січня 2026 року. Звісно, це ще раз підкреслює актуальність довгострокової моделі.
‒ Чи буде в моделі воєнного страхування обов’язкове страхування для якихось підприємств, для забудовників?
‒ Розроблення моделі триває. У попередньому проєкті було обов’язкове страхування, і ця ідея була виправданою, оскільки давала можливість акумулювати відповідний ресурс для страхування воєнних ризиків з вищим рівнем вірогідності та до певної міри розподілити тягар ризиків. Зараз ми маємо зробити роботу над помилками і продумати процес адвокації наших ініціатив.
‒ Є якийсь дедлайн щодо підготовки законопроєкту стосовно воєнних ризиків? Коли він може бути розроблений і поданий до Верховної Ради?
‒ Ці дедлайни були, я на них розраховував. У жовтні 2025 року законопроєкт повинен був бути ухвалений. Однак за результатами додаткових консультацій з урядом і парламентом ми перейшли до режиму короткострокової програми страхування воєнних ризиків. Дизайн цієї програми було розроблено урядом за участю Національного банку. Відповідну постанову уряду вже прийнято.
Паралельно ми будемо продовжувати говорити про доцільність запровадження довгострокової моделі. За наявності згоди всіх стейкхолдерів я буду робити все від мене залежне, щоб упродовж кількох місяців у нас була сформована концепція, яку ми погодимо з партнерами, обговоримо зі стейколдерами на рівні бізнес-асоціацій і перейдемо вже в режим опрацювання самого тексту законопроєкту.
‒ Зараз драйвером росту ринку є моторне страхування. Які ще перспективні напрями страхування ви бачите?
‒ Обов’язкове медичне страхування та воєнні ризики – напрями, де ми бачимо перспективи за умови якісної законодавчої бази. Далі ‒ добровільне медичне страхування та страхування життя, обсяги якого можуть вирости в десятки разів. Страхування юридичних осіб, яке суттєво скоротилося у воєнний період, однак у період відновлення та відбудови може стрімко зрости завдяки таким драйверам, як страхування майна та страхування відповідальності юридичних осіб.
Простір для зростання ‒ достатній. Напрям страхування життя треба розбудовувати чи не з нуля разом із реформуванням пенсійної системи. Ще один напрям, про який вже три роки говорять, – передавання відповідальності державних фондів страхування в приватну сферу. Але треба знайти ефективну модель делегування функцій держави комерційному сектору. Ми напрацювали позицію на рівні ключового персоналу та як регулятор підтримуємо цю ініціативу.
‒ Тобто, на вашу думку, ринок та його приватні учасники перебувають уже в тому стані, що держава може ділитися з ним якимись функціями?
‒ Звісно. Це перспективний напрям, і держава дійсно може ділитися відповідними напрямами зі ринком. Це магістральний напрям розвитку, стимул для зростання ринку та його привабливості. Потрібна лише якісна нормативна база, політична воля та чітко структурована і скоординована міжвідомча робота. Дискусії ведуться вже досить давно. Ми з Міністерством соціальної політики почали обговорювати цю ідею ще в 2022 році. Зараз 2025-й, і нове керівництво міністерства знову повертається до цієї теми. Ми готові до продовження діалогу.
‒ Як ви оцінюєте об’єднання страхового ринку, створення Федерації страхових об’єднань України, відкриття нею офісу в Брюсселі?
‒ Ми не лише оцінюємо, а цілком підтримуємо такі тренди. І хочемо бачити їх в усіх сегментах, з якими взаємодіє Національний банк. Синергія ‒ важливий елемент якісної комунікації між ринком та регулятором і водночас підґрунтя для створення рівних умов на ринку для всіх його учасників. Якщо раніше ми комунікували на агрегованому експертному рівні переважно лише на банківському ринку, то зараз така практика зароджується на небанківському, зокрема на страховому ринку. Провідні профільні асоціації доводять свою суб’єктність та разом отримали визнання новоствореної федерації на міжнародному рівні. Ми отримали ще один яскравий доказ ефективної трансформації ринку, адже зараз великі іноземні компанії комфортніше себе почувають у товаристві з локальними гравцями, розуміючи, хто за ними стоїть та які в них фінансові показники. Уявити щось подібне на ринку в 2020, 2021 або 2022 роках просто неможливо. І це прямий наслідок опрозорення та фундаментальних змін на ринку за останні три роки.
Ринок готовий до втілення нової філософії взаємодії на умовах взаємної поваги та довіри. Гравці, що залишилися, розуміють один одного, маючи схожі бізнес-моделі та рівні правила гри для чесної і прозорої конкуренції. Водночас вони мають спільні зрозумілі один одному виклики та разом комунікують про ці виклики з регулятором. Йдеться про інший рівень дискусії, конструктивної та корисної з точки зору розуміння Національним банком реальної проблематики ринку та шляхів подолання цієї проблематики. Коли в робочій групі є команда, яка представляє об’єднану думку та має якісну експертизу, процеси стають швидкими та ефективними. Так можна нарешті вирішити непрості питання, пов’язані з розміром агентської винагороди, демонополізації, вартості страхового продукту для кінцевого споживача та його доступності. Ці та інші питання в контексті ринкової поведінки, нової культури та нової філософії ми дискутуємо вже на іншому продуктивному рівні. Такий результат позитивних процесів на ринку за останні п’ять років.
‒ Чи оцінювали ви частку іноземного капіталу в українському страховому ринку та яку динаміку її прогнозуєте з процесом євроінтеграції?
‒ Ми вважаємо оновлений страховий ринок достатньо привабливим для європейського капіталу та очікуємо на подальший природний процес його консолідації, злиття та поглинання. У міру того, як ринок наближатиметься до європейських стандартів, він здешевлюватиме відповідні продукти, робитиме їх доступними, запроваджуватиме якісні стандарти ринкової поведінки. У будь-якому разі шлях у напрямі імплементації європейських директив і адаптація до європейських вимог – це безальтернативна історія.
Страховий ринок точно буде цікавим для інвесторів, адже зараз працюючі на ринку страховики мають достатній потенціал та експертизу для подальшого стрімкого розвитку. Страховий сектор нарешті прозорий, стійкий та ефективний, з очевидними точками зростання та чіткою філософією безбар’єрності. І наші нові регуляторні кроки не заважатимуть, а навпаки сприятимуть розвитку ринку, адже спрямовані на запобігання системним ризикам та поліпшення конкурентного середовища. Водночас, аби не створювати шоків для ринку, ми і далі будемо впроваджувати всі новації після обговорення з ринком і з адекватним перехідним періодом.
‒ Зараз активи страховиків складаються з депозитів і державних цінних паперів. Чи ведеться робота з розширення цього переліку?
‒ Ми розуміємо, що в перспективі страхові компанії мають стати доволі потужними інвесторами, але для цього мають еволюціонувати за цілим комплексом напрямів. Мають запрацювати інфраструктура ринків капіталу та з’явитися цікаві активи, в які можна було б інвестувати. Наразі на ринку є лише державні облігації.
‒ Потрохи починають з’являтися корпоративні облігації, наприклад, “Нової пошти”, Novus.
‒- Так, окремі облігації з’являються. Однак страхові компанії мають усвідомлювати ризики, які вони приймають на баланс. Йдеться про розвиток ризик-менеджменту, що буде спонукати їх до розширення інвестиційних декларацій. У міру розвитку інфраструктури ринків капіталу ринок наповнюватиметься відповідними інструментами та пропозиціями, тож змінюватиметься і структура активів страховиків. Насправді це досить потужний і перспективний інвестор.
‒ Роки два тому я питав вашого заступника Дмитра Олійника, чи не готовий Нацбанк провести “Спліт-2” та стати ще й регулятором ринку та компаній, які наразі контролює НКЦПФР. Він тоді сказав, що це питання точно неактуальне, бо необхідно ще “переварити” страховий ринок та небанківські фінансові компанії. Зараз ми від вас чуємо та й самі бачимо, що НБУ цю домашню роботу майже зробив, “переварив”, якщо можна так сказати. Чи готовий Національний банк брати під своє крило регулювання інших учасників ринку? Йдеться про компанії з управління активами, інститути спільного інвестування, фонди операцій з нерухомістю, торгівців цінними паперами, депозитарні установи. Бо зрозуміло, що, якщо ви тінь виштовхуєте зі свого периметру регулювання, то вона переходить в інший.
‒ Наразі це сфера відповідальності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. У нас вистачає відповідальності, адже небанківський фінансовий сектор – це не лише страхові компанії. Перегляньте огляд небанківського фінансового сектору, який ми оприлюднюємо щоквартально (останній огляд вийшов 02 грудня – https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/Nonbanking_Sector_Review_2025-11.pdf?v=14). Там багато цікавого. Коли на засіданні правління департаменти доповідають про свою роботу, вони роблять це з гордістю. Позаду величезний масив роботи та експертизи. Це дуже непроста вправа, адже ми не лише прийняли на себе функціонал Нацкомфінпослуг, а докорінно все змінили. Паралельно з процесами на ринку відбувалися важливі зміни всередині Національного банку. І ми можемо бачити результат.
Однак попереду ще багато роботи. Майбутні зміни для ринку потребуватимуть його насичення фахівцями: актуаріями, ризик-менеджерами, андеррайтерами, інвестиційними менеджерами. Готових фахівців немає, тож їх доведеться виростити шляхом навчання або підвищення кваліфікації. Чи замінити шляхом розвитку ІТ-продуктів. В умовах, коли на ринку дефіцит кадрів, це певний виклик і новий привід для компаній об’єднуватися та разом шукати нові можливості.
Чи готові ми в таких умовах брати на себе інший функціонал? Я часто чую такі ідеї, адже НБУ ‒ одна з найбільших спроможних інституцій. Однак важливо, щоб інституційна спроможність інших регуляторів нарощувалася і розвивалася симетрично.
‒ Відповідь зрозуміла.
‒ Симетричність важлива. В іншому випадку з’являється регуляторний арбітраж, який генерує нерівномірний підхід. Ми вже бачили такі приклади, коли регулятор намагається закрити лазівки, упровадити якісне регулювання та нагляд, повернути ринок у легальне русло, однак ринок починає рухатися в інший бік у пошуку меншої уваги та менш прискіпливого підходу до регуляторних вимог. Тому симетричність у розвитку спроможності регуляторів, від яких залежить якісне функціонування ринку, – один з інституційних фундаментальних елементів нашої ефективності.
Ми не претендуємо на роль мегарегулятора. Кожен регулятор має ефективно та якісно виконувати свою частину роботи, працювати на максимальній межі своїх можливостей. Усі регулятори мають певні законодавчо закріплені повноваження. Треба їх виконувати. Наш приклад перезавантаження страхового ринку доводить, що за п’ять років, попри пандемію та велику війну, можна досягти видатних результатів.
‒ Яким страхуванням особисто Ви чи Ваша родина користуєтеся?
‒ “Автоцивілка”, страхування майна. У Нацбанку в нас також є медичне страхування.
