8 та 9 серпня Київ знову занурився в атмосферу «Вирію». Етнічно-електронний фестиваль цього року проходив удруге, а разом із музикою, театром і візуальними перформансами отримав ще одну помітну складову. Нею став одяг гостей.
Дрескод фестивалю передбачав розкуте етно, природність, свободу і трохи дикості. Відвідувачі сприйняли цю ідею дуже по-різному. Хтось прийшов у лляній сорочці та довгій спідниці, хтось зібрав майже театральний образ із пір’ям, корсетом і масивними прикрасами, а дехто поєднав традиційні українські речі зі звичайним сучасним гардеробом.
Саме тому вуличний стиль фестивалю «Вирій» складно звести до одного модного напряму. Поруч можна було побачити бохо, етнофутуризм, мінімалізм, глем, total black і total white. Об’єднували їх фактури, ручна робота та помітні аксесуари.
Льон, бавовна, конопляне полотно, мереживо, кроше та довга бахрома зустрічалися особливо часто. Замість звичайної фестивальної уніформи з джинсових шортів і футболок гості експериментували з багатошаровістю, силуетами та українськими мотивами.
Вишиванка вже не потребує класичного комплекту
Одна з найпомітніших деталей street style на «Вирії» — переосмислення знайомого українського одягу. Вишиту сорочку тут могли носити не зі спідницею традиційного крою, а з короткими шортами, прозорою накидкою, широкими брюками або шкіряними речами.
Поряд із сучасними виробами з’являлися старі вишиванки, силянки та керамічні прикраси. Саме контраст робив такі комплекти помітними. Річ із традиційною історією не ставала музейним експонатом, а включалася у сучасний образ.
Частина гостей узагалі відмовилася від очевидних етнічних елементів. Замість вишивки вони обирали природні кольори, грубі тканини, плетені речі та прикраси ручної роботи. Земляні, молочні, чорні, оливкові та піщані відтінки добре вписалися у загальну стилістику фестивалю.
Помітною залишалася й багатошаровість. Прозора спідниця могла з’явитися поверх шортів, довга накидка — поверх корсета, а легке кімоно — завершувати максимально простий комплект.
Бахрома, пір’я та прикраси стали головними акцентами
Якщо сам одяг інколи залишався досить стриманим, аксесуари працювали зовсім інакше. Саме вони перетворювали базові комплекти на фестивальні.
Серед найпомітніших деталей можна було побачити
- довгу бахрому та торочки
- пір’я у волоссі
- великі срібні й золотисті прикраси
- плетені та керамічні підвіски
- силянки й намисто
- стрічки та об’ємні головні убори
- широкі шкіряні пояси
- прикраси для чола і волосся
- сумки кросбоді та невеликі текстильні торбинки
Навіть проста світла сукня змінювалася, якщо до неї додавали великий металевий пояс, кілька браслетів або головний убір незвичної форми.
Пір’я стало окремим повторюваним мотивом. Воно з’являлося у зачісках, на головних уборах і декоративних деталях одягу. При цьому гості не обмежувалися буквальним відтворенням етнічних костюмів. Значно частіше йшлося про фантазію на тему природи, народної культури та фестивального бохо.
Від ніжного білого до драматичного total black
Кольорова палітра гостей «Вирію» виявилася напрочуд різною. З одного боку було багато білого, молочного, бежевого та піщаного. З іншого — чорні образи з важким взуттям, шкіряними деталями та металевими прикрасами.
Монохром не виглядав нудно завдяки різним матеріалам. Білий корсет могли поєднати з короткими шортами, рукавичками та пір’ям. Чорну довгу сукню — з поясом на стегнах і великою прикрасою на шиї.
Свою версію світлого фестивального образу показала Маша Єфросиніна. Вона поєднала бра кавово-молочного відтінку з білою фактурною спідницею міді та об’ємною шаллю. У зачісці з’явився декоративний обруч, а макіяж отримав помітний блиск.
Мішель Андраде зробила ставку на білий колір. Її образ складався з корсета, коротких шортів і незвичного асиметричного акценту з одним гольфом. Доповненням стали світлі рукавички, невелика сумка та пір’я у волоссі.
Зовсім інший настрій обрала Аліна Френдій. Чорна сукня з глибоким декольте й довгою спідницею поєднувалася зі шкіряним поясом на стегнах і великою прикрасою. Тут етнічний фестивальний стиль наблизився до драматичного бохо.
Олександра Заріцька з KAZKA з’явилася у вільній оливковій блузі з рюшами та довгій чорній спідниці. Велика срібна прикраса на шиї стала помітним акцентом образу.
Чоловічі образи теж відійшли від фестивальної бази
Чоловічий вуличний стиль «Вирію» не обмежився лляними сорочками. У кадрах із фестивалю видно і повністю чорні комплекти, і широкі джинси, і вільний одяг природних відтінків.
Дмитро Каднай обрав total black із вкороченим піджаком, футболкою та шортами. Масивне взуття він поєднав із білими шкарпетками, а завершили комплект срібні ланцюжки, кросбоді та світла кепка.
Більш розслаблений варіант показав Євген Таллер. Світла лляна сорочка із запахом і поясом поєднувалася з широкими сіро-коричневими джинсами та сандалями. На шиї з’явилася дерев’яна підвіска у формі гребінця.
Такі комплекти добре показали одну з характерних рис фестивалю. Етно не обов’язково має бути буквальним. Іноді достатньо натуральної тканини, вільного крою, дерева або металу в аксесуарах і кількох несподіваних деталей.
Головні модні прийоми гостей «Вирію»
У багатьох образах повторювалися схожі принципи, хоча результат щоразу був іншим.
Найпомітнішим прийомом стала робота з фактурами. Гладкий корсет поєднували з грубим льоном, мереживо — зі шкірою, тонку прозору тканину — з масивними прикрасами. Через це навіть комплекти в одному кольорі мали багато деталей.
Ще один прийом — вільний силует. Широкі сорочки, довгі спідниці, кімоно та накидки давали достатньо свободи для руху. Для фестивалю, який тривав із дня до вечора, це було не лише частиною естетики.
Окреме місце посіли корсети. Їх носили самостійно, комбінували зі спідницями, шортами та прозорими речами. На тлі натурального льону або бахроми така деталь створювала сильний контраст між історичними асоціаціями та сучасною модою.
Звичайне намисто теж поступилося місцем складнішим прикрасам. Великі металеві пластини, дерев’яні підвіски, мушлі, кераміка, кілька ланцюжків одночасно — аксесуари часто займали центральне місце у всьому образі.
Образ Вікторії Маремухи зібрав одразу кілька тенденцій
Серед помітних фестивальних виходів був образ Вікторії Маремухи. Акторка поєднала напівпрозорий корсет нюдового кольору, білі шорти та відкриту спідницю з довгою бахромою.
Комплект доповнили високі шкіряні чоботи, великий головний убір і підвіска у формі мушлі. В одному образі зустрілися кілька характерних для «Вирію» деталей — прозорість, природні мотиви, багатошаровість, бахрома і важке взуття.
Інший варіант етно-гламу показала Анна Неплях. Вона обрала коротку білу сукню та світлу накидку, додавши багато великих золотистих прикрас. Намисто, пояс і браслети поєдналися із взуттям на масивній плетеній платформі.
Обидва образи були побудовані на світлій базі, але виглядали абсолютно по-різному. Один тяжів до природного бохо, інший — до декоративнішого фестивального гламу.
Не костюм, а сучасна інтерпретація етно
Street style фестивалю «Вирій» у 2026 році показав десятки способів працювати з українськими мотивами без буквального копіювання народного вбрання.
У кадрах поруч опинялися старі вишивані сорочки й сучасні корсети, силянки й сонцезахисні окуляри, грубий льон і прозоре мереживо, керамічні підвіски й масивні шкіряні пояси. Багато гостей використовували лише одну етнічну деталь, будуючи решту комплекту навколо звичайного сучасного одягу.
У результаті вуличний стиль «Вирію» став строкатим не через велику кількість кольорів, а через різні фактури й способи стилізації. Білий, чорний, оливковий і природний беж залишалися основою, тоді як характер образу створювали крій, прикраси, головні убори, бахрома та ручна робота.
Фестиваль завершився, але його street style залишив чимало готових комбінацій, які легко помітити й поза фестивальним простором. Лляні сорочки з широкими брюками, довгі спідниці з грубими аксесуарами, плетені топи, великі прикраси та вишиті речі вже давно існують не лише як одяг для спеціальних подій. На «Вирії» ці речі просто зібралися в одному місці та отримали значно більше свободи.
