Незалежно від ставлення до особистості Тараса Григоровича Шевченка, неможливо заперечити його статус легендарної постаті в українській культурі та беззаперечний вплив, який він здійснив на її розвиток. Особливо яскраво цей вплив виявився під час повномасштабної війни, коли рядки з його поезії перетворилися на символи нашої боротьби за свободу.
Протягом багатьох десятиліть особистість поета оточували численні стереотипи, які сформували хибне уявлення серед українців про його образ. Це, зокрема, стосувалося і стилю Тараса Григоровича. Більшість з нас звикли сприймати його в громіздкому кожусі та з високою хутряною шапкою — елементи, що з’являлися практично на всіх популярних портретах. Проте сучасні історики, ретельно досліджуючи факти, почали розвінчувати ці розповсюджені міфи, вказуючи на те, що Шевченка навіть вважали справжнім модником свого часу. Що в цих твердженнях є правдою, а що — вигадкою, розглянемо детальніше.
-
Ранні роки та дитячий одяг
У дитинстві наряди Тараса, як і більшості українських селянських дітей, були скромними та простими. Вони не вирізнялися багатством чи вишуканістю. Однак із часом, ще в підлітковому віці, майбутній поет почав намагатися урізноманітнити свій вигляд власноруч:
- Спершу дитинство Шевченка характеризували наступні епітети: «голе-босе», «сирота в ряднині», «брудна чорна сорочка», про яку згадувала його сестра Катерина.
- Згодом у підлітка виникло бажання виділитися, і він навіть пошив собі шапку-конфедератку.
Про це розповідає завідувачка Меморіального музею «Хата на Пріорці» Юлія Едуардівна Єрмоленко.
-
Стиль під час роботи в Петербурзі
Перебуваючи в Петербурзі та працюючи в артілі майстра Ширяєва, стиль одягу Шевченка майже не змінився. Як і інші учні майстра, він носив:
- «Засмальцьований тиковий халат»
- Сорочку і штани з товстого полотна
Ці подробиці залишив у своїх спогадах Іван Сошенко.
Винятковий стиль, який зараз асоціюють із творчістю Тараса, почав формуватися пізніше, вже під час навчання у Петербурзькій академії мистецтв.
-
Переломний момент у стилі — Академія мистецтв
Різка зміна у способі одягу Шевченка відбулася у віці 24 років, коли він, викупившись із кріпацтва, почав навчання в Академії мистецтв. Причиною цих змін став вплив його наставника Карла Брюллова, який захоплювався модним, стильним одягом і прагнув прищепити Шевченкові тонке відчуття світських тенденцій. Крім того, роль відіграло й нове соціальне оточення, в яке потрапив колишній кріпак.
У цей період:
- Поет полюбляв відвідувати світські вечори й театральні заходи
- Його стилю властиві були елементи витонченості, а також елегантність, що іноді викликала несприйняття серед близького кола, зокрема друга Івана Сошенка
Як свідчать спогади, Шевченко придбав і носив навіть єнотову шубу — предмет гардеробу, що вигідно виділявся серед подібних атрибутів того часу.
До його гардеробу входили:
- Сюртуки та пальта різного крою
- Вишиті сорочки, які займали особливе місце серед речей поета (після його смерті було зафіксовано наявність шести подібних сорочок)
- Особливою цінністю була сорочка, вишита білим по білому, подарована сестрою Яриною як придане до майбутнього весілля
-
Вишуканість у деталях та аксесуарах
В період, коли фраки користувалися популярністю серед чоловіків, Шевченко не уникав цього елемента гардеробу. Фрак був доречним як у повсякденному житті, так і під час важливих подій. Його образ часто доповнювала тростина—поширений аксесуар того часу, який навіть можна побачити на численних портретах поета. У літню пору Шевченко обирав білий полотняний костюм, який дійшов до наших днів.
З часом Шевченко став менше орієнтуватися на загальні модні тренди та значно більше уваги приділяв характерним деталям свого стилю. Наприклад:
- Червоний вовняний шарф, власноруч зв’язаний і подарований княжною Варварою Рєпніною
- Чорна оксамитова шапочка, яку він носив після перенесеного тифу на поголеній голові
- Солом’яний бриль, що слугував літнім головним убором
- Смушева бараняча шапка
Про ці та інші улюблені аксесуари розповіла Юлія Єрмоленко.
-
Оголошення міфу про кожух і шапку
Раніше вважалося, що Шевченко лише в художніх образах зображувався в кожусі й хутряній шапці. Однак, за словами завідувачки музею, під кінець життя поет свідомо формував образ Батька Нації і, дійсно, носив кожух та хутряну шапку у суворі петербурзькі морози.
-
Артефакти після смерті поета
Після смерті Тараса Григоровича залишився перелік речей, що належали йому:
- Вишиті сорочки — шість одиниць
- Суконні й парусинові пальта
- Жилети та фраки
- Кобеняки
- Свитка з верблюжого сукна
- Кожухи з овечого хутра
- Різні капелюхи і картузи
- Хустини та кілька пар рукавичок
- Китайські туфлі, які в той час були досить екзотичним аксесуаром
Згодом цей одяг був розпроданий.
Таким чином, зовнішній вигляд Тараса Григоровича Шевченка значно трансформувався з часом — від скромного одягу українського села до стильних елементів європейської моди, витончених деталей та унікальних аксесуарів, які підкреслювали його індивідуальність і образ видатного діяча української культури.