В Україну заходить нова хвиля морозів, що позначається на боях на фронті. Водні перешкоди, які раніше не давали окупантам пройти в певні точки на фронті, зараз замерзли. Через це ворог отримав більший простір для маневрів. Проте, окрім того, що сильні морози дають змогу окупантам створювати передумови для можливості просування, вони також мають і негативні наслідки.
Герой України та командир 429 окремої бригади безпілотних систем “Ахіллес” Юрій Федоренко в інтерв’ю 24 Каналу розповів, що при морозах -15 градусів і більше окупанти просто замерзають, якщо не мають можливості нормально обігрітися. Більше про те, як морози змінюють фронт, для чого росіяни рвуться на Запоріжжя і навіщо Володимир Путін вигадав енергетичне перемир’я – читайте далі у матеріалі.
Важливо Сумарні втрати українських і російських військ у війні наближаються до 2 мільйонів, – NYT
Які наслідки може мати енергетичне перемир’я Путіна?
Росія заявила, що енергетичне перемир’я триватиме до 1 лютого 2026 року – у час, коли почнуться сильні морози. Чому його не зробили довшими у часі й, можливо, варто вже говорити про припинення вогню на лінії бойового зіткнення?
Що стосується можливості призупинення активної фази бойових дій. Вона стає можливою, коли жодна зі сторін на полі бою зі зброєю в руках не може досягти бажаних результатів. Що я маю на увазі? Коли лінія боєзіткнення завмирає.
У нашому випадку, це коли Сили оборони можуть активно оборонятися, але в силовий спосіб не можуть повною мірою деокупувати наші території, а Росія втрачає спроможності до ведення активних наступальних дій. Вони не можуть військовим шляхом отримати бажаних результатів: окупації наших територій, знищення української державності, українського народу. Тоді лінія боєзіткнення замирає.
Це і є та сама передумова для підписання мирних домовленостей, які не можуть бути вигідні для жодної зі сторін повною мірою. Чому? Тому що жодна з них не змогла отримати бажаного, але ця передумова з’являється. Чи є зараз та передумова? Абсолютно очевидно, що ні. Росія може продовжувати ведення бойових дій проти України, а Україна може активно оборонятися, і робить це більш ніж ефективно.
За моїм переконанням, те, що робить українське військо, вивчатимуть у військових інститутах самих прогресивних країн, які мають достатньо розвинений сектор безпеки й оборони. Ми робимо неможливе на лінії боєзіткнення. Я на цьому наголошую. Треба цінувати своє військо і цінувати свій вклад в те, щоб військо могло боронити нашу державу.
Повне інтерв’ю командира “Ахіллесу”: дивіться відео
Якщо ми кажемо про енергетичне перемир’я, то давайте будемо відверті: Сили оборони достатньо добре “пощипали” можливості Росії видобувати нафтопродукти, транспортувати, зберігати й перевозити, використовуючи тіньовий флот, що дуже суттєво впливає на економічні показники Росії.
Війна – це завжди про ресурс, війна – це завжди про гроші. Відповідно, Росії в цих умовах дуже важливо поновити можливості повноцінного обігу нафтопродуктів. Водночас Росія прагне нас заморозити. Це для них дуже важливо, бо на лінії боєзіткнення вони не можуть досягти результату. Відповідно, треба боротися з народом.
Варте уваги! Полк “Ахіллес” у січні 2026 року став окремою бригадою безпілотних систем, що збільшує кількість відкритих вакансій. У розширену бригаду потрібні пілоти, штурмани, оператори НРК, оператори дронів-перехоплювачів, водії, логісти тощо. Тож “Ахіллес” запрошує приєднатися до їхньої родини. З інформацією можна ознайомитися у соцмережах або на сайті бригади.
Як боротися з народом? Ударами по цивільних містах для того, щоб залякати, і завданням ударів по критичній інфраструктурі, яка забезпечує функціонування українських міст та селищ. Противник це робить саме в мороз. Все для того, щоб люди покидали міста, не відвідували свою роботу, для того, щоб люди покидали територію України.
Противник дуже добре розуміє, що український народ продовжуватиме національно-визвольну війну і продовжуватиме боротися проти ката-окупанта. Саме тому вони намагаються так впливати на нас. Це психологічно впливає на військових.
Тут у лісі, де я зараз закопаний, звідки виходжу в ефір, в мене на термометрі +18, а у квартирі, де проживає моя дитина – +8. Ви навіть не уявляєте, що в мене відбувається в душі. Давив, давлю і давить буду (окупантів, – 24 Канал).
Що стосується енергетичного перемир’я – Путіну важливо блефувати протягом всього часу. Що я маю на увазі? Казати те, що хоче почути Дональд Трамп, і одночасно робити те, що необхідно їм для реалізації плану щодо України – знищення української держави.
Відповідно, ось цей елемент перемир’я – це перший крок на шляху до глобального можливого перемир’я стосовно завдавання ударів по об’єктах енергетичної й критичної інфраструктури. Але чи дотримається його Росія? Маю на увазі, другий крок – продовження. За моїм переконанням, ні. Для них це вигідно з двох причин.
Насамперед вони зараз можуть підіграти Трампу, що ось подивіться – ми намагаємося рухатись згідно з тими домовленостями, які ви декларуєте, шановний Дональде Трамп. Водночас з тим продовжують накопичувати ракети й безпілотники.
Як наслідок потім ми побачимо, коли вийде Путін і розкаже про те, що, мовляв, стріляли по його резиденції, що завдали удару десь в Бєлгороді, та будь-які інші дії, які Сили оборони вчиняти не будуть і до цього непричетні. Але Путін розповість, що це зробили Сили оборони, тому вони вважають недоцільним подальше продовження мораторію на завдавання ударів по об’єктах інфраструктури. І завдадуть удар тоді, коли прийде друга хвиля морозів. На жаль, вона буде, і лютий місяць треба пережити.
До речі, експерти вважають, що ця пауза більше схожа на елемент шантажу, ніж на крок для миру. Росія хоче використати цей випадок для переговорів. Більше про гру Путіна і що чекати після завершення так званого енергетичного перемир’я для 24 Каналу проаналізували експерти.
Мене захоплює український народ, я по-іншому сказати не можу. Тому що так чи інакше ми долучені до процесів, які відбуваються в місті Києві, дуже добре зрозуміла специфіка кожного будинку, за який відповідаємо.
Як люди допомагають один одному? Вони знають, що на 9 поверсі живе людина літнього віку, яка не може спуститися за ліками, за їжею, не може обігрітися. Ковдру, грілки та інші речі для того, щоб зігрітися, цій людині акумулюються, заносяться, один одному допомагають, підтримують. Це неймовірний приклад стійкості.
Я безмежно дякую українцям за те, що розуміють – єдиною причиною холоду, відсутності води, опалення є Росія. Тому Кремль не може досягти бажаного результату, щоб українці масово перекривали дороги, щоб змушували владу підписати мир за будь-яку ціну, який призведе до повалення української державності.
Усі ті, хто зараз обходять стороною цей військовий конфлікт з-поміж військовозобов’язаних, стануть першими, кого мобілізує Росія для війни у своїх подальших геополітичних іграх і по можливості – розширення меж так званої Росії.
Тому ми точно зможемо вистояти, а мати сподівання на те, що це перемир’я може бути тривалим – не варто. Треба продовжувати не просто готуватися, а вживати заходів для можливості пережити цей важкий місяць – лютий 2026 року, який буде більш ніж складним.
Чи можуть ЗСУ знищувати вдвічі більше окупантів?
Міністр оборони Михайло Федоров сказав, що потрібно ліквідовувати до 50 тисяч окупантів щомісяця. Якщо українська армія зможе це робити, то що це нам дасть у чисельній перевазі?
Це дуже складний виклик. Неймовірно складний виклик для Сил оборони – знищувати 50 тисяч окупантів на місяць.
Пояснюю логіку. Росія зараз спроможна, завдяки своїм навчальним центрам, мобілізаційній системі, підкупу громадян, щоб тій йшли на війну проти України, пропускати десь 35 – 37 тисяч військовослужбовців на місяць. Це значить, що більше в них не справляються центри підготовки, які мають різний степінь за часом та якістю підготовки й так далі. Але швидше апарат не встигає працювати.
Зверніть увагу! У грудні 2025 року втрати Росії в живій силі збільшилися до 35 тисяч окупантів. Це стало можливим завдяки успішним операціям українських дронів. Проте президент Володимир Зеленський наголосив, що Сили оборони можуть збільшити цю цифру до 50 тисяч окупантів.
У випадку, якщо ми знищуємо більше, ніж вони поставили до строю, то противник не встигає поповнювати бойові втрати на пріоритетних відтинках, де веде бойові дії. Якщо в нього закінчується ресурс живої сили для ведення активних наступальних дій – вбили більше, ніж змогло пройти до строю, встати – що їм треба робити в такому випадку? Шукати додаткові резерви.
Знімати з непріоритетних напрямків, тобто послаблювати лінію державного кордону – Сумська, Харківська область, частково забирати підрозділи й перекидати на Донеччину, Запоріжжя. Усе для того, щоб тримати сталу динаміку ведення бойових дій. Якщо пів року ми можемо знищувати на певний відсоток більше, ніж вони ставлять до строю, то і резерви закінчаться. Як наслідок противник втратить спроможність до ведення активних наступальних дій.
Тепер повертаємось до початку нашої розмови, коли формується потенційна можливість доведення фінальної стадії політико-дипломатичних домовленостей щодо врегулювання конфлікту? Коли Росія втрачає спроможності на полі бою у військовий спосіб досягти бажаних результатів. Ось до чого має привести знищення 50 тисяч військовослужбовців російсько-окупаційних військ на місяць.
Про примусову мобілізацію та ухилянтів
Тепер рухаємося далі – що нам треба, щоб знищувати таку кількість? Зараз активно масштабувалися за своєю чисельністю можливості зайняти вакансії у Силах безпілотних систем. Маючи 2% від всіх Сил оборони, Сили безпілотних систем знищують приблизно 30% від всіх законних військових цілей противника.
Якщо взяти 100 цілей, які були знищені, 30 з них знищують Сили безпілотних систем. Маючи відсоток, якщо взяти 100 військовослужбовців, то серед них буде лише двоє представників Сил безпілотних систем. Відповідно, якщо коефіцієнт з 2% чисельності військ в нас зростає до 4 – 5%, то коефіцієнт ефективного виконання бойових завдань теж автоматично зростає. Ми зможемо знищувати більше противників.
Але для цього потрібні люди. Маючи техніку, основний капітал будь-якої війни, потрібні люди, які будуть пілотувати цю техніку. Додатково, звісно, це комплектація Сил оборони: різних структурних підрозділів, які виконують завдання з утримання передньої лінії боєзіткнення, тих структурних підрозділів, які виконують завдання вогневої підтримки, розвідки й багато інших функцій, які є загальною частиною формування надійної оборони української держави.
Тому нам треба розв’язати питання з людьми. Як це зробити? У нас зараз є такий інструмент, який не подобається українському суспільству, який вчергове вказує, що захищати державу – це не право, а обов’язок. Попри те, що мені не подобається примусова мобілізація, це один з інструментів, від яких держава Україна зараз не може відмовитися.
У цьому є певна справедливість для тих, хто воює 4 роки й більше, тому що деякі військовослужбовці воюють до початку повномасштабної війни, з 2014 року. Будьмо відверті, що є низка посад, на яких так довго воювати просто неможливо. Люди мають колосальний досвід ведення бойових дій.
Тобто тих, хто давно перебуває на передовій, треба діставати звідти й формувати з них центри підготовки, бо ніхто краще не навчить, ніж той, хто вчора вийшов з позиції. А цих людей на позиціях кимось треба замінити. Коли ми чуємо про поширення культу ухилянства, то ми маємо зрозуміти, що ті, хто ухиляються, прирікають на надмірну працю і повне вигорання тих, хто довгий час воює, а країна у нас одна, спільна.
Тому, на жаль, примусова мобілізація – це один з факторів, який вирішити швидко не вдасться. Питання, а як же заохочувати людей, щоб вони поповнювали Збройні сили України, загалом Сили оборони? Ми приходимо до необхідності введення політико-дипломатичної домовленості з нашими партнерами щодо фінансування окремої статті видатків на оборону України, якою передбачено одноразове грошове утримання.
Так звані “підйомні” за мобілізацію, яка виплачується протягом певного періоду контракту, а також, звісно, підвищення грошового утримання для тих представників, які виконують завдання на передній лінії бойового зіткнення. Починаючи з цього і поетапне підвищення заробітних плат для тих, хто займається функцією забезпечення, бо без забезпечення ведення бойових дій неможливе.
Це окремий виклик для нашого військово-політичного керівництва – знайти додаткові спроможності, додаткове фінансування для того, щоб налаштувати процес можливості підвищення заробітних плат, а також “підйомних” для підвищення рівня мобілізаційних процесів.
Якщо ми зможемо побороти цей виклик і знайти відповідний ресурс, то зможемо й укомплектувати війська, зменшити навантаження на тих, хто довгий час воює, і підвищити бойову спроможність. Тобто, призвести до того, що противник втратить можливість ведення активних наступальних дій на лінії боєзіткнення.
Читайте також Мобілізація з 1 лютого 2026 року: які зміни будуть у бронюванні та обліку
Тому це комплекс завдань, які потрібно вирішувати послідовно і постійно. Зокрема, якщо ми кажемо про удари по території Росії, треба ж розуміти, що вони теж шукають ресурс для того, щоб мобілізувати додатковий особливий склад. “Підйомні”, які виплачує Росія, йдуть за нафтодолари.
Тож удари по НПЗ, які здійснювались по території Росії – це пряма можливість позбавити її додаткового фінансового ресурсу на мобілізацію свого населення для війни проти України, а також на виготовлення додаткового ракетного озброєння, “Шахедів” й інших номенклатур, як вогневих засобів, так і військової техніки озброєння загалом. Тому, друзі, все в наших руках, важливо тільки усвідомлювати свою роль та місце.
Часто може здаватися, мовляв, від мене нічого не залежить. Ні-ні-ні, від кожного залежить. Тому що цеглина до цеглини й виходить монолітна стіна, яку не можна пробити ні з гармати, ні дроном, ні з будь-якого іншого озброєння. Це і є принцип національного спротиву. Це і є принцип, як формується передумова для того, щоб ми виграли національно-визвольну війну, зберегли державність і зберегли український народ.
Для чого Росія підбирається до Запоріжжя?
У Telegram-спільнотах є інформація, що через тимчасово окупований Маріуполь щодня перекидають майже 40 одиниць техніки і багато нових контрактників на Гуляйпільський напрямок, і росіяни там посилилися. Яка зараз ситуація? Наскільки велике це нашестя російських новобранців з огляду на те, що призов в Росії цілорічний? І як нинішні потужні морози впливають на хід бойових дій?
Варто розуміти, чим є Запоріжжя. За винятком, що це прекрасне мальовниче місто з дуже добрими людьми, хто там був, той знає, хто не був – рекомендую обов’язково після війни відвідати Запоріжжя, воно водночас є величезним промисловим осередком нашої держави, де розташована чимала кількість підприємств, які працюють загалом на економіку України, а також частково обслуговують і військово-промисловий комплекс.
Місто Запоріжжя доволі велике за своїми розмірами й знищити його повною мірою ракетним озброєнням або “Шахедами” противнику точно не вдасться. Для цього ворогу треба сформувати передумову, аби наблизитися до міста так, щоб взяти його під вогневий контроль системами реактивного вогню та артилерією. Ось чого прагне противник.
Більше про це. З огляду на карту бойових дій, росіяни націлилися на Оріхів у Запорізькій області. Місто зараз є основним форпостом Сил оборони на півдні Запорізької області. Минулого тижня ворог прорвався в село Мала Токмачка поблизу Оріхова, проте це ще не дає змоги штурмувати місто. Також ворожі війська просунулися в бік села Приморське на Запоріжжі.
Як наслідок, дійсно, росіяни доволі активно, жорстко тиснуть. У попередній період, маючи певні тактичні успіхи, ворог намагається нарощувати ці здобутки. Чи вдасться йому зробити це в короткостроковій перспективі, вийти на дистанцію вогневого ураження завдяки ствольній артилерії? За моїм переконанням, ні.
Ситуація в Запорізькій області: дивіться на карті
Противник мав частковий тактичний успіх. Зараз лінія бойового зіткнення переважно призупинилася з погляду на просування противника, завдяки протидії Сил оборони. Підрозділи роблять максимум для того, щоб зупинити просування повною мірою, і де буде передумова – покращити свій стан та положення.
Як морози вливають на бої на фронті?
Також морози внесли певну корективу. Ті місця, які раніше були непрохідні у зв’язку з водними перешкодами, зараз замерзли. Як наслідок, противник отримав за площею більший сектор для здійснення маневрів, як живою силою, так і мобільною неброньованою технікою. Ворог максимально використовуватиме передумови, які зумовлені погодою для того, щоб нарощувати можливості отримати тактичні успіхи.
Є зворотні складники морозів, коли температура повітря сягає -15… -25 градусів. Противнику також доволі складно в чистому полі або в посадці утримувати ті групи, які просунулися. Тому що без належного обігріву і можливостей, російські солдати замерзають.
Ворог, користуючись погодними умовами, намагатиметься виконати завдання – просунутися далі в Запорізькій області та наблизитись до міста Запоріжжя. Але, за моїм переконанням, в осяжній перспективі цього не вдасться зробити. Попри те, що водні перешкоди замерзли й зараз це додаткове місце для маневру противника, ті групи, що просуваються і залишаються в чистому полі або посадках, не мають змоги обігрітися.
При -15… -20 градусах кінцівки відмерзають доволі швидко. Тож, значна кількість окупантів також відморожується. Про це потрібно пам’ятати. Тобто, в морозі є як передумова, що дає можливості для противника, так і недоліки.
Додатково варто сказати про найбільш небезпечний час – це така погода, як зараз. До прикладу, була мінусова температура, водні перешкоди замерзли, а потім різко настала плюсова температура і туман. Лід ще тримається, а противника виявляти доволі складно. Але і на ці випадки рівень нашої протидії налаштований достатньо серйозно на всіх відтинках лінії боєзіткнення.
Також треба озвучити про те, що ситуація, яка зараз є на фронті, вона напряму впливає на низку рішень, які я особисто ухвалюю. Коли відбувалися вибори до Верховної Ради України у 2019 році, я був внесений до виборчого списку, і як наслідок зараз прийшла черга заходити у Верховну Раду. Я для себе ухвалив ствердне рішення, що під час повномасштабної війни потрібно воювати.
Відповідно, я написав відмову, подякувавши українському народу за мандат довіри, який він мені надав. Але зараз треба знищити противника, забезпечити передумови на лінії бойового зіткнення, а далі життя розставить все і всіх по своїх місцях.
У яких дронах є критична потреба?
Зараз ми збираємо кошти на дрони на оптоволокні. Тільки на них, тому що ми маємо високий рівень підтримки територіальних громад в Україні, українського бізнесу, українців, які донатять, тож дрони на оптоволокні – єдина номенклатура, якої нам критично бракує.
Буває так, що бракує-бракує, потім вдається купити якусь частину за “єБали” й перекрили потреби. Це система нарахування за успішну роботу, яку можна обмінювати на техніку. Одного разу придбали оптоволоконні дрони, але тут мінусова температура, потрібно тренувати людей, тому іншого разу купили декілька наметів для того, щоб можна було обігріватися і тренуватися. Тож такі видатки постійно є.
90% коштів спрямовується саме на БпЛА на оптоволокні. Однак вони є ще доволі важливим ковтком свіжого повітря на оперативні витрати для впровадження навчання, підготовки логістичних функцій, забезпечення технікою самих позицій і, відповідно, виконання бойових завдань шляхом купівлі FPV-дронів на оптоволокні.
Тому, товариство, я щиро дякую вам за довіру, за можливості мати необхідний ресурс техніки для ведення активних бойових дій і виконання основної функції, через яку ми перебуваємо на війні – це знищення противника та захисту нашого вільного незалежного народу.
