The Unsleeping випустили лайв презентації альбому “Справжній бедрум панк”: інтерв’ю — Суспільне Культура

Дві з половиною години лайву — саме таким “коротеньким” відео український рок-гурт The Unsleeping вирішив закрити еру ролауту свого першого альбому “Справжній бедрум панк”.

Повне відео свого концерту в Origin Stage гурт виклав два тижні тому. Він знятий на ручні старі камери, монтувався чотири місяці, а всередині глядачів чекає не лише концерт, а і 20-хвилинний необрізаний відрізок із гримерки (де відбувається всяке…).

Авторка “Artилерії” Юля Ткачук модерувала презентацію лайву в просторі Vinyla, де провела відкрите інтерв’ю з режисером Романом Волосевичем та барабанщиком The Unsleeping Сашком Олійником. Суспільне Культура публікує текстову версію розмови — про те, навіщо гурту цілісний візуал, чому вилизана картинка вже нікому не подобається та чи зацінила мама Сашка “Справжній бедрум панк”.

The Unsleeping завжди дуже послідовно пропрацьовують візуал. Ця частина роботи не дуже очевидна для інших гуртів. Як на мене, в Україні небагато проєктів, які настільки цілісно підходять до свого візуалу та сторителінгу: у відео, фото, афішах, мерчі, віджеїнгу тощо.

Ромо, як людина, що займається фактично всіма відеороботами The Unsleeping вже дуже довго, поясни, навіщо гуртам артдирекшн, що це таке і як ви розробляєте візуали в гурті?

Рома: Це насправді доволі складне питання. Чи це обов’язково? Я не впевнений. Чи це плюс? Звичайно.

Питання в тому, яке завдання? Якщо є завдання зробити цілісний концепт — неважливо це трек, кліп, альбом, EP — то тоді, звичайно, є сенс окремо вибудовувати більш цілісну і комплексну картину. Якщо такого завдання немає, то і сенсу в цьому немає.

Це питання підходу. Так просто сталося, що ми почали працювати з хлопцями. Ми всі тоді вчилися на паралелі і для мене це була хороша практика — знімати пацанам кліпи. Так воно потроху розвивалося: знімали один-другий-третій кліп, потім почали придумувати якісь штуки для сцени, і таким чином завдання розширялися.

Тобто не було такого, що я зайшов і: “Все, ми зараз будемо вибудовувати цілісну широку картину!”, цей підхід формувався поступово. Таким чином все стало цікавішим.

Мені персонально цікавіше, коли я бачу музичні релізи і розумію, що в них є певна структура, що це не просто присейв у спотіку, а потім альбом. Бо можна працювати з дуже багатьма складовими: це і мерч, і візуал, це івенти — і це не обов’язково концерт, а якісь перформативні штуки. Враховуючи все це, можна зробити цікавий акцент.

Сашко, як це відбувається з твоєї точки зору: чи ви сідаєте разом все придумувати, чи Рома приходить з ідеями і презентує їх вам?

Сашко: Найчастіше ми робимо гугл-міт і там все вирішуємо. У нас все досить демократично — якщо всі кажуть, що подобається, а Жека (фронтмен гурту — Ред.) каже, що не подобається, то ми не беремо це в роботу (сміється).

От коли був альбом, то ми зустрічалися в офісі у Роми. Ми просиділи більше ніж десять годин — усі разом вибирали назви треків, їхню послідовність, концепт, назву альбому. Якщо Рома закидує якусь ідею, ми її спільно обговорюємо. У Роми немає карт-бланш на цю всю історію. Наприклад, візуалом з картинок, альбому, вінілу займався Назар (гітарист гурту — Ред). Він також робить весь мерч, усю візуальну статичну історію.

В альбому “Справжній бедрум панк” досить впізнавана естетика. Сам лайв наслідує візуал альбому — відсилання до нульових, ручні камери, фото на мобільний, віджеїнг, наче дивимось на екран Windows XP. Як ви взагалі напрацювали це візуальне рішення і чому зупинились на ньому?

Рома: У контексті цього альбому ми багато спілкувалися про те, як хлопці його відчувають, який настрій він викликає. Було доволі багато окремих асоціацій, настроєвих нарисів — просто потік свідомості, який ми фіксували, а я його потім обробляв.

У цьому потоці Назік сказав, що асоціація альбому — це такий “файл-дамп” — як папка, куди скинуті всякі окремі штуки, які не мають загального зв’язку, але вони всі в одній цій папці. Мене дуже зачепила ця ідея, я почав її обдумувати і в якийсь момент зрозумів, що таким чином можна зробити взагалі весь візуальний концепт.

Бо весь візуал (окрім лайву, це нюанс) до цього альбому знятий на третій айфон, який ми спеціально для цього купили. Це була пропозиція Дмитра Заглинського, оператора-постановника. Ця форма якогось кишенькового формату.

В альбомі дуже багато ностальгії, це центральний настроєвий елемент. У тих, хто зростали на початку 2000-х і мали на руках перші телефони, старі відоси з них дуже асоціюються якраз із цим відчуттям ностальгії.

Тому ми провели наскрізно весь візуал, фотосет — все-все-все-все проходило через цей телефон, і ми через нього як такий центральний модус провели ось цю візуальну настроєвість. Але лайв знімався на хендіками, бо там було трохи інше завдання.

А чому ви не знімали лайв на айфони?

Рома: Це не дуже зручно. Діма запропонував ідею зробити мультикам на сім камер. І щоб воно було близьким до того, як виглядає весь попередній візуал, ми вирішили взяти старі хендіками.

Зрештою все зняли, все класно, але зі старими камерами базово складно працювати. Коли береться плюс-мінус сім сучасних, надійних, нормальних, хороших камер, то там все зрозуміло. А тут кожна з них поводитися по-своєму, це сім абсолютно різних камер, вони старенькі, в кожної свій характер, свої приколи і це видно. Наприклад, деякі камери писали, що знімають 24 кадри на секунду, а виглядають, як 12 кадрів на секунду.

В еру, коли артисти випускають на ютубі кліпи, зняті на суперпрофесійні камери і з вилизаною картинкою, ваш лайв виглядає як абсолютна протилежність цій естетиці. Цей підхід — це також бунт проти вилизаної картинки, чи чим це зумовлено?

Рома: Мені просто здається, що це пройде. Якщо дуже спрощувати, то дороге зображення — це штука, яка буде відходити все більше і більше. Бо насправді ми дійшли до точки, де, по-перше, це зробити не так складно, а по-друге, це все дуже схоже між собою.

В якийсь момент у 2014 році бачити “кіношну картинку” в кліпі — було вау. Зараз ти цього не запам’ятаєш. Ця штука дійшла якогось свого піка.

Візуальний навколомузичний сегмент зараз все більше буде наближатись до питання — через яке рішення зробити те чи інше відео?

Це не питання бунту. Тут не йшлося про те, щоб зробити лайв “нібито дешево”. Більше йшлося про те, щоб картинка підходила до того, як звучить альбом. Тому воно так і вийшло, тут не було якоїсь пози.

Сашко, знаю, що одним із завдань Роми в цьому лайві було зняти якомога більше тебе. Адже барабанщиків часто не видно за установкою, про них іноді наче забувають. Чи задоволений ти зрештою з кількості часу, який проводиш у кадрі?

Сашко: Так, я дуже задоволений. Камера чудова — це GoPro, яка кріпилась до барабанів. Проблемою було те, що тільки після концерту ми зрозуміли, що вона періодично опускається. Ромчик прислав мені таймлапс цього процесу.

Мене більше в цьому лайві через те, що ми колись ще знімали лайв. І камера, яка фільмувала мене, запоролась, бо мене розділяла скляна перегородка і в ній відображався Рома. Через це в тому лайві мене було дуже мало.

Рома: Це було моя власне завдання У лайві 2017 року, якого, на щастя, вже немає, мені довелося повністю вирізати Саню. І мені було соромно ще з того часу.

Тому, коли ми знімали цей лайв, як мінімум взяли на нього дві камери. Я намагався якомога більше перебиватися через Саню на монтажі. Але цьому була причина — Саня класний, він класно виглядає на сцені.

Дві з половиною години лайву — це непристойно довго. Чому вирішили випускати повну версію концерту?

Рома: А я б із задоволенням вирізав половину виступу, бо я ці дві з половиною години монтував. Я три рази питав: “Ми робимо повний лайв?”. Мені три рази відповіли: “Повний”. Тож скільки часу хлопці виступали — стільки й вийшло лайву.

Там є розділення на основну частину і біс, який теж нецензурно довгий. На монтаж лайву в мене пішло чотири місяці роботи.

Цей лайв розділяється одним суцільним дублем без склейок моменту, коли хлопці йдуть у гримерку під час аукціону Сашка Колмена. У цьому шматку періодично видно підлогу, оператор знімає сам себе і балакає з хлопцями, відбувається балаган. Навіщо в лайві 20 хвилин бекстейджу?

Рома: Як на мене, не так багато людей мають досвід виходу в бекстейдж після концерту. Загалом це те, як виглядає бекстейдж після концерту. Це ось такий концентрований досвід. Хтось кричить, хтось п’є, хтось курить, хтось бігає.

Воно не дивує тебе, якщо в тебе був такий досвід. Та коли його немає, мені здається, це доволі чесна штука — дати можливість зайти в гримерку з пацанами і пробути там ці 20 хвилин перед бісом.

Якби це обрізалось, то лайв би не спрацював, у ньому б зникла цілісність. Бо в нас немає часових склейок — лайв починається і йде до самого кінця. Щойно ти робиш склейку в часі, щойно ти підрізаєш якийсь момент — одразу зникає відчуття присутності.

По суті, лайвом із концерту ви закриваєте еру ролауту альбому “Справжній бедрум панк”. Чи нас очікує щось іще від самого альбому?

Рома: За моїми відчуттями, це дійсно фінал цього довгого концепту, який існував навколо альбому.

Я думав, що фіналом буде платівка, але вийшов цей лайв. І через те що я спостерігав за хлопцями, за тим, як вони існують на сцені і яка між ними взаємодія, стає зрозуміло, що насправді в цього виступу було набагато більше духу, аніж може здатися збоку.

Відчувається ось цей “hell yeah” момент, що це вийшло, це зробили, що пацани випустили альбом на 14 пісень — більше, ніж у них було релізнутих треків до цього в принципі.

І класно спостерігати за тим, як у наш час, який доволі непростий, люди можуть бути щасливими. Мені здається, це важливо.

Сашку, вже пройшло досить багато часу від виходу альбому. Оглядаючись зараз на реакцію публіки та індустрії, чи задоволений ти “Справжнім бедрум панком”? І чому?

Сашко: Хороший альбом. Моя мама подивилась відео всього альбому. Вона мені навіть не написала, що я там курю, а написала, що хороший альбом — і я постійно попускаюсь. Це зробило оцінку цього альбому для мене максимальною.

Це не про те, що “ой, я так люблю свою маму!”. Просто, моя мама любить Віктора Павліка слухати, що не погано, але… так.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв’язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]