У календарному році є день, що має особливе значення для кожного українця. 35 років тому Верховна Рада Української РСР прийняла Акт проголошення незалежності України. Цей момент став історичною віхою для нашої держави, втілюючи одвічне прагнення українців до свободи. Уже понад 12 років ми знову боремося за цю свободу.
Світ захоплюється українцями – їхньою силою, сміливістю, незламністю та жагою до життя.
Кожен із нас по-своєму відчуває Україну. Для когось вона пахне свіжоспеченою паляницею, для когось розгортається безкрайнім пшеничним полем, а для когось звучить першими акордами Гімну. Усе це – частинки нашого спільного коду Незалежності.
До 35-ї річниці Незалежності України Люкс запитав у зірок, які спогади назавжди залишилися в їхніх серцях і здатні перенести їх до рідної країни, попри відстань і час.
Співак MONATIK
“Мої коди Незалежності:
- Дитинство: Луцьк, 40-й [квартал], центр “Біг-Бен”.
- Запах: клуб “Сучасник”.
- Страва: бабусине пюре, зрази з м’ясом з Варшавки, піца “Легенда”.
- Місце: дворик у центрі.
- Символ: пам’ятник Лесі Українці.
- Колір: зелений.
- Пісня: John Legend “Used to Love You”.
- Слово: тягучість.
- Образ: матня по коліна, бейсік без заклепки, хокейка, суперстари.”
Стендап-комікеса Лєра Мандзюк
“Перше, що мені спадає на думку, коли мова йде про код України, – це чорний і червоний кольори. Це не лише символи, прапор, а й вишивка та кольори в цілому. Кожного разу, коли я бачу чорний і червоний поруч, для мене це український код.
Існує ще невербальний код України. Для мене це діалекти та суржик. Це багатство української мови, яке я чую у висловах людей, у культурних творах чи просто на вулиці. У цьому є життя, історія. І для мене це код.
Третім елементом є самоіронія.
“Код українців – це щось глибоко вшите в кожному з нас, на свідомому і підсвідомому рівні. Це почуття гумору та самоіронія. Від мемів 24 лютого до сьогоднішнього дня, наша реакція на новини та події навколо – через комедію і самоіронію.”
Співак Олег Скрипка
“Є прислів’я: “Батьківщину не обирають”. Але це не мій випадок. Я народився і виріс не в Україні, і перш ніж свідомо назвати себе українцем, побачив багато світів. Чому я зробив такий вибір? Бо ця земля має особливу магію, а українці – надзвичайно душевні, емпатичні, гостинні й водночас войовничі, коли потрібно захищати свою землю. В Україні – неймовірна кухня, лагідний клімат і така строката природа – від Карпат до моря. Ще в дитинстві, коли вперше потрапив до України до родичів, відчув, що ця земля має величезний потенціал. Тоді у мені зродилася мрія жити в Україні, дарувати цій землі свою любов і натхнення.”
Співачка FIЇNKA
“Для мене Україна – це завжди асоціація з Карпатами, горами, смаком афенів, запахом скошеної трави на полях.
Я максимально асоціюю себе з усім українським, проукраїнським, зі своєю частиною на нашій землі. Коли мене запитали про щось конкретне, мені важко виділити один момент. Напевно, варто послухати кожну пісню, бо в них я розповідаю про Україну, з якою вона мені асоціюється. Саме з цього народжуються мої пісні.”
Співак YAKTAK
“Коди незалежності для мене – це все, що оточує мене протягом життя. Це висока грушка у дворі, посаджена дідом, яка досі родить! Це бабусині пиріжки з яблуками. Це коляда під вікнами. Це лелека на хаті. Це дим над селом узимку, коли все в снігу. Це наші люди. І пісня – “Червона рута”, а як же інакше.”
Співачка Наталка Карпа
“Мій дім асоціюється з нашою хатинкою в Добромилі. Я приїжджала туди на літні канікули до бабусі та дідуся. Пам’ятаю колір хати – жовто-гарячий, навіть жовто-гарячо-оранжевий. Ця хатка завжди тонула в зелені саду, кущів, дерев.
Я пригадую момент з дитинства: коли приїжджала до них, першою справою бігла шукати свою улюблену подушку у вигляді сонця. Я завжди обіймала її і казала: “Ой, нарешті я вдома”.
Цей отчий дім, дім моїх батьків, бабусі та дідуся, досі асоціюється у мене з домом, хоча я вже маю свою квартиру в Києві та гніздечко у Львові. Але асоціативний ряд із домом пов’язаний саме з цією дідусевою хатою.
Незалежність у мене асоціюється з бабусею Анною, яка була зв’язковою УПА. Вона була дуже патріотичною жінкою.
І чомусь незалежність у мене асоціюється з вишитими об’ємними квітами на покривалі. Коли проголосили незалежність, бабуся відпорювала квітку, під якою був тризуб. Це був наш оберіг у домі, коли “совєти” висилали людей у Сибір. Незалежність, свобода і Україна асоціюються з цією квіткою, яка прикривала нашу символіку, емблему, волю, силу.”
Співак Олександр Пономарьов
“Для мене особистий код Незалежності – це українська пісня, рідна мова й відчуття дому, яке завжди носиш із собою.
Це люди, культура, музика й та особлива внутрішня сила, що допомагає вистояти в найскладніші часи. Кожен куточок країни має свій настрій, запах, голос. І цей голос завжди кличе додому.
Де б ти не був – це усвідомлення того, хто ти є. Де б ти не був у світі, ти завжди знаєш: “Ти – з України”. Це не просто географія – це стан душі, який неможливо втратити.”
Чемпіонка світу й олімпійська призерка з художньої гімнастики Анна Різатдінова
“Мій особистий код Незалежності – це море. Я народилася в Криму, тому море для мене – це про дім, дитинство і свободу. Біля моря з дитинства відчувала внутрішній спокій і силу. У спорті для мене важливо відчувати свободу: виходити на килим, довіряти собі й показувати характер.
Море нагадує мені, звідки я родом, і про країну, яку я з гордістю представляла на міжнародній арені.”
Народний артист України Павло Зібров
“Я українець і цим дуже горджуся. Для мене Україна – це не просто країна на карті. Це моє життя, моє дитинство, моя родина, моя музика і люди, з якими я пройшов цей шлях.
Мої особисті коди Незалежності – це, перш за все, рідна Вінниця. Мій дім, подвір’я, вулиці, якими я ходив у дитинстві. Це дитяча залізниця з теплими спогадами. Пам’ятаю атмосферу того часу: маленькі потяги, дитячий захват і відчуття, що попереду – цілий великий світ.
Це моя альма-матер – Київська консерваторія імені Чайковського. Місце, де я здобув професію, став музикантом, артистом і людиною. Тут я зрозумів, що моє покликання – музика і сцена.
Це парк імені Тараса Шевченка в Києві, де росла моя Діанка. Прогулянки, сміх, перші кроки, дитячі мрії – усе це назавжди в моєму серці.
Мої коди України – це запах каштанів після дощу. Цей аромат повертає в молодість, у Київ, у ті роки, коли життя тільки набирало обертів.
Це київська перепічка – проста, але така рідна, смачна!
Мій код України – це її люди. Саме в Україні я знайшов своїх поетів, композиторів, музикантів, аранжувальників – свою велику творчу родину. Тут ми створили стільки прекрасних пісень, які живуть десятиліттями. Тут я знайшов свою Маринку і народилася моя Діанка. Тут народився театр пісні Павла Зіброва. Тут моя сцена, моя творчість, моє життя.
Незалежність – це можливість бути собою на своїй землі, співати своєю мовою, писати українську музику, любити, працювати, виховувати дітей і залишати щось для наступних поколінь.
Я впевнений: якби народився і жив в іншій країні, не став би тим Павлом Зібровим, яким мене знають сьогодні. Україна дала мені можливість стати популярним, потрібним і щасливим – виконавцем, артистом, композитором, чоловіком і батьком.”
Ведуча “Факти ICTV” Оксана Гутцайт
“Моя Україна – це потяг до бабусі і краєвиди з вікна (вона жила в Кіровоградській області). Це харківський пломбір – найсмачніше морозиво в світі. Це прапор, який раптово побачиш десь за кордоном, і серце наповнюється любов’ю! Це запах полів, коли ти їдеш на “повній швидкості” на велику з ватагою дітей, які всі приїхали в село до бабусь.”
Який твій код незалежної України, що завжди повертає додому?
