Володислав Лебідь – 23-річний лучанин, студент і художник, який поєднує творчість із соціальною діяльністю. Він проводить арттерапевтичні заняття у студії «Пятерня» та мріє видати власну терапевтичну казку з унікальними ілюстраціями. Щодня Владислав розпочинає з запису своїх сновидінь, вважаючи це джерелом майбутніх сюжетів для своїх творів.
Як пояснив Суспільному сам Володислав, улюбленою практикою є фіксувати побачене вночі або відтворювати це у вигляді ескізів. Ці чорновики згодом можуть трансформуватися у повноцінні картини.
Художник розповідає, що мистецтво стало його частиною з дитинства. У п’ятому класі він почав відвідувати художню школу, однак після трьох років покинув її через відчуття пригнічення системою навчання.
Владислав пригадує:
- «Система навчання пригнічувала мене настільки, що я постійно порівнював себе з іншими, і це поступово обірвало моє бажання малювати. Протягом п’яти років я не мав натхнення до творчості», – зізнається він.
Повернувся до свого захоплення у 2020 році після складання зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Тоді його найвищий бал сягнув 132 із 200. Перед собою він поставив два варіанти: вступити на факультет фізкультури або ж обрати графічний дизайн у Луцькому національному технічному університеті.
Володислав Лебідь – студент
Після першого курсу хлопець зрозумів, що прагне малювати ще інтенсивніше. Втім, йому довелося на деякий час призупинити навчання через фінансові труднощі, зокрема через необхідність придбати техніку для продовження занять. Через два роки Владислав повернувся до університету, зосередившись більше на традиційному образотворчому мистецтві, хоча паралельно продовжує вивчати дизайн.
При цьому він зазначає:
- «Дизайн – це насамперед сфера обслуговування. Я створюю дизайн для клієнта, а творчість – це моя власна реалізація. Творчим людям важко заробляти, якщо нема популярності. Я поступово рухаюся в цьому напрямку, але починати треба з чогось», – пояснює Владислав.
На перервах студент працює над своєю книжкою «Ляк та переляк», де поєднує поетичний текст із авторськими ілюстраціями. Йому подобається малювати моторошні та страхітливі образи, але подає їх з елементами іронії та гумору.
Він пояснює:
- «Я хочу, щоб люди дивилися і думали: «Мене це лякає», але одночасно розуміли: «Це подано так жартівливо, що боятися нема причин». Таким чином люди долають свої страхи».
Володислав Лебідь – художник
Митець наголошує, що мистецтво — це свобода самовираження, проте важливо розвивати й академічні знання, такі як композиція та теорія кольору. Він наголошує, що твір не завжди повинен бути однозначно зрозумілим, проте художник повинен підтримувати взаємозв’язок із аудиторією та в разі потреби роз’яснювати свій творчий задум.
Владислав переконаний, що для росту і досягнень у мистецтві необхідно тримати стійкий контакт з глядачами.
- «Коли художник каже: «Любіть мене за те, ким я є», або «Якщо ви мене не розумієте – мені байдуже», – це рідко призводить до великого успіху. Зазвичай визнання приходить пізно, можливо, після смерті. Мені важливо пізнати живу комунікацію з глядачем», – зауважує Володислав.
Одним із масштабних проєктів Володислава є мурал «Смерть пташиного короля» в Будинку офіцерів. Його створено в рамках соціально-культурної ініціативи «Інший поруч», організованої Музеєм сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК). Головним символом роботи став лебідь.
Автор пояснює:
- «Здається, що це полювання на лебедя, однак насправді не браконьєр стріляє, а сам лебідь вистрілює у свій вид птаха».
Володислав Лебідь – викладач у студії «Пятерня»
Займаючись викладацькою діяльністю у арт-студії «Пятерня», Владислав проводить уроки з малювання, ліплення та аплікації. Вперше він приєднався до громадської організації «Пятерня» на запрошення художника Івана Петрука та голови ГО Тетяни Мялковської із метою створення муралу всередині студії.
Згодом Владислав почав брати участь у артреабілітаційному таборі для дітей «Теплі долоні», що організовує ГО, і відтоді став постійною частиною цієї спільноти. Ґрунтуючись на власному досвіді художньої школи, у своїй педагогічній діяльності він намагається давати учням не тільки художню базу, а й свободу для самовираження.
Владислав каже:
- «Діти – найщиріші люди, яких я зустрічав. Якщо я шукаю щирість, то саме з ними і спілкуюся, бо вони не приховують своїх емоцій, вони чесні й яскраві особистості. Мені легко з ними працювати».
Разом із колегою Сергієм Ничем у студії проводить сеанси інтуїтивного малювання та саундхілінгу – терапії за допомогою звуку. Головною метою цих заходів є відпочинок та релаксація.
Для кращої концентрації на власній уяві і відчуттях учасники можуть зав’язувати помаранчеві стрічки на очі, щоб малювати, орієнтуючись тільки на внутрішні відчуття.
Вплив війни на Володислава Лебедя
Батько Володислава служить у Збройних силах України з 2014 року, що змушувало молодого чоловіка задумуватися про можливість власної служби в армії. Водночас Влад наголошує, що війна вплинула як на нього особисто, так і на його учнів та відвідувачів арт-студії.
- «Люди стали більше діяти, рухатися вперед. Якщо раніше існувала романтизована ілюзія життя, то зараз усі розуміють, що ми живемо сьогодні тут і зараз. Завтра може настати кінець, тому варто щось робити вже сьогодні. Ця тенденція помітна і серед дорослих, і серед дітей», – зазначає студент.
Для молодого покоління він вважає важливим бути самостійним, шукати опору у власних силах, бути чесним і щирим, адже саме це є найсміливішим кроком на шляху життя.
Додатково:
Відео-матеріал за посиланням:
«Ляк та переляк»: у Луцьку студент-художник перетворює нічні кошмари на мистецтво (відео)
