Ситуація в прифронтових районах: чому люди все ще залишаються вдома під обстрілами?
Люди в червоній зоні: присутність волонтерів та актуальна ситуація
Наразі багато людей в прифронтових містах та селищах залишаються на території, незважаючи на небезпеку. Причин для цього предостатньо: деякі задумуються над евакуацією лише в останню хвилину, коли вже відчувають загрозу. Російські окупанти заважають добровільній евакуації, обстрілюючи як цивільне населення, так і волонтерів. З початку війни ситуація погіршилася, і кількість звернень до волонтерських організацій зросла.
Ми сподіваємося, що скоро вдасться організувати примусову евакуацію сімей з дітьми з червоних зон. Проте є й нюанс: куди діти можуть поїхати, аби мати гідні умови? Волонтери та адміністрація активно шукають місця, щоб забезпечити комфорт для переселенців.
Чому люди залишаються в небезпечних умовах?
Якщо взяти, наприклад, Херсонський регіон, зокрема Корабельний район, то там багато хто залишається через відсутність альтернатив. Хоча адміністрація старається підтримувати людей, умови залишаються вкрай скрутними: без світла, тепла та продуктів. Багато людей переживає, що, якщо поїдуть,-то їх можуть пограбувати або вбити.
- Страх перед новими невідомими обставинами;
- Нерозуміння, куди їхати;
- Проблеми з влаштуванням у гідних умовах.
Це особливо болісно для людей з обмеженими можливостями: є випадки, коли люди, прикуті до ліжка, не можуть знайти укриття.
Жити в умовах нестабільності: як це впливає на дітей?
Запитуючи людей, ми дізнаємося, що вони майже весь час залишаються в підвалах, а виходити назовні дуже небезпечно. Обстріли та ворожі дрони стають звичною реальністю. Нещодавно волонтери забрали сім’ю з чотирма дітьми, які зазнали величезного стресу. Радий, що після евакуації діти могли відчути радість, прийнявши душ і подивившись мультфільми.
Складнощі з похованнями та гуманітарна підтримка
Проблема з похованнями стає дедалі серйознішою, адже ворожі дрони заважають це робити. Люди навіть страждають від того, що загиблих не має можливості належно поховати. Важливо, що волонтери, попри небезпеку, продовжують намагатися забрати тіла.
Волонтери ризикують своїм життям. Багато з них зазнають поранень, а деякі, як, наприклад, Павло Матвієць, загинули, рятуючи інших. Коли ти береш участь в евакуації, осознаєш, що твоє життя може обірватися в будь-який момент, але це не зупиняє.
Емпатія та ставлення до мешканців
Іноді волонтери стикаються з відмовами на рівні самої евакуації: технічно підготовлені до виїзду родичі не погоджуються залишати свої домівки. Це може бути дуже емоційно виснажливим досвідом. Люди прив’язані до місця, де провели все своє життя. У випадках відмови від евакуації не можна звинуватити людей — кожен має свої причини.
Допомога самотнім людям: як це відбувається?
Навіть після безкоштовної евакуації волонтери часто стикаються з пропозициями про компенсацію. Люди, що мають небагато, навпаки, намагаються підтримати волонтерів, незважаючи на їхнє важке становище.
Часто виникає недолік автомобільного транспорту, дороги у жахливому стані, і волонтерам доводиться зіштовхуватися з цими викликами щодня. Співпраця з іноземними партнерами дозволяє вирішити ці проблеми, але все ж безпека волонтерів залишається пріоритетом.
